Ухвала КГС ВП від 24.02.2019 року у справі №910/3486/18

Друк

Пошук

241

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі

за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Моршинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело єднання" про стягнення 543 660,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2018 року перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Моршинської міської ради (далі - Міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело єднання" (далі - ТОВ "Джерело єднання") про стягнення 543 660,86 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок використання ТОВ "Джерело єднання" земельної ділянки, кадастровий номер 4610700000:01:004:0454, площею 0,4988 га, розташованої по вул. І. Франка, 12 у м. Моршині Львівської області (далі - земельна ділянка), у період із 01.10.2015 по 01.01.2017 за відсутності правовстановлюючих документів територіальній громаді м. Моршина в особі Міської ради були завдані збитки у вигляді неодержаних доходів на суму 224 634,38 грн. Також прокурор зазначав, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 у справі № 914/1362/16, яке набрало законної сили, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки між Міською радою і ТОВ "Джерело єднання" та зобов'язано відповідача зареєструвати право оренди землі, що залишилось ним без виконання. У зв'язку із несплатою ТОВ "Джерело єднання" орендної плати у період із січня 2017 року по грудень 2017 року у нього виникла заборгованість у сумі 319 026,48 грн, яка разом із сумою збитків підлягає сплаті на користь Міської ради.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Джерело єднання" на користь Міської ради 224 634,38 грн збитків за використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів та 319 026,48 грн заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку.

Рішення обґрунтовано тим, що прокурором належними та допустимими доказами доведено, що у зв'язку із використанням відповідачем земельної ділянки за відсутності правових підстав Міській раді було завдано збитків на суму 224 634,38 грн, а у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати за цю земельну ділянку, утворилася заборгованість у сумі 319 026,48 грн, що є підставою для стягнення цих коштів із ТОВ "Джерело єднання".

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (колегія суддів: Коротун О.М., Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.) рішення скасовано, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 275 та частини 1 статті 278 ГПК України.

Постанова мотивована посиланнями на те, що звертаючись із позовом, прокурором не доведено неналежного захисту своїх прав Міською радою та наявності виключного випадку для представництва прокуратурою її інтересів, а отже позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 4, 7, 53, 86, 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При цьому прокурор наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено переліку доказів, які прокурор повинен надати до суду на підтвердження нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідним суб'єктом владних повноважень.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

5.1. Відповідно до статті 1311 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.2. За змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

5.3. Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

5.4. Отже, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.

5.5. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що прокурор, звертаючись із позовом, не обґрунтував, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту прокурором та визначені законом підстави для звернення прокурором до суду із цим позовом, у зв'язку з чим відсутні підстави для представництва прокурором інтересів позивача.

5.6. Разом із тим із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

5.7. Як вбачається із позовної заяви, звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Міської ради зазначав про те, що 13.12.2016 Міська рада зверталася до ТОВ "Джерело єднання" із претензією № 1881 про сплату 224 634,38 грн збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за землю у період із 01.10.2015 по 01.01.2017, яку було залишено ТОВ "Джерело єднання" без відповіді та без задоволення.

5.8. Прокурор у позовній заяві наголошував, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 у справі № 914/1362/16, яке набрало законної сили, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки між Міською радою і ТОВ "Джерело єднання" та зобов'язано відповідача зареєструвати право оренди землі, чого товариство не виконало.

5.9. Крім того, прокурор зазначав, що рішенням виконавчого комітету Міської ради від 12.01.2017 № 3 доручено юридичному департаменту Міської ради звернутися до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Джерело єднання" щодо сплати коштів у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю) за користування земельною ділянкою без укладення договору. Однак, Міською радою позов до суду про стягнення завданих збитків не було подано.

5.10. Водночас у позовній заяві прокурор стверджував, що 31.10.2017 Міська рада повторно звернулася до ТОВ "Джерело єднання" з претензією № 1389/03.17 про сплату 490 489,78 грн збитків та орендної плати за земельну ділянку, яку також було залишено ТОВ "Джерело єднання" без відповіді та без задоволення.

5.11. Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

5.12. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

5.13. Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

5.14. Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

5.15. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення ЄСПЛ суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За таких обставин, враховуючи нездійснення позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернень до відповідача, колегія суддів погоджується із доводами, наведеними прокурором у касаційній скарзі, про те, що у даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міської ради, тому висновки суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду є помилковими, а відтак - оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі, у тому числі й сплачені за подання апеляційних та/або касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду касаційних скарг спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду