ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6608/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 27.11.2017

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючого), Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 28.08.2017

у складі судді: Назаренко Н.Г.

у справі № 904/6608/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 23 586,36 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу,-

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" плату за користування вагонами в сумі 22 934,40 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 651,96 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що залізницею було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача ПАТ "Південний ГЗК", які з вини отримувача затримано на станції призначення згідно наказів №139 від 13.01.2017, №150 від 15.01.2017, №158 від 17.01.2017, № 184 від 19.01.2017. За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг - Західний у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 13.01.2017, №17 від 15.01.2017, №19 від 17.01.2017, № 21 від 19.01.2017, акти загальної форми ГУ-23 № 16 від 13.01.2017, № 17 від 15.01.2017, №19 від 17.01.2017, № 21 від 19.01.2017. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№22019070, 22019071, 22019069, 19029218 у розмірі 22 934,40 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №24019025, 23029052 у сумі 651,96 грн., а разом - 23 586,36 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 у справі № 904/6608/17 (Назаренко Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 22 934,40 грн., збір за зберігання вантажу у сумі 651,96 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600,00 грн.

4. Вказаним рішенням суду першої інстанції встановлено наступне.

4.1 Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії), 28.11.2013 був укладений договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - договір) (т.1 а.с.26-28).

4.2 Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловини станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межєю під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відставні 4779 метрів від стрілки примикання.

4.3 Згідно пункту 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, Інструкції про порядок обслуговування і організацію руху на під'їзній колії.

4.4 Відповідно до пункту 5 договору передача (здача) вагонів для під'їзної здійснюється:

- порожніх вагонів під навантаження - через інтервал часу - 1,5 год.;

- маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5 год.;

- маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.;

- передача розбірних поїздів - за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

4.5 Згідно пункту 6 договору сторонами визначено наступне: - вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

4.6 Пунктом 8 договору сторони передбачили, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 год. до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

4.7 Відповідно до пункту 15 Договору Власник колії сплачує Залізниці плату, у тому числі:

- за подачу, забирання вагонів згідно таблиці 1, таблиці 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (тарифне керівництво №1);

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

4.8 Як вбачається із матеріалів справи, за накладними №№ 40871386, 40871428, 40871337, 40871345, 40871352, 40871360, 40871378, 40871394, 40871402, 40868895, 40867350, 40867368, 40867376, 40867384, 40862435, 40862492, 40868762, 40868770, 40868788, 40868903 власні порожні вагони були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Південний ГЗК" ( т.1 а.с.90-109).

4.9 На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, дані вагони були затримані за наказами №139 від 13.01.2017, №150 від 15.01.2017, № 158 від 17.01.2017, № 184 від 19.01.2017 по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу.

4.10 Станцією затримки Кривий Ріг Західний складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №16 від 13.01.2017 (т.1 а.с.76), №17 від 15.01.2017 (т.1 а.с.80), №19 від 17.01.2017 (т.1 а.с.84), №21 від 19.01.2017 (т.1 а.с.88); акти загальної форми ф. ГУ-23: №16 від 13.01.2017 (т.1 а.с.75), №17 від 15.01.2017 (т.1 а.с.79), №19 від 17.01.2017 (т.1 а.с.83), №21 від 19.01.2017 (т.1 а.с.87).

4.11 За час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 22 934,40 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 651,96 грн. за відомостями ф. ГУ-46 №№ 22019070, 22019071, 22019069, 19029218, (т.1 а.с.41-47) та накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №24019025 та №23029052 (т1 а.с.48-49).

4.12 Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками відповідача було підписано з зауваженнями, згідно відомості № 22019070 відповідач із сумою нарахувань погодився частково, в розмірі 191,20 грн., згідно відомості № 22019071 в розмірі 407,90 грн., згідно відомості № 22019069 в розмірі 20 147,40 грн., в інших відомостях та накопичувальних картках ПАТ "Південний ГЗК" зазначив, що у виплаті відмовляє, колії приймання були вільні, готові прийняти вагони.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими позивачем до матеріалів справи актами про затримку вагонів форми ГУ23а: №16 від 13.01.2017, №17 від 15.01.2017, №19 від 17.01.2017, №21 від 19.01.2017, наказами №139 від 13.01.2017, №150 від 15.01.2017, №158 від 17.01.2017, № 184 від 19.01.2017, актами загальної форми ГУ 23: №16 від 13.01.2017, №17 від 15.01.2017, №19 від 17.01.2017, №21 від 19.01.2017, підтверджується факт затримки вагонів, прийнятих залізницею до перевезення на адресу "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з несвоєчасним вивільненням вантажовласником колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача.

6. Розмір проведеного позивачем нарахування плати за користування вагонами та розмір збору за зберігання вантажу суд вважав обґрунтованим, проведеним правильно.

7. Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасувати, в позові відмовити.

8. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив наступне.

8.1 Вагони були затримані не з вини відповідача, оскільки залізницею не були дотримані вимоги Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "ПІВДГЗК" та станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці в частині систематичного порушення нормативу обробки вагонів у комерційному та технічному відношенні.

8.2 Позивач постійно, без належних на те правових підстав, порушує процес відправки до станції призначення вагонів, які пройшли обробку. Внаслідок цього відбувається накопичення вагонів, неправомірне затримання вагонів на станціях підходу.

8.3 Суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність вини відповідача, що підтверджується наданою відповідачем довідкою про готовність прийняти вагони на ст. Допоміжна на момент видання спірних наказів.

8.4 Зазначає на неправомірність проведеного позивачем розрахунку плати за користування вагонами та необхідність проведення нарахування за кожним наказом окремо, як то передбачено п.п.9,12. Правил користування вагонами і контейнерами.

9. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/6608/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 у справі № 904/6608/17 залишено без змін.

9.1 Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 07.12.2017 Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд подано касаційну скаргу № 52-16/1085 від 04.12.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 у справі № 904/6608/17, підтвердженням чого є відтиск вхідного штампу Дніпропетровського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

11. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 904/6608/17 Господарського суду Дніпропетровської області разом з вказаною касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6608/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями.

13. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 904/6608/17 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" № 52-16/1085 від 04.12.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

15.1 Суди неправомірно встановили наявність вини Відповідача у затримці вагонів, оскільки у цьому винним є Позивач, причини затримки вагонів, викладені Позивачем в актах загальної форми ГУ-23 не відповідають дійсності і документально не підтверджені, а Позивачем не надано жодних пояснень, з яких причин вагони не направлялись на станцію призначення та знаходились на станції затримки до вказівки затримати вагони та оформлення відповідних наказів.

15.2 Вирішення питання щодо наявності або відсутності у Позивача можливості доставити вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення в момент затримки вагонів на станціях підходу, потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим суд безпідставно відхилив клопотання Відповідача про призначення у справі судової експертизи.

15.3 Одночасне стягнення збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами не може збігатися у часі, і одне виключає інше, а тому є незаконним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

21. Частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут), який згідно з пунктом 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

23. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

24. За приписами пункту 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.

25. Пунктом 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

26. Відповідно до пункту 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

27. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

28. Згідно з пунктом 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

29. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

30. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

31. Суди в оскаржуваних судових рішеннях встановили, що прийняті до перевезення Позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за Наказами через скупчення на станції призначення вагонів, які прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (Відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини Відповідача

32. Суди попередніх інстанцій також встановили, що наявними у справі актами форми ГУ-23а, ГУ-23, підтверджується, що вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення Відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням статей 46, 47 Статуту.

33. Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

34. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно- розпорядчим актом станції.

35. Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту. Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів Відповідача).

36. Наявність вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, з урахуванням неподання Відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених Договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, - внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

37. Доводи скаржника про те, що суди неправомірно встановили наявність вини Відповідача у затримці вагонів, оскільки у цьому винним є Позивач, про те, що причини затримки вагонів, викладені Позивачем в актах загальної форми ГУ-23 не відповідають дійсності і документально не підтверджені, а Позивачем не надано жодних пояснень, з яких причин вагони не направлялись на станцію призначення та знаходились на станції затримки до вказівки затримати вагони та оформлення відповідних наказів, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією Верховного Суду.

38. Доводи скаржника про те, що одночасне стягнення збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами не може збігатися у часі, і одне виключає інше, а тому є незаконним, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

38.1 Вказане твердження скаржника спростовується з'ясованим попередніми інстанціями змістом пункту 15 Договору, яким передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.

38.2 Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначений в пунктах 8, 9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, за якими збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання.

38.3 Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним у Тарифному керівництві № 1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. У пункті 2.1 пункту 2 "Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування" розділу ІІІ Тарифного керівництва № 1 визначено, що такий вид збору за зберігання вантажу як збір за зберігання рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. на добу.

38.4 Відтак порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, є для цілей сплати збору за зберігання вантажу вантажем. Залізниця зобов'язана доставити їх на станцію призначення цілими та справними і видати одержувачу, зазначеному в накладній.

39. Доводи скаржника про те, що вирішення питання щодо наявності або відсутності у Позивача можливості доставити вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення в момент затримки вагонів на станціях підходу, потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим суд безпідставно відхилив клопотання Відповідача про призначення у справі судової експертизи, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

39.1 Відповідачем не обґрунтовано порушення господарськими судами попередніх інстанцій статей 41, 43 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

39.2 Розгляд та вирішення питань щодо наявності вільних колій, можливості вільного руху поїздів здійснюється на підставі доказів у справі з урахуванням вимог Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України (затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507), норми якої були застосовані судами при винесенні оскаржуваних судових рішень. При цьому судами також правомірно були враховані вимоги Правил технічної експлуатації (затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411).

40. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17.

41. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

42. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

44. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

45. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

46. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції під час касаційного провадження.

47. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

49. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

50. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

51. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

52. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 04.12.2017 № 52-16/1085 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 у справі № 904/6608/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 у справі № 904/6608/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко