ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг»

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Баранова Д.О.

від 11.02.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Разіної Т.І., Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

від 25.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг»

про стягнення 34 780,82 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» про стягнення боргу згідно актів приймання-передачі послуг з прання, що становить 29 377,69 грн, пені в розмірі 5 403,13 грн та сплаченого судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за договором № 20/241017-Бр від 24.10.2017 було надано відповідачу послуги з прання, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, які підписані сторонами без претензій по об?єму, якості та строкам виконання. Однак відповідач порушив умови договору та не виконав свої зобов?язання щодо оплати вартості наданих послуг, заборгованість складає 29 377,69 грн.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

24.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» укладено договір № 20/241017-Бр про надання послуг з прання за умовами якого позивач, за договором виконавець, зобов`язується за завданням відповідача, за договором замовник, та відповідно до умов даного договору надати пральні послуги, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити позивачеві зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість пральних послуг, узгоджена замовником та виконавцем, наведена у додатку № 1.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.6 договору оплата пральних послуг здійснюється у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг наданих позивачем здійснюється за підсумками прання, за виставленими рахунками в термін 3 банківських днів з дня виставлення рахунку. Виконавець надає рахунки для оплати в електронному вигляді у відповідності до чинного законодавства, а саме частин 1, 3 статті 207 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 4 Закону України «Про електронноцифровий підпис», статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно з пунктами 5.1-5.3 договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов`язки за цим договором з моменту підписання Замовником акта приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку передбаченому пунктом 5.3 договору. Виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний у 3 денний термін з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати мотивовану відмову у його підписанні. У разі неповернення акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені пунктом 5.2. цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг.

Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме: № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн, 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 225 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факт надання позивачем послуг за договором та прийняття без зауважень таких послуг відповідачем, а відтак у відповідача виник обов`язок щодо сплати вартості останніх.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн, № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 224 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 225 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн., № 226 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/16303/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі Сервіс» суму заборгованості з основного боргу в розмірі 29 377,69 грн, пені в розмірі 4 924, 59 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 737,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/16303/18 залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме: № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн, 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 225 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факт надання позивачем послуг за договором та прийняття без зауважень таких послуг відповідачем, а відтак у відповідача виник обов`язок щодо сплати вартості останніх.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн, № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 224 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 225 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн.

Жодних претензій щодо якості, об`єму наданих послуг від відповідача не було, однак останній в порушення умов договору неповністю оплатив вартість наданих йому послуг в розмірі 29 377,69 грн.

Позивачем на адресу відповідача 06.02.2018 поштовим повідомленням № 0306703530267 направлено несплачені відповідачем рахунки та 13.02.2018 направлено претензію № 26 (поштове повідомлення № 0311313702338) щодо несплаченої заборгованості, а також акт звірки згідно якого позивачем було надано відповідачу послуг з прання на суму 134 135,29 грн, з яких 104 757,60 грн були сплачені відповідачем, доказом чого слугують наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до задоволення підлягає сума пені у розмірі 4 924,59 грн, так як станом на 27.12.2017 заборгованість відповідача становила 11 712,83 грн, яка складалася із заборгованості за попередніми актами в сумі 7 015,23 грн та заборгованості за актом № 219 від 27.12.2017 в розмірі 4 697,60 грн.

Відповідачем перераховано 22.01.2018 на рахунок позивача кошти в розмірі 10 000,00 грн згідно із платіжним дорученням № 808, у зв`язку з чим, станом на 09.02.2018 непогашеною за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 залишилася сума в розмірі 1 712,83 грн, а тому, нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за даним актом повинно здійснюватися саме на існуючу суму в розмірі 1 712,83 грн, а не на 4 697, 00 грн, яку зазначив позивач та відповідно, яка є частково погашеною.

На спростування доводів відповідача суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» подано касаційну скаргу, у якій заявлено вимогу про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/16303/18 та закриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням положень статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначив, що фактично позов у справі № 910/16303/18 був поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення у справі № 910/2768/18 між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі. Тобто суди повторно розглянули справу про стягнення заборгованості з відповідача; суди проігнорували клопотання відповідача про витребування матеріалів справи № 910/2768/18 для встановлення факту тотожності спорів; судами порушено норму щодо обов?язковості встановлених рішенням, яке набрало законної сили, обставин.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом статтей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов`язання є договір про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у статтях 599 - 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Насамперед зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у справі виник з приводу виконання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» договору № 20/241017-Бр від 24.10.2017 про надання послуг з прання. За висновками судів попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» в порушення умов договору не повністю оплатило вартість наданих йому послуг в розмірі 29 377,69 грн.

За висновками судів попередніх інстанцій факт надання позивачем послуг підтверджено актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме: № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн, № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 225 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн, а також виставленими відповідачу рахунками на оплату: № 219 від 27.12.2017 на суму 4 697,60 грн, № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 224 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 225 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн.

Відхиляючи доводи відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, оскільки підставою для прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/2768/18, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» про стягнення заборгованості, стало те, що позивачем не підтверджено настання строку виконання зобов`язання у відповідача по сплаті цих послуг. Надані позивачем рахунки та акти здачі-прийняття робіт були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією однак, доказів отримання їх відповідачем не надано. З огляду на те, що умовами договору передбачено що відповідач має підписати акти приймання-передачі послуг або надати мотивовану відмову у його підписанні протягом 3-х дні з моменту їх отримання, належні докази чого відсутні, у суду відсутні підстави вважати, що послуги за вказаними вище актами прийнятими.

Натомість наявні у матеріалах справи № 910/16303/18 належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017, № 216 від 28.12.2017 на суму 9 216,00 грн, № 225 від 29.12.2017 на суму 6 093,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3 150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2 859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5 637,00 грн на думку суду апеляційної інстанції є достатніми доказами настання у відповідача строку виконання зобов`язання по сплаті цих послуг.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Пунктом 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Тобто передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Відповідач наполягав на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Лондрі» подано позов у справі № 910/16303/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» вартості послуг з прання наданих за договором № 20/241017-Бр від 24.10.2017, до якого в якості доказів надано ті самі рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт, що надавались як докази у справі № 910/2768/18, предметом позову у якій також було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» вартості послуг з прання наданих за договором № 20/241017-Бр від 24.10.2017, тобто позови є тотожними за суб`єктним складом, предметом та підставами, однак зазначене не знайшло своєї оцінки у судових рішеннях.

Суд апеляційної інстанції обмежився загальним висновком про відсутність підстав вважати, що позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, однак наведені відповідачем доводи не спростував.

У той же час повторний розгляд спору про стягнення вартості послуг з прання за тими самими рахунками на оплату та актами здачі-приймання робіт за наявності чинного рішення суду про відмову у задоволенні вимог про їх стягнення з тих самих підстав може призвести до очевидного порушення принципу, закріпленого статтею 61 Конституції України.

Крім того судами попередніх інстанцій не з?ясовані обставини підписання наданих позивачем актів здачі-приймання робіт у відповідача, за наявності його заперечень щодо підписання цих актів. Не встановлено момент коли підписані відповідачем акти були отримані позивачем, а також існування підписаних відповідачем актів на момент прийняття рішення у справі № 910/2768/18, так як надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт та рахунків на оплату, які визнані судами попередніх інстанцій достатніми доказами для підтвердження настання у відповідача строку виконання зобов`язання по сплаті послуг, не містять іншої дати їх підписання ніж та якою вони датовані, у той же час встановлення таких обставин має значення для їх правильної кваліфікації.

Отже, оскільки з`ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, висновок судів попередніх інстанцій по суті спору є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає можливості ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фамілья Кейтерінг» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/16303/18 скасувати.

3. Справу № 910/16303/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець