ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/180/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Нікітіної О.Ю. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 (суддя Грачов В.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла-2017"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД"

про зобов`язання вчинити дію,

За участю представників сторін:

від позивача: Гартингер С.М. - керівник, Бодашко О.О. - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла-2017" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД", в якому просило, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД" (далі - відповідач) усунути перешкоди у користуванні площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою «А5», що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Свято - Макаріївська ( колишня вул. Леніна), 127 , та яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сміла-2017" на підставі витягу за номером 107621069 від 14.12.2017 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, шляхом надання безперешкодного доступу до вказаного приміщення та передачі площі даного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сміла-2017" та відшкодувати понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись власним нерухомим майном.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019, позов задоволено повністю.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

4. 22.03.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 925/180/18.

5. Протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 29.03.2019 у справі № 925/180/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

6. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/180/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД" залишено без руху до 08.05.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, та доказів направлення копії цієї скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення позивачу у справі; встановлено скаржнику строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

7. 19.04.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою на виконання ухвали Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/180/18. До заяви скаржник долучив квитанцію № 0.0.1329612894.1 від 18.04.2019 на суму 3 524 грн. та докази направлення копії цієї скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення позивачу у справі.

8. 24.04.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 19.06.2019, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.05.2019.

9. В судове засідання з`явилися представники позивача, які просили суд у задоволені касаційної скарги відмовити.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

10. У касаційній скарзі відповідач просить прийняті рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Ці вимоги обґрунтовано положеннями статті 310 Господарського процесуального кодексу України та неповним з`ясуванням судами всіх обставин, що склались між сторонами даного спору, неналежним наданням судом апеляційної інстанції оцінки аргументам відповідача, детальні пояснення щодо яких викладені відповідачем у касаційній скарзі, помилковістю висновків судів, зроблених на підставі недопустимих доказів.

12. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

13. На підставі рішення Черкаської міської ради №4-393 від 09.02.2006 між Черкаською міською радою та ТОВ «НВФ «Муза» ЛТД» в особі директора ОСОБА_1 07.08.2008 було укладено договір купівлі-продажу об`єкту малої приватизації групи А міської комунальної власності - нежитлові приміщення 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, А-5 загальною площею 92, 3 кв.м., які розташовані на земельній ділянці Черкаської міської ради та розміщуються за адресою: 18015, м. Черкаси, вул. Леніна, 127.

14. 21.08.2008 право власності на вказане нежиле приміщення було зареєстроване за ТОВ «НВФ «Муза» ЛТД».

15. 26.08.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2356-ЧД від 26.08.2008, згідно якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти в розмірі 100 000 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ становить 484 350,00 грн. з оплатою по процентній ставці 14 процентів річних.

16. 16.02.2009 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору.

17. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №2356-ЧД від 26.08.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008, за яким в іпотеку банку передане наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться під номером 127 по вул. Леніна в м. Черкаси , загальною площею 92,3 кв.м., а саме: приміщення 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою А-5.

18. 22.10.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008.

19. 20.06.2013 Соснівським районним судом м. Черкаси було прийнято рішення у справі №2-504/11 (провадження №2/712/41/13), яким, зокрема, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №2356-ЧД від 26.08.2008 в сумі 4 395 748 грн. 65 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 75 887,46 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01 лютого 2013 року 606 568 грн. 47 коп., заборгованість за простроченим кредитом 19 111,28 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01 лютого 2013 року 152 756 грн. 46 коп., заборгованість за простроченими відсотками по кредиту 38 498,84 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01 лютого 2013 року 307 721 грн. 23 коп., заборгованість за простроченою комісійною винагородою по кредиту 31 393 грн. 69 коп., заборгованості по пені 3 297 308 грн. 80 коп.

20. У подальшому за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2017-09-19-000139-а від 28.09.2017 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», як Банк з однієї сторони, та позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017», як Новий кредитор з другої сторони, 27.10.2017 уклали договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, у відповідності до умов якого Банк відступив шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржника, за кредитним договором, договором іпотеки, договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору . Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку визначених цим Договором (пункт 2.1. Договору ).

21. Додатком №1 до цього договору є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами.

22. Згідно з вказаним Реєстром по договору відбулось відступлення права вимоги по: кредитному договору №2356-ЧД від 26.08.2008 (з додатковою угодою № 1 від 16.02.2009), укладеного між АТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1; договору іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008 (з додатковим договором від 22.10.2008), укладеного між АТ «Банк «Фінанси та кредит» і ТОВ «НВФ «Муза ЛТД», реєстраційний № 10660, предметом іпотеки по якому було нежитлове приміщення №127 по вул. Леніна в м. Черкаси , загальною площею 92,3 кв.м., а саме: приміщення 1-го поверху з №40-1 по 40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою «А5».

23. У листопаді 2017 року позивач на адресу відповідача направив вимогу від 30.10.2017 про усунення порушення (іпотечне повідомлення) в порядку статей 35-37 Закону України «Про іпотеку», однак така вимога відповідачем задоволена не була.

Як наслідок, позивач на підставі статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», статті 8 договору іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008 звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя в порядку пунктів 11.3.1., 11.3.2. договору іпотеки.

24. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 108732510 від 22.12.2017, нежитлове приміщення, загальною площею 92,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул . Небесної сотні (колишня вул . Леніна), 127 знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017», державна реєстрація права власності проведена 08.12.2017 на підставі договору іпотеки від 26.08.2008, реєстраційний №10660.

25. 28.02.2018, прибувши до належного йому на праві власності нежитлового приміщення, позивач не зміг до нього потрапити у зв`язку з неможливістю відчинити вхідні двері наявним ключем від дверного замка та наявністю на дверях навісного замка. У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до відповідача (директора ТОВ «НВФ «Муза» ЛТД» ОСОБА_1 ), як попереднього власника приміщення, щодо підстав блокування належної позивачу власності та вимагав від останнього надання доступу до нього.

26. Однак відповідач у доступі до приміщення відмовив до вирішення спірних питань щодо права власності на дане нерухоме майно.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

27. Приймаючи оскаржувані рішення та постанову про задоволення позову, суди свої висновки мотивували тим, що позивач є власником спірного майна, відповідачем вчиняються перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві власності майном, право на яке зареєстроване за позивачем у передбаченому законом порядку, а доказів на підтвердження скасування дій щодо державної реєстрації за позивачем права власності на спірне приміщення або оскарження права власності позивача на останнє в судовому порядку відповідачем не надано.

VІІ. Позиція Верховного Суду

28. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

29. Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

«Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.»

Відповідно до ст.387 ЦК:

«Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.»

Згідно з ч.ч.1,3 ст.397 ЦК:

« 1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.»

В свою чергу, відповідно до ст.391 ЦК, якою обґрунтовує свої позовні вимоги позивач:

«Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.»

30. У постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 викладено наступний правовий висновок:

«Одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.»

31. Велика Палата Верховного Суду підтримала наведений висновок Верховного Суду України зокрема у постанові від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц:

"58. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15)."

32. У постанові від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 Велика Палата Верховного Суду виклала такий правовий висновок:

"51. Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

52. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

53. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

54. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном."

33. Отже вищевикладені норми ЦК та правові висновки свідчать, що негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням власника майна володіння ним, тобто без безпосереднього вилучення майна у власника, а пов`язаних з вчиненням іншою особою перешкод у здійсненні власником майна прав саме користування та розпоряджання своїм майном.

В свою чергу, позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника є саме віндикацією.

34. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення та посилаючись на ст.391 ЦК, фактично виходили з того, що даний позов за своєю правовою конструкцією є негаторним позовом.

35. Разом з тим, як встановлено судами та слідує з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога позивача зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні площею 92,3 кв. м., шляхом надання безперешкодного доступу до вказаного приміщення та передачі площі даного приміщення позивачеві.

При цьому, в своїй позовній заяві позивач зазначав, що:

"Відповідачем категорично заперечується право Позивача на володіння, користування та розпорядження даним нерухомим майном. Відповідач протиправно перешкоджав в кінці грудня 2017 року Позивачу у вільному доступі до приміщення, блокуючи протягом тижня доступ до приміщення та згодом зібрав всі свої речі, майно і вивіз їх з приміщення Позивача на свій склад.

Тобто в даному нежитловому приміщенні відсутні будь-які речі та інше майно Відповідача. На сьогоднішній день Відповідач звертається в різні державні установи із відповідними заявами та скаргами, оспорюючи право власності Позивача на дане приміщення, проте жодного судового спору за позовом Відповідача до Позивача не має.

Так, 28.02.2018 р. о 09 год. 00 хв. прибувши до приміщення, представники Позивача не змогли потрапити до належного Позивачу на праві власності приміщення, у зв`язку із неможливістю відчинити вхідні двері до приміщення, наявним у Позивача від дверного замка, ключем та наявністю на дверях навісного замка. Одразу, Позивач звернувся до Відповідача, як до попереднього власника щодо підстав блокування належної Позивачу власності, та вимагав від Відповідача надати доступ до приміщення, на що останній повідомив, що це є неможливим, до вирішення спірних питань щодо права власності на дане нерухоме майно. Таким чином представники Позивача так і не потрапили до даного приміщення склавши відповідний акт від 28.02.2018 про відсутність доступу до нежитлового приміщення."

36. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів про задоволення даного позову, як негаторного, оскільки судами не встановлено з посиланням на відповідні підтверджуючі належні, допустимі, достовірні та достатні докази:

- чи взагалі вступав позивач після перереєстрації на себе права власності на спірне майно у фактичне володіння ним;

- станом на момент подачі позову та прийняття рішення фактично володів спірним приміщенням позивач чи відповідач (або взагалі ніхто з них);

- з урахуванням викладеного, чи станом на момент подачі позову та прийняття рішення у позивача були перешкоди від відповідача у здійсненні щодо спірного майна саме тільки прав користування та розпорядження, чи і права володіння також;

- чим фактично підтверджується наявність вищевказаних перешкод, крім складеного в односторонньому порядку пов`язаними з позивачем особами акта.

37. У частинах 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Однак оскаржувані рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими.

Відповідно аргументи відзиву щодо законності прийнятих у справі рішення та постанови спростовуються наведеним вище.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

38. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Згідно з ч.3 ст.310 зазначеного Кодексу:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази ; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів."

39. На підставі вищенаведеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 925/180/18 - скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а справа підлягає передачі до суду першої інстанції для нового розгляду, то відповідно до положень ч.ч.1, 14 ст.129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Муза" ЛТД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський