ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16174/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А., Руденко М. А.

від 31 жовтня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М"

про зобов`язання надати для ознайомлення документи товариства з обмеженою відповідальністю,

за заявою ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

за участю представників:

від позивача: Золотопуп С. В.

від відповідача: Скорік Ю. Б.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій по суті спору.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" про зобов`язання надати для ознайомлення документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М", посилаючись на те, що відповідач в порушення частини п`ятої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не надав позивачці копії витребуваних нею документів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08 жовтня 2021 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, за якою відкрив провадження у справі № 910/16174/21, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Господарський суд міста Києва рішенням від 23 лютого 2022 року у справі № 910/16174/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року, позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивачки 2 270,00 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не надав позивачці копії витребуваних нею документів, тобто не виконав свого обов`язку, передбаченого статтею 116 Цивільного кодексу України та статтями 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», чим порушив права та законні інтереси позивачки як учасниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М".

2. Короткий зміст заяви відповідача про стягнення судових витрат.

Позивачка - ОСОБА_1 у позовній заяві також просила суд покласти понесені нею при розгляді цієї справи судові витрати на відповідача та навела у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу. Відповідно до зазначеного розрахунку сума її витрат на професійну правничу допомогу становить 7 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - уже сплачені, 2 500,00 грн - підлягають сплаті, незалежно від результату розгляду справи судом, і зазначена загальна сума цих витрат може бути збільшена відповідно до умов договору про надання правничої допомоги із розрахунку по 2 500,00 грн за одну годину надання послуг, орієнтовно у розмірі 25 000,00 грн та у разі оплати за рахунок позивача інших передбачених законом судових витрат. Також позивачка зазначила про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані нею до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У підтвердження зазначеного попереднього (орієнтованого) розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивачка додала до позовної заяви належним чином засвідчені копії:

- договору про надання правничої допомоги № 24/09/2021 від 24 вересня 2021 року, укладеного між нею як клієнтом та Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ»,

- акта приймання-передачі наданих послуг від 24 вересня 2021 року на суму 7 500,00 грн,

- квитанції про сплату 5 000,00 грн на правничу допомогу згідно з цим договором,

- банківської виписки по рахунку Адвокатського бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» про зарахування цієї суми грошових коштів,

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги на ім`я адвоката Золотопупа С. В. серія ВІ № 1049235 від 24 вересня 2021 року,

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2653, видане Золотопупу С. В.

05 квітня 2022 року до Господарського суду міста Києва від позивачки - ОСОБА_1 надійшла заява № 15/03/2022-1 від 15 березня 2022 року про ухвалення додаткового рішення, в якій позивачка просила ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача на її користь 21 250,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачка на підтвердження обставин понесення нею додатково витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи в суді першої інстанції додала до заяви належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі послуг б/н від 23 лютого 2022 року на загальну суму 13 750,00 грн.

3. Короткий зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 08 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Задовольняючи частково заяву позивачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлений позивачкою до стягнення з відповідача розмір понесених нею при розгляді справи судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу (21 250,00 грн) є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також є необґрунтованим, оскільки спір у цій справі відноситься до категорії спорів, які виникають із корпоративних відносин, проте матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат позивачки витратив би значний час. За висновком суду спір у цій справі є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, спірні правовідносини не передбачають застосування великої кількості законів та підзаконних актів.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 31 жовтня 2022 року змінив додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі №910/16174/21 в частині присудженої до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, виклавши пункт 2 резолютивної частини цього рішення в іншій редакції, відповідно до якої стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначений судом першої інстанції розмір витрат правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн не відповідає критерію розумності у розумінні частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не є співмірним зі складністю справи, а розмір витрат правничої допомоги, який відповідає вказаним критеріям та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 8 000,00 грн. При цьому, суд встановив та виходив з того, що:

- загальний час, витрачений адвокатом позивача на участь у судових засіданнях місцевого господарського суду, що відбулися 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року, 12 січня 2022, 02 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року, склав 38 хвилин, а не 1 годину 30 хвилин, як зазначено в актах приймання-передачі послуг правничої допомоги, наданих позивачкою, що в перерахунку до вартості послуг становить 1 583,46 грн, а не 8 750,00 грн, як зазначено в актах;

- витрачений адвокатом позивачки час на підготовку позовної заяви (3 години) та відповіді на відзив (2 години) є неспівмірним зі складністю відповідної роботи та її обсягом, оскільки 7 500,00 грн за 3 години роботи над п`ятьма сторінками позову та 5 000,00 грн за 2 години роботи над чотирма сторінками відповіді на відзив не є сумами, співмірними зі складністю справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року залишити в силі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме:

- частину п?яту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладений в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922//445/19;

- пункт 1 частини п?ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц;

- частини п?яту та шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 12 липня 2022 року у справі № 910/19990/20, від 01 вересня 2022 року у справі № 910/12946/20, від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

Крім того, позивачка у касаційній скарзі зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона уже понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи судом касаційної інстанції за цією поданою нею касаційною скаргою. Відповідно до зазначеного розрахунку сума її витрат на професійну правничу допомогу орієнтовано складає 4 000,00 грн, які підлягають сплаті незалежно від результату розгляду справи судом на умовах договору про надання правничої допомоги № 24/09/2021 від 02 вересня 2021 року із розрахунку по 2 500,00 грн за годину надання послуг з професійної правничої допомоги у цій справі, яка знадобиться у суді касаційної інстанції. Також позивачка зазначила про те, що докази на підтвердження цих витрат на правничу допомогу будуть подані нею до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції повністю дослідив надані позивачем суду докази на підтвердження об`єму наданих послуг та дійшов правильних висновків про те, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості. За твердженням відповідача висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922//445/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 910/12946/20 та від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, на які посилається позивач у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню до цієї справи, оскільки у цих постановах Верховний Суд не зробив жодного правового висновку по правовідносинах, що є подібними до правовідносин у цій справі, такі висновки були зроблені Верховним Судом у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Позиція Верховного Суду

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачкою у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, та доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правничої допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Крім того, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) договір про надання правничої допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правничої допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Ці форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплату гонорару, який зазначений у формі погодинної оплати, є кількість годин, помножена на вартість однієї години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачене як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Дослідивши надані позивачкою на підтвердження обставин понесення нею судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції докази, суди попередніх інстанцій встановили, що 24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 як Клієнтом, та Адвокатським бюро «ТАРС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого партнера Кулачка Тараса Миколайовича як Бюро (далі по тексту - сторони), був укладений договір про надання правничої допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Бюро зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу (послуги) стосовно складання і подачі до Господарського суду міста Києва позовної заяви Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Карпати М» про зобов`язання надати для ознайомлення документи товариства з обмеженою відповідальністю та щодо представництва Клієнта в судах усіх інстанцій, в тому числі в Господарському суді міста Києва, в Північному апеляційному господарському суді, в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

Правничу допомогу, яка є предметом цього договору, буде надавати керуючий партнер Бюро - адвокат Кулачко Тарас Миколайович та адвокат Бюро -Золотопуп Сергій Васильович як спільно, так і окремо один від одного (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору Бюро буде надавати Клієнту, зокрема такі послуги: представництво інтересів Клієнта у судах усіх інстанцій; надання усних і письмових консультацій та висновків стосовно справи; підготовка в рамках справи необхідних процесуальних документів; збір та аналіз доказової бази в обґрунтування позиції Клієнта у справі.

У розділі 3 договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків та погодили, що вартість послуг складає 2 500,00 грн за одну годину надання послуг. Остаточна сума вартості наданих в рамках даного договору послуг узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг із зазначенням наданих послуг, загальної кількості годин обслуговування та їх загальної вартості.

Отже, розмір винагороди за надання правничої допомоги був визначений позивачкою та Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» у договорі від 24 вересня 2021 року у вигляді погодинної оплати, тобто з прив`язкою до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивачки при розгляді цієї справи в Господарському суді міста Києва був адвокат Золотопуп Сергій Васильович, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги на ім`я адвоката Золотопупа С. В. серія ВІ № 1049235 від 24 вересня 2021 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2653.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов зазначеного договору про надання правничої (правової) допомоги від 24 вересня 2021 року між Головатюк О. Л. (позивачкою) та Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» за результатами розгляду цієї справи у суді першої інстанцій були складені такі акти приймання-передачі наданих послуг :

- від 24 вересня 2021 року, за змістом якого Бюро надало Клієнту послуги зі складання позовної заяви Клієнта в Господарському суді міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Карпати М» про зобов`язання надати для ознайомлення документи товариства з обмеженою відповідальністю, на що Бюро витратило 3 години 00 хвилин часу, загальною вартістю 7 500,00 грн (з розрахунку 2 500,00 грн за одну годину надання послуг);

- від 23 лютого 2022 року, за змістом якого Бюро надало Клієнту послуги з представництва Клієнта у засіданнях Господарського суду міста Києва у господарській справі № 910/16174/21 за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Карпати М» про зобов`язання надати для ознайомлення документи товариства з обмеженою відповідальністю, у такі дати: 27 жовтня 2021 року - 30 хвилин (загальна вартість послуги 1 250,00 грн), 08 грудня 2021 року - 30 хвилин (загальна вартість послуги 1 250,00 грн), 12 січня 2022 року - 30 хвилин (загальна вартість послуги 1 250,00 грн), 02 лютого 2022 року - 30 хвилин (загальна вартість послуги 1 250,00 грн) та 23 лютого 2022 року - 1 година 30 хвилин (загальна вартість послуги 3 750,00 грн), а також надало послугу зі складання відповіді Клієнта від 14 грудня 2021 року на відзив в Господарському суді міста Києва у господарській справі № 910/16174/21, на що було витрачено 2 години 00 хвилин часу, загальною вартістю 5 000,00 грн.

У зазначених актах Бюро та Клієнт погодили, що вказані в актах послуги були надані якісно та у повному обсязі.

На підставі зазначених актів приймання-передачі наданих послуг позивачка заявила до стягнення з відповідача в порядку розподілу витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції справи № 910/16174/21, у загальному розмірі 21 250,00 грн, з яких:

- 7 500,00 грн - вартість послуги зі складання позовної заяви у цій справі (3 години 00 хвилин);

- 5 000,00 грн - вартість послуги зі складання відповіді на відзив у цій справі (2 години 00 хвилин);

- 8 750, 00 грн - вартість послуг із представництва позивачки у 5 (п`яти) судових засіданнях Господарського суду міста Києва у цій справі, а саме: 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року, 12 січня 2022 року, 02 лютого 2022 року та 23 лютого 2022 року (загальна тривалість усіх п`яти судових засідань 3 години 30 хвилин).

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) може з власної ініціативи або за наявності заперечення іншої сторони відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач подав до Господарського суду міста Києва клопотання від 07 червня 2022 року про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що надійшло до суду 08 червня 2022 року (1-й том справи, а.с. 141 - 143), в якому просив суд зменшити заявлені позивачкою до стягнення з нього витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі № 910/16174/21 до 3 000,00 грн, посилаючись, зокрема на те, що загальна сума заявлених позивачкою до стягнення витрат є надто завищеною, витрати позивачки є неспівмірними зі складністю справи, а сума витрат у розмірі 1 250,00 грн за представництво позивачки в судовому засіданні 12 січня 2022 року, яке не відбулося, підлягає виключенню із загальної вартості заявлених до стягнення витрат.

Надавши оцінку критерію співмірності заявлених позивачкою до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу зі складністю цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спір у цій справі відноситься до категорії спорів, які виникають із корпоративних відносин, є спором незначної складності, судова практика у спорах такого характеру є сталою, спірні правовідносини не передбачають застосування та аналізу великої кількості законів та підзаконних актів.

Однак, як вбачається, суди дійшли різних висновків щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою при розгляді цієї справи місцевим господарським судом, яка підлягає стягненню з відповідача.

За висновком місцевого господарського суду стягненню з відповідача в порядку розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. При цьому, суд, зменшив заявлену до стягнення суму на 6 250,00 грн

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача в порядку розподілу підлягають витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. При цьому суд апеляційної інстанцій виходив з того, що заявлені до стягнення вартість послуг зі складання позовної заяви та відповіді на відзив, наданих позивачці її адвокатом у господарському суді першої інстанції, є неспіврозмірною зі складністю справи, а вартість послуг з представництва позивачки в засіданнях місцевого господарського суду не відповідає кількості часу, що був фактично витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що спір у цій справі з огляду на характер правовідносини є спором незначної складності, та вважає, що суди дійшли правильного висновку про те, що заявлені позивачкою до стягнення з відповідача в порядку розподілу витрати на професійну правничу допомогу, є неспівмірними зі складністю цієї справи та підлягають зменшенню.

Однак, Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо суми витрат позивачки на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.

За висновком суду апеляційної інстанції в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року зазначена завищена кількість годин, витрачених Адвокатським бюро «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ» на представництво інтересів позивачки у засіданнях Господарського суду міста Києва у цій справі № 910/16174/21. Як встановив суд апеляційної інстанції засідання місцевого господарського суду, що відбулися 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року, 02 лютого 2022 року, тривали не 30 хвилин, як зазначено в акті, а по 2 - 5 хвилин, судове засідання, призначене на 12 січня 2022 року, взагалі не відбулося, а судове засідання, призначене на 23 лютого 2022 року, тривало не 1 годину 30 хвилин, як зазначено в акті, а 29 хвилин.

Отже, суд апеляційної інстанції при дослідженні та встановленні обставин витрат часу адвоката на надання позивачці послуг з представництва в засіданнях місцевого господарського суду виходив з фактичної тривалості проведених судом першої інстанції засідань та врахував лише той час, який адвокат позивачки витратив на безпосередню участь у цих судових засіданнях.

Однак, зазначені висновки суду апеляційної інстанції є помилковими та такими, що зроблені з порушенням частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду, що стосуються питань стягнення, розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами. Таки висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, на яку обґрунтовано посилається позивачка у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, а також у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Однак, суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання щодо вартості послуг адвоката позивачки з її представництва в судових засіданнях у суді першої інстанції, не врахував зазначені висновки, з огляду на що дійшов помилкового висновку про те, що вартість цих послуг визначається, виходячи лише з фактичної тривалості судових засідань.

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися обставини того, що засідання місцевого господарського суду, що відбулися 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року та 23 лютого 2022 року, розпочалися пізніше призначеного часу, тобто із затримкою в часі.

Як вбачається з матеріалів справи Господарський суд міста Києва ухвалою від 08 жовтня 2021 року призначив підготовче судове засідання у цій справі на 27 жовтня 2021 року о 12:40 (1-й том справи, а.с. 23, 24). Згідно з протоколом судового засідання від 27 жовтня 2021 року судове засідання було розпочате о 13:40 (1-й том справи, а.с. 28, 29).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23 листопада 2021 року призначив підготовче судове засідання у цій справі на 08 грудня 2021 року о 10:40 (1-й том справи, а.с. 49, 50). Згідно з протоколом судового засідання від 08 грудня 2021 року судове засідання було розпочате об 11:06 (1-й том справи, а.с. 53, 54).

Господарський суд міста Києва протокольною ухвалою від 02 лютого 2022 року закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи на 23 лютого 2022 року о 10:20 (1-й том справи, а.с. 94 - 96). Згідно з протоколом судового засідання від 23 лютого 2022 року судове засідання було розпочате об 11:09 (1-й том справи, а.с. 103, 104).

Наведене свідчить про те, що засідання місцевого господарського суду, що відбулися 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року та 23 лютого 2022 року, розпочалися пізніше призначеного часу, були проведені із затримкою в часі. Отже, адвокат позивачки, який згідно із зазначеними протоколами був присутній на цих судових засіданнях, був вимушений витратити час на очікування їх початку. При цьому необхідність та тривалість такого очікування не залежали від представника позивачки. Таке очікування фактично було вимушеним заходом перед безпосередньою участю у засіданні для того, щоб здійснити захист інтересів клієнта в суді.

Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності, не бере до уваги те, що час затримки початку судового засідання, що відбулося 27 жовтня 2021 року, склав 1 (одну) годину та перевищує заявлений позивачкою та зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року час, витрачений на надання цієї послуги, оскільки за правилом, закріпленим у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог, тобто суд не може виходити за межі заявлених вимог.

Також Верховний Суд при дослідженні обставин надання представником позивачки послуг з представництва у судових засіданнях господарського суду першої інстанції, у тому числі і в судовому засіданні, що відбулося 02 лютого 2022 року, яке розпочалося вчасно, бере до уваги те, що представнику позивачки для надання цього виду послуги необхідний був час для того, щоб дістатись до приміщення Господарського суду міста Києва, до зали судових засідань.

З огляду на викладене висновок апеляційного господарського суду про те, що загальна кількість часу, витраченого адвокатом позивачки на надання їй послуг з представництва у судових засіданнях у цій справі склала 38 хвилин, є помилковим та таким, що не узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду. Як наслідок помилковим є також і висновок суду апеляційної інстанції про розмір вартості зазначеного виду послуг, що підлягає задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що судове засідання, призначене Господарським судом міста Києва (протокольна ухвала від 08 грудня 2021 року) на 12 січня 2022 року об 11:00, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Лиськова М. О. на лікарняному. При цьому, суд касаційної інстанції враховує те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про прибуття представника позивачки до Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні, призначеному на 12 січня 2022 року об 11:00.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт надання 12 січня 2022 року позивачці її адвокатом послуг з представництва її інтересів у судовому засіданні суду першої інстанції тривалістю 30 хвилин, є недоведеним.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що доведеною та обґрунтованою кількістю витрат часу адвоката на надання позивачці послуг з її представництва в судових засіданнях місцевого господарського суду, що відбулися 27 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року, 02 лютого 2022 року та 23 лютого 2022 року, є кількість витрат часу на надання цих послуг, що зазначена в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року, у загальному розмірі 3 години 00 хвилин за усі чотири судові засідання, що у перерахунку на вартість цих послуг складає 7 500,00 грн. Натомість обставина надання позивачці послуг з її представництва в судовому засіданні 12 січня 2022 року тривалістю 30 хвилин вартістю 1 250,00 грн, яке не відбулося, є недоведеною, з огляду на що зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки та суд апеляційної інстанції правильно відмовив у відшкодуванні вартості цієї послуги.

Натомість решта суми витрат позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (за вирахуванням суми у розмірі 1 250,00 грн за участь представника позивачки в судовому засіданні 12 січня 2022 року, яке не відбулося) підлягає зменшенню відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача як така, що є неспіврозмірною зі складністю цієї справи. Верховний Суд вважає, що зазначена решта суми витрат позивачки на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню на 5 000,00 грн та стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума цих витрат у розмірі 15 000,00 грн, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтованою, розумною, співрозмірною зі складністю справи, часом та обсягом наданих позивачці її адвокатом послуг є сума витрат позивачки на надання послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду вбачається, що суд апеляційної інстанції при перегляді додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року та вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі не врахував зазначенні вище висновки Верховного Суду, що стосуються питань розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зокрема і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, на які послалася позивачка у касаційній скарзі, що свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на те, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків при розгляді заяви позивачки про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, а оскаржувана позивачкою у справі постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року підлягає скасуванню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року слід залишити в силі, як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

7. Судові витрати.

Розподіл судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не здійснюється.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України заява позивачки про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, будуть розглянуті після подання заявником відповідних доказів розміру цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення цієї постанови. У разі неподання заявником відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 910/16174/21 (за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Карпати М» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі № 910/16174/21) скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі № 910/16174/21 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець