ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/2344/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л. В.,

за участю представників учасників справи:

-представника скаржника: Кириленка О. П. - адвоката;

-представника відповідача: Шрама О. В. - адвоката;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Юзіков С. Г. )

від 21.10.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Дармін М. О., судді - Березкіна О. В., Антонік С. Г. )

від 25.08.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"

про визнання правочину недійсним

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У червні 2019 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (надалі - ТОВ "Нафтосервіс", відповідач) про визнання недійсними з моменту укладання: договір поставки від
24.05.2012 № 496, додаткову угоду від 20.06.2012 № 1/650/1 та доповнення від
31.12.2012 № 1 до цього договору.

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" стверджувало, що договір № 496, додаткова угода № 1/650/1 від 20.06.2012 та доповнення № 1 від
31.12.2012 до нього порушують публічний порядок, оскільки вони спрямовані на незаконне, всупереч встановлених процедур, заволодіння майном (коштами) позивача внаслідок порушення економічної конкуренції та постачання товарно-матеріальних цінностей невідомої якості. На думку позивача, про це свідчать порушення вимог ст. 10, 25, 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) в частині неналежного оприлюднення інформації про закупівлю (внесення змін до конкурсної документації щодо місця постачання, специфікації, строків подання пропозицій), визначення умов договору, що не відповідають вимогам чинного законодавства та завідомо призводять до порушення замовником умов договору. Позивач також стверджує, що дії учасників державної закупівлі ТОВ "Нафтосервіс ", ПП "Фірма "ЛОМАР", ТОВ "Райагрострой-Перспектива" та ТОВ "Квант-Сервіс" були узгодженими і спрямованими на обмеження конкуренції.

1.3. Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що:

- в рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/20540/15, яке набрало законної сили, підтверджено факт здійснення ТОВ "Нафтосервіс" поставок товару за оскаржуваним договором та часткову оплату товару позивачем. Жодних претензій щодо якості поставленого товару позивачем не заявлялося;

- пред'явлений позов є намаганням позивача уникнути виконання зобов'язань за оспорюваним договором щодо оплати за поставлений товар;

- позивач не надав доказів звернення до Антимонопольного комітету України з приводу проведеної процедури закупівлі товару, визнання узгодженими і спрямованими на обмеження конкуренції дій учасників державної закупівлі ТОВ "Нафтосервіс ", ТОВ "КВАНТ-СЕРВІС ", ТОВ "Райагрострой-Перспектива" та ПП "Фірма "ЛОМАР";

- умови тендеру щодо технічних характеристик труб відповідають вимогам ГОСТ 632-80 та п.8.11.2. Стандарту API Spec 5СТ-2011 "Обсадні та насосно-компресорні труби";

- зміна в Специфікації розміру товщини стінки труби з 12,19 мм до 12,7 мм не змінила призначення цієї труби та її суттєві характеристики;

- доповненням №1 від 31.12.2012 сторони засвідчили факт, що позивач поніс витрати на транспортування труби обсадної від станції "Євпаторія-Товарна" до бази Потік (АР Крим Сакський район село Каменоломня, вул. Київська, 7) в розмірі 948,24 грн. Вказані витрати були обумовлені наступним: доставка товару здійснювалася відповідачем на склад позивача автомобільним транспортом, що підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними.

1.4. У відповіді на відзив позивач зазначив, що:

- додатковою угодою №1/650/1 вiд 20.06.2012 та доповненням №1 вiд 31.12.2012 змінено iстотнi умови Договору;

- процедуру закупівлі за державні кошти проведено за участі суб'єктів господарювання, фіктивність яких встановлена вироками судів;

- предметом закупівлі у документації конкурсних торгів та Договорі №496 визначено продукцію, якої не існує згідно з ГОСТ 632-80 "Трубы обсадные и муфты к ним" та Стандартом API Spec 5СТ-2011 "Обсадні та насосно - компресорні труби";

- розбіжності між видатковими документами на продукцію "Труба обсадна API 5СТ д508*12,7 мм, К55, ВС" та документами на транспортування цієї ж продукції (труби обсадної API 5СТ д508*12,7 мм, К55, ВС) становлять 6 тон;

- згідно з видатковими накладними, наданими відповідачем в рамках виконання Договору №496 (зі змінами та доповненнями), слідує, що обсяг непоставленої продукції становить:0,353 т - труби обсадної API 5СТ д508*12,7 мм, К55, ВС; 0,485 т - труби обсадної д168,3*10,6мм, Е, різьба ОТТГ;

- товарно-транспортні накладні №285756 від 07.12.2012, №285758 від 27.12.2012, №285759 від 27.12.2012, №285757 від 27.12.2012, №285755 від 25.12.2012, №285754 від 25.12.2012, №285753 від 25.12.2012, №803439 від 20.07.2012, №803441 від
20.07.2012 №803441 від 20.07.2012 не відповідають вимогам спільного наказу Міністерства транспорту України та міністерства статистики України №488/436 від
29.12.1995 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", оскільки відсутня інформація у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції", а також відсутня інформація у розділі "Інші відомості" про одержання вантажу, здачу вантажу водієм-експедитором та відсутня інформація про перевірку та одержання вантажу;

- товарно-транспортні накладні №285757 від 27.12.2012, №285754 від 25.12.2012, №285755 від 25.12.2012,285753 від 25.12.2012 містять відомості про поставку партії, що складалася з труб різного діаметра, товщини стінки і групи міцності, типу з'єднання і виконання, не у відповідності до вимог ГОСТ 632-80 "Трубы обсадные и муфты к ним";

- товарно-транспортні накладні №285757 від 27.12.2012, №285758 від 27.12.2012, №285759 від 27.12.2012, №285757 від 27.12.2012, №285755 від 25.12.2012, №285754 від 25.12.2012, №285753 від 25.12.2012, №803439 від 20.07.2012, №803441 від
20.07.2012, №803441 від 20.07.2012 не містять відомості про кількість обсадних труб, які передавалися за Договором №496;

- у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 №910/20540/15 не зазначено щодо недійсності Договору №496 від 24.05.2012, Додаткової угоди №1/650/1 від 20.06.2012 та Доповнення №1 від 31.12.2012. В описовій та мотивувальній частинах рішення від 08.09.2015 №910/20540/15 відсутнє згадування про товарно-транспортні накладні, а також не досліджувалися обставини проведення взаєморозрахунків та стан виконання зобов'язань. Також позивач заперечує щодо спливу строку позовної давності, посилаючись на сертифікат Торгово-промислової палати України №2018 від 03.12.2014.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1.17.02.2012 Комітетом конкурсних торгів АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (позивач) прийнято рішення про затвердження Документації конкурсних торгів на закупівлю "Труб сталевих 27.22.1,2 лота" (труба обсадна д508*12,19 мм, К55, різьба "Баттрес" М, труба обсадна д168,3*10,6 мм, Е, різьба ОТТГ, А), яке оформлене протоколом Комітету конкурсних торгів №196-т.

2.2.24.05.2012, за результатами проведеної процедури закупівлі, позивачем з відповідачем укладено договір поставки №496 (надалі - Договір), за п.1.1. якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність покупця (позивача) товар, згідно Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

2.3. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем за адресою: база ВТОіК, АР Крим, Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, 7 (п.2.5.

Договору).

2.4. Якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючих стандартів. Постачальник повинен підтвердити якість товару, що постачається, відповідними сертифікатами якості (паспортами) на товар, оформленими належним чином товаросупровідними документами, які направляються разом з товаром (п.3.1.

Договору).

2.5. Пунктом 3.5 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві другий екземпляр товарно-транспортної накладної (ТТН) у відповідності до розділу 11 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

2.6. Сума договору становить 7 984 620,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 330 770,00
грн. Вказана ціна товару є звичайною (п. 4.1. Договору).

2.7. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 20 днів з моменту поставки партії товару і підписання актів приймання-передачі обома сторонами за наявності оригіналу рахунку, виставленого постачальником, податкової накладної, заповненої у відповідності з діючим законодавством; сертифікатів якості на продукцію (п.4.2. Договору).

2.8. Передача-приймання товару здійснюється в пункті поставки, зазначеному в п.2.5. цього Договору (п.5.1. Договору).

2.9. Сторонами погоджена та підписана Специфікація №1 (Додаток №1) до Договору, відповідно до якої постачальник поставляє покупцеві наступний товар: труба обсадна д508*12,19 мм, К55, ВС у кількості 75 т, труба обсадна д168,3*10,6 мм, Е, різьба ОТТГ, виконання А у кількості 120 т, на загальну суму 7 984 620,00 грн у тому числі 1 330 770,00 грн ПДВ.

2.10.20.06.2012 сторонами підписано Додаткову угоду №1/650/1 до Договору, згідно з якою сторони дійшли згоди у Специфікації №1 (Додатку №1) до Договору уточнити найменування товару в позиції №1 і викласти його у наступній редакції: труба обсадна по АРІ 5СТ д508*12,7 мм, К55, ВС.

2.11.31.12.2012 сторонами підписано Доповнення №1 до Договору, в якому сторони зазначили, що загальна сума витрат позивача, пов'язаних з доставкою продукції складає 948,24 грн, у тому числі 158,04 грн ПДВ. Сторони взаємних претензій один до одного не мають.

2.12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 у справі № 910/20540/15, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ТОВ "Нафтосервіс" про стягнення з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 3 192 964,13 грн - основного боргу за Договором №496 від 24.05.2012,2 163 944,00 грн - інфляційних втрат, 334 062,25 грн - 3% річних. Зазначеним рішенням стягнуто залишок боргу за поставку ТОВ "Нафтосервіс" ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" товару на суму 7 949

664,57 грн. При вирішенні спору у вказаній справі суд встановив часткову оплату ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" поставленого товару в розмірі 4 756 700,44 грн; визнання ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" факту поставки та наявності боргу перед ТОВ "Нафтосервіс".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення публічного порядку при укладанні спірного Договору.

3.3. Справа неодноразово розглядалася судом апеляційної інстанції.

3.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021, після нового розгляду справи, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінено, викладено її в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення залишено без змін.

3.5. Суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин:

- правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Наслідки нікчемності правочину також настають для його сторін у силу вимог закону;

- за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від
04.06.2019 року у справі №916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону;

- належним способом захисту інтересів позивача, який вважає, що договір порушує публічний порядок, є пред'явлення вимоги про застосування наслідків їх недійсності, а позовна вимога про визнання недійсними цих правочинів з тих підстав, що вони порушують публічний порядок не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту (визнання нікчемного правочину недійсним).

3.6. Суд апеляційної інстанції вказав, що зміни, внесені Додатковою угодою №1/650/1 від 20.06.2012 до договору поставки, не призвели до збільшення суми договору та не змінили цінової пропозиції (у томі числі й за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Крім того, ініціатором внесення змін був позивач, який прийняв товар без будь-яких зауважень та частково його оплатив, що підтверджується, в тому числі й рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/20540/15. Апеляційний господарський суд зазначив, що внесені зміни є уточненням предмету договору товару, який в подальшому було фактично поставлено позивачу і який відповідає вимогам, як ГОСТу 632-80 "Трубы обсадные и муфты к ним" так і Стандарту API Spec 5CT-2011 "Обсадні та насосно-компресорні труби", а не істотною зміною характеристик предмету договору.

3.7. Також апеляційний суд вказав, що матеріалами справи підтверджується передання - отримання товару за спірним договором у повному обсязі без будь-яких зауважень та часткова оплата прийнятого товару, що свідчить про схвалення правочину.

3.8. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено, яким чином внаслідок укладення оскаржуваного договору поставки було порушено зі сторони відповідача права позивача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

4.1.24.09.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2.11.11.2021 скаржник надіслав суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка зареєстрована канцелярією Верховного Суду 16.11.2021.

4.3. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини 3 статті 8, частини 4 статті 18, частини 2 статті 31, частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), статті 1, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо відсутності первинних документів, що фіксують господарські операції із реальної поставки продукції), частини 5 статті 203, статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України, і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах.

4.4. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, у зв'язку з допущеними процесуальними порушеннями, передбаченими пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- порушили норми частини 4 статті 75, частини 5 статті 236 ГПК України, оскільки суди не дослідили видаткові накладні і товарно-транспортні накладні щодо обсягів поставленої продукції з огляду на викладені висновки у рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/20540/15, натомість у цьому рішенні судом не встановлювалися фактичні обставини, які пов'язані із недійсністю договору державної закупівлі № 496 від 24.05.2012;

- порушили статті 2, 7, 13 ГПК України, оскільки судами створено необґрунтовані переваги в оцінці доказів, що істотно порушує принцип рівності сторін у процесі;

- послались на обставини, встановлені під час розгляду справи № 910/20540/15, як такі, що мають преюдиційне значення для вирішення справи, яка переглядається, при цьому, безпідставно відхилили вироки у кримінальних справах №№ 758/15964/17,641/898/17,641/1900/17,641/2949/17,641/2509/17;

- залишили без уваги звіт про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації № 184 від 14.02.2013 та ту обставину, що АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору), які до цього часу тривають;

- порушили норму частини 6 статті 91 ГПК України, оскільки копії документів первинних бухгалтерських документів не можуть прийматися судами на доказ виникнення між сторонами правовідносин. Крім того, неправильне застосування вказаної норми процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, а саме, що збільшення товщини труби є не поліпшенням предмету закупівлі, а є закупівлею іншого сортаменту.

4.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Нафтосервіс" проти її задоволення заперечувало та просило рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Також відповідач просив врахувати під час розгляду справи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.10.2021 у справі № 911/162/19 та від
23.11.2021 у справі № 904/2741/19.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

5.2. У касаційній скарзі позивач, керуючись приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку щодо застосування частини 5 статті 203, статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України.

5.3. У постанові від 08.12.2021 у справі № 911/2574/18 Верховний Суд висловив правовий висновок щодо застосування статті 228 ЦК України, в якому вказав:

- частинами 1 та 2 ст. 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік;

- для нікчемного за ст. 228 ЦК України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай, такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням;

- при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наявність умислу у сторін означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлюють або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети публічному порядку інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків;

- Цивільний кодекс України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов (такий висновок міститься у п. 5.20 постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19);

- правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним, а визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, адже він таким є в силу закону.

Тому такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (подібний висновок міститься у п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

5.4. У постанові від 19.10.2021 у справі № 911/162/19, правовідносини у якій подібні з правовідносинами у справі, що переглядається, Верховний Суд також вказав, що належним способом захисту інтересів позивача, який вважає, що договір та додаткові угоди порушують публічний порядок, є пред'явлення вимоги про застосування наслідків їх недійсності, а позовна вимога про визнання недійсними цих правочинів з тих підстав, що вони порушують публічний порядок не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту (визнання нікчемного правочину недійсним).

5.5. З огляду на те, що підставою позовних вимог позивач визначив лише частини 1 та 2 статті 228 ЦК України, а також враховуючи на наявність висновків щодо застосування норми статті 228 ЦК України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про неналежно обраний позивачем спосіб захисту.

5.6. Твердження скаржника про відсутність висновку щодо застосування статті 1 та частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, що підставою визнання недійсним оспорюваного договору є нереальні господарські операції та відсутність первинних документів, що фіксують господарські операції із реальної поставки продукції є безпідставними з огляду на таке.

5.7. У постанові від 08.12.2021 у справі № 911/2574/18 Верховний Суд вказав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

5.8. Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, яка діяла станом на виникнення спірних правовідносин), є первинний документ.

5.9. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5.10. Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та відображають реальні господарські операції (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19).

5.11. У справі № 911/2574/18, як і справі, що переглядається, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій, вчинених за спірним договором, оскільки виконання умов договору підтверджувалося первинними бухгалтерськими документами.

5.12. Також у справі № 911/2574/18 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки реальність господарських операцій підтверджувалася належними доказами.

5.13. У касаційній скарзі скаржник вказує про відсутність висновку щодо застосування частини 3 статті 8, частини 4 статті 18, частини 2 статті 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), оскільки вважає, що позивачем був правильно обраний спосіб захисту і відповідний спір повинен вирішуватися виключно у судовому порядку.

5.14. Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов висновків про неналежність обраного способу захисту лише у зв'язку з тим, що підставою позовних вимог позивач визначив частини 1 та 2 статті 228 ЦК України. Жодних висновків щодо недотримання процедури оскарження договору поставки від
24.05.2012 № 496 суди не робили.

5.15. Також скаржник вказує на відсутність висновку щодо застосування частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якою встановлено спеціальні вимоги до укладення окремих видів договорів, а саме, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі, проте суд касаційної інстанції зауважує про наявність висновку з цього питання, а саме.

5.16. У постанові від 19.10.2021 у справі № 911/162/19, правовідносини в якій подібні зі справою, що переглядається, Верховний Суд зробив висновок щодо застосування частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), в якому вказав, що не усі зміни істотних умов договору можуть свідчить про порушення вимог частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", та визначені правомірні випадки зміни обсягів закупівлі, зміни ціни, покращення якості предмета, продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг, а також зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. Для встановлення порушення частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" слід встановити, що спірні зміни не належать до легітимних випадків таких змін.

5.17. У справі, що переглядається, як і у справі № 911/162/19, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміни умов договору поставки від 24.05.2012 № 496 є уточненням щодо відповідності предмету закупівлі договору тому товару, який в подальшому було фактично поставлено позивачу і який відповідає вимогам як ГОСТу 632-80 "Трубы обсадне и муфты к ним", так і Стандарту API Spec 5CT-2011 "Обсадні та насосно-компресорні труби", а не істотною зміною характеристик предмету договору.

5.18. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 911/2574/18 та від 19.10.2021 у справі № 911/162/19, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за доцільне закрити касаційне провадження в частині підстави пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій не дослідили видаткові накладні, товарно-транспортні накладні щодо обсягів поставленої продукції, залишили без уваги звіт про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів, а також прийняли рішення за відсутності первинних документів бухгалтерського обліку Верховним Судом відхиляються, оскільки підставою для відмови у визнанні оспорюваного договору недійсним з огляду на підстави позову, був неналежно обраний позивачем спосіб захисту, а тому доводи позивача на порушення судами процесуальних норм не знайшли свого підтвердження.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

6.4. Водночас, як уже зазначалося, Верховний Суд у своїх постановах викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/2344/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі № 904/2344/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко