ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/164/17

Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Ткача І.В., Селіваненка В.П., Пількова K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботової Т.Б., Булгакової І.В., Баранця О.М., Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: Генеральної прокуратури України - Зарудяної Н.О.,

ПАТ "Укртелеком" - адвокатів Родіонової О.В., Сероветника О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017

та рішення Господарського суду Житомирської області від 11.05.2017

у справі № 906/164/17

за позовом Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави

до Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області,Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Житомирська районна рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Баришівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області

про визнання недійсним договору оренди частини нежилого приміщення та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави до Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Житомирської районної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області про визнання недійсним договору оренди частини нежилого приміщення №4 від 01.01.2004, укладеного між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації та ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 15,5 м.кв., розташованого в приміщенні Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7332,00 грн., та зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 15,5 кв.м., вартістю 7332,00 грн., розташоване в приміщенні Барашівської ЗОШ І-Ш ступенів за адресою: 12416, вул. 1 Травня, 39, с. Барашівка Житомирського району Житомирської області, та повернути його відділу освіти Житомирської РДА шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі №906/164/17 (суддя Кудряшова Ю.В. ) позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди частини нежилого приміщення №4 від 01.01.2004, укладеного між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації та ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", запільною площею 15,5 м.кв., розташованого в приміщенні Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7332,00 грн., та припинено зобов'язання за договором на майбутнє.

Зобов'язано ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 15,5 кв.м., вартістю 7332,00 грн., розташоване в приміщенні Барашівської ЗОШ І-Ш ступенів за адресою: 12416, Житомирська область, Житомирський район, с. Барашівка, вул. 1 Травня, 39 та повернути його Відділу освіти Житомирської РДА шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю факту передачі приміщення навчального закладу в оренду для використання з метою розміщення АТС, тобто використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, що є порушенням законодавства про освіту.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (колегія суддів: Філіпова Т.Л. - головуючий, Грязнов В.В., Василишин А.Р.) рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі № 906/164/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі №906/164/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити першому заступнику керівника Житомирської місцевої прокуратури у задоволенні позову.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ПАТ "Укртелеком" зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

На думку заявника касаційної скарги, місцевий та апеляційний господарські суди неправильно витлумачили Закон України "Про освіту" щодо об'єкту оренди частини нежилого приміщення, тобто був застосований закон, який підлягає застосуванню, але його зміст неправильно розуміється, внаслідок чого в оскаржуваних рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про права та обов'язки сторін.

При цьому, ПАТ "Укртелеком" посилається на те, що ч. 5 ст. 63 ЗУ "Про освіту" не містить конкретного зазначення, яке використання об'єкта може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню; відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, спірне приміщення не може використовуватись для навчально-виховного процесу, оскільки не має вікон (складська кімната), має окремий вхід і знаходиться у місці, до якого вихованці навчального закладу вільного доступу не мають; відповідно до п.п. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, навчальні заклади можуть надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; ухвалюючи рішення про задоволення позову першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури всупереч загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що у разі задоволення позовних вимог не буде захищене будь-чиє порушене право, зокрема, держави, а навпаки - буде спричинена шкода як сторонам у справі, так і інтересам територіальної громади, тобто суспільству.

У відзиві на касаційну скаргу перший заступник керівника місцевої прокуратури заперечує проти касаційної скарги ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" та просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі №906/164/17 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на те, що оспорюваним договором фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу, а саме приміщення снарядної спортивного залу школи, площею 15,5 кв.м. та визначено його використання під розміщення АТС в порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі №906/164/17 та призначено до розгляду на 05.04.2018.

В судовому засіданні 05.04.2018 оголошувалась перерва до 19.04.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В. від 19.04.2018 справу №906/164/17 за касаційною скаргою ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв'язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах № 910/9914/17 та № 905/1266/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.04.2018 визначено склад колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду : Ткаченко Н.Г. - головуючий, доповідач, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б, Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю.

Ухвалою від 11.05.2018 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі № 906/164/17, призначено розгляд справи за касаційною скаргою на 15.06.2018 об 11 год. 30 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Генеральної прокуратури України та ПАТ "Укртелеком", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що відповідно до Статуту Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 15 сесії 23 скликання Житомирської районної ради від 25.12.2001 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю територіальних громад" приміщення Барашівської загальноосвітньої школи І-III ступенів в с. Барашівка Житомирського району Житомирської області прийнято у спільну власність територіальних громад Житомирського району.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2004 між відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації та ВАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ВАТ "Укртелеком" (з 17.06.2011 змінено найменування на ПАТ "Укртелеком") укладено договір оренди нежилого приміщення №4 (далі - Договір).

Дослідивши умови вказаного Договору, судами встановлено:

- згідно п. 1.1 Договору предметом правочину є передача в строкове платне користування нежилого приміщення під АТС за адресою: с. Барашівка Житомирського району Житомирської області, а саме, приміщення ЗОШ І-Ш ступенів загальною корисною площею 15,5 кв.м., що знаходиться на балансі відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації;

- пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі об'єкта оренди;

- відповідно до п.п. 8.1, 8.4 Договору останній діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2004. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення дії договору ні одна зі сторін не заявила про його припинення.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що 01.01.2004 сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого спірне нежиле приміщення передано ВАТ "Укртелеком".

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Договір оренди неодноразово був пролонгований (відповідно до п.п. 8.1, 8.4 Договору), а, відтак, є чинним на момент звернення до суду на умовах і термін, визначений договором від 01.01.2004.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом судового розгляду є вимога першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури про визнання недійсним договору оренди частини нежилого приміщення - приміщення снарядної спортивного залу №4 від 01.01.2004 та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 15,5 кв.м., розташоване в приміщенні Барашівської ЗОШ І-Ш ступенів за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Барашівка, вул. 1 Травня, 39, повернувши його відділу освіти Житомирської РДА шляхом підписання акту прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений Договір суперечить ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", якими передбачено, що приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

При цьому перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури послався на порушення інтересів держави в частині гарантування конституційного права громадян на освіту та відсутність вжитих районною радою заходів щодо розірвання договору.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і об'єкти освіти.

Дослідивши обставини справи та встановивши, що приміщення Барашівської ЗОШ І-III ступенів площею 15,5 кв.м., частина якої була надана в оренду відповідачу згідно оспорюваного Договору, а саме приміщення снарядної спортивного залу, належить до об'єктів освіти, і, відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, зокрема, для надання послуг зв'язку, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, суди першої та апеляційної інстанцій, в даному випадку, дійшли вірного висновку стосовно того, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Встановивши зазначені вище обставини, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що позивачем доведено наявність підстав для визнання договору недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту".

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині вимог про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, оскільки визнання недійсним договору оренди має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

Касаційна скарга не містить заперечень щодо висновків судів у зазначеній частині.

Аргументи заявника касаційної скарги в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття рішення про відмову в позові, зводяться до помилкового тлумачення ПАТ "Укртелеком" норм ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, п.п. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, на свою користь, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. При цьому, зазначені доводи ПАТ "Укртелеком" були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з огляду на визначені ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди частини нежилого приміщення №4 від 01.01.2004.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що місцевий та апеляційний господарські суди відповідно до ст. ст. 47, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, встановили наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків, надали належну оцінку доводам та запереченням сторін, а відтак, правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі № 906/164/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 302, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 11.05.2017 у справі №906/164/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, доповідач Н.Г.Ткаченко

Судді І.В.Ткач

В.П. Селіваненко

К.М. Пільков

Л.Й. Катеринчук

Т.Б. Дроботова

І.В. Булгакова

О.М. Баранець

Б.Ю. Львов