Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 925/1121/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,
секретар судового засідання - Овчарик В.М.,
за участю представників:
позивача - Кірса В.В. (адвокат),
відповідача - Юрченко В.Я. (адвокат),
третіх осіб - не з'явилися,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017 (суддя Пащенко А.Д.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (Сітайло Л.Г. - головуючий, судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11"
до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Комфорт-К"
про визнання права власності на частину будівлі,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" (далі - ТОВ "Добролюкс-11") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", Банк) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Рогача В.В. про визнання права власності на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний № об'єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 129768871101), а саме: нежитлові приміщення першого поверху №№ 17 - 27, № 29, № 29а, №№ 30 - 35, № 37, № 37а, №№ 38 - 42, №№ 44 - 66, № 71, № 72 (далі - спірне нерухоме майно) та визнання незаконним і скасування рішення приватного нотаріуса Рогача В.В. від 02.11.2016 (індексний № 32179920).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.11.2016 приватним нотаріусом Рогачем В.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності ТОВ "Добролюкс-11" на спірне нерухоме майно та набуття права власності на це майно ПАТ "ВТБ Банк" (запис № 17234873). Підставою набуття ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірне нерухоме майно зазначено, зокрема, іпотечні договори: від 21.05.2007 № 18.1/07-ДИ1, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" і Приватним підприємством "Комфорт-К" (далі - ПП "Комфорт-К"), та іпотечний договір від 31.01.2007 № 11/07-і, укладений між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (далі - АКБ "Мрія") та ПП "Комфорт-К" (далі - іпотечні договори). З 09.05.2013 ТОВ "Добролюкс-11" є власником спірного нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.07.2010 серії САС № 467712, витягом з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.07.2017 № 81947269. ТОВ "Добролюкс-11" не вчиняло жодних дій, внаслідок яких до ПАТ "ВТБ Банк" перейшло право власності позивача на спірне нерухоме майно. Позивач не є іпотекодавцем за іпотечними договорами від 31.01.2007 № 11/07-і, від 21.05.2007 № 18.1/07-ДИ1 та не набував такого статусу в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку", а отже право власності позивача на спірне нерухоме майно не могло бути припинена внаслідок звернення стягнення на нього за цими іпотечними договорами. Зазначені договори, укладені між відповідачем і ПП "Комфорт-К", суперечать чинному законодавству, зокрема частині 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки ПП "Комфорт-К" як іпотекодавець не мало права власності на предмет іпотеки, діяло від власного імені та в силу закону не мало права на розпорядження цим майном.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду обґрунтовано приписами статей 11, 216, 236, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 5, 23, 37 Закону України "Про іпотеку", зважаючи на які суд дійшов висновку як про доведеність належними та допустимими доказами обставин, з наявністю яких чинне законодавство пов'язує визнання права власності на майно (частину будівлі), так і про доведеність факту порушення прав та інтересів позивача. Судом також установлено факт набуття ТОВ "Добролюкс-11" права власності на спірне нерухоме майно та відсутність у позивача обов'язків іпотекодавця за договорами іпотеки, на той час як укладання іпотечних договорів та подальша реєстрація переходу права власності на спірне нерухоме майно до Банку не припинили права власності у законного власника - ТОВ "Добролюкс-11", а невизнання відповідачем права власності на предмет спору є підставою для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 23.12.2017 відповідач звернувся до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме приписів статей 204, 392 ЦК, статей 23, 37 Закону України "Про іпотеку" наголошуючи на тому, що: 1) суди дійшли помилкового висновку про відсутність у позивача інших способів захисту порушеного права, крім звернення з позовом про визнання права власності, з огляду на факт чинності кредитних та іпотечних договорів, за якими Банк у подальшому набув право власності на предмет спору як іпотекодержатель, а також преюдиційно встановленого факта наявності у ПП "Комфорт-К" права власності на це майно у період з 22.01.2007 до 23.03.2010, тобто до винесення Придніпровським районним судом м. Черкаси рішення від 23.03.2010 у справі № 2-1965/2010 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна (предмета спору) між Чернецьким Ю.Б. та ПП "Комфорт-К"; 2) оскільки договори іпотеки не було визнано недійсними чи припиненими, суди дійшли хибного висновку про наявність у позивача права власності на ці приміщення та відсутність зобов'язань щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, належний новому власнику.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)
ТОВ "Добролюкс-11" у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, оскільки вважає, що позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права, який дасть змогу усунути перешкоди і виключить домагання інших осіб, у тому числі Банку, на належне товариству нерухоме майно.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.12.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукор" (продавець) і громадянином Чернецьким Ю.Б. (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким відчужено нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, літ. Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 м2, приміщення першого поверху загальною площею 958,50 м2, приміщення другого поверху загальною площею 838,20 м2, приміщення третього поверху загальною площею 943,80 м2 і приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 м2.
22.01.2007 зазначений об'єкт нерухомості продано громадянином Чернецьким Ю.Б. ПП "Комфорт-К".
31.01.2007 між АКБ "Мрія", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель), і ПП "Комфорт-К" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 11/07-і, за умовами якого зазначене нерухоме майно передано в іпотеку для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін, а також умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 11-07 і будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним 30.01.2007 між АКБ "Мрія" та ПП "Комфорт-К".
21.05.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Черкаської філії, правонаступником якого є відповідач (іпотекодержатель), і ПП "Комфорт-К" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 18.1/07-ДИ1, за умовами якого в іпотеку повторно передане зазначене майно для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань з повернення кредиту, плати за користування ним, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором від 21.05.2007 №18.1/07-КИ та будь-якими додатковими угодами до нього.
Через невиконання ПП "Комфорт-К" своїх зобов'язань за кредитними договорами, з приватного підприємства та із поручителів згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2009 у справі № 2-3350/2009 солідарно стягнуто 14 175 760,98 грн заборгованості за кредитом, а відповідно до заочного рішенням Черкаського районного суду від 01.03.2010 у справі № 2-61/2010 стягнуто 5 289 032,96 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 у справі № 2-1965/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12.09.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2012, визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначених нежитлових будівель, укладений 22.01.2007 між Чернецьким Ю.Б. і ПП "Комфорт-К". Застосовано двосторонню реституцію та зобов'язано ПП "Комфорт-К" повернути Чернецькому Ю.Б. спірні нежитлові приміщення. Стягнуто із зазначеної особи на користь ПП "Комфорт-К" сплачені за це майно кошти.
Чернецький Ю.Б. як засновник ТОВ "Добролюкс-11" передав як внесок до статутного фонду цього товариства приміщення підвалу загальною площею 974,50 м2 та приміщення першого поверху загальною площею 958,50 м2 будівлі літ. Д-5 по вул. Добровольського, 1, у м. Черкаси, згідно з актом приймання-передачі від 03.06.2010.
07.07.2010 на виконання рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.07.2010 № 1045 ТОВ "Добролюкс-11" видано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.
У подальшому ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Добролюкс-11", ТОВ "Добролюкс-12", ТОВ "Добролюкс-13", ТОВ "Добролюкс-14", ПП "Комфорт-К", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Черкаська міська рада, Комунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" та Чернецький Ю.Б., про визнання незаконним набуття ТОВ "Добролюкс-11" права власності на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення підвалу №І, №ІІ, з № ІV до №XXXVI, №XXXVIII, №XXXIX, з №L до №LVIII, приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72; ТОВ "Добролюкс-12", а саме: приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а; ТОВ "Добролюкс-13", а саме: приміщення третього поверху з №177 до №189, №178/, №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200/, №202/, з №204 до №206, з №290 до №299; ТОВ "Добролюкс-14", а саме: приміщення четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245, та скасування рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.07.2010 № 1045, від 06.07.2010 № 1046, від 06.07.2010 № 1047, від 06.07.2010 № 1048 (справа № 08/5026/1759/2011).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2012 у справі № 08/5026/1759/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013, у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено повністю.
09.08.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2010 серії САС № 850656, внесено запис про державну реєстрацію за ТОВ "Добролюкс-11" права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 974,5 м2 та приміщення першого поверху загальною площею 958,5 м2 у будівлі літ. Д-5 по вул. Добровольського, 1, у м. Черкаси.
Водночас, відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.11.2016 приватний нотаріус Рогач В.В. вніс до цього реєстру запис про право власності на спірне нерухоме майно ПАТ "ВТБ Банк" (запис № 17234873) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2016, індексний № 32179920, підставою виникнення у ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірне нерухоме майно зазначено іпотечний договір від 21.05.2007 № 18.1/07-ДИ1, іпотечний договір від 31.01.2007 № 11/07-і, вимоги про усунення порушення, кредитні договори, висновок про вартість об'єкта оцінки.
Того ж дня, до реєстру внесено відомості про припинення права власності ТОВ "Добролюкс-11" на спірне нерухоме майно.
В обґрунтування позову ТОВ "Добролюкс-11" зазначило, що будучи фактичним власником майна, яке установлено за результатами розгляду цивільної справи № 2-1965/2010, не має можливостей для реалізації своїх правомочностей через наявність перешкод і претензій з боку третіх осіб, тому вимушене обрати єдиний оптимальний спосіб захисту порушеного права за таких обставин - звернення із позовом у порядку 392 ЦК про визнання права власності на належне йому майно.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частини 1 статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна якщо, зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанції, ПП "Комфорт-К" набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2007. У подальшому це майно було внесено в іпотеку під забезпечення кредиту, наданого ПАТ "ВТБ Банк". Отже, Банк набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі Закону України "Про іпотеку", через невиконання ПП "Комфорт-К" зобов'язань за кредитним договором.
Однак, як установлено попередніми судовими інстанціями, зазначений договір купівлі-продажу майна від 22.01.2007 визнано недійсним у судовому порядку за результатами розгляду цивільної справи № 2-1965/2010, а 07.07.2010 ТОВ "Добролюкс-11" отримало свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.
Таким чином, ТОВ "Добролюкс-11" є власником зазначеного нерухомого майна, а факт внесення 01.11.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Рогачем В.В. відомостей про припинення права власності ТОВ "Добролюкс-11" та запису про право власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "ВТБ Банк" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме іпотечних договорів від 21.05.2007 № 18.1/07-ДИ1 та від 31.01.2007 № 11/07-і, свідчить про порушення прав позивача як власника майна, про що слушно зазначили суди попередніх інстанцій.
Отже, якщо особа вважає себе власником майна, проте не може реалізувати своє право власності через здійснення перешкод або невизнання такого права іншими особами, чи у зв'язку з втратою документа, який засвідчує її право власності, вона вправі звернутися із позовом про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК.
При цьому, застосовуючи положення статті 328 ЦК, суди мають установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому цією статтею. Зазначена норма не породжує, а лише підтверджує наявне у позивача право власності на момент звернення з позовом.
Оскільки позивач набув право власності на предмет спору на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.07.2010 №1045, яким надано дозвіл на оформлення прав власності на зазначені приміщення та яке прийнято за результатами розгляду цивільної справи № 2-1965/2010, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність набуття позивачем зазначених приміщень у власність.
При цьому, суди правильно зазначили, що позивач не є набувачем спірного майна у контексті вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку".
Зокрема, відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Проте наведені положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що як установлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010, переходу права власності на предмет іпотеки за згодою сторін у розумінні вимог зазначеної статті не відбулося, а було відновлено у порядку віндикаційного позову право власності на майно за Чернецьким Ю.Б..
При цьому у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення державної реєстрації як офіційного визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не можна.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зважаючи на положення статей 328, 392 ЦК, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 5, 23, 37 Закону України "Про іпотеку", позов ТОВ "Добролюкс-11" про визнання права власності на частину будівлі є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі
Колегія суддів відхиляє безпідставні посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено вимоги статей 204 та 392 ЦК, зважаючи на таке.
За змістом статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як слушно зазначив скаржник, іпотечні договори від 21.05.2007 № 18.1/07-ДИ1 та від 31.01.2007 № 11/07-і, на підставі яких 01.11.2016 приватним нотаріусом Рогачем В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про припинення права власності ТОВ "Добролюкс-11" та реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "ВТБ Банк", суперечать чинному законодавству, зокрема частині 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки за умови, що належать іпотекодавцю на праві власності. Зважаючи на преюдиційно встановлений факт наявності права власності на предмет спору у ТОВ "Добролюкс-11" та відсутності такого права у ПП "Комфорт-К", останнє, діючи від власного імені, позбавлено правомочностей на розпорядження цим майном.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).
Зі змісту наведеної статті вбачається, що право власності не породжується судовим рішенням, яке лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Водночас, у спірних правовідносинах право власності на частину будівель нерухомості за ТОВ "Добролюкс-11" виникло з 09.05.2013, що вбачається із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01.01.2013 (реєстраційний № 129768871101), свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.07.2010 серії САС № 467712, витягу з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.07.2017 року № 81947269, судових рішень у справах № 2-1965/2010 та № 08/5026/1759/2011.
При цьому ТОВ "Добролюкс-11" не вчиняло жодних дій, внаслідок яких до ПАТ "ВТБ Банк" перейшло право власності позивача на спірне нерухоме майно. Позивач не є іпотекодавцем за іпотечними договорами від 31.01.2007 № 11/07-і, від 21.05.2007 № 18.1/07-ДИ1 та не набував такого статусу в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку". Переходу права власності на предмет іпотеки за згодою сторін у розумінні вимог зазначеної статті фактично не відбулося, натомість у порядку віндикаційного позову відновлено право власності на майно за Чернецьким Ю.Б.
Отже, право власності позивача на спірне нерухоме майно не могло бути припинено внаслідок звернення стягнення на нього на підставі зазначених іпотечних договорів та відповідного внесення записів до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 23 та 37 Закону України "Про іпотеку" щодо дійсності іпотеки для набувача відповідного нерухомого майна є безпідставними, а тому вимоги позивача про визнання права власності на частину будівель є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується із викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Надаючи правову кваліфікацію доказам, понаданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність належними доказами підстав для визнання за ТОВ "Добролюкс-11" права власності на спірне нерухоме майно.
Отже, оскаржувані рішення та постанову прийнято із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (статей 328, 392 ЦК, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 5, 23, 37 Закону України "Про іпотеку", статей 269, 270 ГПК у редакції, чинній після 15.12.2017).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 300 ГПК не належить до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень не має.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314 - 317 ГПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 925/1121/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
І.В. Кушнір