Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №902/49/17

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/49/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Родіна Т.М.,

відповідача - Лавров А.Д.,

третіх осіб: 1.Євглевська О.В., 2. не з'явилися, 3. не з'явилися,

заявника апеляційної скарги - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017

(головуючий - Грязнов В.В., судді Філіпова Т.Л., Мельник О.В.)

у справі № 902/49/17 Господарського суду Вінницької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Носковецької сільської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, 3. Вінницька обласна державна адміністрація

про стягнення 4 337 567,34 грн боргу, інфляційних втрат та річних,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про стягнення 4 337 567,34 грн, з яких основний борг у сумі 2 089 000,00 грн, 3% річних - 182 873,11 грн та втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у сумі 2 065 694,23 грн.

1.2. Позов мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення грошових коштів у сумі 2 089 000 грн, отриманих від позивача на добудову об'єкта газопостачання згідно з договором №14/1345/10 від 29.11.2010 в редакції додаткової угоди №1 від 19.07.2012.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 29 листопада 2010 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р, НАК "Нафтогаз України" (далі - Розпорядження) та Носковецька сільська рада уклали договір №14/1375/10 (далі - Договір).

2.2. Відповідно до п.1.1 Договору НАК "Нафтогаз України" відповідно до Розпорядження, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу та погодженого Мінпаливенерго України "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання, здійснює фінансування добудови (будівництва) об'єкта газопостачання: "Газопровід високого тиску до села Носківці Жмеринського району Вінницької області" (далі - об'єкт), а Носковецька сільська рада як замовник, з другої сторони, зобов'язується здійснити добудову (будівництво) об'єкта, забезпечити передачу його як цілісного об'єкта у державну власність та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об'єкта.

2.3. 19 липня 2012 року НАК "Нафтогаз України" та Носковецька сільська рада уклали Додаткову угоду №1 (далі - Додаткова угода) до Договору, якою змінили ряд положень Договору. Зокрема, пункт 1.1 Договору викладено у такій редакції: "НАК "Нафтогаз України" відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Газопровід високого тиску до села Носківці Жмеринського району Вінницької області" (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації і повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта".

2.4. Відповідно до п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди, до обов'язків Нафтогазу віднесено, зокрема, при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1.

2.5. Розділом 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди передбачено обов'язки замовника, зокрема: - забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта відповідно до діючого законодавства України та умов Договору, в тому числі, отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення в експлуатацію об'єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта, згідно з діючим законодавством України (п. 2.3.1 Договору);

- після завершення робіт по добудові об'єкта, забезпечити введення його в експлуатацію з оформленням усіх необхідних документів, та у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати введення об'єкта в експлуатацію, забезпечити його передачу, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації (п. 2.3.12);

- своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу у встановлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання (п.2.3.14);

- протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу суму грошових коштів отриманих від Нафтогазу на добудову обєкта (п.2.3.15).

2.6. Вартість добудови об'єкта визначається замовником на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку та не може перевищувати вартості добудови затвердженої переліком (п.3.2 Договору в редакції Додаткової угоди).

2.7. Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди, Нафтогаз не несе відповідальності за нефінансування добудови об'єкта. Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди визначено, що невиконання замовником п.2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку із відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте, не позбавляє замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.

2.8. Суди попередніх інстанцій дослідили, що на виконання умов Договору, НАК "Нафтогаз України" перерахувала Носковецькій сільській раді на фінансування будівництва об'єкта газопостачання грошові кошти у загальній сумі 2 089 000,00 грн.

2.8. 07 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації газопровід високого тиску до села Носківці Жмеринського району Вінницької області.

2.9. 22 липня 2014 року на підставі акта приймання-передачі підвідного газопроводу у державну власність об'єкт передано на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації ПАТ "Вінницягаз".

2.10. Апеляційний господарський суд також зазначив, що матеріали справи містять:

- адресований голові Вінницької ОДА та голові Жмеринської РДА листи Носковецької сільської ради від 02.06.2015 з клопотанням сприяти у вирішенні питання отримання компенсації витрат на добудову газопроводу високого тиску до с.Носківці Жмеринського району Вінницької області для забезпечення повернення коштів НАК "Нафтогаз України", оскільки в місцевому бюджеті таких коштів немає;

- адресований сільському голові с. Носківці лист директора Департаменту регіонального економічного розвитку Вінницької ОДА від 07.07.2015 №1723 п-1, у якому повідомляється, що з метою вирішення питання погашення замовниками заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" були направлені звернення до Уряду з проханням передбачення окремої субвенції на будівництво газопроводів, для спорудження яких залучено кошти Компанії. Пропонувалося визнати внесення змін до Закону та відсутність субвенцій з Державного бюджету на повернення коштів Компанії як форс-мажорні обставини;

- адресований міністру Міненерговугілля лист голови Вінницької ОДА від 27.10.2014 №01. 01-25/5901, в якому повідомляється, що відповідно до Розпорядження сільськими радами були укладені договори на фінансування НАК "Нафтогаз України" добудови та будівництва об'єктів газопостачання без врахування зауважень і пропозицій замовників. Протягом 2009-2014 років збудовано 16 об'єктів. Субвенція з державного бюджету на зазначені цілі не виділялась. Враховуючи вимоги, які надійшли до замовників щодо повернення коштів, складається ситуація, яка може призвести до блокування рахунків органів місцевого самоврядування та унеможливити виконання ними своїх функцій. У зв'язку із зазначеним було поставлено питання щодо можливості посилатись на форс-мажорні обставини, якими є внесені зміни до статей 7, 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт", відсутність субвенції з Державного бюджету України на повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за умови передачі збудованих та введених в експлуатацію газопроводів до державної власності;

- адресований Кабінету Міністрів України лист Вінницької ОДА №01.01-21/5037 від 27.07.2015 з проханням включити у 2016 році до Державного бюджету України видатки на фінансування добудови газопроводу;

- адресований Міністерству фінансів лист Вінницької ОДА №01.01-25/8110 від 01.12.2015 з проханням включити в бюджет на 2016 рік видатки на фінансування будівництва газопроводу;

- адресований Кабінету Міністрів України лист Вінницької ОДА №01.01-21/2298 від 07.01.2016 з проханням сприяти відшкодуванню добудови газопроводу для виконання договорів із НАК "Нафтогаз України".

2.11. Підставами для виникнення спору у цій справі стало неповернення Носковецькою сільською радою 2 089 000 грн, отриманих від НАК "Нафтогаз України" на добудову об'єкта.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.05.2017 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково.

3.1.1. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у повному обсязі не виконав свої договірні зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову об'єкта, допустивши порушення умов Договору та Додаткової угоди до нього.

3.1.2. Таким чином, вимога про стягнення 2 089 000 грн є обґрунтованою, підтвердженою належними у справі доказами та підлягає задоволенню. Разом з тим, за висновком місцевого господарського суду, інфляційні втрати за період з січня 2014 року по жовтень 2016 року та 3% річних за період з 01.01.2014 по 01.12.2016 нараховані з арифметичними помилками, а тому з відповідача на користь позивача до стягнення підлягають 2 000 394,52 грн інфляційних втрат та 182 873,11 грн - 3% річних.

3.2. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Жмеринська районна державна адміністрація Вінницької області (особа, яка не брала участі у справі) подала апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні позову.

3.3. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким визнано недійсними п.2.3.15 та п.4.7 Додаткової угоди №1 від 19.07.2012 до Договору №14/1375/10 від 29.11.2010 та відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в доход Державного бюджету України 71 569,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.3.1. Визнаючи недійсними підпункт 2.3.15 та пункт 4.7 Додаткової угоди до Договору, суд зазначив таке.

Правочин між сторонами спору укладений на виконання державного замовлення. Зміст Розпорядження є державним завданням, яке встановлено Кабінетом Міністрів України, з метою виконання якого укладено сторонами у справі укладено Договір.

Специфікою договорів, укладених на виконання державного замовлення, виходячи з норм ст.ст. 12, 13, 183 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є те, що держава гарантує оплату за такими контрактами, що узгоджується з п. 3 Розпорядження, згідно з яким замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт, послуг, пов'язаних з завершенням будівництва.

Врахувавши також те, що результати робіт, які профінансовані позивачем за Договором, перейшли у державну власність, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов'язаною стороною у цих правовідносинах слід вважати державу. Відтак зміни, внесені до Договору згідно з додатковою угодою № 1, які передбачають покладення обов'язку з повернення коштів на відповідача, є порушенням приписів статей 12, 13, 183 ГК України та бюджетного законодавства, оскільки такі витрати місцевого бюджету не передбачалися та не погоджені в установленому законом порядку.

За висновком суду, такі зміни до Договору є прийняттям відповідачем зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, а тому підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать вимогам закону.

3.3.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов'язаною особою за Договором є держава, переведення обов'язку держави на територіальну громаду в особі сільської ради суперечить вимогам закону.

Враховуючи визнання п.2.3.15 та п.4.7 Договору недійсними, апеляційний господарський суд відмовив позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 2 089 000,00 грн основного боргу та нарахованих ним на цю суму 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому суд зазначив, що статтею 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Відповідно до частини 3 статті 66 зазначеного Закону у разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону.

3.3.3. Таким чином, за висновком суду, враховуючи специфіку фінансування органів місцевого самоврядування із Державного бюджету України та передбачену статтею 101 ГПК України можливість апеляційного господарського суду не бути зв'язаним доводами апеляційної скарги та перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, апеляційна скарга Жмеринської районної державної адміністрації обґрунтована та підлягає задоволенню.

3.3.4. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що не вбачає необхідності залучати скаржника до участі у справі, оскільки Договір та Додаткова угода укладалися без його участі та не породили порушення жодних прав Жмеринської районної державної адміністрації.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

4.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані такими доводами.

4.2.1. Рішення у справі жодним чином не порушує права апелянта - Жмеринської районної державної адміністрації, що і було встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Тобто правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі не існує, а суб'єкт апеляційного оскарження неналежний. Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був припинити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

4.2.2. Суд не врахував, що Договір та Додаткова угода до нього профінансовані за рахунок юридичної особи приватного права та не з'ясував, за рахунок чого передбачалося покриття витрат НАК "Нафтогаз України". Зі змісту Розпорядження та умов Договору не слідує, що держава виступила гарантом за зобов'язаннями сільської ради. Висновок апеляційного господарського суду про те, що Договір підпадає під категорію державного замовлення, базується виключно на припущеннях, зроблених за аналогією з іншими пріоритетними державними потребами, які реалізовувались на підставі державного контракту, проте не на підставі доказів, зібраних у справі.

Відтак держава, не виступивши гарантом за зобов'язаннями та не передбачивши коштів у державному бюджеті на відповідні періоди, безкоштовно отримала у власність об'єкт, продуктом діяльності якого користується відповідач.

Скаржник вважає, що Договір та Додаткова угода не засновані на державному замовленні, а судом апеляційної інстанції помилково застосовано відповідні положення норм матеріального права в цій частині.

4.2.3. Суд апеляційної інстанції не врахував, що Розпорядженням не визначено порядку відшкодування державою коштів, витрачених НАК "Нафтогаз України" на добудову підвідних газопроводів.

4.2.4. Посилаючись на ст.69 Бюджетного кодексу України та ч.2 ст.64 Закону України "Про місцеве самоврядування", позивач зазначає, що уклавши Договір та Додаткову угоду, сторони були вільними у визначенні його умов та положень, а проведення розрахунків за рахунок власних коштів є цілком законним.

4.2.5. Апеляційний господарський суд, встановивши, що відповідач взяв на себе зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, не з'ясував, чи є відсутність бюджетних асигнувань підставою для припинення зобов'язань відповідно до глави 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4.2.6. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував приписи пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та визнав недійсними підпункт 2.3.15 пункту 2.3 та пункт 4.7 Додаткової угоди до Договору.

Висновок суду про те, що переведення обов'язку держави на територіальну громаду в особі Носковецької сільської ради не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим, оскільки суд не вказав, якому ж саме закону переведення такого обов'язку не відповідає, як і не врахував те, що саме держава безкоштовно отримала у власність об'єкт, продуктом якого користується, в тому числі, і відповідач.

4.2.7. Скаржник також посилається на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відмову позивачу у задоволенні заявленого ним відводу головуючому судді.

4.3. Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу позивача не подали.

4.4. Розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі №902/49/17 зупинявся до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд справи №918/33/17, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2018.

4.5. 03 грудня 2018 року позивач подав до Суду клопотання про передачу справи №902/49/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.5 ст.302 ГПК України, як справу, яка містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник зазначає, що об'єднана палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі №918/33/17, ухвалила постанову без застосування норм права, які підлягали застосуванню та без врахування практики Європейського суду з прав людини, якими керувався позивач.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятої статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте доводи, наведені скаржником, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.6. У судовому засіданні суду касаційної інстанції оголошувалась перерва, про що зазначено в ухвалі від 28.11.2018. Крім того, перерва оголошувалась і у судовому засіданні, що відбулось 12.12.2018.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з Носковецької сільської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошових коштів, отриманих відповідачем на добудову підвідного газопроводу високого тиску до с.Носківці Жмеринського району Вінницької області (Об'єкта).

Як зазначено у преамбулі Договору, його укладено між НАК "Нафтогаз України" та Носковецькою сільською радою на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р (Розпорядження), відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" і діючого законодавства України.

НАК "Нафтогаз України" здійснило фінансування добудови (будівництва) Об'єкта.

Носковецька сільська рада на виділені грошові кошти здійснила організацію будівництва зазначеного у Договорі газопроводу. Після закінчення будівництва газопроводу та введення його в експлуатацію Носковецька сільська рада передала газопровід у власність держави.

Предметом спору у справі є стягнення з Носковецької сільської ради на користь НАК "Нафтогаз України" грошових коштів у сумі 2 089 000,00 грн, які не були повернуті за Договором, а також 3% річних та інфляційних втрат.

5.2.2. Як зазначено у розділі 3 цієї постанови, суд першої інстанції позов задовольнив, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу Жмеринської райдержадміністрації, скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про визнання недійсними пунктів Додаткової угоди до Договору та відмовив у позові.

5.2.3. Ознайомившись зі змістом наявної у матеріалах справи апеляційної скарги Жмеринської районної державної адміністрації, слід зазначити, що як на підставу для звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі апелянт посилався на таке.

Суд першої інстанції безпідставно не залучив Жмеринську районну державну адміністрацію до участі у справі, залучивши лише Вінницьку обласну державну адміністрацію. Проте саме Жмеринська райдержадміністрація безпосередньо взаємодіє з Носковецькою сільською радою. Враховуючи порядок фінансування відповідача, порядок розподілу та виділення коштів з державного бюджету, а також враховуючи систему місцевого самоврядування та повноваження органів виконавчої влади, що закріплені у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення у цій господарській справі може вплинути на права та обов'язки апелянта.

Проаналізувавши зміст ч.1 ст. 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.11.2018, тобто редакції, чинній на дату подання Жмеринською райдержадміністрацією апеляційної скарги та на час розгляду справи апеляційним господарським судом), слід зазначити, що особи, які не брали участь у справі, мають право подати апеляційні скарги на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, у випадку, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Жмеринська районна державна адміністрація не була залучена судом першої інстанції до участі у справі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не знайшов підстав для її залучення до участі у справі, а рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про її права, обов'язки чи інтереси.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що він не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі з огляду на приписи ч.2 ст.101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), є помилковим, оскільки первісним питанням, яке повинно було бути з'ясоване судом апеляційної інстанції, є питання наявності права апелянта оскаржувати рішення місцевого господарського суду у цій справі.

Таким чином, встановивши, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків Жмеринської районної державної адміністрації, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення її апеляційної скарги, про що обґрунтовано вказує скаржник у своїй касаційній скарзі. Відтак, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

5.2.3. Разом з тим, підлягає скасуванню і рішення місцевого господарського суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони Договору відповідно до приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України були вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки умовам договору, а саме, що його укладено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (далі - Розпорядження), відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" і діючого на той час законодавства.

У п.1 Розпорядження зазначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".

Відповідно до пункту 3 Розпорядження замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.

Зі змісту пунктів 4 та 5 Розпорядження слідує, що після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.

Згідно з Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" була уповноважена державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував, що відповідач не є "замовником" у значенні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником Договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі державі у власність.

Розпорядженням на відповідача по суті покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.

У справі, що розглядається, потрібно звернути увагу на особливості, які стосуються укладення та виконання Договору. Зокрема, на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є держава і що Договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України. У підсумку газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих сільській раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність держава.

Тому загальні принципи і засади цивільних відносин у цій конкретній ситуації потрібно застосовувати з урахуванням зазначених особливостей, чого судом першої інстанції здійснено не було.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі є передчасним, оскільки здійснений без надання належної правової оцінки усім фактичним обставинам справи та документам, що є у справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.2. У зв'язку з наведеними вище обставинами, відображеними у розділі 5 цієї постанови, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови та рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, вирішити спір відповідно до чинного законодавства.

Судам слід також звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену об'єднаною палатою Касаційного господарського суду та відображену у постанові від 12.10.2018 у справі №918/33/17, правовідносини у якій є аналогічними цій справі.

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи, що справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2017 у справі №902/49/17 скасувати. Справу №902/49/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І . Ткач

Судді В. Студенець

Л. Стратієнко