ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року

м. Київ

cправа № 917/2031/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора України - Семенчука М. А.,

Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради - не з'явився,

Миргородської районної державної адміністрації - не з'явився,

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" - Шуліка С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 (у складі колегії суддів: Білоусова Я. О. (головуючий), Здоровко Л. М., Тарасова І. В. )

та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 (суддя Погрібна С. В. )

у справі № 917/2031/19

за позовом Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради

до Миргородської районної державної адміністрації, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль"

про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Гадяцької міської об'єднаної територіальної громади в особі Гадяцької міської ради (далі - Гадяцька міська ОТГ в особі Гадяцької міської ради, Позивач) до Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Гадяцької РДА, Відповідач-1, правонаступником якої є Миргородська районна державна адміністрація (заміну Відповідача-1 правонаступником здійснено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2021)) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" (далі - СТОВ "Агростиль", Відповідач-2) про:

1) визнання незаконним та скасування розпорядження голови Гадяцької РДА Полтавської області від 29.12.2018 № 794 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області;

2) визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 29.12.2018 за № 02/29/18, укладеного між Гадяцькою РДА та СТОВ "Агростиль" про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242, площею 23,5580 га (сіножаті), розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, право оренди на вищевказану земельну ділянку зареєстровано 05.01.2019 державним реєстратором Гадяцької РДА, номер запису про речове право - 29812735;

3) зобов'язання СТОВ "Агростиль" передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242, площею 23,5580 га (сіножаті), розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, вартістю 277 673,67 грн, власнику - Гадяцькій міській ОТГ в особі Гадяцької міської ради (код ЄДРПОУ 21050924).

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням вимог статей 17, 122 Земельного кодексу України, поза межами повноважень наданих районним державним адміністраціям, оскільки спірна земельна ділянка не належить до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), а відноситься до земель колективної власності, у зв'язку з чим відповідно до статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 210, 211 Земельного кодексу України недійсним є договір оренди, за яким така земельна ділянка передана Відповідачу-2 з порушенням чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, СТОВ "Агростиль" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

25.10.2021 СТОВ "Агростиль" в межах строку на касаційне оскарження подало до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 917/2031/19 за касаційною скаргою СТОВ "Агростиль" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.12.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 30.11.2021.

29.11.2021 Миргородська окружна прокуратура Полтавської області надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу, який надіслано до суду касаційної інстанції поштовим відправленням 30.11.2021, Гадяцька міська ОТГ в особі Гадяцької міської ради вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що судами попередніх інстанцій надано належну оцінку усім доводам та доказам, правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норм процесуального права, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Інші учасники справи не скористались наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Гадяцька міська ОТГ в особі Гадяцької міської ради та Миргородська РДА у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників СТОВ "Агростиль" та офісу Генерального прокурора України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що відповідно до інформації відділу у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, рішенням VII сесії XXII скликання від 26.04.1996 Гадяцькою районною радою народних депутатів Полтавської області на підставі протоколу загальних зборів КСП "Дружба" від 12.07.1995 № 2 та рішення Біленченківської сільської ради народних депутатів 6 сесії, затверджено проект роздержавлення і приватизації земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" (далі - КСП "Дружба") Гадяцького району Полтавської області та вирішено:

1) створити на території сільської Ради резервний фонд земель площею 145,3 га, що становить 3,9% від площі с/г угідь господарства;

2) затвердити списки осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки;

3) схвалити проект роздержавлення, і приватизації земель КСП "Дружба", яким визначено межі і площі земель:

- колективної власності - 2466,10 га, з них: підлягає приватизації - 2246,60 га, загального користування - 219,50 га;

- державної власності - 1713,80 га, з них: лісового фонду - 178,00 га; водного фонду - 9,00 га; природоохоронного призначення - 1381,50 га; землі резервного фонду - 145,30 га.

Розпорядженням Гадяцької РДА від 23.02.2000 № 611 "Про перереєстрацію КСП "Дружба" в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" (далі - СТОВ "Дружба ") вирішено: 1) зареєструвати Статут СТОВ "Дружба", утвореного внаслідок реорганізації КСП "Дружба"; 2) видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

З проекту реформування КСП "Дружба" Гадяцького району Полтавської області та списку громадян-членів КСП "Дружба", які мають право на земельну частку (пай) вбачається, що загальна кількість громадян КСП "Дружба" становить 971 чоловік, площа земель, що підлягали паюванню 2288,30 га ріллі. Розмір земельних часток (паїв) та їх вартість затверджено розпорядженням Гадяцької РДА від 28.08.2000 №
349.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.03.2011 до реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ "Дружба" у зв'язку з визнання банкрутом на підставі судового рішення Господарського суду Полтавської області від
01.03.2011.

Розпорядженням голови Гадяцької РДА Полтавської області від 29.12.2018 № 794 "Про передачу СТОВ "Агростиль" в оренду нерозподіленої земельної ділянки, площею 23,5580 га, на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; передано СТОВ "Агростиль" в оренду нерозподілену земельну ділянку площею 23,5580 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення та розташована на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; встановлено термін оренди земельних ділянок до 31.12.2066.

На підставі вказаного розпорядження 29.12.2018 між Гадяцькою РДА (Орендодавець) та СТОВ "Агростиль" (Орендар) укладено Договір оренди № 02/29/18, згідно з яким Орендарю передано в строкове платне користування нерозподілену земельну ділянку загальною площею 23,5580 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0242, яка розташована на території Гречанівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, за межами населеного пункту, строком до 31.12.2066.

29.12.2018 сторонами підписано акт передачі-приймання зазначеної земельної ділянки.

Право оренди за вказаним Договором зареєстровано 05.01.2019, із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 29812735 (спеціальний розділ), строк дії до 31.12.2066.

За зверненням прокуратури Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт № 323-ДК/460/АП/09/01/-19 від 24.05.2019, у якому зазначено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5320480400:00:006:0242, площею 23,5580 га, згідно проекту роздержавлення і приватизації земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" (далі - КСП "Дружба"), входить до складу Державного акта на право колективної власності на землю серія ПЛ № 15, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 1 від
20.08.1996, належного колишньому КСП "Дружба" (реорганізованого в СТОВ "Дружба"), землі якого не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не належать (несформована земельна ділянка).

Відділом у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підтверджено, що вказана ділянка належить до земель колективної власності (лист від 06.03.2019 № 52/403-19-0.22).

Поряд із цим судами зазначено, що 01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено ~law37~ від
10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності ~law38~ перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. ~law39~ є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу ~law40~ переходять до комунальної власності.

Судами установлено, що Гадяцькою міською радою 20.09.2019 відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності з 01.01.2019, зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 площею 23,5580 га, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2019 № 182123503.

Таким чином, судами зазначено, що до 01.01.2019 земельна ділянка кадастровий номер undefined площею 23,5580 га, що розташована в адміністративних межах Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, належала до колективної власності, а з 20.09.2019 відповідно до пункту 21 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, зазначена земельна ділянка перейшла у комунальну власність Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, вказав на те, що спірна земельна ділянка не належить до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), а відноситься до земель колективної власності, відтак у Гадяцької РДА були відсутні повноваження щодо передачі вказаної ділянки у користування, у зв'язку з чим розпорядження № 794 від 29.12.2018 Гадяцькою РДА прийнято з перевищенням повноважень, наданих в галузі земельних відносин, що є підставою для визнання його незаконним та скасування. Враховуючи те, що Гадяцькою РДА із СТОВ "Агростиль" укладено Договір оренди нерозподіленої земельної ділянки на підставі розпорядження, яке прийняте райдержадміністрацією з перевищенням наданих повноважень, тому вищевказаний договір повинен бути визнаний судом недійсним.

Розглядаючи позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради, суди попередніх інстанцій встановили, що позов подано з дотриманням вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, прокурором обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, підстави для звернення до суду з позовом, із зазначенням органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та наведено обставини щодо неможливості звернення органу місцевого самоврядування самостійно до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна земельна ділянка належить до нерозпайованих земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" (правонаступник СТОВ "Дружба", яке є припиненим), не є нерозподіленою земельною ділянкою або невитребуваною земельною часткою (паєм), а тому у Відповідача-1 були відсутні повноваження, передбачені положеннями статей 17, 122 Земельного кодексу України для розпорядження цими землями. Одночасно суди послались на те, що 01.01.2019 набув чинності ~law43~ від
10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, віднесено до власності територіальних громад, на території яких вони розташовані, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність Гадяцької міської ради, що є підставою для захисту порушеного права органу місцевого самоврядування шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Гадяцької РДА №794 від 29.12.2018, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 19.12.2018 та повернення спірної земельної ділянки на користь власника - Гадяцької ОТГ в особі Гадяцької міської ради.

У поданій касаційній скарзі СТОВ "Агростиль", обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 2 статті 83, статті 122 Земельного кодексу України, без урахування висновків про застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від
27.02.2019 у справі № 761/3884/18 та постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 915/1022/18, щодо наявності повноважень у прокурора для представництва органу місцевого самоврядування.

Крім цього, скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав на те, що на час вирішення даного спору у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування положень статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема, до яких земель застосовуються положення наведеної норми; які земельні ділянки є нерозподіленими; чи можуть передаватися в оренду суб'єктами, визначеним у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", нерозподілені землі, що входять до державних актів про право колективної власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Гадяцької РДА Полтавської області від 29.12.2018 № 794, визнання недійсним Договору оренди нерозподіленої земельної ділянки від 29.12.2018 та зобов'язання Відповідача-2 передати спірну земельну ділянку площею 23,5580 га, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, власнику, які заявлено прокурором в інтересах держави в особі Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суди попередніх інстанцій пославшись на акт Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від
24.05.2019 № 323-ДК/460/АП/09/01/-19 щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства, вказали на те, що спірна земельна ділянка площею 23,5580 га входить до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" (правонаступник СТОВ "Дружба", яке є припиненим у зв'язку з визнанням його банкрутом), а отже належить до земель колективної власності, та безпідставно віднесена до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв). При цьому суди дійшли висновку, що розпорядження Гадяцькою РДА такою земельною ділянкою призвело до порушення прав Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради, яка в силу положень пункту 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (далі - ~law47~ від 10.07.2018), який набув чинності 01.01.2019, стала власником земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" (СТОВ "Дружба").

Разом з тим, прокурор, звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради, вказав на те, що Позивач на момент подання позову є власником земель припиненого колективного сільськогосподарського підприємства (КСП "Дружба" (СТОВ "Дружба")), які (землі) перейшли до комунальної власності в силу правої ~law48~ № 2498-VIII від 10.07.2018. При цьому оскарження розпорядження щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду та сам договір оренди якої, за доводами прокурора, порушують права Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради, оскільки вони суперечать приписам чинного законодавства на момент видання розпорядження та на момент укладення договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі № 917/2031/19, що розглядається, прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради.

Таким чином, з моменту відкриття провадження у справі № 917/2031/19, що розглядається, статус позивача у ній набула Гадяцька міська ОТГ в особі Гадяцької міської ради.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Визнання незаконним розпорядження органу державної влади, а також визнання правочину недійсним є одними із передбачених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту прав та інтересів особи.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Аналогічний за змістом висновок вже неодноразово надавався Верховним Судом у справах, предметом позову у яких була вимога про визнання рішення державної влади або органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування, зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16.

Прокурор, звертаючись з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Гадяцької РДА Полтавської області від 29.12.2018 № 794 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, свої вимоги обґрунтував порушенням прав Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради оскаржуваним розпорядженням та не відповідність його вимогам чинного законодавства на момент видання.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій при вирішенні заявлених позовних вимог не надали правової оцінки обставинам, які входять до предмета доказування у даному спорі, і зокрема, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого звернувся прокурор, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення; при цьому встановлення під час розгляду справи по суті відсутності порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім того, статтею 203 Цивільного кодексу України установлено, що зміст правочину не може суперечити статтею 203 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 наведеного Кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Отже, вирішуючи питання про спростування презумпції правомірності правочину, суд має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й достеменно з'ясувати, чи було порушено цивільне право позивача за захистом якого він звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Таким чином, не з'ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов'язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269, частини 5 статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що входять в предмет доказування у спірних правовідносинах та мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв'язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про задоволення позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Гадяцької міської ОТГ в особі Гадяцької міської ради.

Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити обґрунтованість вимог прокурора, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням щодо прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини про наявність або, навпаки, відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 у справі № 917/2031/19 скасувати.

3. Справу № 917/2031/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко