ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 907/563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю? І. Т. В. Сервіс Плюс?,

представник позивача - не з'явився,

відповідач - приватне підприємство? Горизонт?,

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю? І. Т. В.

Сервіс Плюс?

на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 (головуючий суддя Пригара Л. І.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (головуючий Орищин Г. В., судді: Галушко Н. А. і Желік М. Б. )

у справі № 907/563/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю? І. Т. В. Сервіс Плюс? (далі - Товариство)

до приватного підприємства? Горизонт? (далі - Підприємство)

про визнання договору укладеним та стягнення 22 064,57 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємства (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Договір) за адресою: м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А між Товариством та Підприємством укладеним з 01.05.2015 на основі типового договору, та стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул.

Підгорянська, 4А у сумі 22 064,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- згідно з рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.10.2012 № 261 та від 29.01.2013 № 19 Товариство уповноважене здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у тому числі багатоквартирного житлового будинку № 4А по вул. Підгорянська у м. Мукачево, де Підприємству на праві власності належить нежитлове приміщення № 25;

- Товариством неодноразово пропонувалось Підприємству укласти Договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору, однак Підприємство від підписання запропонованого договору відмовлялось;

- Товариством здійснено належне утримання будинку № 4А по вул. Підгорянській у м. Мукачево, а відтак Підприємство з моменту взяття Товариством будинку в управління та утримання отримало від Товариства послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території на суму 22 064,57 грн., про що було виставлено досудову претензію від 26.09.2017 № 489/01-10, яка Підприємством залишена без задоволення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 22 064,57
грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог щодо визнання Договору укладеним мотивовано тим, що жодною із сторін не було направлено проекту Договору, складеного на основі типового договору з конкретизацією тих умов, які є бажаними для сторони, яка направила оферту, тобто що сторони не дотримались встановленого порядку укладення договору, а відтак звернення до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору є передчасним, а в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення тим, що Товариством доведено надання послуг мешканцям будинку № 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево, у тому числі і власнику нежитлового приміщення № 25 Підприємству.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 оскаржуване рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Товариством не доведено належними та допустимими доказами надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, саме по будинку 4-А по вул. Підгорянська у м.

Мукачево, а також направлення на адресу Підприємства проекту типового договору та рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по даному будинку з метою проведення відповідних оплат.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 та рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог. У скасованій частині прийняти нове рішення, який у цій частині позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- споживач (Підприємство) не має права відмовитися від укладення договору з виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який визначений у встановленому законом порядку, оскільки укладення договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території є обов'язком сторін, а не їх правом;

- Товариством завчасно розміщено оголошення в засобах масової інформації для власників квартир та нежитлових приміщень про необхідність укладення договорів про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з
01.05.2015;

- відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтям 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пункту 7.1 Правил користування приміщеннями житлових будинків;

- сума боргу, реквізити з номером рахунку в банківській установі та кодом юридичної особи були зазначені в досудовій претензії від 26.09.2017 № 489/01-10;

- пунктом 2 типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України від
20.05.2009 № 529 визначено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг;

- незалежно від наявності договірних відносин споживач повинен оплатити отримані ним комунальні послуги.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що відповідно до рішень Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від
23.10.2012 № 261 та від 29.01.2013 № 19 Товариство визнано уповноваженим здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з актом прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (балансу) спеціальна контрольна комісія провела обстеження частини об'єкта за адресою м.

Мукачево, вул. Підгорянська, 4А, що передається з управління (з балансу) Мукачівського міського комунального підприємства "ЖРЕП-3" в управління Товариства, де зазначено зокрема про інші технічні приміщення - магазин - І поверх - 396,6 кв. м.

Підприємство є власником приміщення № 25 (магазину) у будинку № 4А по вул.

Підгорянська в м. Мукачево, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Товариство, посилаючись на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад" від
30.07.2012 № 390, здійснило в засобах масової інформації [газетах "Мукачівська ратуша" - випуск № 45 (138) від 22.11.2012, газета "Мукачево" - випуск № 48 (948) від 29.11.2012] публікації з пропозиціями для мешканців багатоквартирних будинків, у тому числі будинку № 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево, звернутися в найкоротший термін для укладення договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з метою належного, своєчасного та якісного надання послуг позивачем.

Товариство посилалось на те, що на виконання Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 та в межах структури та вартості тарифу, затвердженого рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради: від 24.03.2015 № 68 (дія тарифу - з травня 2015 року по вересень 2017 року включно); від 22.08.2017 № 251 (дія тарифу - з жовтня 2017 року по теперішній час), ним здійснювалось належне утримання будинку № 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево, що підтверджується зокрема: рахунками-розшифровками по активній електроенергії за період 2015-2018 років, нарядами завданнями на виконання робіт з поточного ремонту за період 2015-2018 років, актами на періодичну перевірку і прочистку димових і вентканалів за період 2015-2018 років та нарядами на дератизацію за період 2015-2017.

Підприємство як власник приміщення № 25 у будинку № 4А по вул. Підгорянській у м. Мукачево є споживачем послуг з утримання та управління будинком зобов'язане оплачувати отримані послуги. Однак починаючи з травня 2015 року житлово-комунальні послуги не сплачувались, внаслідок чого станом на 01.09.2018 у Підприємства наявна заборгованість у розмірі 22 064,57 грн.

26.09.2017 Товариство надіслало на адресу Підприємства досудову претензію № 489/01-10, в якій зазначило, що Підприємство користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є споживачем послуг. Також Товариство просило погасити заборгованість за період з травня 2015 по вересень 2017 у розмірі 20 351,62 грн. До вказаної претензії долучено рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 № 68, структуру тарифу та розрахунок заборгованості.

У відповідь на вказану претензію Підприємством направлено Товариству лист від
06.10.2017 № 46, в якому зазначено, що претензія не може бути задоволена, у зв'язку з тим, що Підприємство ніколи не користувалося послугами Товариства, оскільки: приміщення магазину має окремий вхід незалежний від під'їздів будинку; прибирання магазину та прилеглої території здійснюється прибиральницею магазину; освітлення прилеглої до магазину (прибудинкової) території облаштоване та здійснюється за рахунок Підприємства; вивіз сміття, дератизація та дезінфекція проводиться на підставі укладених Підприємством договорів; електропостачання, водопостачання та водовідведення приміщення магазину здійснюється незалежно від багатоповерхового будинку. При цьому зазначено, що якщо у Товариства є інші пропозиції щодо надання послуг, Підприємство просило надати проект договору і воно розгляне доцільність такої пропозиції.

12.10.2018 Товариство на адресу Підприємства (м. Мукачево, вул. Окружна, 39, після подання позовної заяви у даній справі 20.09.2018) надіслано щомісячний розрахунок вартості послуг за період з 01.05.2015 по 30.09.2018; щомісячний розрахунок вартості послуг за період з 01.10.2017 по 31.08.2018; типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; постанову Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12; розрахунок нарахування за послуги з травня 2015 року по серпень 2018 рік.

Підприємство листом від 07.11.2018 № 26 повідомило, що вимоги щодо оплати заборгованості з 2015 року про надання послуг підприємству вважає безпідставними, оскільки не користується послугами з утримання будинків та споруд. Також зазначило, що згідно з рішеннями Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.10.2012 та від 25.10.2012 - Товариство визнано виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, які перебували на утриманні ММКП ЖРЕП м. Мукачево, однак приміщення № 25 будинку 4А, у минулому державний магазин продтоварів Мукачівського міськторгу на першому поверсі п'ятиповерхівки, ніколи не перебував на утриманні ММКП "ЖРЕП". При будівництві п'ятиповерхівки та продмагазину на першому поверсі згідно з проектно-технічною документацією передбачено незалежні від будинку окремий вхід та виходи з магазину, незалежне електропостачання та незалежне водовідведення від мереж будинку, самостійне освітлення прилеглої території. До даного листа долучено акт обстеження Мукачівводоканалу від 17.10.2018 № 360 та копію акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Крім того, Підприємством до матеріалів справи долучено копії наказу (розпорядження) від 01.08.2007 № 5 про прийняття на роботу в магазині? АВС? прибиральниці для прибирання магазину та прилеглої території, наказу (розпорядження) від 04.02.2015 № 3 про прийняття на роботу в магазині? АВС? прибиральника снігу та прилеглої території, наказу (розпорядження) від
04.02.2016 № 2 про прийняття на роботу в магазині? АВС? прибиральниці для прибирання магазину та прилеглої території, наказу (розпорядження) від
26.10.2016 № 10 про прийняття на роботу в магазині? АВС? прибиральниці для прибирання магазину та прилеглої території; договір від 20.11.2018 № 162/ф щодо дератизації на території та в будівлях Підприємства, акт виконаних робіт від
20.11.2018 № 632/Ф; договори від 30.01.2012 № 6 (термін дії договору з січня 2012 по 31.12.2012), від січня 2011 № 6 (термін дії договору з січня 2011 до
31.12.2011), від 27.01.2009 № 10 (термін дії договору з січня 2009 по
31.12.2009), від 20.01.2010 № 7 (термін дії з січня 2010 по 31.12.2010), від
22.01.2007 № 5 (термін дії договору з 01.01.2007 по 31.12.2007), договір від
19.11.2004 № 29 (термін дії договору з 01.01.2005 по 31.12.2005) щодо проведення профілактичних заходів по дератизації та дезінфекції приміщень.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання Договору укладеним з 01.05.2015 на основі типового договору та стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул.

Підгорянська, 4А у сумі 22 064,57 грн.

Приймаючи рішення в частині позовних вимог щодо визнання Договору укладеним з
01.05.2015 на основі типового договору, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202, статтею 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку виконання даного виду договорів.

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції від 24.06.2004 № 1875-IV) порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, та частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1 , 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції від
09.11.2017 № 2189-VІІІ), якими передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахування особливостей, передбачених ЦК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судами встановлено, що форма та зміст (умови) типового договору, який повинен врегульовувати спірні правовідносини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", як діяла на дату, якою Товариство просить визнати спірний договір укладеним.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотні умовами договору про надання житлово-комунальної послуги були визначені як у частині 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції від 24.06.2004 № 1875-IV), так і у частині 3 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції від 09.11.2017 № 2189-VІІІ).

З наведених норм права вбачається, що укладення договору надання житлово-комунальної послуги у спірних правовідносинах є обов'язковим; такий договір повинен бути укладеним на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, при цьому сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що жодною із сторін не було направлено проекту договору, складеного на основі типового договору з конкретизацією тих умов, які є бажаними для сторони, яка направила оферту. Таким чином, суди дійшли висновку, що сторонами не дотримано встановленого порядку укладення договору, відповідно до чого звернення до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору є передчасним.

Крім того, у позовній заяві Товариство посилалось на попередню редакцію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції від 24.06.2004 № 1875-IV), відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 якої споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та те, що Товариством вжито всі залежні від нього заходи, спрямовані на укладення спірного Договору, а саме направлення пропозиції споживачу шляхом публікації в місцевих газетах оголошення відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад" від 30.07.2012 № 390.

Однак стверджуючи про наявний спір між сторонами станом на 01.05.2015, який врегульовувався нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у наведеній Товариством редакції, ним не доведено належними та допустимими доказами як звернення до Підприємства з пропозицією так і відмови останнього від укладення спірного договору, тобто Товариством не доведено порушення його права, яке б підлягало судовому захисту.

Посилання Товариства на відсутність у нього обов'язку направити споживачу проект договору відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки лише у випадку відмови від підписання запропонованого договору у нього, виходячи з положень статей 3, 6, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 360, 640, 642, 643 ЦК України, може виникати підстава для звернення до суду з позовом про захист порушеного права.

Що ж до доводів Товариства про публікацію в газетах, які розміщенні на виконання наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад" від 30.07.2012 № 390 то судами зазначено, що вони не є належним доказом звернення з пропозицією до Підприємства укласти Договір, оскільки неспроможні довести факт звернення з конкретною пропозицією до конкретного споживача з проектом договору, як і не дає можливості оцінити, чи відповідає запропонований до підписання проект типовому договору.

Також судами встановлено, що типовий договір, який долучено до матеріалів справи не може розцінюватися як оферта у розумінні наведених норм, оскільки вказаний проект договору складений на строк з 01.05.2015 до 31.08.2018 не може бути договором, укладеним на врегулювання відносин між сторонами, у тому числі на майбутнє, з огляду на неможливість своєчасного волевиявлення сторін на його пролонгацію (позов заявлено після дати закінчення його строку дії).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання Договору укладеним з 01.05.2015 на основі типового договору.

У частині позовних вимог про стягнення з Підприємства 22 064,57 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій судами встановлено, що згідно з актом прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (балансу) спеціальна контрольна комісія провела обстеження частини об'єкта за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А, що передається з управління (з балансу) Мукачівського міського комунального підприємства "ЖРЕП-3" в управління ТОВ "І. Т. В. Сервіс", де зазначено, зокрема, про інші технічні приміщення - магазин - І поверх - 396,6 кв. м.

Водночас, визначення у вказаному акті приміщення № 25 як "інше технічне" не відповідає вимогам Закону України? Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, чинній на дату складання вказаного акта), оскільки таке приміщення підпадає під визначення нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

При цьому статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинного до 01.05.2019) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, Касаційний господарський суд зазначає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від
16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Тобто споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Товариством у межах структури та вартості тарифу, затвердженого рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 № 68 (дія тарифу - з травня 2015 року по вересень 2017 року включно), від 22.08.2017 № 251 (дія тарифу - з жовтня 2017 року по теперішній час) надавались послуги на утримання будинку № 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево. Відповідно до щомісячної структури та вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А № 25, розрахованої згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 № 68 у період з 01.05.2015 до 30.09.2017 та аналогічного розрахунку за період з
01.10.2017 до 31.08.2018, вартість послуг для споживача (Підприємства) складала 488,29 грн. та 718,56 грн. відповідно.

Даний розрахунок місячної вартості послуг, наданих Підприємству, був проведений виконавцем з врахуванням зменшення витрат на обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання, витрат на освітлення місць загального користування та виключення зі структури витрат плати на поточний ремонт під'їздів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 22 064,57 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Однак апеляційний суд зазначив, що у разі неукладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, Товариство повинно довести надання таких послуг, що є предметом спору у даній справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме за адресою: приміщення 25, будинок 4-А по вул. Підгорянська у м. Мукачево, власником якого є Підприємство, у період з травня 2015 року по травень 2018 року на суму 22 064,57 грн. Тобто, не надано доказів, які послуги надавалися саме Підприємству з урахуванням розташування належного йому нежитлового приміщення, оскільки з долучених до позовної заяви документів із розшифровками витрат по всьому місту Мукачеву, неможливо визначити, які саме послуги надавались щодо приміщення 25, будинку 4-А по вул. Підгорянська у м. Мукачево.

Також Товариством не надано доказів на підтвердження направлення ним на адресу Підприємства рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій приміщення 25, будинок 4-А по вул. Підгорянська у м.

Мукачево з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг.

Крім того, судами встановлено, що Підприємство не відмовлялось від сплати наданих Товариством житлово-комунальних послуг, оскільки у відповіді на претензію Підприємство листом від 06.10.2017 № 46 повідомило Товариство, що претензія не може бути задоволена, у зв'язку з тим, що Підприємство ніколи не користувалося послугами Товариства, оскільки: приміщення магазину має окремий вхід незалежний від під'їздів будинку; прибирання магазину та прилеглої території здійснюється прибиральницею магазину; освітлення прилеглої до магазину (прибудинкової) території облаштоване та здійснюється за рахунок Підприємства; вивіз сміття, дератизація та дезінфекція проводиться на підставі укладених Підприємством договорів; електропостачання, водопостачання та водовідведення приміщення магазину здійснюється незалежно від багатоповерхового будинку. При цьому зазначено, що якщо у Товариства є інші пропозиції щодо надання послуг, Підприємство просило надати проект договору і воно розгляне доцільність такої пропозиції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 22 064,57 грн.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, вимогами якої є скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій, та враховує, що постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, яка (постанова суду апеляційної інстанції) прийнята судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави для залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену у даній справі постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю? І. Т. В. Сервіс Плюс? залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі № 907/563/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова