ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4264/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Міщенко І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе"

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2021 (суддя Бринцев О. В. )

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 (головуючий суддя Пушай В. І., судді Попков Д. О., Стойка О. В. )

у справі № 922/4264/20

за позовом Харківської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе"

про стягнення 1 981 065,35 грн

(у судове засідання з'явилися представники: позивача - Судаков Д. О., відповідача - Василенко О. І., Закаблуков А. С. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Харківська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (далі - відповідач, ПрАТ "Завод Фрунзе") безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 981 065,35 грн на підставі ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за період з
01.03.2018 по 30.11.2020 відповідач використовував земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:01:022:0035 площею 0,8602 га, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать відповідачеві на праві власності, без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав.

3. Позивач стверджує, що відповідач, за відсутності укладеного договору, у заявлений до стягнення період зберігав кошти та не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, чим збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 981 065,35 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 29 715,98 грн.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ПрАТ "Завод Фрунзе", як фактичний користувач земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,8602 га кадастровий номер 6310136900:01:022:0035, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею за період з 01.03.2018 по 30.11.2020, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ПрАТ "Завод Фрунзе" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин приписи ст. 1212 ЦК України та посилається на постанови Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі № 19/18, від 13.12.2010 у справі № 26/2, від 16.05.2011 у справі № 10/7, від 30.05.2011 у справі № 24/135 (24/0245), від 14.10.2014 у справі № 3-129гс14.

8. При придбанні нерухомості за договором купівлі-продажу відбувається заміна сторони у зобов'язанні, до якої, відповідно і переходять обов'язки з орендних платежів. Посилається на постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18.

9. Спірна земельна ділянка не була сформована як об'єкт цивільних прав (ч.2 ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)) на момент придбання нерухомості та суди помилково застосували приписи ст. 120 ЗК України.

Посилається на постанову Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.

10. Посилається на порушення приписів ст.ст. 5, 18, 20 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 76, 77, 78, 269, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. У матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за період з 01.03.2018 по 31.12.2018. Посилається на постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18.

12. Акт обстеження земельної ділянки від 17.11.2020 не є належним доказом на підтвердження конфігурації та площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, не відповідає приписам рішення Ради від 17.10.2018 № 1247/18 "Про затвердження Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства". Суди не врахували попередній акт обстеження земельної ділянки від 05.02.2017, який був складений за участю інженера-геодезиста із проведенням відповідних топографо-геодезичних робіт.

Посилається на висновок, викладений у пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

13. Суди не дослідили письмові докази у справі, а саме: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №232879661 від 17.11.2020, додану до позову, пояснення відповідача від 22.03.2021 до відзиву стосовно того, що поряд із відповідачем, власниками нежитлових будівель по пр-ту Московському, 118 у м. Харкові є дві юридичні особи: ТОВ "Івера" і ЗАТ "Харківський велосипедний завод імені Г. І. Петровського", до самої земельної ділянки наявний вільний доступ сторонніх осіб у будь-який час доби.

14. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, не зазначаючи при цьому ні від якого саме висновку та від якої саме норми права необхідно відступити

Позиція інших учасників справи

15. Рада подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві Рада посилається на безпідставність доводів відповідача щодо наявності на спірній земельній ділянці інших власників нерухомого майна, зазначає, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснювався на підставі двох витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які були актуальними на період з
01.03.2018 по 31.12.2019 і з 01.01.2020 по 30.11.2020, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, а також зазначає, що акт обстеження земельної ділянки від 17.11.2020 є належним і допустимим доказом по справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 232879661 від 17.11.2020, право власності на нежитлові будівлі літ. Е-1 площею 62,7 кв. м, літ. Ж-2 площею 96,1 кв. м, літ. З-2 площею 98,4 кв. м, літ. И-1 площею 944,1 кв. м (загальна площа нежитлових будівель складає 1201,3 кв. м. ) по пр-ту Московському, 118 у м.

Харкові з 09.12.2010 зареєстроване за ВАТ "Завод ім. Фрунзе" на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2010 № 1904.

17. Згідно з відомостями з витягу з Державного земельного кадастру від
26.06.2020 № НВ-0005155152020 державна реєстрація земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:01:022:0035, розташованої по пр-ту Московському, 118 у м. Харкові, площею 0,8602 га (далі - спірна земельна ділянка), проведена 22.10.2015.

18. Договір оренди земельної ділянки відповідач з позивачем не уклав.

19. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2019 № 927/176-19, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 18 574 385 грн.

20. Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2020 № 4238 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 24 930 374 грн.

21.17.11.2020 відповідною посадовою особою Ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки та встановлено, що:

- на земельній ділянці (кадастровий номер undefined) площею 0,8602 га по пр. Московському, 118 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. Е-1, Ж-2, З-2, И-1, право власності на які з 09.12.2010 по теперішній час зареєстровано за ВАТ "Завод Фрунзе";

- земельна ділянка огороджена, використовується з 01.03.2018 по теперішній час ВАТ "Завод Фрунзе" для експлуатації та обслуговування зазначених нежитлових будівель.

22. Посилаючись на те, що внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Харкова в особі Ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних коштів у розмірі орендної плати за землю за період з
01.03.2018 по 30.11.2020 в сумі 1 981 065,35 грн, Рада звернулася з даним позовом до суду.

23. Так, відповідно до розрахунку позивача, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ПрАТ "Завод Фрунзе" за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 становив 61 914,62 грн, який складається з нормативної грошової оцінки 18 574
385 грн, ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%.

Враховуючи сплату відповідачем земельного податку в сумі 54 550,70 грн, позивачем за 10 місяців 2018 року заявлено до стягнення 564 595,50 грн.

24. За період з 01.01.2019 по 31.12.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ПрАТ "Завод Фрунзе" становив 61 914,62 грн, який складається з нормативної грошової оцінки 18 574 385 грн, ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки -1, відсотку строку оренди - 100,00%.

З огляду на сплату відповідачем земельного податку за користування спірною земельною ділянкою у 2019 році в сумі 87 281,17 грн, позивачем з 01.01.2019 по
31.12.2019 заявлено до стягнення 655 694,23 грн.

25. За період з 01.01.2020 по 30.11.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ПрАТ "Завод Фрунзе" становив 83 101,25 грн, який складається з нормативної грошової оцінки 24 930 374 грн, ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки -1, відсотку строку оренди - 100,00%.

З урахуванням сплати відповідачем земельного податку в сумі 70 236,88 грн, позивач заявив до стягнення за 11 місяців 2020 року 760 775,62 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

26. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

28. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 13 цієї постанови), не врахували відсутності у справі доказів (пункт 11 цієї постанови) та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 12 цієї постанови).

29. Інші доводи касаційної скарги (пункти 7-9 цієї постанови) не обґрунтовані скаржником підставами касаційного оскарження.

30. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

31. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

32. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

33. Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статей 122, 123, 124 ЗК України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

34. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

35. Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

36. Відповідно до частин 1 , 3 , 4 , 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

37. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

38. Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

39. Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

40. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

41. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

42. За висновками судів попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ПрАТ "Завод Фрунзе" після укладення договору купівлі-продажу та реєстрації права власності у 2010 році на згадані об'єкти нерухомого майна, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Радою та державною реєстрацією такого права, а отже, відповідач у заявлений до стягнення період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

43. Доводи скаржника, викладені у пункті 7 цієї постанови, викладеного вище не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 1212 ЦК України. Посилання на постанови, зазначені у відповідному пункті постанови, також носять суто декларативний характер.

44. Застосування місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні приписів ст. 120 ЗК України пов'язане саме зі встановленими обставинами щодо відсутності між Радою і ПрАТ "Завод Фрунзе" договірних зобов'язань щодо користування спірною земельною ділянкою, а посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах, наведених у пункті 8 цієї постанови, не доводять неправильного застосування вказаної норми права, оскільки правовідносини у наведених справах не стосуються правовідносин зі стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав (є неподібними).

45. Що стосується доводів скаржника, викладених у пункті 9 цієї постанови, то вони колегією суддів також відхиляються, оскільки не спростовують висновків судів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а наведена скаржником постанова Верховного Суду України не стосується правовідносин стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

46. Стосовно доводів касаційної скарги обґрунтованих підставами касаційного оскарження, передбаченими п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

47. Апеляційний господарський суд дослідив, що в матеріалах справи наявні два витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2019 № 927/176-19 і від 29.05.2020 № 4238; відповідно до рішення Ради 32 сесії 7 скликання "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" станом на 2020 рік змінилася середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/кв. м та яка на теперішній час складає 639,78 грн, у зв'язку з чим нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24 930 374 грн, в той час як у 2018-2019 роках нормативна грошова оцінка ділянки становила 18 574 385 грн.

48. Наведене також підтверджує доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2019 № 927/176-19 був актуальний на період з
01.03.2018 по 31.12.2019, а витяг від 29.05.2020 № 4238 - на період з 01.01.2020 по 30.11.2020.

49. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові надав детальну відповідь відповідачу на його заперечення щодо розрахунку позивачем ціни позову на підставі двох витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за 2019 і 2020 роки (чинність застосованої нормативної грошової оцінки землі за заявлений позивачем до стягнення період), дослідив застосовані позивачем ставки орендної плати і коефіцієнти (що не оскаржувалося відповідачем під час розгляду справи), а також зменшення заборгованості на суму сплаченого земельного податку і дійшов висновку про обґрунтованість наданого позивачем розрахунку. Протилежні доводи скаржника спрямовані на переоцінку вже оцінених судами обставин справи, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України.

50. Доводи скаржника про відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від
29.05.2020 у справі № 922/2843/19, відповідно до якого чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

51. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 не відступала в цій частині від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

52. Більше того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що убачаються помилковими висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору. Оскаржувані судові рішення у цій справі зазначеному висновку не суперечать.

53. Стосовно наведених у пункті 11 цієї постанови скаржником постанов Верховного Суду, колегія суддів зазначає, у зазначених справах, на відміну від цієї справи, земельні ділянки не були сформовані як об'єкти цивільних прав і для здійснення розрахунку міськрада застосовувала не витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а здійснювала розрахунок самостійно шляхом застосування відповідної арифметичної формули, тобто встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у справах № 922/902/18,922/1276/18,922/2082/18,922/3607/18 та справі № 922/4264/20 є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається.

54. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 12 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що вони були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, які дослідили, що відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2019 № 927/176-19, від 29.05.2020 № 4238 та витягу з Державного земельного кадастру від 26.06.2020 № НВ-0005155152020 площа спірної земельної ділянки становить 0,8602 га; дата державної реєстрації земельної ділянки 22.10.2015, тобто, з 22.10.2015 земельна ділянка площею 0,8602 га по пр. Московському, 118 у м. Харкові є сформованою та, відповідно, є об'єктом цивільних прав. При цьому, факт наявності права комунальної власності на неї у територіальної громади м. Харкова на момент її державної реєстрації відповідач не заперечує.

55. Щодо незгоди відповідача з актом обстеження земельної ділянки від 17.11.2020 то відповідні доводи спростовані судом апеляційної інстанції, який вказав, що:

54.1. попереднім актом обстеження від 05.02.2017 встановлені обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,8756 га без належних правових підстав, проте згідно з вищезгаданими витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка має площу 0,8602 га, що узгоджується з відомостями акту обстеження від 17.11.2020, відтак акт від 05.02.2017 не може вважатися належним доказом у справі;

54.2. спірна земельна ділянка є сформованою з 2015 року саме у розмірі 0,8602 га та є об'єктом цивільних прав саме у цьому розмірі, тому відповідачем не доведено її використання виключно в частині під об'єктами нерухомого майна, належними останньому на праві власності. Доказів звернення до позивача з метою поділу спірної земельної ділянки та прийняття Радою відповідних рішень відповідачем до матеріалів справи не надано;

54.3. акт обстеження від 17.11.2020 є лише одним із доказів, що міститься в матеріалах справи та оцінюється у сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо реєстрації права власності відповідачем на нежитлові будівлі у 2010 році, реєстрації земельної ділянки комунальної форми власності як об'єкту цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України, наявності/відстуності у відповідача правових підстав для використання спірної земельної ділянки та інше, відповідно, цей акт не містить відомостей, які б обумовлювали вирішальне значення для розгляду справи господарським судом;

54.4. в оскаржуваному рішенні суду обґрунтовано зазначено про те, що сам по собі факт реєстрації права власності інших осіб на нерухоме майно за тією самою адресою, за якою знаходиться майно відповідача, не означає, що це майно знаходиться саме на спірній земельній ділянці; доказів знаходження майна інших осіб саме на спірній земельній ділянці та доказів відсутності інших земельних ділянок за адресою: пр-т Московський, 118 у м. Харкові відповідачем не надано.

54.5. спірна земельна ділянка утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 19,9846 га за наведеною адресою. Отже, відповідачем не доведено, що решта цієї загальної площі, за рахунок якої утворена земельна ділянка площею 0,8602 га, у заявлений до стягнення період була зареєстрована як окрема/окремі земельна/земельні ділянка/ділянки за іншими адресами.

55. Вказаним спростовуються також доводи відповідача, викладені в пункті 13 цієї постанови.

56. Окрім того, посилання скаржника на пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 спростовуються викладеним у пункті 54.1 цієї постанови, з якого вбачається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку як акту обстеження від 05.02.2017, так і акту обстеження від
17.11.2020 у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин фактичного користування відповідачем всією спірною земельною ділянкою та дійшов висновку про фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою площею 0,8602 га.

57. Таким чином, викладені скаржником у пунктах 12,13 цієї постанови доводи: (1) не доводять порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, (2) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

58. Посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права не обґрунтовані належним чином про що також зазначено в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 08.11.2021, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

61. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

62. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарських суду і рішення суду першої інстанції - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

63. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі № 922/4264/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Багай

І. С. Міщенко