ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 905/121/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,

та представника ОГП: Шелест М. В,

представники позивача, відповідачів: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Східного офісу Державної аудиторської служби України

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (судді Гребенюк Н. В., Зубченко І. В., Чернота Л. Ф. ) у справі № 905/121/19

за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України

до:

1) Покровської районної державної адміністрації Донецької області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води"

про визнання недійсним рішення і договору,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у даній справі скасовано рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2019, прийнято нове, яким позов залишено без розгляду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
06.10.2020 залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019.

27.09.2019 ТОВ "Донецький інститут води" звернулось до апеляційного суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій згідно з подальшим уточненням просило суд розглянути питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 заяву ТОВ "Донецький інститут води" задоволено частково, стягнуто зі Східного офісу Державної аудиторської служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 72 500 грн.

Не погоджуючись з додатковою постановою, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову скасувати, в задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Случ О. В.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).

В силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 цієї ж статті).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Частинами 2, 3, 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частин 5, 6 статті 130 ГПК України.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б визначали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Як свідчать наявні матеріали справи, апеляційним судом правильно зауважено, що згідно з частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У даному спорі Заступник прокурора Донецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Дніпро, тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України, повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача/позивачів, оскільки саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 911/2686/18.

Колегія судді також звертає увагу, що під час розгляду позову прокурора у даній справі Східний офіс Державної аудиторської служби України зазначав, що проведеним аналізом тендерної пропозиції учасника-переможця торгів ТОВ "Донецький інститут води" встановлено, що: подана інститутом води тендерна пропозиція не відповідає умовам затвердженої тендерної документації замовника, а саме, встановлено ненадання в складі проекту договору додатку № 3 "План фінансування будівництва водоводу для водопостачання", що не відповідає умовам пп. 5 п. 1 "Зміст пропозиції і спосіб подання тендерної пропозиції" розділу ІІІ "Інструкція з підготовки тендерної пропозиції" тендерної документації замовника; ненадання довідки про інформацію щодо незалучення субпідрядних організацій до виконання робі і на об'єкті будівництва (у довільній формі), що не відповідає умовам п. п.7 п.1 "Зміст пропозиції і спосіб подання тендерної пропозиції" розділу III "Інструкція з підготовки тендерної пропозиції" тендерної документації Замовника; ненадання заповненої довідки у формі, викладеній у таблиці 6 додатку № 5 ТД, у якій має бути наведена інформація про виконаний (виконані) договір (договори) з аналогічних видів робіт та не надання копії (копій) договору (договорів) (з усіма додатками до них та актами виконаних робіт) для підтвердження цієї інформації, що не відповідає умовам п.3 додатку № 1 до тендерної документації замовника, в якому зазначено, що під аналогічними видами робіт варто розуміти види робіт з будівництва водогонів, які належать до видів робіт, що відповідають коду 2.00.00 "Будівництво об'єктів інженерної інфраструктури" згідно Переліку видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню", затвердженого Постановою КМУ від 30.03.2016 № 256. Водночас, оскільки станом на дату отримання повідомлення заступника прокурора Донецької області від 27.12.2018 №05/1-1778вих 18, про представництво інтересів держави, Управлінням не проводився державний фінансовий аудит та/або ревізія Покровської районної державної адміністрації Донецької області за 2018 рік, також не проводилася перевірка чи моніторинг зазначеної процедури закупівлі, у зв'язку з чим у нього відсутні правові підстави для подачі такого позову.

На переконання колегії суддів, вказаними обставинами підтверджується висновок апеляційного суду про наявність підстав для покладення витрат відповідача 2 на правову допомогу саме на позивача, який, погоджуючись з підставами позовних вимог, заявлених прокурором, не виконав покладені на нього повноваження, самостійно з відповідним позовом на захист інтересів держави не звернувся, переклавши виконання своїх обов'язків на прокурора, і це стало однією з причин залишення позову прокурора, який, за наявності відповідного уповноваженого органу, не довів належним чином підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а тому позов прокурора в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України було залишено без розгляду.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 129, 130 ГПК України та про відсутність підстав для покладення обов'язку зі сплати витрат на правову допомогу, понесених відповідачем 2, саме на позивача.

Враховуючи, що інших доводів на спростування висновків апеляційного суду касаційна скарга не містить, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду, в якій міститься повний та детальний аналіз наданих заявником доказів, а також клопотання позивача про зменшення заявлених витрат, та в якій викладено обґрунтований висновок щодо часткового підтвердження розміру понесення заявником витрат на правову допомогу в сумі 72 500,00 грн.

Керуючись статтями 300,301,308,309,314,315,317, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного офісу Державної аудиторської служби України залишити без задоволення.

Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 905/121/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С. К. Судді:Міщенко І. С. Случ О. В.