ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 26-30/109-09-3307

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

за участю представників:

скаржника - Данілов А. І.,

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- не з'явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (головуючий суддя Таран С. В., судді Будішевська Л. О., Мишкіна М. А.)

у справі № 26-30/109-09-3307

за позовом Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агро" та Державна канцелярія Республіки Молдова

про визнання права власності,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Підприємство з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (далі - відповідач, ДП "Санаторій Молдова") про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв. м); пансіонат № 4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв. м); пансіонат № 5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв. м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв. м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв. м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв. м); корпус № 3 (м.

Одеса, вул. Посмітого, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 кв. м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв. м); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітого, 2 літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв. м).

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.08.2008 № 17, укладеного між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі та позивачем (далі - договір), останній є власником цілісного майнового комплексу "Санаторій Молдова". При цьому користування спірним нерухомим майном фактично здійснює відповідач, який не визнає право власності Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL на вказані об'єкти. Посилаючись на статтю 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач вважав, що його права та інтереси можуть бути захищені судом шляхом визнання права власності на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Суди розглядали справу неодноразово. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2010, позов задоволено повністю.

Визнано за Підприємством з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL право власності на нерухоме майно згідно переліку, а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв. м); пансіонат № 4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв. м); пансіонат № 5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв. м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв. м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв. м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул.

Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв. м); корпус № 3 (м. Одеса, вул. Посмітого, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 кв. м); головний корпус (м.

Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв. м); будівлі (м.

Одеса, вул. Посмітого, 2 літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв. м) (далі - нерухоме майно); стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 25 500 грн та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 312,50 грн.

4. За апеляційною скаргою особи, яка не була учасником справи (Державної канцелярії Республіки Молдова), рішення Господарського суду Одеської області від
21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 переглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом.

20.03.2019 Південно-західний апеляційний господарський судом виніс постанову, якою апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова (особи, яка не брала участі у справі) задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 скасовано. У задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" про визнання права власності відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна канцелярія Республіки Молдова не була залучена до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд зазначив, що відсутні підстави для залучення до участі у даній справі осіб, за якими на час розгляду справи зареєстровано право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду саме на час його ухвалення, при цьому із низки інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що первинна реєстрація права власності на спірні об'єкти нерухомого майна у зазначених реєстрах була проведена у лютому місяці 2011.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 26-30/109-09-3307, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" (далі - скаржник, ТОВ "Макстгруп") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. Скаржник вказує на те, що оскаржуваною постановою безпосередньо вирішено питання про його права та майнові інтереси як власника нерухомого майна, що є предметом розгляду у даній справі (інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є у матеріалах справи (том. VII а. с. 2-21)), проте ТОВ "Макстгруп" не було залучено судом апеляційної інстанції до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права.

7. Заявник касаційної скарги наголошує, що, поновлюючи строк на апеляційне оскарження особі, яка не була учасником справи - Державній канцелярії Республіки Молдова, суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 13 частини 1 Розділу XI "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтю 93 ГПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017). При цьому зазначає, що винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови після спливу 8 років з моменту ухвалення рішення місцевим господарським судом, не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, принципу юридичної визначеності.

8. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови, порушив норми матеріального права, зокрема статті 11 319 322 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу Державна канцелярія Республіки Молдова просить залишити касаційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає її необґрунтованою.

10. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Розгляд клопотань

11.15.10.2019 Державна канцелярія Республіки Молдова подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що належним відповідачем по даній справі про визнання права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору від 07.08.2008 мала бути Республіка Молдова.

Відповідно до пункту 5.1. договору від 07.08.2008 будь-які спори, що виникають між сторонами відносно цього договору, які не можуть бути вирішені мирним шляхом, будуть передані до компетенції судових інстанцій Республіки Молдова.

Відтак, заявник вважає, що з урахуванням наявності іноземного елемента у спірних правовідносинах, заявлені у даній справі вимоги не належать до юрисдикції господарських судів України, а справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Проте наведені Державною канцелярією Республіки Молдова у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, імперативна норма частини 6 статті 302 ГПК України передбачає обов'язковість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли судове рішення оскаржується з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. ТОВ "Макстгруп" не оскаржує постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 з підстав порушення предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Державна канцелярія Республіки Молдова у своєму клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилається не на порушення предметної чи суб'єктної юрисдикції, правила визначення якої регламентовано § 1 "Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів" глави 2 "Юрисдикція" розділу І "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України, а на неправильність визначення її підсудності - судам України за правилами господарського судочинства чи судам іншої держави (Республіки Молдова).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 27.03.2019 у справі № 910/5430/18, це не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, відповідно частини другої статті 16 ("Виключна підсудність справ") Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення місцевим господарським судом) справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

12.11.10.2019 Державна канцелярія Республіки Молдова подала клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, проте не раніше 25.11.2019 у зв'язку із незавершеним конкурсом, який проводиться урядовою комісією, по відбору представників інтересів держави в іноземних судових інстанціях і в міжнародних арбітражних установах відповідно до постанови уряду № 764/2012.

Аналогічне за змістом (з посиланням на ті самі обставини щодо незавершеного конкурсу) клопотання Державної канцелярії Республіки Молдова про відкладення судового засідання (на строк до 15.10.2019) надійшло на адресу Касаційного господарського суду 19.08.2019 (ухвалою від 23.09.2019, якою було поновлено касаційне провадження у цій справі, судове засідання у цій справі призначене на
15.10.2019).

Касаційний господарський суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з огляду на таке.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд (за участю представників) і в ухвалах Касаційного господарського суду від 11.07.2019 про відкриття касаційного провадження в даній справі та від 23.09.2019 (у цих ухвалах є посилання на те, що явка учасників справи в судове засідання не є обов'язковою).

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При цьому, касаційна скарга у цій справі подана через Південно-західний апеляційний господарський суд 11.05.2019, зареєстрована у Верховному Суді
29.05.2019, заперечення щодо задоволення касаційної скарги були викладені у відзиві на касаційну скаргу, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представників учасників справи.

До того ж, Державна канцелярія Республіка Молдова не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. За приписами частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. З матеріалів справи вбачається, що Державна канцелярія Республіки Молдова звернулася у 2018 році з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307.

16. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 поновлено Державній канцелярії Республіки Молдова строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державній канцелярії Республіки Молдова на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307.

17. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

18. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

19. Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

20. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

21. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

22. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

23. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

24. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.

25. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

26. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

27. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 позов задоволено. Визнано за Підприємством з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL право власності на нерухоме майно. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

28. Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини 2 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

29. У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

30. Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7, у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 12 та від 23.03.2012 №3 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

31. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до
15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки відповідно до визначених Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

32. Господарським процесуальним кодексом України (у редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

33. Відповідно до положень частини 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до частини 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

34. Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

35. Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.

36. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної канцелярії Республіки Молдова на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

37. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

39. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова на рішення Господарського суду Одеської області від
21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 після помилкового відкриття апеляційного провадження за цією скаргою, порушив вимоги процесуального законодавства, передбачені статтями 236 254 261 ГПК України, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження. В цій частині Суд також звертається до своєї позиції, викладеної у постанові від 13.09.2019 у справі № 17/495-08, і не вбачає підстав для відступу від неї.

40. Викладене вище у пунктах 17-37 цієї Постанови є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, а тому суд не оцінює інші доводи касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

41. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 26-30/109-09-3307 скасувати.

3. Справу № 26-30/109-09-3307 направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил