ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2005/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Голуб Є. В.,

позивача - не з'явилися,

відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від
25.11.2020 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Антонік С. Г., Іванов О. Г. ) у справі

за позовом заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - громади Михайлівського району Запорізької області в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області

до Фермерського господарства "Прерій"

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Фабула справи

1.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 позовні вимоги заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області задоволено, витребувано із незаконного володіння Фермерського господарства "Прерій" (далі - ФГ "Прерій") на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2323381100:03:014:0029, площею 46,1319 га, яку було надано у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 20.05.1997 серії ЗП № 000011 № 198, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 119.

Стягнуто з ФГ "Прерій" на користь прокуратури Запорізької області в особі Енергодарської місцевої прокуратури кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору у сумі 1 921,00 грн.

1.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

1.3.06.11.2020 ФГ "Прерій" подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відшкодування судових витрат у сумі 27 381,50 грн, з яких 24 500,00 грн - витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги та 2 881,50 грн - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від
25.11.2020 частково задоволено заяву ФГ "Прерій" про відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Енергодарської місцевої прокуратури на користь ФГ "Прерій" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2
881,50 грн. У задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у касаційній скарзі просить її змінити в частині стягнення судового збору та викласти у такій редакції: "Стягнути з Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області на користь ФГ "Прерій" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник наголошує, що, стягуючи на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України з Енергодарської місцевої прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 та від 23.11.2020 у справі № 908/1578/19 щодо застосування положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах в частині покладення судових витрат на прокурора, а не на позивача, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

3.2. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, незастосуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 та від 23.11.2020 у справі № 908/1578/19 щодо застосування положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах в частині покладення судових витрат на прокурора, а не на позивача.

4.4. За змістом статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно із частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, прокурор в інтересах держави в особі органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся до суду з позовом до ФГ "Прерій" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

У подальшому згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від
22.01.2020 на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну особи, в інтересах якої подано позов, з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на громаду Михайлівського району Запорізької області в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, у зв'язку із передачею земельних ділянок державної власності у комунальну власність відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.10.2019 № 8-1830/15-19-СГ.

За змістом частин 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому частин 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі статтями 4, 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статтями 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами - особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина статті 53 зазначеного Кодексу).

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись з позовом до суду, прокурор обґрунтовував наявність підстав для представництва інтересів держави порушенням відповідачем порядку набуття прав на землю, розпорядником якої з 03.03.2015 визначено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а в подальшому у зв'язку із передачею спірної земельної ділянки у комунальну власність, розпорядником якої стала Михайлівська селищна об'єднана громада Михайлівського району Запорізької області в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

Отже, станом на час розгляду справи органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних земельних правовідносинах щодо спірної земельної ділянки комунальної форми власності, є Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області, яка з 22.01.2020 набула статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 та пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

4.5. У постановах від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 та від 23.11.2019 у справі № 908/1578/19, на незастосування висновків в яких посилається заявник касаційної скарги, Верховний Суд з урахуванням положень процесуального законодавства погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо покладення понесених судових витрат (судового збору) саме на позивача у справі у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

У пункті 40 постанови від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для зміни додаткового рішення місцевого суду шляхом покладання не на прокурора, а на позивача обов'язку з відшкодування фактично понесених відповідачем витрат зокрема, щодо сплати судового збору.

4.6. Проте суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Енергодарської місцевої прокуратури на користь ФГ "Прерій" витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн, оскільки такий висновок не відповідає положенням статті 129 Господарського процесуального кодексу України та зроблений без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 та від 23.11.2019 у справі № 908/1578/19.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами 1,4 статті 311 зазначеного Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Енергодарської місцевої прокуратури на користь ФГ "Прерій" судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн таким, що зроблений без урахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 15.01.2019 у справі № 908/799/17 та від 23.11.2019 у справі № 908/1578/19, тому постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 908/2005/19 необхідно змінити в цій частині, виклавши резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції у редакції постанови суду касаційної інстанції.

У решті постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 908/2005/19 не оскаржувалася.

5.5. Клопотання ФГ "Прерій", яке надійшло до суду касаційної інстанції
23.02.2021, про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника товариства у відпустці на деякий час, не підлягає задоволенню з урахуванням положень статей 216 та 306 Господарського процесуального кодексу України через недоведення заявником наявності підстав для відкладення розгляду справи та неможливість її розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити.

2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від
25.11.2020 у справі № 908/2005/19 в частині стягнення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги змінити. Викласти резолютивну частину додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від
25.11.2020 в цій частині у такій редакції:

"Стягнути з Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області на користь Фермерського господарства "Прерій" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 50 коп).

3. У решті додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від
25.11.2020 у справі № 908/2005/19 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак