ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18649/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Шпорт В. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Кривошеї Д. А. (в порядку самопредставництва),

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (суддя Паламар П. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (головуючий - Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"

до Міністерства оборони України

про зміну договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" (далі - ТОВ "Українська бронетехніка", Товариство, виконавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, Міністерство, замовник) про внесення змін до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 18.12.2018 № 403/1/18/96 (далі - Контракт) шляхом продовження строку поставки другої партії продукції до 09.01.2020, з посиланням на положення статей 16, 617, 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статті 7 Закону України "Про державне оборонне замовлення".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) у зв'язку зі збільшенням часу доставки комплектуючих виробів авіаційним транспортом із аеропорту Подгориця (Чорногорія) в аеропорт Гостомель (Україна) через безпідставну відмову у завантаженні виробів у аеропорту Подгориця (Чорногорія) комплектуючі було передано виконавцю лише 12.11.2019, що, з урахуванням тривалості виробничого циклу (177 днів), унеможливило виконання замовлення у строк, визначений Контрактом та Додатком № 1 (специфікація продукції) (аркуші № 20 і № 25 додатка до справи № 910/18649/19); 2) об'єктивна неможливість своєчасної поставки продукції за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними між ТОВ "Українська бронетехніка" та Company "Rozenia Limited" (Республіка Кіпр), зумовила настання істотної зміни обставин, що унеможливлює виконання Контракту на умовах, якими сторони керувалися під час його укладення, тому 13.12.2019 Товариство запропонувало відповідачу внести зміни до Контракту в частині продовження строку поставки другої партії продукції до 09.01.2020, однак, на думку позивача, замовник безпідставно не прийняв вказаної пропозиції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020, позов задоволено. Змінено порядковий номер 2. Додатку № 1 (специфікація продукції) до додаткової угоди від 28.10.2019 № 2 до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 18.12.2018 № 403/1/18/96 між ТОВ "Українська бронетехніка" (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 18, код 31410901) та Міноборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022), виклавши його у відповідній редакції (аркуші № 20 і № 25 додатка до справи № 910/18649/19).

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 526, 610, 617, 651, 652 ЦК України, статей 183, 187, 188 ГК України, статей 1, 6 Закону України "Про оборонне замовлення", статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статей 73, 74, 76, 77, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність належними і допустимими доказами, зокрема, науково-практичним висновком Торгово-промислової палати України від 13.12.2019 № 3202/21-10.4, наявності істотної зміни обставин (існування одночасно чотирьох умов), яку (зміну обставин) сторони не могли передбачити під час укладення Контракту, оскільки: 1) істотна зміна обставин спричинена затримкою відправки комплектуючих виробів авіаційним транспортом, яка не залежала від позивача і сторони не могли її передбачити, а обставини такої затримки встановлено також рішенням Господарського суду міста Києва від
12.11.2019 у справі № 910/13168/19 (між тими самими сторонами), яке набрало законної сили; 2) тривалість виробничого циклу (177 днів) за договором на виконання робіт від 06.12.2018 № 06122018/02, укладеним між Товариством і Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод"), унеможливлює виконання замовлення у визначений Контрактом строк до 15.11.2019, а з урахуванням наведених вище обставин таке виконання можливе не раніше 09.01.2020; 3) розірвання Контракту суперечитиме суспільним інтересам, оскільки поставка продукції за ним передбачена для задоволення потреб національної безпеки та потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання Контракту на умовах, змінених судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Міноборони України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 42, 188 ГК України, статей 96, 651, 652 ЦК України, статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статей 13, 73, 74, 75, 86, 98, 101, 104 ГПК України, наголошуючи, що суди не врахували висновку щодо застосування частини 2 статті 652 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
22.05.2019 у справі № 904/1782/18, від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від
08.12.2020 справі № 910/11888/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
01.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міноборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/18649/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.03.2021 о 10:30.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Міноборони України у цій справі до 16.03.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9.18.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено Контракт, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити і поставити відповідачу продукцію, зазначену у специфікації, а останній - прийняти та оплатити її вартість на умовах контракту.

10. Згідно з пунктом 4.2 Контракту в обґрунтованих випадках, відповідно до спільного рішення, сторони мають право коригувати строки поставки та приймання продукції не пізніше ніж за 7 календарних днів до його закінчення, шляхом внесення змін до Контракту.

11. Пунктами 7.3-7.5 Контракту передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за Контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, диверсія, війна, інша небезпечна подія); Сторона, що не може виконати зобов'язання за Контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами.

12. Згідно з пунктами 10.1,10.3 Контракту цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2019. Зміни до Контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до нього.

Питання щодо внесення змін до Контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення строку поставки продукції.

13. У подальшому між сторонами укладено додаткові угоди від 14.02.2019 № 1 і від
28.10.2019 № 2 до Контракту, за умовами яких поставка продукції здійснюється двома партіями. Сторони встановили строк поставки другої партії продукції (порядковий № 2 специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням) (аркуші № 20 і № 25 додатка до справи № 910/18649/19).

14. Додатковою угодою від 28.10.2019 № 2 до Контракту сторони узгодили внесення змін та доповнили Контракт пунктами 7.6-7.9 в такій редакції:

"П. 7.6. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більш ніж 30 календарних днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати Контракт.

П. 7.7. Якщо обставини непереборної сили будуть продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, то кожна із Сторін буде вправі розірвати Контракт повністю чи частково і в такому випадку жодна із Сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків.

П. 7.8. Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за Контрактом, якщо доведуть, що невиконання зобов'язань викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем Сторін і виникла після укладання Контракту.

П. 7.9. Продовження строку (терміну) виконання зобов'язань можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом у разі, якщо вони змінились настільки, що якби Сторони могли це передбачити, вони не уклали б Контракт, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувались при укладенні Контракту, він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін".

15. На виконання умов Контракту Міністерство перерахувало на рахунок Товариства попередню оплату в узгодженому розмірі, що не заперечується обома сторонами.

16. З метою виконання зобов'язань за Контрактом 02.10.2018 між ТОВ "Українська бронетехніка" (покупець) і Company "Rozenia Limited", Республіка Кіпр (продавець) укладено зовнішньоекономічні контракти № 021018/01 та № 021018/02 (далі - контракти від 02.10.2018), за умовами яких продавець зобов'язався передати у власність покупця вироби у кількості, за номенклатурою та цінами, визначеними у специфікації, яка є невід'ємною його частиною, а покупець, у свою чергу, оплатити їх вартість на умовах контрактів.

17. Згідно з пунктами 3.1,3.2 контрактів від 02.10.2018 вироби поставляються на умовах СІР Київ, Україна, відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року.

Вироби поставляються однією або декількома партіями. Поставку виробів має бути здійснено протягом 90 календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати.

18.06.12.2018 між Товариством (замовник) і ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 06122018/02, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати за замовленням позивача у термін, визначений договором, роботи з комплектації виробів, а замовник, у свою чергу, оплатити вартість цих робіт на умовах договору.

19. Листом від 13.12.2019 № 13122019-06 виконавець звернувся до замовника з пропозицією внести зміни до Контракту в частині продовження строку поставки другої партії продукції до 09.01.2020.

20. Листом від 20.12.2019 № 403/2/1/9448 Міністерство повідомило ТОВ "Українська бронетехніка" про неможливість перенесення строку поставки, оскільки відповідно до пункту 4.2 Контракту коригування строку поставки продукції проводиться спільним рішенням та не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення строку дії Контракту.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

22. Згідно з частиною 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

23. Частиною 2 статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

24. Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

25. Водночас згідно з частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

26. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Отже, під час вирішення спору про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин суди, окрім сукупності передумов, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, також мають встановити наявність виняткового випадку, а саме коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

27. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність позивачем належними і допустимими доказами, зокрема, науково-практичним висновком Торгово-промислової палати України від 13.12.2019 № 3202/21-10.4, наявності істотної зміни обставин (існування одночасно чотирьох умов), як підстави для внесення змін до Контракту шляхом збільшення строку поставки другої партії продукції, та відсутність спростування відповідачем належними і допустимими доказами тверджень, викладених у зазначеному науково-практичному висновку.

При цьому суди виходили зі встановленої обставини затримки відправки комплектуючих виробів авіаційним транспортом в іноземному аеропорту, яка (затримка) зумовила істотну зміну обставин, що по суті є проявом прострочення виконання своїх зобов'язань іноземним контрагентом Товариства за контрактами від
02.10.2018.

28. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок судів попередніх інстанцій та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновку щодо застосування положень частини 2 статті 652 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 904/1782/18, від
10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від 08.12.2020 справі № 910/11888/19, з огляду на таке.

29. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

31. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.05.2019 у справі № 904/1782/18, від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19 (між тими самими сторонами), від 08.12.2020 справі № 910/11888/19 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок:

"Обставини порушення контрагентом позивача своїх зобов'язань за договором поставки, наведені позивачем в якості підстав для внесення змін до державного контракту, за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання постачальником товару. Ці обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені позивачем при укладенні державного контракту з огляду на обізнаність позивача з технічними умовами товару (продукції) та необхідності для її виробництва відповідної сировини, яка поставляється із-за кордону".

32. При цьому, погоджуючись з відхиленням судом апеляційної інстанції висновку Торгово-промислової палати України від 27.08.2019 № 2101/21-10.4 як неналежного доказу, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19 (між тими самими сторонами) додатково зазначив, що прострочення контрагентами позивача виконання своїх зобов'язань перед позивачем за такими правочинами є підставою для покладення на них відповідальності за неналежне виконання зобов'язань та стягнення збитків, понесених позивачем внаслідок такого неналежного виконання зобов'язань та не стосується правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем за державним контрактом. Встановлені у висновку Торгово-промислової палати України обставини не мають безумовний характер невідворотних та у даному випадку не є підставою для внесення змін до державного контракту на поставку оборонної продукції.

33. У свою чергу, у пункті 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2020 справі № 910/11888/19 міститься правовий висновок щодо питання застосування положень статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

34. З огляду на те, що постанову Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19 офіційно оприлюднено 15.12.2020, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (16.11.2020), касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

35. У зв'язку з цим колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на підтвердження здебільшого науково-практичним висновком Торгово-промислової палати України від 13.12.2019 № 3202/21-10.4 наявності істотної зміни обставин (існування одночасно чотирьох умов), як підстави для внесення змін до Контракту у частині строку поставки другої партії продукції, та відсутність спростування відповідачем викладених у цьому висновку тверджень, на порушення положень статей 269, 282 ГПК України не надав належної оцінки зазначеному висновку в контексті його окремого процесуально-правового регулювання нормою статей 269, 282 ГПК України, відповідно до імперативних вимог якої висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Наведене свідчить про помилковість висновку апеляційного суду щодо неспростування відповідачем належними і допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України тверджень, викладених у зазначеному науково-практичному висновку.

36. Касаційна інстанція зазначає, що виходячи зі змісту частини 2 статті 652 ЦК України при вирішенні спору про внесення змін до договору в зв'язку з істотною зміною обставин суд має достеменно встановити наявність усіх умов, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 652 ЦК України.

37. Натомість зміст оскаржуваних рішення та постанови свідчить про встановлення судами попередніх інстанцій лише умови, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 652 ЦК України (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане), в аспекті тієї обставини, що така зміна зумовлена затримкою відправки комплектуючих виробів авіаційним транспортом та не залежала від позивача і сторони не могли її передбачити.

38. Як наслідок, усупереч вимог процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи належним чином не спростували доводи скаржника щодо відсутності усіх (чотирьох) передбачених законом передумов для внесення змін до Контракту в зв'язку з істотною зміною обставин, зокрема, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 652 ЦК України.

39. Наведений у цій постанові висновок цілком узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень статті 652 ЦК України, сформульованим у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/291/20 (між тими самими сторонами) зі спору, що виник з подібних правовідносин.

40. Зважаючи на те, що постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/291/20 ухвалено вже після подання касаційної скарги у цій справі (16.11.2020), касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме статті 652 ЦК України.

41. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

42. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. З наведених раніше мотивів касаційна інстанція відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи позивача як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідає положенням статей 86, 109, 236, 269, 282 ГПК України.

46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

47. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об'єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49. Оскільки неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права допущено судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

50. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

51. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/18649/19 скасувати.

Справу № 910/18649/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова