ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1238/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт» - Андрощук С.В.;

Фермерського господарства «Арій» - Севастьянова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023

(головуючий - Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023

(суддя - Зарічанська З.В.)

у справі № 925/1238/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт»

до Фермерського господарства «Арій»

про встановлення договору розірваним та стягнення 1 806 688,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт» (далі - ТОВ «Компанія-Профіт», позивач) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Арій» (далі - ФГ «Арій», відповідач) з вимогами: встановити, що договір купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022, укладений між Фермерським господарством «Арій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт», є розірваним з 28.02.2022; стягнути з Фермерського господарства «Арій» суму авансу по договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 у розмірі 1 500 000,00 грн, суму 3 % річних за несвоєчасне повернення суми боргу в розмірі 31 438,36 грн, суму інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу в розмірі 275 250,00 грн.

2. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач обґрунтовує нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вказує, що відповідач набув за рахунок позивача кошти в розмірі 2 000 0000,00 грн (з яких 500 000,00 грн 28.02.2022 повернув) без достатньої правової підстави.

3. Позов мотивовано неповним поверненням відповідачем авансу за договором купівлі-продажу від 22.02.2022 № П-35, який, на думку позивача, є розірваним.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 у справі №925/1238/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

5. Судові рішення мотивовані тим, що договір купівлі-продажу від 22.02.2022 є чинним, не розірваним за згодою сторін, відсутні підстави для застосування приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

6. Суди попередніх інстанцій зазначають, що сторони не визначили строк договору, 05.03.2022 - це строк до якого має бути здійснено поставку товару.

7. Суди вказують, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення покупцем дій, спрямованих на отримання товару за договором купівлі-продажу, зокрема в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення на адресу відповідача транспортних засобів позивача для отримання товару.

8. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що продавцем не було прострочено зобов`язання щодо передачі товару за договором поставки, з огляду на невчинення відповідних дій покупцем щодо отримання відповідного товару, тому не настають наслідки, передбачені нормами ст. 693 Цивільного кодексу України щодо повернення попередньої оплати, оскільки відповідач вважається таким, що передав позивачеві товар у встановлений строк у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, оскільки товар готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

9. Крім того, суди вказують на те, що вимога про встановлення договору розірваним є вимогою про встановлення певних фактів, яка не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 у справі №925/1238/22, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні авансу, 3% річних та інфляційних, і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача аванс, 3% річних та інфляційні втрати.

11. Скаржник у касаційній скарзі, в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. Позивач вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 27.08.2019 у справі №911/1958/18, від 08.02.2018 у справі №909/524/18 (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України наділяє особу правом самостійно визначати спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом), від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося), від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)).

13. Позивач наголошує на тому, що утримання відповідачем грошових коштів позивача є неправомірним, тому до даних правовідносин має бути застосовано положення ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

14. Також позивач зазначає, що поставка товару відповідно до договору не відбулася, тому згідно з приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець має право або отримати аванс назад або вимагати поставку товару.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. 22 лютого 2022 року між Фермерським господарством «Арій» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт» (Покупець) підписано договір купівлі-продажу № П-35 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.2 - 1.3 якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Найменування товару: кукурудза урожаю 2021 року (Код товару згідно УКТ ЗНД 1005).

17. Згідно з п. 1.1 договору Продавець, зокрема, гарантує, що він є власником товару, зазначеного у цьому договорі; він є виробником товару, зазначеного у цьому договорі, у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України; місцезнаходження товару: Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Драбове-Барятинське.

18. Сторони погодили, що одиницею виміру кількості товару є тонна. Договором встановлюється загальна кількість товару, що складає 300,00 т. (+/- 10%). (п.п. 2.1, 2.2 договору).

19. Відповідно до п. 4.1 договору Продавець зобов`язаний поставити партію товару до « 05» березня 2022 року включно з дня укладення договору.

20. У пункті 4.2 договору сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару.

21. Ціна за одиницю виміру товару складає 8 000,00 грн. Загальна вартість товару за договором складає 3 400 000,00 грн з урахуванням ПДВ 1 294 736,84 грн. (п.п. 5.1, 5.2 договору).

22. Пунктом 6.1 договору передбачено, що Покупець здійснює оплату товару у розмірі 86% на розрахунковий рахунок Продавця у день надання машин під погрузку, решта 14 % оплачується після реєстрації податкової накладної.

23. Відповідно до п. 7.1 договору передбачено права та обов`язки Продавця:

- 7.1.1. Продавець зобов`язується в строки, передбачені у договорі, передати Покупцю у власність товар, визначений у п. 1.2 договору;

- 7.1.2. Продавець зобов`язується передати Покупцю товар у власність в кількості, передбаченій п. 2.2. цього договору;

- 7.1.3. Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження;

- 7.1.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця;

- 7.1.5. Продавець має право отримати від Покупця оплату за товар в строки та у кількості, передбачені у договорі;

- 7.1.6. Продавець має право у разі порушень Покупцем зобов`язань щодо оплати та прийняття товару вимагати їх виконання.

24. За приписами п. 7.2.1 договору Покупець в строки, визначені у договорі, оплачує Продавцю товар.

25. Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

26. У випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін інших зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду (п. 8.3 договору).

27. Пунктами 9.1, 9.2 договору сторони погодили, що усі спори, що пов`язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до договірної підсудності.

28. Відповідно до п. 10.1 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

29. Згідно з п. 10.2 договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

30. У пункті 10.3 договору сторони погодили, що Покупець має право розірвати цей договір у наступних випадках:

- при наявності в роботі Продавця істотних відступів від договору або істотних недоліків;

- якщо Продавець не приступив своєчасно до поставки товару або виконував свої зобов`язання настільки повільно, що закінчити її в строк стає неможливим.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем перераховано на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: авансовий платіж за кукурудзу згідно рах. № 1 від 22.02.2022 в т. ч. ПДВ 14% - 245 614,04 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2022 №231.

32. 24 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом № 67, в якому просив відповідача повернути сплачені грошові кошти за кукурудзу в сумі 2 000 000,00 грн.

33. Згідно з випискою АТ «Райффайзен Банк» за рахунком від 28.02.2022 ФГ «Арій» здійснило платіж на користь позивача у сумі 500 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів за кукурудзу згідно листа №67 від 24.02.2022 у т.ч. ПДВ 14% - 61 403,51 грн.

34. 06 вересня 2022 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 26, в якій позивач вказує на наявну заборгованість відповідача з повернення авансового платежу в розмірі 1 500 000,00 грн.

35. 05 жовтня 2022 року відповідачем направлено позивачу відповідь на претензію, в якій відповідач, посилаючись на укладений між сторонами договір купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022, пропонує позивачеві здійснити доплату у відповідності до умов договору, в сумі 564 000,00 грн та повідомити письмово про дату та орієнтовний час прибуття автотранспорту (вказавши кількість одиниць, марку, номерні знаки та ПІБ водіїв і уповноваженої особи) для отримання кукурудзи зі складу, яка до цього часу зберігається на складі.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 23.02.2022 зареєстровано податкову накладну № 1 за постачальником - ФГ «Арій», отримувачем - ТОВ «Компанія-Профіт» на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 2 000 000,01 грн. Така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН та затверджена контрагентом, тобто позивачем, що підтверджується відповідними відмітками на податковій накладній.

37. 28 лютого 2022 року відповідачем зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 23.02.2022, за якою усього підлягають коригуванню обсяги постачання без урахування податку на додану вартість, що оподатковуються за ставкою 14% (-) (+) (код ставки 14) - 438 596,49, сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту за ставкою 14% (-) (+) - 61 403,51. Код причини 102 (зміна кількості). Такий розрахунок зареєстрований в ЄРПН та прийнятий контрагентом, тобто позивачем, що підтверджується відповідними відмітками на розрахунку коригування та накладеними електронними підписами керівників відповідача Чабаном М.Г. та позивача Молдованової І.В.

38. Позивач, стверджуючи, що договір є розірваним з 28.02.2022, просить це встановити, а також стягнути з відповідача 1 500 000,00 грн суми авансу у зв`язку з відсутністю зобов`язань за договором, так як останній є розірваним з 28.02.2022 та просить стягнути суму 3% річних у розмірі 31 438,36 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 275 250,00 грн, що нараховані на суму 1 500 000,00 грн за період з 06.03.2022 по 15.11.2022.

Позиція Верховного Суду

39. Відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні авансу, 3% річних та інфляційних, і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача аванс, 3% річних та інфляційні втрати.

41. Тобто позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів.

42. Частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

43. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

44. Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

45. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

46. Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

47. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

48. Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

49. У статті 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

50. Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

51. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

53. Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.1 договору Продавець зобов`язаний поставити партію товару до « 05» березня 2022 року включно з дня укладення договору.

У пункті 4.2 договору сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару.

Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.1.4 Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця.

54. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем перераховано на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн.

55. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

56. Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

57. Поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

58. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

59. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

60. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами в договорі не визначено строк дії договору, 05.03.2022 - є строком виконання зобов`язання, а саме поставки товару.

62. Позивач зазначає, що строк виконання договірних зобов`язань визначено сторонами до 05.03.2022 і цей строк вже минув. Крім того, позивач вказує на те, що договір в строк не був виконаний, а тому - припинився.

63. Разом з тим, пропуск строку на виконання договірних зобов`язань не припиняє дію договору, не звільняє сторін від їх виконання, а є підставою для настання відповідальності для сторін за невиконання зобов`язання в строк.

64. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом № 67, в якому просив відповідача повернути сплачені грошові кошти за кукурудзу в сумі 2 000 000,00 грн. Згідно з банківською випискою від 28.02.2022 ФГ «Арій» здійснило платіж на користь позивача у сумі 500 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів за кукурудзу згідно листа №67 від 24.02.2022.

65. Позивач вказує на те, що зазначений лист є пропозицією розірвати договір. Причиною формування листа зазначає військовий стан в Україні, запроваджений указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022, та неможливість виконання договору до 05.03.2022. Часткове повернення відповідачем попередньої оплати, на думку позивача, свідчить про погодження розірвати договір.

66. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

67. У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

68. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

69. Частина 1 ст. 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

70. Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

71. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

72. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

73. Верховний Суд констатує, що волевиявлення сторін щодо розірвання договору за погодженням сторін має бути вчинено ними в активній однозначній формі, має бути зрозумілим для обох сторін та має бути доведеним до сторін.

74. Оскільки лист позивача № 67 від 24.02.2022 не містить пропозиції про розірвання договору, а повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 500 000,00 грн не можна вважати згодою відповідача на пропозицію про розірвання договору, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 є чинним та не розірваним за згодою сторін.

75. Крім того, Верховний Суд зазначає, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

76. Позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача аванс, сплачений відповідно до договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 у розмірі 1 500 000,00 грн, суму 3 % річних за несвоєчасне повернення суми боргу у розмірі 31 438,36 грн, суму інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу у розмірі 275 250,00 грн, оскільки відповідач набув за рахунок позивача кошти в розмірі 1 500 000,00 грн без достатньої правової підстави, з огляду на розірвання договору за згодою сторін.

77. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

78. Тобто відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

79. Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

80. Ураховуючи чинність договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022, встановлену судами попередніх інстанцій, суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та стягнення з відповідача попередньої оплати.

81. З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати, судами правомірно відмовлено позивачеві у стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

82. Верховним Судом відхиляються посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, в якій Велика Палата зазначила, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

83. У зазначеній справі судами встановлено, що постачальник не здійснив поставку товару у визначений договором строк.

84. У справі, що розглядається, у п. 4.2 договору сторони погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару. Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.1.4 Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця.

85. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовив позивачеві у видачі товару чи відмовився здійснити вантаження товару на транспортні засоби Покупця.

86. Також Верховним Судом відхиляються посилання позивача на постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18, від 08.02.2018 у справі №909/524/18 (щодо права особи самостійно визначати спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України) з огляду на таке.

87. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

88. Верховний Суд зазначає, що припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто ч. 2 ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.

89. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

90. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено неналежного виконання продавцем свого договірного зобов`язання.

91. Крім того, позивач у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)).

92. У постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформував правову позицію щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

93. Верховний Суд зазначає, що добросовісність є однією з засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Встановлення недобросовісності дій сторін правовідносин чи їх суперечливої поведінки є правовим висновком суду виходячи з встановлення фактичних обставин конкретної справи. Повноваження суду щодо оцінки доказів є тим процесуальним механізмом, який дозволяє суду оцінити добросовісність дій сторін та встановити суперечливість їх поведінки.

94. Як зазначалося вище, волевиявлення сторін щодо розірвання договору за погодженням сторін має бути вчинено ними в активній однозначній формі, має бути зрозумілим для обох сторін та має бути доведеним до сторін.

95. Лист позивача № 67 від 24.02.2022 не містить пропозиції про розірвання договору, як і повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 500 000,00 грн не можна вважати згодою відповідача на пропозицію про розірвання договору

96. У відповіді на претензію ФГ «Арій» пропонує ТОВ «Компанія-Профіт» письмово повідомити ФГ «Арій» про дату та орієнтовний час прибуття автотранспорту за отриманням кукурудзи зі складу. У відзиві на позов відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач визнав договір розірваним з 28.02.2022.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

98. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

99. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

100. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

101. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 у справі №925/1238/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко