ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 15/311-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017

(головуючий - Ільїн О.В., судді: Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби

у справі №15/311-09 Господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України")

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

за участю Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про стягнення 2 966 410,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст скарги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

1.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №15/311-09 стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" суму основного боргу у розмірі 2 244 716,50 грн. 558 762,56 грн інфляційних, 162 747,41 грн 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

1.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2014 замінено Відкрите акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у виконавчому провадженні від 20.01.2010 ВП №16723733 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 27.11.2009 у справі №15/311-09.

1.3. 09 серпня 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби в порядку, визначеному ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, у якій просило визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 16723733, визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733, яку винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

1.4. В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення суду у справі №15/311-09 виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію, що, на думку скаржника, виключає можливість застосування до вказаних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі №15/311-09 скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" на дії державного виконавця задоволено. Визнано незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №16723733. Визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733, яку винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

Задовольняючи скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", суд першої інстанції зазначив таке.

2.1.1. З матеріалів справи та судового рішення від 09.11.2009 вбачається, що предметом спору було стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії №399 від 17.10.2007. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору, його предметом є постачання теплопостачальній організації через приєднану мережу теплової енергії, виробленої з використанням наданого теплопостачальною організацією (відповідачем по справі) природного газу.

2.1.2. Застосовуючи пункт 10 частини 1 статті 34 та частину 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно враховувати, що ними було доповнено ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виконання завдань та досягнення цілей, які обумовлені прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який в свою чергу поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті природний газ, електричну енергію.

2.1.3. Встановивши, що правова природа виникнення заборгованості боржника у вказаних правовідносинах - це послуги з постачання теплової енергії, а не споживання останнім природного газу чи електричної енергії, у державного виконавця не було законних підстав для зупинення виконавчого провадження №16723733 з примусового виконання судового рішення по стягненню заборгованості, нарахованих відсотків річних, інфляційних втрат, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.1.4. Отже, врахувавши приписи ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", місцевим господарським судом визнано незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733 та визнано незаконною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 у зазначеному виконавчому провадженні.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2017 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі №15/311-09 скасовано. Відмовлено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №16723733 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 27.11.2009 у справі №15/311-09.

2.3. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким.

2.3.1. Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" наказом Мінрегіону України від 16.06.2017 №152 включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

2.3.2. Виходячи з положень статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях відносно КП "Харківські теплові мережі" здійснюється не тільки у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), це застереження відноситься тільки до виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за природний газ. Зупинення виконавчих дій здійснюється й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії.

2.3.3. Таким чином, дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по зупиненню виконавчого провадження ВП № 16723733 є законними та правомірними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №15/311-09 скасувати та залишити без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.10.2017.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". Механізм Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення вчинення виконавчих дій пов'язаний з заходами врегулювання кредиторської заборгованості боржника саме за спожиті енергоносії, визначені Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". А саме, зупиненню підлягає виконавче провадження, у якому здійснюється стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року, оскільки врегулювання такої заборгованості передбачає застосування процедур проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, що узгоджується з приписами статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" і частини 2 статті 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Таким чином, скаржник вважає, що дія ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" не застосовується до спірних правовідносин, що склались між сторонами у справі, про що зроблено вірний висновок суду першої інстанції.

3.3. Натомість, постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм права, а саме п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також ст.ст. 43, 47, 22, 32-35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Спір у справі стосується оскарження позивачем дій органу державної виконавчої служби у зв'язку із зупиненням вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №16723733 на підставі ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.2. Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

4.2.3. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

4.2.4. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2.5. 30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою вказаного закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Вказаним законом, зокрема, внесені зміни до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.6. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

У частині 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

4.2.7. Судами встановлено, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 №152 КП "Харківські теплові мережі" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

4.2.8. Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з абзацом 10 частини першої статті 1 зазначеного Закону спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

4.2.9. Отже, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме спожиті природний газ, електричну енергію.

Включення Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження, як помилково вважає суд апеляційної інстанції.

Стягнута за судовим рішенням у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок невиконання договору купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, виробленої з використанням наданого відповідачем природного газу. Отже, спірна заборгованість не є предметом правового регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що виконавче провадження з примусового стягнення заборгованості у цій справі не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.10. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, а висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС зроблений на підставі неправильного тлумачення норм матеріального права, що регулюють виконання судових рішень.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до п.4 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2018) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Зважаючи на зазначене вище, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 19.10.2017 - залишенню в силі.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", скасовує постанову суду апеляційної інстанції та залишає в силі ухвалу місцевого господарського суду, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №15/311-09 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.10.2017 у справі №15/311-09 залишити в силі.

4. Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 600,00 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко