ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/1569/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна",

представник - адвокат Гончарук М.П. (довіреність №01/06 від 02.08.2017)

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 13.09.2017

у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 03.04.2017

у складі колегії суддів: Ярошенко В.І. (головуючий), Ліпинський О.В., Новікова Р.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"

про зобов'язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 14.12.2017 через Дніпропетровський апеляційний господарський суд Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі №904/1569/15 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017 та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. 26.12.2017 матеріали справи №904/1569/15 Господарського суду Дніпропетровської області разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1569/15 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018.

4. Ухвалою від 22.03.2018 Верховний Суд поновив Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" строк на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі №904/1569/15, ухвалив відкрити касаційне провадження у справі №904/1569/15 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі №904/1569/153 та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2018 о 15 год. 00 хв.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 1059, 1071, 1074, 1089 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 21.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач), в якому просило зобов'язати виконати пункт 2.1.3. договору №426753 від 03.03.2003 шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", таким чином:

- основний борг на суму 13 929 770, 32 грн. шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок №26007054806616 у філії "КиївСіті" ПАТ "КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570;

- основний борг на суму 2 136 546, 20 доларів США шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок №26009054811847 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк";

- основний борг на суму 5 256, 50 євро шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок №26001054814723 у філії "Київ Сіті" Пат КБ "Приватбанк".

8. Також позивав просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 929, 77 грн., 2 119, 44 доларів США, пеню за законом в розмірі 1 277 722, 48 грн. 59 217, 78 доларів США, 187, 51 євро, 3% річних в розмірі 212 953, 75 грн., 25 640, 44 доларів США, 80, 36 євро, індекс інфляції в розмірі 1 643 225, 35 грн., 152 459, 63 доларів США, 620, 08 євро.

9. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем в особі Севастопольської філії ПАТ КБ "Приватбанк" взятих на себе зобов'язань за договором розрахунково-касового обслуговування №426753 та договорів про розміщення коштів на строковому депозиті щодо повернення коштів, за якими настав строк повернення, а також порушенням відповідачем прав позивача і самовільним блокуванням коштів позивача.

10. Також, позовні вимоги неодноразово уточнювались:

- 06.05.2015 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині розміру штрафних санкцій, з урахуванням якої просить стягнути пеню за договором в розмірі 14 940, 69 грн. та 2 119, 44 доларів США.; пеню за законом в розмірі 2 397 398, 69 грн., 125 878, 78 доларів США, 351, 83 євро, 3% річних в розмірі 399 566, 45 грн., 54 438, 50 доларів США, 150, 78 євро, індекс інфляції в розмірі 4 740 470, 11 грн., проценти за доларовими депозитами в розмірі 622 245, 54 доларів США;

- 18.06.2015 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої просив зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" виконувати умови договору №426753 від 03.03.2003 та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти на суму 13 929 770, 32 грн., 2 136 546, 20 доларів США, 5 256, 50 євро, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за договором в розмірі 14 940, 69 грн., 2 119, 44 доларів США, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за законом в розмірі 2 397 398, 69 грн., 125 878, 78 доларів США.; 351, 83 євро, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" 3% річних в розмірі 399 566, 45 грн., 54 438, 50 доларів США, 150, 78 євро, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" індекс інфляції на суму основного боргу в розмірі 4 740 470, 11 грн., стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" проценти за доларовими депозитами в розмірі 622 245, 54 доларів США.;

- 11.07.2016 позивач подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив суд зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" виконати умови договору №426753 від 03.03.2003 та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти: на суму 13 929 770, 32 грн., 2 136 546, 20 доларів США, 5 256, 50 євро, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за договором в розмірі 14 940, 69 грн., 2 119, 44 доларів США, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за законом в розмірі 2 397 398, 69 грн., 125 878, 78 доларів США, 351, 83 євро, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" 3% річних на суму 399 566, 45 грн., 54 438, 50 доларів США, 150, 78 євро, стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" індекс інфляції на основну суму боргу в розмірі інфляційного збільшення на суму 4 740 470, 11 грн., стягнути проценти за доларовими депозитами в розмірі 62 2245, 54 доларів США;

11. Під час повторного розгляду справи 22.08.2016 позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просив суд зобов'язати відповідача виконати умови договору №426753 від 03.03.2003 шляхом списання грошових коштів з рахунків ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" №29037426753001, №29032426753051, №29036426753002, №29037426753023, №29035000245700, №29034000863172, №29034000020863, №29033001526271, №29036000602502, №29034000281561, №29035000317100, №29039000305066 в ПАТ "КБ "Приватбанк" МФО 305299 на рахунки ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", таким чином:

- суму основного боргу в розмірі 13 929 770, 32 грн. на поточний (розрахунковий) рахунок №26007054806616 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570;

- суму основного боргу в розмірі 2 136 546, 20 доларів США на поточний (розрахунковий) рахунок №26009054811847 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570;

- суму основного боргу в розмірі 5 256, 50 євро на поточний (розрахунковий) рахунок №26001054814723 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570.

- стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за договором в розмірі 14 940, 69 грн., 2 119, 44 доларів США; стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за законом в розмірі 10 601 088, 65 грн.; 381 616, 03 доларів США; 854, 28 євро; стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" 3% річних в розмірі 935 390, 18 грн.; 136 622, 36 доларів США; 352, 98 євро; стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" індекс інфляції на основну суму боргу в розмірі інфляційного збільшення в розмірі 9 611 584, 34 грн.; стягнути проценти за доларовими депозитами в розмірі 444 772, 87 доларів США.

12. 14.02.2017 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог №0008пр від 13.02.2017, в якому він просив суд:

- зобов'язати відповідача виконати умови договору №426753 від 03.03.2003 шляхом списання грошових коштів з рахунків ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" №29037426753001, №29032426753051, №29036426753002, №29037426753023, №29035000245700, №29034000863172, №29034000020863, №29033001526271, №29036000602502, №29034000281561, №29035000317100, №29039000305066 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 305299 на рахунки ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" таким чином:

1) суму основного боргу в розмірі 13 929 770, 32 грн. на поточний (розрахунковий) рахунок №26007054806616 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570;

2) суму основного боргу в розмірі 2 117 827, 45 доларів США на поточний (розрахунковий) рахунок №26009054811847 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570;

3) суму основного боргу в розмірі 5 256, 50 євро на поточний (розрахунковий) рахунок №26001054814723 у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, МФО 380775, код банку 14360570;

- стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за договором у розмірі 14 940, 69 грн., 2 119, 44 доларів США ,

- стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" штрафні санкції у вигляді пені за законом в розмірі 10 601 088, 65 грн.; 381 616, 03 доларів США; 854, 28 євро.

- стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" 3% річних в розмірі 935 390, 18 грн.

- стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" індекс інфляції на основну суму боргу в розмірі інфляційного збільшення на суму 9 611 584, 34 грн.;

- стягнути проценти за доларовими депозитами в розмірі 444 772, 87 доларів США.

Скасування рішень у справі касаційним судом

13. Справа судами слухалась неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 у справі №904/1569/15 суд касаційну скаргу ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задовольнив частково, скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі №904/1569/15 та передав її на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, з огляду на таке:

- відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав будь-яких доказів звернення до відповідача із розпорядженнями про перерахування заявлених сум на інші банківські рахунки, невиконання яких могло б свідчити про порушення умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку;

- у зв'язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим Верховною Радою України прийнято Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на виконання пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень якого Правлінням Національного банку України 06.05.2014 було прийнято Постанову "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим", якою зобов'язано банки припинити діяльність на окупованій території, а кошти клієнтів перевести на підконтрольну Україні територію, незалежно від волевиявлення клієнтів у зв'язку із надзвичайними обставинами;

- як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач звертав увагу судів на те, що відповідач в односторонньому порядку перерахував грошові кошти з рахунків позивача на невідомі позивачу рахунки. Разом з тим, в оскаржуваних рішенні та постанові суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статей 4-7, 43, 84, 105 ГПК України, не надали належної оцінки зазначеним доводам позивача та не встановили, чи міг позивач звернутись до відповідача саме з розпорядженнями про перерахування коштів з огляду на відсутність у нього достовірної інформації про рахунки, на яких перебували його кошти і з яких такі кошти можуть бути перераховані на нові поточні рахунки позивача;

- суди попередніх інстанцій не навели мотивів відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів за доларовими депозитами в розмірі 622 245, 54 доларів США, що суперечить положенням статей 4-7, 43, 84, 105 ГПК України, статті 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до цієї Конвенції, яка є частиною національного законодавства України;

- місцевий і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Короткий зміст рішення першої інстанції за наслідком нового розгляду

14. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.04.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.04.2017) позов задовольнив частково, зобов'язав ПАТ КБ "Приватбанк" виконати протягом 14 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням у справі №904/1569/15 платіжні доручення ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" згідно з визначеним судом переліком платіжних доручень на конкретні грошові суми; стягнув з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" проценти за депозитними вкладами в розмірі 42 317, 13 доларів США та 3 130, 51 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовив з огляду на таке:

- платіжні доручення та банківські виписки сформовані за допомогою Інтернет-програми "Приват-24" є належним доказом внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки, оскільки позивач був об'єктивно позбавлений можливості надати іншу інформацію в підтвердження внесення ним грошових коштів на депозитні рахунки та розміру коштів на його рахунках, відкритих у Севастопольській філії ПАТ КБ "Приватбанк". При цьому, відповідач жодним чином не спростував достовірність відомостей, у зазначених доказах;

- платіжні доручення залишені банком без виконання, а лист позивача №0042 від 17.07.2015 без відповіді;

- надані позивачем до суду копії платіжних доручень від 28.05.2014 №№ Е0528LOKN9, Е0528L0K55, Е0528L0KG0, Е0528L0KЕ3, Е0528L0KЕ0, Е0528L0KDZ, Е0528L0KFY, Е0528LOKFХ, Е0528L055A, Е0528L0EH6, Е0528L054Y, Е0528L0551 та виписка, яку отримано позивачем із використанням системи інтернет-банкінгу за період з 28.05.2014 по 28.05.2014 по рахунках позивача, суд вважає належними та допустимими доказами факту перерахування банком грошових коштів, які належать позивачеві, на інші рахунки та розміру грошових коштів, які обліковувались на поточних та депозитних рахунках позивачем станом на 28.05.2014, тобто до моменту перерахування відповідачем даних грошових коштів на рахунки банку на материковій Україні;

- умовами договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 03.03.2003 №426753 сторони передбачили можливість отримання клієнтом банківської виписки щодо стану свого рахунка (рахунків) через систему "Приват-24" за допомогою засобів Internet з використанням Web-браузера банку;

- позивач безпідставно вважає спірні депозити закритими та не довів порушення відповідачем договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №426753 від 03.03.2003, оскільки дії банку зумовлені надзвичайними обставинами захоплення території Автономної Республіки Крим;

- позивачем до суду не надано доказів звернення до відповідача із листами про витребування вкладів за спірними депозитними договорами до закінчення строку дії депозитів, як-то передбачено пунктами 3.5. цих договорів, а тому останні з 15.06.2014, 09.09.2014 та 02.07.2015 вважаються продовженими на умовах депозиту до витребування із нарахуванням процентів в розмірі, який передбачено за вкладами на вимогу;

- банк не проінформував позивача щодо встановленого у такому випадку порядку дій клієнта для безперешкодного розпорядження належними йому коштами, чим не сприяв уникненню порушення прав свого клієнта;

- переведення банком грошових коштів позивача, які станом на 28.05.2014 фактично обліковувались на його поточних та депозитних рахунках, на "рахунки 2903" обмежило доступ позивача до його грошових коштів та порушило право позивача розпоряджатись ними;

- відповідачем не надано доказів виконання платіжних доручень позивача, належними та допустимими доказами не спростовано факту розміщення позивачем грошових коштів на депозитних рахунках, а також не спростовано обставин, викладених позивачем у позові, щодо фактичного місця перебування грошових коштів позивача;

- доказів звернення позивача до банку із заявами щодо перераховування нарахованих за депозитами процентів на поповнення вкладу, як-то передбачено пунктами 3.12 депозитних договорів, в редакціях додаткових угод №1 до депозитних договорів позивачем суду не надано;

- суми вкладів за зазначеними депозитними договорами не були переведені банком на поточні рахунки відкриті згідно з договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування №426753 від 03.03.2003, у зв'язку з тим, що позивач не звертався до банку із відповідними заявами щодо витребування суми вкладів та нарахованих на них процентів до закінчення строку їх дії. Депозитні договори були продовженими. А заяви про перерахування сум депозитних вкладів та нарахованих процентів (платіжні доручення від 20.07.2015 та від 17.02.2017) містили інші рахунки для перерахування вкладів, ніж були відкриті згідно з договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування №426753 від 03.03.2003. А тому суд першої інстанції вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 2 119, 44 доларів США, нарахованої на суми депозитних вкладів та нарахованих на них процентів на підставі пункту 6.1 договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 426753 від 03.03.2003, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню;

- дії відповідача з розпорядження коштами позивача, хоча і були вчинені без згоди останнього, є вимушеними діями, до яких відповідач вдався в обставинах, які загрожували збереженню коштів позивача, та відповідно до зазначених вище вимог Національного банку України та положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, а тому не можуть вважатися безпідставними;

- в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10 601 088, 65 грн., 381 616, 03 доларів США, 854, 28 євро, нарахованої на підставі частини 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", оскільки відповідна штрафна санкція застосовується у випадку безпідставного списання грошових коштів з рахунку клієнта, а в спірному випадку грошові кошти були перераховані з одного рахунку позивача на інший рахунок позивача, що чітко вбачається з платіжних доручень №E0528L055A від 28.05.2014, №E028L0EH6 від 28.05.2014, №E0528L054Y від 28.05.2014, №E0528L0551 від 28.05.2014 та як встановлено судом вище, таке перерахування було вимушеною дією відповідача здійсненою відповідно до зазначених вище вимог Національного банку України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

15. Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 13.09.2017 апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнив частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 у справі №904/1569/15 змінив, виклавши його резолютивну частину в новій редакції, а саме позов задовольнив частково, зобов'язав ПАТ КБ "Приватбанк" виконати платіжні доручення ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" згідно з переліком №№1-12 від 17.02.2017, стягнув з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" проценти за депозитними вкладами в розмірі 42 317, 13 доларів США та 3 130, 51 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що:

- матеріалами справи підтверджується факт невиконання банком (відповідачем) розпоряджень позивача (клієнта) щодо перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", залишенням без розгляду звернення останнього до банку;

- апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що наявність спірної суми на рахунках позивача підтверджується копіями платіжних доручень від 28.05.2014 №№Е0528LOKN9, Е0528L0K55, Е0528L0KG0, Е0528L0KЕ3, Е0528L0KЕ0, Е0528L0KDZ, Е0528L0KFY, Е0528LOKFХ, Е0528L055A, Е0528L0EH6, Е0528L054Y, Е0528L0551 та випискою, яку отримано позивачем із використанням системи інтернет-банкінгу за період з 28.05.2014 по 28.05.2014 по рахунках позивача, з огляду на те, що умовами договору від 03.03.2003 №426753 сторони передбачили можливість отримання клієнтом банківської виписки щодо стану свого рахунка (рахунків) через систему "Приват-24" за допомогою засобів Internet з використанням Web-браузера банку;

- розпорядження клієнтом коштами, що знаходяться на його рахунку, є реалізацією права власності на вказані кошти, і обмеження цього права допускається лише з підстав, встановлених законом. Тому, маючи право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, банк не набуває право власності на них та зобов'язаний забезпечити клієнту можливість безперешкодного розпорядження коштами на його рахунку, зокрема, виконати доручення клієнта про перерахування їх на інший рахунок;

- посилання відповідача на входження Криму і Севастополя до складу Російської Федерації і фактичного здійснення конфіскації частини майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк" не може вважатись підставою для звільнення останнього від виконання договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки доказів, які б свідчили, що саме тимчасова окупація Автономної Республіки Крим обмежила права позивача щодо розпорядження ним власними коштами після їх переведення на материкову частину України, відповідачем не надано;

- місцевим судом правомірно та обґрунтовано визначено позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 2 100, 71 доларів США безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на суму 14 940, 69 грн. за період з 11.03.2014 по 10.02.2017, нарахованої у зв'язку із несвоєчасним виконання платіжних доручень, недоведеними;

- суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду щодо відсутності підстав у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10 601 088, 65 грн., 38 1616, 03 доларів США, 854, 28 євро, нарахованої на підставі частини 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", оскільки відповідна штрафна санкція застосовується у випадку безпідставного списання грошових коштів з рахунку клієнта, а в спірному випадку грошові кошти були перераховані з одного рахунку позивача на інший рахунок позивача, що чітко вбачається з платіжних доручень №E0528L055A від 28.05.2014, №E028L0EH6 від 28.05.2014, E0528L054Y від 28.05.2014, №E0528L0551 від 28.05.2014 та як встановлено судом вище, таке перерахування було вимушеною дією відповідача здійсненою відповідно до зазначених вище вимог Національного банку України;

- вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних на суму 1 131 171, 92 грн. та інфляційних в розмірі 15 044 241, 56 грн. не підлягають задоволенню з огляду на те, що в даному випадку, перерахування коштів, які обліковувались на рахунках позивача, не є грошовим зобов`язанням відповідача;

- доводи скаржника щодо неналежності доказів позивача про залишок грошових коштів на рахунку апеляційним судом до уваги не прийняті, оскільки згідно з розділом 4 договору, укладеного між сторонами, за допомогою наданих банком програмних продуктів клієнт надає банку розрахункові документи в електронному вигляді, а також отримує інформацію про стан рахунку (рахунків); за допомогою ІКБ клієнт може здійснювати, зокрема, отримання інформації з архіву платіжних документів клієнта, отримання довідкової інформації; за допомогою ППКБ клієнт може здійснювати, зокрема, підготовку платежів і відсилання їх в банк в обумовленому форматі; отримання довідкової інформації. Сторони визнають юридичну силу платежів, здійснених через ІКБ, ППКБ і їх еквівалентність платежам, що здійснюються з використанням платіжних документів на паперових носіях (за умови дотримання положень цього договору). За допомогою "Приват-24" клієнт може отримувати виписки спеціального виду про стан його рахунку (рахунків) в банку за допомогою засобів Internet з використанням Web-браузера банку. Отже, документи надані позивачем, створені у цьому програмному продукті прирівнюються до паперових, тому посилання скаржника на неналежність доказів є безпідставним. Також, суд врахував те, що відповідач жодним чином не спростував достовірність відомостей, наданих позивачем.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

16. Касаційна скарга мотивована тим, що:

- задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, при цьому, посилаючись на клопотання позивача №101 від 11.07.2016, однак, в період з 11.07.2016 по 03.04.2017 позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (останнє уточнення відбулось 13.02.2017) і наполягав саме на такому способі захисту своїх прав;

- позивачем не надано суду оригіналів договорів банківського вкладу та платіжних документів, що відповідають вимогам НБУ, про внесення за цими договорами коштів, тоді як позивачем надано договори та копії платіжних доручень, які не містять оригіналу підпису та печатки банківської установи, а засвідчені лише підписом та печаткою відповідача;

- судом ухвалено рішення без надання позивачем доказів внесення коштів на рахунки та підтвердження їх наявності на цих рахунках на час розгляду справи;

- основною вимогою у судовому процесі було виконання банком умов договору №426753 від 03.03.2003 "Про розрахунково-касове обслуговування", однак, рахунки, які позивач зазначає у своєму позові, не передбачені договором від 03.03.2003, їх належність під час судового розгляду, а також наявність на цих рахунках спірних сум не встановлена судом;

- суд залишив поза увагою вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, та не надав оцінки правильності оформлення платіжних доручень, які зобов'язано відповідача примусово виконати.

Доводи інших учасників справи

17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що:

- касаційна скарга не містить належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржених рішень;

- вихід судом за межі позовних вимог шляхом прийняття відповідного рішення зроблено з метою ефективного захисту прав позивача, які гарантовані законодавством України. Також, відповідач на неодноразові вимоги суду так і не надав інформації про те, на яких рахунках в установі відповідача знаходяться кошти позивача;

- скаржник не конкретизував, які саме вимоги до наданих позивачем документів порушено, а лише надав перелік норм щодо платіжних доручень. Також, твердження відповідача про бездоказовість документів позивача спростовуються висновками суду, укладеними угодами та Правилами надання банківських послуг відповідача.;

- безпідставне списання 28.05.2014 грошових коштів з рахунку позивача з ініціативи відповідача підтверджується копіями виписок та платіжних доручень, наявними в матеріалах справи, а також Наказом №6695879, який став підставою для списання грошових коштів.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

18. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 06.11.1991 до 15.12.2017

Частина 1 статті 32 - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пункт 2 частини 1 статті 83 - господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

19. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 1059 - договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Частина 2 статті 1059 - у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Частина 1 статті 1071 - банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Частина 2 статті 1071 - грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частина 1 статті 1074 (в редакції від 14.10.2014) - обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Частина 1 статті 1089 - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частина 2 статті 1089 - положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

20. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"

Частина 22.1. статті 22 - ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Частина 22.2. статті 22 - клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

22. Суд не погоджується з доводами скаржника щодо наявності в діях суду першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки на момент прийняття рішення судом, його право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору було передбачене статтею 83 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017). Окрім того, сам позивач такі дії суду першої інстанції не оскаржував, а у поданому відзиві прямо зазначив, що вони були здійснені для захисту його прав і законних інтересів.

23. Суд не приймає доводи скаржника про те, що позивачем не надано суду оригіналів договорів банківського вкладу та платіжних документів, що відповідають вимогам НБУ, про внесення за цими договорами коштів, натомість, позивачем надано договори та копії платіжних доручень, які не містять оригіналу підпису та печатки банківської установи, а засвідчені лише підписом та печаткою відповідача; судом ухвалено рішення без надання позивачем доказів внесення коштів на рахунки та підтвердження їх наявності на цих рахунках на час розгляду справи; основною вимогою в судовому процесі було виконання банком умов договору №426753 від 03.03.2003 "Про розрахунково-касове обслуговування", однак, рахунки, які позивач зазначає у своєму позові, не передбачені договором від 03.03.2003, їх належність під час судового розгляду, а також наявність на цих рахунках спірних сум не встановлена судом; суд залишив поза увагою вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, та не надав оцінки правильності оформлення платіжних доручень, які зобов'язано відповідача примусово виконати, оскільки до компетенції суду касаційної інстанції не належить переоцінка фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Також, скаржник в силу положень статей 4-3, 32, 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) повинен був довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, а саме надати підтвердження можливості надання чи відсутності такої можливості у відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.

24. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятої постанови апеляційного суду, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

25. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

26. Доводи скаржника, зазначені в пункті 16 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, з огляду на висновки мотивувальної частини постанови суду згідно з пунктами 22-25 та оскільки відповідачем не спростовано правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а самі доводи скаржника уже спростовувалися апеляційним судом.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування зазначеної постанови.

В. Судові витрати

28. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі №904/1569/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк