Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.04.2023 року у справі №910/20132/21
Постанова КГС ВП від 20.04.2023 року у справі №910/20132/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/20132/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Смирнова Ю.М.)

від 04.08.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.)

від 14.12.2022

у справі № 910/20132/21

за позовом Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 674 694, 63 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (далі - АТ "Хмельницькобленерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог 674 694,63 грн, з яких: 421 490,99 грн інфляційних втрат, 176 991,50 грн 3% річних та 76 212,14 грн пені.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0505-01041 від 18.04.2019 в частині своєчасної оплати поставленої електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/20132/21 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 421 490,99 грн інфляційних втрат, 176 991,50 грн 3% річних, 38 106,07 грн пені. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Рішення суду мотивоване тим, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" свій обов`язок з оплати рахунків-фактур виконало з порушенням строків на оплату, визначених Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог та стягнення 421 490,99 грн інфляційних втрат, 176 991,50 грн 3% річних. В частині стягнення пені, суд першої інстанції визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50%.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/20132/21 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №910/20132/21, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало касаційну скаргу, якою просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні.

3.2. Підставами касаційного оскарження ПрАТ "НЕК "Укренерго" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. ПрАТ "НЕК "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 24.10.2018 у справі №910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18 від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі №922/175/18.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. ПрАТ "НАК "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пунктів 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, пунктів 7.3.1, 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку.

3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (сторона відповідальна за баланс/СВБ) є учасником ринку, зобов`язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Між Акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (СВБ - сторона, відповідальна за баланс) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП - оператор системи передачі) на підставі заяви АТ "Хмельницькобленерго" 18.04.2019 укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії з ідентифікатором №0505-01041. Договір укладено на умовах, затверджених наказом відповідача від 03.04.2019 №204.

У подальшому умови типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії неодноразово змінювалися ПрАТ "НЕК "Укренерго", в т.ч. і у спірний період з липня 2019 року по червень 2021 року. Наступні редакції договору затверджувалися наказами відповідача від 08.07.2019 №366, від 07.08.2019 №423, від 16.08.2019 №441, від 06.03.2020 №85, від 26.11.2020 №634, від 21.12.2020 №709, від 05.01.2021 №6, від 25.02.2021 №111, від 16.03.2021№141 та від 01.06.2021 №303.

Відповідно до умов укладеного між АТ "Хмельницькобленерго" як СВБ та ПрАТ "НЕК "Укренерго" як ОСП, АР договору про врегулювання небалансів електричної енергії (станом на початок спірного періоду) сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ, за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору).

Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункти 2.1, 2.2 договору у всіх редакціях).

ОСП, зокрема, зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору у всіх редакціях).

Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору (пункт 5.1 договору у всіх редакціях).

Згідно із пунктами 9.1, 9.2 договору у всіх редакціях цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулась до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до редакції договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженої наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" №709 від 21.12.2020 у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - акт купівлі-продажу) та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі Правила ринку № 307) (в редакції чинній в спірний період) визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

В той же час, згідно з пунктом 10.11 Правил ринку №307 у термін до 31 березня 2021 року включно виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно, а платежів за невідповідність - щомісячно.

Згідно з пунктом 7.5.4 Правил ринку № 307 (в редакції з дати прийняття) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом 3 банківських днів з дати направлення рахунка (пункт 7.6.4 в редакції договору від 26.11.2019 до редакції від 11.03.2020).

Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (пункт 7.6.4 Правил ринку №307 в редакції від 11.03.2020 до редакції від 18.11.2020, пункт 7.7.4 в редакції від 18.11.2020 - до чинної).

У період з липня 2019 року по вересень 2021 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 46 085 584,43 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів та актами коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу, копії яких наявні в матеріалах справи. У позовній заяві позивач зазначав про існування у відповідача заборгованості за електричну енергію у розмірі 8 970 335,89 грн. В ході розгляду справи ця заборгованість була сплачена відповідачем у повному обсязі, в зв`язку з чим позивач зменшив суму позовних вимог на суму основного боргу.

Однак, як зазначає позивач, зі сторони відповідача мало місце прострочення виконання грошових зобов`язань в період з серпня 2019 року по жовтень 2021 року, у зв`язку з чим заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 176 991,50 грн, втрат від інфляції у розмірі 421 490,99 грн та пені у розмірі 76 212,14 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідач є оператором системи передачі на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Згідно з частиною першою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

За змістом статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору електричної енергії для врегулювання небалансів, в зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, встановили в розрахунку помилки в сумах інфляційних втрат, проте, встановивши, що суми, визначені позивачем, є меншими ніж суми втрат від інфляції, розраховані судом, дійшли висновку про стягнення інфляційних в заявленому розмірі.

Також судами встановлено помилки у розрахунку 3% річних, здійсненому позивачем, з огляду на що, оскільки за розрахунком судів розмір 3% річних є більшим, аніж нарахував позивач, а тому суди дійшли висновку про стягнення 3% річних у визначеному позивачем розмірі, тобто в межах позовних вимог.

В частині стягнення пені, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50% та стягнути пеню в розмірі 38 106,07 грн.

5.3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, підставою касаційного оскарження ПрАТ "НЕК "Укренерго" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19.

При цьому, з посиланням на правову позицію, викладену в наведених постановах Верховного Суду, скаржник зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а стаття 625 Цивільного кодексу України не підлягала застосуванню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

У справі №910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат у сумі 261 098,54 грн, 3% річних у сумі 24 670,01 грн та 17 584,68 грн пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору.

У справі №910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням. У цій справі Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а тому залишив оскаржувані рішення без змін.

У справі №910/15714/18 розглядався спір про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Постановою від 04.12.2019 у справі №910/15714/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У справі №914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд у справі №914/1001/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором від 30.12.2016 № 02/01/17, а також розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат визнав правильним.

Отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.

5.4. Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що господарські суди дійшли необґрунтованого висновку про правильність нарахування позивачем інфляційних втрат без врахування висновків Верховного Суд, викладених в постановах від 24.10.2018 у справі №910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від 13.09.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі №922/175/19.

Правовідносини в наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що розглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер (зміст) спірних правовідносин. У жодній із наведених відповідачем справ судом касаційної інстанції не досліджувалася специфіка правового регулювання розрахунків на балансуючому ринку електричної енергії, не розглядалося питання використання коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, не було з таких підстав відмовлено у стягненні інфляційних втрат, не встановлювалися фактичні обставини, пов`язані з використанням відповідачами несплачених вчасно коштів.

У справі №910/19576/17 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" через прострочення відповідачем строку оплати послуг перевезення вантажів.

У справі №905/305/18 спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу.

У справі №910/5625/18 розглядався спір про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг процесингового центру. Постановою від 24.04.2019 у справі №910/5625/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували низку обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У справі №910/21564/16 спір стосувався стягнення боргу за договором про надання послуг процесингового центру.

У справах №924/312/18 та №922/175/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів відповідно про закупівлю природного газу та договору комісії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, оскільки наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. До того ж, під користуванням грошовими коштами розуміється сам факт їх знаходження на рахунку боржника незалежно від виду та особливостей такого рахунку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 не вбачав підстав для відступу від висновків, наведених, зокрема у згаданій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21.

При цьому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

5.5. Іншою підставою касаційного оскарження ПрАТ "НЕК "Укренерго" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пунктів 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, пункту 7.3.1 глави 7.3, пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку.

Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору у даній справі.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Так, пунктом 7.3.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі Правила ринку № 307) (в редакції чинній в спірний період) визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 10.11 Правил ринку №307 у термін до 31 березня 2021 року включно виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно, а платежів за невідповідність - щомісячно.

Пунктом 7.5.4 Правил ринку № 307 (в редакції з дати прийняття) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом 3 банківських днів з дати направлення рахунка (пункт 7.6.4 в редакції договору від 26.11.2019 до редакції від 11.03.2020).

Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (пункт 7.6.4 Правил ринку №307 в редакції від 11.03.2020 до редакції від 18.11.2020, пункт 7.7.4 в редакції від 18.11.2020 - до чинної).

Як встановив суд апеляційної інстанції, Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018.

Згідно з пунктом 1.3.2 Правил для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з оператором системи передачі (ОСП), що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

Відповідно до пункту 1.2.1 розділу 1.2 Правил позивач (електропостачальник) і відповідач є учасниками ринку.

Як передбачено пунктом 1.1.1 Правил ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Згідно з пунктом 1.1.2 Правил система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

Пунктом 1.11.1 Правил передбачено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання допоміжних послуг (ДП); 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв`язок з програмним забезпеченням ринку "на добу наперед" (РДН) і внутрішньодобового ринку (ВДР), якими управляє оператор ринку (ОР); 12) інтерфейс і зв`язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з виробниками, що здійснюють виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії (ВДЕ), що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв`язок з платформою моніторингу Регулятора; 16) інтерфейс та зв`язок з платформою прозорості ENTSO-E; 17) формування актів купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.11.8 Правил АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Судами встановлено, що у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії АР розмістив відомості щодо обсягу та вартості небалансів електричної енергії за період з серпня 2019 року по жовтень 2021 року, що мали бути сплачені зі сторони відповідача на користь СВБ (позивача).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обов`язком щодо виставлення рахунків на суми, які АР зобов`язаний сплатити СВБ через небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача ПрАТ "НЕК "Укренерго".

Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування положень пункту 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил, пункту 7.3.1 глави 7.3, пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21).

5.6. У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про не дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. З огляду на викладене, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 236 296 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в іншій частині залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №910/20132/21 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець