ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5618/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології"

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 14.02.2018

у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Антонік С.Г., Іванов О.Г.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології"

у справі № 904/5618/17

про стягнення 61 814 751, 93 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 06.03.2018 ОСОБА_5 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №904/5618/17.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5618/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2018 поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №904/5618/17 та відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на зазначену ухвалу.

4. Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" арбітражний керуючий Палкін А.Ю. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" подали відзиви на касаційну скаргу.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм процесуального права - частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, статей 17, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст апеляційної скарги

6. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 у справі №904/5618/17 частково задоволено позовні вимоги та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" 59 338 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 199 961 грн. - 3% річних та 231 168 грн. судового збору.

7. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_5 шляхом надіслання поштового відправлення 02.01.2018 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у даній справі; зупинити провадження у цій справі до розгляду грошових вимог ТОВ "Олтрейд 2016" в межах справи про банкрутство №904/9119/17. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржниця зазначала про таке:

- судом першої інстанції прийнято рішення про її права та інтереси, однак, до участі у справі вона не була залучена, що в силу пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування судового рішення;

- рішення суду від 08.06.2017 стосується її інтересів, як контрагента ТОВ "Олтрейд 2016" та кредитора відповідача, що перебуває у процедурі банкрутства; використання цього рішення для відкриття процедури банкрутства позбавило її можливості отримати виконання зобов`язань за договорами, укладеними з відповідачем, та можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника, оскільки позивач, скориставшись таким рішенням, яке випливає з фіктивної позики, отримав безспірну грошову вимогу на значну суму, порушивши справу про банкрутство ТОВ "Олтрейд 2016", що надало йому незаконні переваги перед іншими конкурсними кредиторами;

- внаслідок незалучення до участі у справі вона була позбавлена можливості доводити недійсність договору поворотної фінансової допомоги 02.03.2017 №02-03/2017, а також можливості переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами у разі визнання договору недійсним у справі про банкрутство;

- аналіз матеріалів справи дозволяє зробити висновок про значну суперечність між змістом позовних вимог, відзивом та наданими доказами, що свідчить про штучність договору та додатків до нього, завчасну домовленість сторін та відсутність реальної заборгованості за договором;

- посадовими особами позивача та відповідача вчинено злочин, про що нею подано заяву до правоохоронних органів та порушено кримінальне провадження №12017150170000012 за фактом незаконного заволодіння майном відповідача та незаконних дій щодо зміни учасників зазначеного товариства за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 356, частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України;

- скаржниця просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, аргументуючи необізнаністю про прийняття оскаржуваного рішення та ознайомленням з матеріалами справи №904/5618/17 лише 20.12.2017;

- необхідність зупинення провадження у справі скаржниця обґрунтовувала приписами частин 2, 4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до яких після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна має повідомити про це суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника, який має зупинити провадження у справі та роз`яснити позивачу зміст частини 4 статті 23 цього Закону; у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 у справі №904/5618/17 закрито з посиланням на таке:

- мотивувальна частина оскаржуваного рішення та його резолютивна частина не містять жодних висновків щодо скаржниці, про зобов`язання її вчинити будь-які юридично значимі дії або про утримання від їх вчинення; матеріали справи не містять інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржниці; учасником спірних правовідносин скаржниця також не є;

- у даному випадку об`єктом захисту (конкретизованим легітимним інтересом) є право скаржниці на отримання грошових коштів від ТОВ "Нові енергозберігаючі технології" (відповідача) за договорами про відступлення права вимоги від 30.03.2017 та від 24.04.2017. Зазначені договори укладені скаржницею із ТОВ "Юнайтед Кемікалс" (одним із контрагентів відповідача, таким як і позивач) вже після виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем за договором фінансової допомоги (позики). Саме після укладення договорів про відступлення права вимоги у скаржниці виникло суб`єктивне право, а отже, інтерес відносно відповідача. При цьому, жодного відношення (ні суб`єктивного, ні об`єктивного) ні ТОВ "Юнайтед Кемікалс", ні скаржниця до предмету спору у цій справі (договору про надання фінансової допомоги (позики)) не мають, а питання про права, обов`язки й інтереси зазначених осіб щодо предмета позову оскаржуваним рішенням не приймались;

- господарський суд обмежений суб`єктним складом учасників провадження у справі, пов`язаним з предметною юрисдикцією справ, оскільки справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, розглядаються господарським судом, за виключенням правочинів, стороною яких є фізичні особи, які не є підприємцями; скаржницею не надано доказів, які б свідчили про те, що вона має статус фізичної особи-підприємця (особи, яка в межах господарської юрисдикції може звернутись за захистом порушених прав та інтересів як позивач у справі);

- у скарзі скаржником ставиться питання про недійсність укладеного між сторонами правочину, при цьому, як обґрунтовано зауважив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, предметом спору у справі №904/5618/17 є стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги (позики) від 02.03.2017 №02-03/2017, укладеного між позивачем та відповідачем, що виключає можливість заявляти самостійної вимоги скаржницею про визнання зазначеного правочину недійсним, оскільки така вимога знаходиться поза межами предмета спору, а оскарження спірного правочину можливе лише за умови подачі окремого позову;

- апеляційний суд з огляду на таке дійшов висновку про недоведення скаржницею порушення її прав, інтересів та (або) обов'язків, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України є підставою закриття апеляційного провадження.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржниці (ОСОБА_5)

9. Скаржниця зазначала, що суд неправильно тлумачить поняття "інтерес", рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "НЕСТ" на користь ТОВ "Олтрейд 2016" порушує її інтерес, як контрагента та кредитора відповідача, який розраховував на фінансову спроможність відповідача виконати перед нею свої зобов'язання, а використання позивачем цього рішення для відкриття процедури банкрутства у справі №904/9119/17 позбавило її можливості отримати виконання зобов`язань за договорами та задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника. Також, скаржниця вважає, що така заборгованість була створена штучно, а кошти на надання фінансової допомоги обмежувались обігом однієї і тієї ж суми в межах значної кількості фінансових оборотів, що дозволило створити видимість реального перерахування такої суми позивачем відповідачу.

10. Скаржниця доводила, що суд апеляційної інстанції в ході розгляду справи не з'ясовував питання наявності інших судових справ за позовами ОСОБА_5 та не роз'яснив, що така інформація має значення для справи, порушивши вимоги пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України. Скаржник зазначала, що на час розгляду спору в даній справі, вона звернулася до ліквідатора ТОВ "НЕСТ" (юридичної особи, яка відступила їй права вимоги до відповідача у даній справі) про стягнення заборгованості за договором №45/13-ФП від 14.11.2013, провадження у якій відкрито 31.05.2017, та знаходився позов (справа №202/3624/17) про виконання умов договору №49/13 від 24.12.2013, провадження за яким ще не було відкрито. На думку скаржниці, наявність таких спорів доводить порушення її майнових інтересів рішенням суду першої інстанції у даній справі.

Доводи інших учасників справи

11. Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" Палкін А.Ю. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" у поданих відзивах з доводами, викладеними у касаційній скарзі, не погодились. Зазначили, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ній висновки повністю відповідають фактичним обставинам справи.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції з 15.12.2017)

Частина 1 статті 17 - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частина 1 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Пункт 3 частина 1 статті 264 - суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Пункт 8 частини 1 статті 310 - судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частина 6 статті 310 - підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

13. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011

Частина 1 статті 17 -- у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Частина 2 статті 17 - про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Частина 1 статті 23 - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції зазначає, що перевірка законності ухвали апеляційного суду, згідно із статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права. В контексті зазначеного, прийнятними є доводи скаржника про порушення частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України в редакції з 15.12.2017, статей 17, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Частиною 1 статті 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

При цьому, при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, суд, відкривши апеляційне провадження (за відсутності інших підстав повернення скарги згідно з Господарським процесуальним кодексом України), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, наявність у зазначеної особи порушеного законного інтересу щодо предмета спору.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постановах від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246, від 02.09.2008, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

16. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із здійсненим апеляційним судом правовим аналізом щодо наявності у скаржниці юридичного інтересу, як у третьої особи у даному позовному провадженні, та його висновками про таке.

У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Як вбачається з оскаржуваного рішення, ні його мотивувальна частина, ні його резолютивна частина не містять жодних висновків щодо ОСОБА_5, про зобов`язання її вчинити будь-які юридично значимі дії або утримання від їх вчинення щодо жодної із сторін, предмета спору; матеріали справи не містять й інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржниці; учасником спірних правовідносин скаржниця також не є.

Касаційний господарський суд, приймає до уваги офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Конституційний Суд України у своєму рішенні чітко не розмежував способи захисту суб`єктивного права від способів захисту інтересу, який існує поза конкретним суб`єктивним правом. Прагнення особи користуватися благом на підставі законного інтересу, але поза суб`єктивним правом, відрізняється від того ж самого прагнення, але в межах наявного у особи суб`єктивного права. Тобто, в першому випадку законний інтерес не передбачає певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки, в іншому випадку - при суб`єктивному праві - інтерес задовольняється шляхом покладення на певних осіб відповідного суб`єктивному праву обов`язку. Тому способів захисту інтересу об`єктивно буде значно менше, адже менше буде реальних життєвих випадків, коли цей інтерес дійсно буде підлягати захисту з боку закону та права. Конституційний Суд України зазначив, що охорона приватного інтересу законом надає носію цього інтересу право на захист. Висновок про те, що захист охоронюваного законом інтересу реалізується правом на захист, логічно слідує із норм цивільного законодавства.

Законодавець у статті 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, які не є обмеженими. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, в розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Зміст зазначених у статті 15 Цивільного кодексу України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Саме здійсненням права на захист запускається механізм захисту безпосередньо інтересів. Механізм захисту охоронюваних законом інтересів - це підтримувана державним примусом система взаємообумовлених правових засобів, реалізація яких направлена на відновлення можливостей здійснення порушених легітимних інтересів. Елементами даного механізму захисту є: 1) об`єкт захисту - конкретизований легітимний інтерес; 2) суб`єкт захисту - уповноважена особа, інтерес якої порушений, компетентні державні органи та представники виконавчої влади, суспільні інституції, нотаріус, суд; 3) виникнення права на захист охоронюваного законом інтересу; 4) застосування форм і способів захисту.

Касаційний господарський суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що в даному випадку об`єктом захисту (конкретизованим легітимним інтересом) є право скаржниці на отримання грошових коштів від ТОВ "Нові енергозберігаючі технології" (відповідача) за договорами про відступлення права вимоги від 30.03.2017, від 24.04.2017. Зазначені договори укладені скаржницею із ТОВ "Юнайтед Кемікалс" (одним із контрагентів відповідача) вже після виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем за договором фінансової допомоги (позики). При цьому, жодного відношення (ні суб`єктивного, ні об`єктивного) ні ТОВ "Юнайтед Кемікалс", ні скаржниця до предмета спору у цій справі (договору про надання фінансової допомоги (позики)) не мають, а оскаржуваним рішенням питань про права, обов`язки й інтереси зазначених осіб щодо предмета позову не приймалось.

17. Апеляційний суд, встановивши обставини, які мають значення для даної справи, а зокрема те, що скаржниця не є учасником справи чи особою, яка хоч і не брала участі в справі, однак, суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки скаржниця не є стороною договірних відносин, під час яких виникла заборгованість позивача перед відповідачем, дійшов висновку про закриття апеляційного провадження, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

18. Разом з тим, Суд зазначає, що скаржниця, як кредитор у справі про банкрутство відповідача, не позбавлена права звернутись до суду у справі про банкрутство відповідача із заявою про визнання недійсним укладеного між сторонами правочину з надання фінансової допомоги (позики) та за наслідком розгляду такої вимоги, за нововиявленими обставинами переглянути реєстр вимог кредиторів боржника (відповідача у даній справі), якщо обставини недійсності правочину будуть встановлені.

19. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали апеляційного суду від 14.02.2018 у справі №904/5618/17.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржниці, зазначені в пунктах 9-10 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, виходячи з юридичних висновків згідно з пунктами 15-19 її мотивувальної частини.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушення норм процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 та скасування ухвали апеляційного суду.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд слід залишити за скаржницею.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №904/5618/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк