ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 925/226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

прокуратура - Смілянська місцева прокуратура,

представник прокуратури - Томчук М.О., прокурор (посв. від 31.07.2017 № 047983)

позивач - Городищенська міська рада,

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб",

представник відповідача - не з'явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області,

2. управління Північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області,

представники третіх осіб: 1. не з'явився,

2. не з'явився,

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.)

у справі № 925/226/18

за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Городищенської міської ради (далі - Рада)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюзснаб" (далі - ТОВ "Агросоюзснаб"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області,

2. управління Північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області,

про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Ради з позовом до ТОВ "Агросоюзснаб" про визнання недійсним договору від 25.12.2015 б/н про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Городище, який укладений між Радою і ТОВ "Агросоюзснаб", та стягнення 968 545,64 грн. суми недоплаченого ТОВ "Агросоюзснаб" пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Городище.

Позовна заява мотивована наявністю правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним (у зв'язку з неправильним визначенням у договорі розміру пайової участі ТОВ "Агросоюзснаб" у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Городище) та стягнення з відповідача суми пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Городище у розмірі 968 545,64 грн. у зв'язку з недоотриманням доходу спеціальним фондом міського бюджету.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 до участі у справі № 925/226/18 залучено управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області та управління Північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.08.2018 у справі № 925/226/18 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агросоюзснаб" на користь Ради до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Городище Черкаської області 968 545,64 грн. Стягнуто з ТОВ "Агросоюзснаб" на користь Прокуратури Черкаської області 14 528,17 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Агросоюзснаб" на рішення місцевого господарського суду від 07.08.2018 зі справи № 925/226/18 залишено без задоволення; рішення місцевого господарського суду зі справи № 925/226/18 скасовано; позов Прокурора в інтересах держави в особі Ради до ТОВ "Агросоюзснаб" залишено без розгляду на підставі приписів пункту 4 частини першої статті 275, частини першої статті 278, статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Прокурором: не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до ТОВ "Агросоюзснаб".

Заступник прокурора Черкаської області, посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Так, згідно з доводами заступника прокурора Черкаської області, викладеними у касаційній скарзі:

- апеляційний господарський суд самоусунувся від розгляду справи по суті, скасувавши рішення місцевого господарського суду зі справи та залишивши позов без розгляду, не визначивши підстав для цього з перелічених у статті 226 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції допустив невірне тлумачення приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- висновок суду про відсутність у Прокуратури підстав для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Ради не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права;

- суд залишив поза увагою те, що Рада не вжила заходів для правильного розрахунку та стягнення з ТОВ "Агросоюзснаб" розміру пайової участі у розвиток інфраструктури міста Городище; не провела належної переддоговірної роботи; не захистила інтереси територіальної громади міста Городище в суді, а уклала спірний договір, який суперечить приписам законодавства. Відповідно, Рада не здійснила захисту інтересів держави у спірних правовідносинах щодо наповнення дохідної частини міського бюджету розвитку;

- інтереси держави у спірних правовідносинах порушено у зв'язку з тим, що ненадходження значного розміру пайового внеску до бюджету перешкоджає розвитку інфраструктури населеного пункту, що створює безпосередню загрозу економічним інтересам держави та є передумовою неможливості фінансування запланованих заходів органу місцевого самоврядування.

У відзиві на касаційну скаргу Північний офіс Держаудитслужби у Черкаській області просив задовольнити касаційну скаргу Заступник прокурора Черкаської області у справі № 925/226/18.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника прокуратури, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

З позовом до суду в інтересах держави в особі Ради про визнання недійсним договору від 25.12.2015 б/н про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Городище та стягнення 968 545,64 грн. суми недоплаченого пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Городище звернувся Прокурор.

Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з приписами частини першої статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" (який набрав чинності з 15.07.2015) визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 924/1237/17, № 910/4345/18.

За наведених обставин апеляційний господарський суд, встановивши, що Прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до ТОВ "Агросоюзснаб", - дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи та необхідність залишення позову Прокурора в інтересах держави в особі Ради без розгляду.

Посилання Заступника прокурора Черкаської області у касаційній скарзі на те, що Рада не вживала заходів для відновлення інтересів держави (у зв'язку з недоотриманням міським бюджетом коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту), незважаючи на те, що Рада мала можливість у грудні 2015 році дізнатися про невідповідність розміру пайового внеску, який визначений у договорі від 25.12.2015 б/н про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Городище, законодавчим приписам, Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що реєстрація декларації про готовність до експлуатації об'єкта (замовником якого є ТОВ "Агросоюзснаб"), у якій і було зазначено, зокрема, кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією у розмірі 24 213 641,00 грн., мала місце після укладення Радою та Товариством договору від 25.12.2015 б/н про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Городище (з погодженою у ньому сумою пайової участі, яка фактично розрахована з балансової вартості об'єкта будівництва, а не з його загальної кошторисної вартості) . При цьому жодною з норм законодавчих приписів на Раду не покладається (та не покладалося) обов'язку з моніторингу зареєстрованих декларацій про готовність до експлуатації об'єкта після укладення із замовником будівництва (реконструкції) договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, акт ревізії Городищенського міського бюджету та фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Городищенської міської ради за період роботи з 01.01.2013 по 30.11.2017 (за результатами якої встановлено, зокрема, відхилення при укладенні спірного договору в частині обрахування величини пайової участі ТОВ "Агросоюзснаб"), складений 29.01.2018, у той час як позов Прокурором в інтересах держави в особі Ради до ТОВ "Агросоюзснаб" поданий у березні 2018 року, тобто менше ніж через 2 місяці з моменту складення акта ревізії, що, у свою чергу, не дає підстав стверджувати, що Рада у даному випадку не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів територіальної громади.

Довід Заступника прокурора Черкаської області про те, що суд апеляційної інстанції у постанові не вказав на конкретну підставу для залишення позову без розгляду з перелічених у статті 226 ГПК України, заслуговує на увагу, проте не впливає на правильність висновків апеляційного господарського суду у цій справі.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги заступника прокурора Черкаської області без задоволення, а судового акта попередньої інстанції - без змін як такого, що ухвалений з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення суду попередньої інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі № 925/226/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко