Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/9741/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

боржник - Державне підприємство "Українська авіаційна транспортна компанія" (далі - ДП "Українська авіаційна транспортна компанія"),

представники боржника - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

керуючий санацією - арбітражний керуючий Філевський Олександр Вячеславович, у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином,

кредитор - ОСОБА_4, у судове засідання з'явився особисто,

розглянув касаційну скаргу ДП "Українська авіаційна транспортна компанія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В.(головуючий), Пантелієнка В.О.,Тищенко А.І.

у справі (у межах справи про банкрутство) за позовом ОСОБА_7

до ДП "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення 317 449, 72 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

15.06.2010 рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 2-545/2010 частково задоволено позов ОСОБА_4 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (нині - ДП "Українська авіаційна транспортна компанія"), зобов'язано ДП МОУ "Українська авіаційна транспортна компанія" видати ОСОБА_4 належним чином оформлену трудову книжку; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 11 705, 69 грн за затримку видачі трудової книжки, 34 120, 70 грн компенсації за невикористану відпустку, 2 000 грн моральної шкоди, а всього стягнуто 47 826, 39 грн; у решті позову відмовлено.

15.04.2011 на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 2-545/2010 органом ДВС було відкрито виконавче провадження № 25972728.

11.06.2013 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Українська авіаційна транспортна компанія".

17.04.2014 ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 119 833 201, 67 грн. При цьому серед інших вимог кредиторів судом було визнано вимоги ОСОБА_4 на суму 359 712, 69 грн, з яких 36 120, 70 грн, підтверджених рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2010, та 323 591, 99 грн суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.11.2008 по 19.07.2013.

10.03.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва введено процедуру санації боржника. 08.09.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва затверджено план санації боржника.

30.03.2017 ухвалою Господарського суду міста Києва продовжено строк процедури санації боржника у справі № 910/9741/13 та повноваження керуючого санацією боржника Філевського О.В. на дванадцять місяців, тобто до 30.03.2018.

16.05.2017 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва у межах справи про банкрутство ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.07.2013 по 15.05.2017, тобто за наступний період, відносно того, що увійшов до кредиторських вимог, що їх визнано ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 17.04.2014. При цьому заявником період, за який подано заяву про стягнення, обмежено датою подання заяви від 16.05.2017 про стягнення боргу. Всього позивач просив стягнути 302 449, 72 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 15 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтування позову (позиції позивача у суді першої інстанції)

Поданий позов позивач обґрунтував наявністю рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 2-545/2010, яким було задоволено позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та встановлено незаконність дій боржника щодо невидачі трудової книжки ОСОБА_4 Окремо зазначеним судовим рішенням було встановлено розмір середньоденної заробітної плати у сумі 316, 37 грн.

Ґрунтуючись на вже прийнятому судовому рішенні, ОСОБА_4 вимагає аналогічне відшкодування за наступний період часу з 20.07.2013 по 15.05.2017.

У своєму відзиві на заяву про стягнення боргу ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" послалося на те, що у спірний період часу ОСОБА_4 працював директором ТОВ «Рейдер» (код 30372059), при цьому боржником зроблено посилання на долучений ним витяг з ЄДРЮОФОП, що має виключати наявність вимушеного прогулу та стягнення відповідного боргу. Водночас, із посиланням на аналогічний витяг боржник стверджував, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем і отримує, ймовірно, дохід від підприємницької діяльності.

Одночасно боржник зазначив, що ОСОБА_4 у 2008 році листом було запропоновано з'явитися на підприємство для отримання трудової книжки, але він таке запрошення проігнорував. У подальшому трудова книжка заявника з підприємства зникла разом з іншими кадровими документами, з приводу чого правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

30.05.2017 ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні поданої заяви ОСОБА_4 з посиланням на відсутність жодних доказів на підтвердження заявником своїх вимог. Додатково суд послався на мотиви відзиву, що їх надав керуючий санацією, і які, на думку суду першої інстанції, свідчать про необґрунтованість поданої заяви.

У частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди суд першої інстанції послався на недоведеність її спричинення через відсутність наданих доказів на підтвердження існування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

03.08.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 та частково задоволено заяву ОСОБА_4; стягнуто з ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь заявника 302 449, 72 грн середнього заробітку за період з 20.07.2013 по 15.05.2017. У задоволенні решти вимог заяви було відмовлено.

Суд апеляційної інстанції обґрунтував свою постанову тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 2-545/2010 було встановлено розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 у сумі 316, 16 грн. При цьому до моменту винесення рішення по даній справі боржник не видав ОСОБА_4 трудову книжку, що тягне за собою скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви про стягнення на користь заявника 302 449, 72 грн середнього заробітку за період з 20.07.2013 по 15.05.2017.

У частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності її спричинення через відсутність наданих доказів на підтвердження існування моральної шкоди. При цьому судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам боржника, які було викладено у відзиві боржника на заяву про стягнення боргу та відзиві на апеляційну скаргу, які за своїм змістом співпадають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

18.08.2017 ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 з вимогою про її скасування та залишення у силі ухвали суду першої інстанції.

Скаржник обґрунтував касаційну скаргу порушенням судом апеляційної інстанції норм статей 33, 34, 36 ГПК України, а саме неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин справи, що мають істотне значення для справи, зокрема обставин письмового повідомлення ОСОБА_4 про готовність роботодавця видати трудову книжку, що було проігноровано самим ОСОБА_4

Додатково скаржник посилається на відсутність надання оцінки судом апеляційної інстанції факту працевлаштування ОСОБА_4 після звільнення з ДП "Українська авіаційна транспортна компанія".

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 з посиланням на положення статті 35 ГПК України щодо преюдиційності рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 2-545/2010 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ДП "Українська авіаційна транспортна компанія".

Джерела права й акти їх застосування

Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, що діяв до 15.12.2017)

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36. Письмові докази

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Стаття 84. Зміст рішення

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:

1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення;

2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення)…

Кодекс законів про працю

Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи.

… У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року N 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»

6.1. …Якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

6.2. Трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" наводила у своїх відзивах на позов та апеляційну скаргу, не є очевидно необгрунтованими, що вимагало від судів першої та апеляційної інстанцій їх дослідження та відображення у судових рішеннях.

З огляду на це Верховний Суд вбачає низку істотних питань, що їх належить вирішити у цій справі:

1) Питання повідомлення роботодавцем ОСОБА_4 у 2008 році про готовність видати йому трудову книжку;

2) Питання причин неявки ОСОБА_4 у 2008 році з метою отримання трудової книжки;

3) Питання причин відсутності трудової книжки у володінні підприємства-роботодавця;

4) Питання причин невидачі підприємством-роботодавцем дублікату трудової книжки ОСОБА_4;

5) Питання середньодобового заробітку ОСОБА_4 під час роботи у ДП "Українська авіаційна транспортна компанія".

6) Питання періоду роботи ОСОБА_4 у ТОВ «Рейдер» та розміру доходу, що його він отримує/отримував там у якості заробітної плати;

7) Питання періоду роботи ОСОБА_4 суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою та отриманого останнім доходу.

Лише за умови встановлення істини при вирішенні зазначених вище питань судове рішення буде мінімально обґрунтованим.

Суд першої інстанції в ухвалі від 30.05.2017 не виклав будь-яких істотних мотивів, якими він керувався при відмові у задоволенні позову. При цьому суд першої інстанції не послався й на конкретні доводи, що містилися у відзиві на позовну заяву. Суд апеляційної інстанції так само проігнорував доводи відзивів на позов та апеляційну скаргу, що виключає можливість залишення у силі прийнятих судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено принципи повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, що вимагає направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам першої та апеляційної інстанцій слід з'ясувати обставини, що пов'язані з наведеним вище переліком питань та, грунтуючись на достеменно встановлених фактичних обставинах, винести судове рішення.

При цьому, на думку касаційної інстанції, встановлення істини у даному випадку вимагатиме збору/подання додаткових доказів, що зумовлює необхідність направлення справи саме до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 310, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук