ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 912/3751/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Кібенко О. Р., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши касаційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області

(суддя - Кабакова В. Г. )

від 29.12.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя: Орєшкіна Е. В. ; судді: Широбокова Л. П., Подобєд І. М. )

від 24.02.2021

у справі № 912/3751/19

за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України

до Сектору освіти Вільшанської районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Інвест Альянс"

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Баклан Н. Ю.

позивача - не з'явилися

відповідача 1 - не з'явилися

відповідача 2 - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник прокурора Кіровоградської області (в подальшому змінено на Кіровоградську обласну прокуратуру) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Східний офіс Держаудитслужби) із позовом до Відділу освіти Вільшанської районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Інвест Альянс" (далі - ПП "Інвест Альянс") про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом №35 від
11.04.2019 щодо відхилення пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг" (далі - ТОВ "Паливторг") та визнання переможцем Приватного підприємства "Інвест Альянс";

- визнання недійсним договору про закупівлю №55 від 03.05.2019, укладеного між Відділом освіти Вільшанської районної державної адміністрації та Приватним підприємством "Інвест Альянс".

1.2. В обґрунтування позову заступник прокурора Кіровоградської області вказав на те, що Відділом освіти Вільшанської районної державної адміністрації, як замовником, неправомірно відхилено тендерну пропозицію ТОВ "Паливторг" як більш вигідну, якою, серед іншого, дотримано вимоги, встановлені Законом України "Про публічні закупівлі".

Порушення інтересів держави прокурор обґрунтував тим, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї повноважень в сфері державного фінансового контролю через здійснення моніторингу закупівель, перевірки державних закупівель, плануючи проведення перевірки аж на кінець виконання договору, ніяк не сприяє усуненню порушень та поновленню прав держави внаслідок очевидно незаконно проведеної закупівлі. При цьому прокурор зазначає, що на час пред'явлення позову (12.12.2019) оспорювана прокурором закупівля досі залишається поза належною увагою уповноваженого органу фінансового контролю.

Враховуючи, що строк виконання договору визначено до 31.12.2019, створилася загроза того, що протягом строку, який залишився на його виконання, бюджетні кошти будуть незаконно надлишково витрачені. Прокурором зазначено, що неналежне виконання органом контролю своїх повноважень та його самоусунення від ефективного виконання обов'язків, дає прокурору підстави втрутитися та захистити економічний інтерес держави.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020 у справі №912/3751/19 позов заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України після відкриття провадження у цій справі, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що прокурор, повідомлений про проведення уповноваженим органом перевірки в 4 кварталі 2019 року, звернувся до суду саме в 4 кварталі 2019 року, не надавши тим самим позивачу часу відреагувати на стверджуване порушення інтересів.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020 у справі №912/3751/19 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від
29.12.2020 у справі №912/3751/19, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для розгляду до апеляційного суду.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури:

- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 131-1 Конституції України, пункт 2 частини 1 статті 2, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", та порушено норми процесуального права, а саме статті 53, 86 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення;

- порушення, які зазначаються прокурором, Східним офісом Державної аудиторської служби України проігноровані; Держаудитслужбою перевірка фактично реалізована у 2020 році, тобто через рік із часу, коли вони дізналися про порушення, що вказує на формальність призначення перевірки зазначеним органом.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Інвест Альянс" проти її вимог заперечує та просить у задоволені касаційної скарги відмовити.

3.4. У відповіді на відзив на касаційну скаргу заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури заперечує доводи, викладені у відзиві, та зазначає, що прокурором у повній мірі дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду про залишення без розгляду позову заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, згідно з частинами 3 , 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що набрав чинності 15.07.2015, відповідно до якої представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1,2 частини четвертої).

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає компетентний орган.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Зокрема, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду), оскільки відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі №912/2385/18, яка уточнила правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та у справі №925/650/18, від 17.04.2019 у справі №923/560/18, від 18.04.2019 у справі №913/299/18, від 13.05.2019 у справі №915/242/18, від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, від 15.10.2019 у справі №903/129/18, та відступила від правових висновків, зазначених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 16.04.2019 у справі №925/650/18, від 17.04.2019 у справі №923/560/18.

Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають враховуватись судами при розгляді справ.

4.4. За наведеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (пункти 37-40,43-45,47) прокурор, звертаючись до суду з позовом має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Східний офіс Держаудитслужби заперечує обґрунтування Кіровоградської обласної прокуратури стосовно своєї бездіяльності відносно проведеної закупівлі.

Так, судами встановлено, що орган прокуратури Кіровоградської області 30.05.2019 направив Східному офісу Державної аудиторської служби України лист №61-5500вих19 з повідомленням про встановлені порушення Закону України "Про публічні закупівлі" Відділом освіти Вільшанської районної державної адміністрації при проведенні закупівлі та в якому зазначено, що тендерним комітетом Відділу освіти Вільшанської районної державної адміністрації безпідставно відхилено більш економічно вигідну тендерну пропозицію (різниця 200 000,00 грн) та про необхідність проведення моніторингу (перевірки) зазначеної процедури закупівлі та надання висновку щодо відповідності її проведення вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області листом від
08.07.2019 №04-4-31-17/3057-2019 у відповідь на лист прокуратури від 30.05.2019 №61-5500вих-19 повідомило, що відповідно до наказу від 05.07.2019 №38 "Про початок моніторингу закупівель" розпочато моніторинг зазначеної закупівлі, рішення про що оприлюднено в електронній системі 05.07.2019.

Моніторинг проводився з 05.07.2019 по 17.07.2019, предметом аналізу були питання: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі в річному плані, оприлюднення інформації щодо закупівлі, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", дотримання замовником законодавства під час розгляду та оцінки тендерних пропозицій.

За результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо розгляду та оцінки тендерних пропозицій встановлено, що в порушення пункту 4 частини 1 статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник неправомірно відхилив тендерну пропозицію ТОВ "Паливторг".

За результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі в річному плані, оприлюднення інформації щодо закупівлі, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", порушень не установлено (висновок про результати моніторингу закупівлі від 17.07.2019).

З огляду на встановлене порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області зобов'язало замовника здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення в установленому законодавством порядку та протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

Судами встановлено, що прокуратурою Кіровоградської області на адресу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області 13.09.2019 направлено лист №08-444вих-19, в якому зазначено про необхідність надання інформації щодо проведення перевірки закупівель за №UA-2019-02-01-000907-а.

У відповідь Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області
17.09.2019 надано лист №04-11-31-17/3877-2019, в якому зазначено, що проведення перевірки планується у ІV кварталі поточного року.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається ключовий висновок щодо залишення поданого прокурором позову без розгляду саме з підстав ненадання заступником прокурора Кіровоградської області позивачу часу, щоб відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Натомість судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що ще у липні 2019 року за результатами проведеного моніторингу зазначеної закупівлі Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області було встановлено порушення Закону України "Про публічні закупівлі", за якою замовник неправомірно відхилив тендерну пропозицію ТОВ "Паливторг" (висновок про результати моніторингу закупівлі від 17.07.2019).

Проте, на час подання заступником прокурора Кіровоградської області позову
12.12.2019, встановлені за результатами проведеного моніторингу зазначеної закупівлі порушення Закону України "Про публічні закупівлі" усунуті не були, компетентний орган до суду не звертався, а лише повідомив про планування у ІV кварталі поточного року перевірки проведеної закупівлі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури про те, що при з'ясуванні питання наявності підстав для звернення прокурора з позовом до суду, в порушення приписів процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які свідчать про обізнаність компетентного органу з наявними порушеннями та відсутністю будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку.

Колегія суддів також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20.01.2021 у справі №927/468/20 та від 11.03.2021 у справі №910/3158/19, згідно якого часовий проміжок, який минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників відносить, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави.

Відтак, дійшовши висновку про недотримання прокурором розумних строків, які надають можливості відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, поза увагою як суду першої інстанції, так і апеляційного господарського суду залишились обставини того, що Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області було обізнане про порушення інтересів держави з моменту фіксації факту правопорушення (17.07.2019), що відбулось значно раніше звернення заступника прокурора з повідомленням позивача про намір звернення до суду (12.12.2019).

Суди попередніх інстанцій не врахували зазначених обставин та наведених вище вимог законодавства, не звернули уваги на дотримання заступником прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1 та 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу, зокрема, для продовження розгляду.

5.3. Частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.4. Враховуючи наведене та зважаючи на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви заступника прокурора у цій справі, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвалу і постанову слід скасувати, а справу передати до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі №912/3751/19 скасувати, а справу передати для розгляду до Господарського суду Кіровоградської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

О. Мамалуй