ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4450/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 209 305,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" АТ "Українська залізниця" про стягнення 209 305,77 грн, з яких: 80 645,14 грн пені, 16 570,92 грн 3 % річних та 112 089,71 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки від 17.08.2018 № 08-18-17-03-Т та від 17.08.2018 № 08-18-17-04-Т в частині своєчасного здійснення оплати товару.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 17.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі заступника начальника філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" і ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" укладено договір поставки № 08-18-17-03-Т (далі - договір-1).

2.2. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору-1 постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначаються у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, викладених у цьому договорі. Найменування продукції: код ДК 021:2015 ЄЗС: 34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини).

2.3. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору-1 оплату кожної партії поставленої продукції за цим договором замовник здійснює протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції відповідно до з рахунка-фактури на цю партію, обумовленого згідно з пунктом 7.1 та за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

2.4. Відповідно до пункту 6.5 договору-1 у разі прострочення оплати продукції за цим договором, постачальник має право затримати постачання продукції на термін не більше терміну прострочення оплати, при цьому постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції із цієї причини.

2.5. Відповідно до пункту 12.11 договору-1 у всьому іншому, що не передбачено умовами цього договору, відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року), Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення (далі - Положення про постачання продукції), затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888.

2.6. 17.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі заступника начальника філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" і ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (постачальник) укладено договір поставки № 08-18-17-04-Т (далі - договір-2), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначається у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, викладених у цьому договорі. Найменування продукції: код ДК 021:2015 ЄЗС: 34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини).

2.7. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору-2 оплату кожної партії поставленої продукції за цим договором замовник здійснює протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції відповідно до рахунка-фактури на цю партію, обумовленого згідно з пунктом 7.1 та за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

2.8. Відповідно до пункту 6.5 договору-2 у разі прострочення оплати продукції, що поставляється за цим договором, постачальник має право затримати постачання продукції на термін не більше терміну прострочення оплати, при цьому постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції із цієї причини.

2.9. Відповідно до п.12.11 договору-2 у всьому іншому, що не передбачено умовами цього договору, відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року), Положенням про постачання продукції.

2.10. 22.10.2018 відповідач надіслав на адресу позивача рознарядку на поставку продукції від 22.10.2018 № 17-03-04/1 за укладеними між сторонами договорами.

2.11. На виконання умов укладених між контрагентами договорів позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію, що підтверджується видатковими накладними: від 23.10.2018 № 78748 на суму 1 291 680,00 грн, від 24.10.2018 № 78750 на суму 1 291 680,00 грн, від 25.10.2018 № 78749 на суму 1 291 680,00 грн.

2.12. 14.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.12.2018 № 49-51-38/455 про сплату заборгованості на суму 3 938 569,42 грн.

2.13. Відповідач оплатив поставлений ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" товар 17.12.2018 на суму 499 640,00 грн, 18.12.2018 - 792 040,00 грн, 17.01.2019 - 1 291 680,00 грн, 17.01.2019 - 1 291 680,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями відповідача: від 17.12.2018 № 1447521, від 18.12.2018 № 1452979, від 17.01.2019 № 1512702 та від 17.01.2019 № 1512712.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 (суддя Смирнова Ю. М.) позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пеню в сумі 80 645,14 грн, 3 % річних на суму 16 570,92 грн, 20 666, 88 грн інфляційних втрат та 1 768,25 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3.2. Рішення обґрунтовано тим, що позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачеві товару виконав належним чином, однак відповідач всупереч положенням пункту 6.1 укладених між контрагентами правочинів оплатив поставлений позивачем товар із затримкою. У зв`язку із наведеним суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві інфляційні втрати, 3 % річних і пеню. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат за видатковою накладною від 23.10.2018 № 78748, адже знецінення грошових коштів не відбулось.

У частині стягнення пені суд зазначив, що оскільки за умовами укладених між сторонами правочинів не передбачено відповідальності залізниці за несвоєчасну оплату товару, позивач правомірно заявив до стягнення пеню на підставі Положення про постачання продукції.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (колегія суддів у складі: Коротун О. М., Сулім В. В., Майданевич А. Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення пені в сумі 80 645,14 грн, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 залишено без змін.

3.4. Постанова мотивована тим, що згідно з пунктом 6.5 укладених між сторонами правочинів передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у виді притримання поставки товару позивачем, що відповідно до статті 236 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є господарською санкцією. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки у пункті 6.5 обох договорів поставки визначено відповідальність сторін за порушення умов договорів поставки, яка не передбачає стягнення із залізниці пені за прострочення оплати поставленої позивачем продукції, то у даному випадку відсутні підстави для застосування вимог абзацу 2 пункту 66 Положення про постачання продукції, оскільки ці вимоги застосовуються лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції в частині відмови в позові про стягнення пені скасувати і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

4.2. На думку скаржника, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним, і сторони, використовуючи принцип свободи договору, мають право встановити й інші, крім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Скаржник стверджує, що сторони передбачили застосування вимог Положення про постачання продукції, за змістом пункту 66 якого у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції нараховується пеня.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наголошує, що як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, умовами договорів не передбачено відповідальності залізниці за неналежне виконання своїх обов`язків у виді сплати пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар, оскільки згідно з пунктом 6.5 договорів передбачено відповідальність залізниці за несвоєчасну оплату у виді затримки поставки товару постачальником, що відповідно до статті 236 ГК України є господарською санкцією.

Відповідач також стверджує, що положення пункту 12.11 договорів стосуються саме умов поставки, приймання і передачі продукції та вирішення можливих спірних ситуацій.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

6.4. За змістом статті 712 цього Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

6.5. Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

6.6. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 цього Кодексу).

6.7. Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

6.8. У статтях 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена норма кореспондується з положенням статті 193 ГК України.

6.9. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.10. Як встановлено судами, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачеві товару виконав належним чином, однак відповідач всупереч умовам пункту 6.1 укладених між контрагентами правочинів, за поставлений позивачем за видатковими накладними від 23.10.2018 № 78748, від 24.10.2018 № 78750, від 25.10.2018 № 78749 товар оплатив із затримкою.

6.11. За прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача зокрема, пеню у сумі 80 645,14 грн за період прострочення за видатковою накладною від 23.10.2018 № 78748 із 07.11.2018 по 20.12.2018, за видатковою накладною від 24.10.2018 № 78750 із 08.11.2018 по 17.01.2019, а за видатковою накладною від 25.10.2018 № 78749 з 09.11.2018 по 17.01.2019 з урахуванням здійснених залізницею оплат та без урахування дня фактичної оплати.

6.12. У частині 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

6.13. За змістом статті 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

6.14. Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

6.15. Згідно з частиною 1 статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

6.16. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

6.17. Відповідно до частини 1 статті 548 цього Кодексу унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

6.18. Як встановлено судами обох інстанцій, відповідальність постачальника (позивача) за невиконання умов договорів передбачена у розділі 10 даних правочинів. При цьому випадків настання відповідальності замовника (відповідача), в тому числі і за несвоєчасне невиконання зобов`язання з оплати товару в розділі 10 договорів, який визначає майнову відповідальність, сторонами передбачено не було.

6.19. Відповідно до пункту 12.11 договорів у всьому іншому, що не передбачено умовами цих договорів, відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року), Положенням про постачання продукції.

6.20. В абзаці 2 пункту 66 цього Положення передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець (платник) сплачує пеню у розмірі 0,04 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

6.21. Оскільки умовами укладених між сторонами правочинів не передбачено відповідальності залізниці за несвоєчасну оплату товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність звернення позивача з позовом про стягнення пені на підставі Положення про постачання продукції.

6.22. Поряд із цим колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до правовідносин у цій справі вимог пункту 66 зазначеного Положення із посиланням на те, що у пункті 6.5 договорів передбачено застосування такої оперативно-господарської санкції як можливість для постачальника відмовитися від поставки продукції до моменту оплати такої поставки замовником.

6.23. Згідно з частиною 3 статті 237 ГК України передбачено можливість одночасного застосування оперативно-господарських санкцій та стягнення штрафних санкцій, які є різними видами господарсько-правової відповідальності.

6.24. Отже, передбачене сторонами в договорі застосування оперативно-господарської санкції не свідчить про відмову сторін від застосування вимог Положення в частині, якою встановлюються штрафні санкції, і не виключає можливості застосування вимог Положення у цій частині.

6.25. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що законне та обґрунтоване рішення господарського суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін, натомість постанову апеляційної інстанції необхідно скасувати.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 312 ГПК України).

7.3. Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4450/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір