ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/28502/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА",

представник боржника - не з'явився,

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",

представник кредитора - Новиков О.Є. (довіреність №172 від 30.04.2017),

ліквідатор ТОВ "КХП ЗІДА" арбітражний керуючий Сиволобов Максим Маркович - особисто,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017

у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", ініціюючий кредитор, банк) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА" (далі - ТОВ "КХП ЗІДА", боржник) банкрутом.

В обґрунтування поданої заяви банк посилався на наявність у боржника заборгованості перед ним, що виникла на підставі кредитного договору № 100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008.

Як доказ безспірності заявлених вимог, ініціюючим кредитором надано:

рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2014 у справі № 910/235009/13, яким задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "КХП ЗІДА" та стягнуто з боржника 5 000 000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 62 465,75 грн. простроченої заборгованості по процентам, 992 830,82 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 266 575,34 грн. пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту, 54 201,74 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 59 589,04 грн. 3 % річних за прострочення тіла кредиту, 15 887,29 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів, 275 565,00 грн. штрафу та 68 820,00 грн. судового збору;

наказ господарського суду м. Києва від 04.03.2014 у справі № 910/23509/13;

постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 17.06.2014 про відкриття виконавчого провадження № 43709212 з примусового виконання зазначеного вище наказу.

2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2014 заяву ПАТ "ВТБ Банк" про порушення справи про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА" прийнято до розгляду; призначено підготовче судове засідання; вирішено інші процедурні питання.

3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 порушено провадження у справі № 910/28502/14, визнано вимоги ініціюючого кредитора ПАБ "ВТБ Банк" до кредитора ТОВ "КХП ЗІДА" на суму 543 584,45 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника; призначено у справі № 910/28502/14 розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича ; призначено попереднє судове засідання, тощо.

4. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 05.02.2015 за № 14317.

5. Ухвалою попереднього судового засідання від 22.04.2015 у цій справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "КХП ЗІДА" на загальну суму 12 976 729,59 грн.:

ПАТ "ВТБ Банк" на суму 7 308 грн. 00 коп. (1 черга);

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на суму 186 953 грн. 16 коп. (3 черга);

ПАТ "ВТБ Банк" на суму 4 463 654 грн. 20 коп. (4 черга);

ПАТ "ВТБ Банк" на суму 2 737 602 грн. 11 коп. та Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на суму 680 грн. 00 коп. (6 черга);

ПАТ "ВТБ Банк" на суму 5 580 532 грн. 12 коп., як такі що забезпечені заставою майна боржника);

призначено підсумкове судове засідання.

6. Ухвалою місцевого господарського суду від 22.04.2015 у справі задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М. про припинення повноважень керівника боржника та тимчасове покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна боржника.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

7. Постановою господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/28502/14 ТОВ "КХП ЗІДА" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сиволобова М.М., якого крім іншого зобов'язано надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

8. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 910/28502/14, доводять неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений Законом строк, а також те, що представлений суду протокол засідання Комітету кредиторів ТОВ "КХП ЗІДА" № б/н від 14.05.2015 відповідає приписам ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

9. Під час розгляду справи та прийняття вказаної постанови, місцевий господарський суд встановив:

9.1. 12.04.2015 було проведено Збори кредиторів на яких сформовано Комітет кредиторів ТОВ "КХП ЗІДА" у складі двох кредиторів: ПАТ "ВТБ Банк" та ДПІ у Печерському районі м. Києва.

9.2. 14.05.2015 відбулось засідання Комітету кредиторів ТОВ "КХП ЗІДА" на якому, виходячи з відсутності пропозицій від можливих інвесторів та у зв'язку зі значним обсягом кредиторської заборгованості, одноголосно було прийнято рішення звернутись до господарського суду міста Києва з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (Протокол б/н від 14.05.2015).

9.3. Станом на 20.05.2015 повідомлень про виконання боржником грошових зобов'язань не поступало, не надходило заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, а також письмових вимог від комітету кредиторів боржника щодо санації ТОВ "КХП ЗІДА".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 апеляційну скаргу ТОВ "КХП ЗІДА" на постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/28502/14 задоволено; постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2015 скасовано; провадження у справі № 910/28502/14 про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА" закрито, тощо.

11. Під час апеляційного провадження, судом встановлено:

11.1 24.10.2012 рішенням Загальних зборів ТОВ "КХП ЗІДА", оформленим протоколом № 11, вирішено припинити діяльність Товариства шляхом його ліквідації та призначено ліквідаційну комісію, місцем знаходження якої визначено: Луганська обл., м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 23.; Головою ліквідаційної комісії призначено Давиденка О.В.

11.2 05.12.2012 в газеті "Голос України" № 231(5481) опубліковано оголошення про ліквідацію ТОВ "КХП ЗІДА" та запропоновано звертатись з претензіями протягом двох місяців за телефоном (06471) 3-14-03.

11.3 22.12.2012 ПАТ "ВТБ Банк" направило ТОВ "КХП ЗІДА" на адресу: 92603, Луганська обл., м. Сватове, пл.50-річчя Перемоги, 23, Заяву № 4939/100-2 від 21.12.2012, з повідомленням боржника (Позичальника) про наявність боргу за Договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/338к-08 в сумі 5 168 998,36 грн., з вимогою включити зазначену суму боргу до першої черги Реєстру вимог кредиторів.

11.4 14.11.2013 ПАТ "ВТБ Банк" направив на адресу ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" Заяву № 3543/100-2 від 14.11.2013 про надання інформації щодо розгляду грошових вимог банку до боржника ТОВ "КХП ЗІДА", за заявою № 4939/100-2 від 21.12.2012.

Такі заяви Банку залишені ТОВ "КХП ЗІДА" без відповіді.

11.5 За вказаних обставин, ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення Київської регіональної дирекції звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "КХП ЗІДА" про зобов'язання вчинити дії, а саме: визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника вимоги банку, що виникли на підставі укладеного між ним та ТОВ "КХП ЗІДА" Договору від 25.12.2008 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/338к-08, за умовами якого ПАТ "ВТБ Банк" зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 грн., а позичальник - повернути вказані грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 24.06.2013.

11.6 Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі №910/23637/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014), в задоволенні позовних вимог банку відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланням на пропуск позивачем, встановленого приписами Цивільного кодексу України, місячного строку для звернення з таким позовом для захисту своїх прав.

При цьому, апеляційний суд вказав на те, що в постанові від 13.08.2014 у справі №910/23637/13 Вищий господарський суд України зазначив, що вимоги ПАТ "ВТБ Банк" є погашеними в силу закону.

12. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що факт припинення зобов'язання ТОВ "КХП ЗІДА" перед ПАТ "ВТБ Банк" встановлений постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі №910/23637/13.

Стосовно рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13, на яке (як доказ безспірності заявлених вимог та підставу порушення провадження у справі про банкрутство) послався Банк, апеляційний суд відзначив, що на момент прийняття цього рішення засновник та Голова ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" Давиденко О.В. був призваний для проходження військової служби в зоні проведення Антитерористичної операції , не був повідомлений про наявність зазначеного рішення, а тому був позбавлений права на його оскарження.

13. Враховуючи висновки рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі №910/23637/13 (залишено без змін Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України) та приписи ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне порушення провадження у справі № 910/28502/14 про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА", яке, за встановлених обставин, підлягає припиненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

14. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №910/28502/14, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось з касаційною скаргою.

15. У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції:

15.1. скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №910/28502/14;

15.2. залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2017 у справі №910/28502/14.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

16. Ухвалою Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протоколи від 03.03.2018) від 12.03.2018 у справі №910/28502/14 клопотання ПАТ "ВТБ Банк" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено ПАТ "ВТБ Банк" строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі №910/28502/14 за касаційною скаргою ПАТ "ВТБ Банк"; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги; надано строк для подання відзивів.

17. 12.04.2018 до Верховного Суду від ПАТ "ВТБ Банк" надійшли Письмові пояснення по справі, де скаржник зауважує на тому, що прийнявши оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції фактично позбавив Банк можливості повернути собі власне майно, а саме грошові кошти, надані боржнику, як позичальнику, у виконання Договору від 25.12.2008 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/338к-08, заборгованість за яким встановлена рішенням господарського суду від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13, що, на момент прийняття апеляційним судом оскарженої постанову, набрало законної сили та було чинним.

18. 12.04.2018 до Суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшов (електронною поштою) Відзив на касаційну скаргу, в якому арбітражний керуючий повністю підтримав вимоги та доводи ПАТ "ВТБ Банк", просив касаційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2017 у цій справі залишити в силі.

19. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" у справі №910/28502/14 на 10.05.2018; повідомлено учасників справи про дату та час наступного судового засідання (10.05.2018 о 16.00).

20. Представник ПАТ "ВТБ Банк", в засіданнях суду касаційної інстанції 12.04.2018 та 10.05.2018 підтримав вимоги заявленої касаційної скарги, з підстав наведених у ній та Письмових поясненнях; просив Суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №910/28502/14; залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2017 у цій справі.

21. Арбітражний керуючий Сиволобов М.М. в судовому засіданні Касаційного господарського суду 10.05.2018 підтримав доводи та вимоги касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк", з підстав наведених у Відзиві від 12.04.2018, просив її задовольнити в повному обсязі; залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2017 у справі №910/28502/14.

22. Інші учасники судового процесу (зокрема боржник) в судове засідання 10.05.2018 повноважних представників не направили, відзиву на касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" не надали. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк")

23. Голова ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" як директор Товариства не міг не знати про наявність заборгованості за Договором від 25.12.2008 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/338к-08 та, у виконання приписів ст. 60 ГК України (в редакції Закону України від 07.10.2012), зобов'язаний був персонально повідомити ПАТ "ВТБ Банк" про ліквідацію Товариства.

24. Факт наявності заборгованості за вказаним кредитним договором підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13.

25. Матеріалами справи спростовується висновок апеляційного господарського суду про неможливість оскарження Головою ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" рішення у справі № 910/23509/13, адже Давиденко О.В. був призваний на військову службу по мобілізації 01.02.2015, в той час як рішення суду прийнято 18.02.2014.

26. Внаслідок неповідомлення Головою ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" Давиденко О.В. результатів розгляду Заяв ПАТ "ВТБ Банк", Банк зазнав значної матеріальної шкоди.

27. Грошові кошти, надані ТОВ "КХП ЗІДА", як Позичальнику за Договором від 25.12.2008 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/338к-08 є власністю Банку, приймаючи оскаржену постанову, апеляційний суд фактично позбавив ПАТ "ВТБ Банк" можливості повернути власне майно, а відтак порушив положення як національного законодавства, так і норми міжнародного права, зокрема, Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.

Доводи ліквідатора боржника (арбітражного керуючого Сиволобова М.М.)

28. Арбітражний керуючий Сиволобов М.М., у Відзиві від 12.04.2018 та в судових засіданнях особисто, доводив навмисне ухилення Головою ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" Давиденко О.В. від виконання обов'язків, покладених на нього приписами законодавства, зокрема, ст. 60 ГК України (в редакції 07.10.2012), а також від виконання умов Кредитного договору з повернення позики.

29. Доводив законність та обґрунтованість ухвали господарського суду міста Києва від 02.02.2015 (про порушення провадження у справі про банкрутство) та постанови від 20.05.2015 у цій справі.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

30. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

31. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

32. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991

Згідно зі ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

33. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За приписами ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

34. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI

За приписами ч. 1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема визначено, що банкрутство визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд приймає Заяву до розгляду, про що, не пізніше п'яти днів з дня її надходження, виносить ухвалу, в якій зазначається, серед іншого, дата проведення підготовчого засідання суду (ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Зокрема, згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди. У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.

Статтею 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення, в порядку вказаного вище Закону, вимог кредиторів шляхом продажу його майна (ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство).

Згідно ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом; 6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом; 7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; 8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог; 9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України; 10) підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця, яка є боржником, припинена в установленому законодавством порядку, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника; 12) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ч. 2 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Справа № 910/28502/14 про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА" порушена господарським судом міста Києва, за заявою ПАТ "ВТБ Банк", ухвалою від 02.02.2015, якою, зокрема, визнано вимоги ініціюючого кредитора ПАБ "ВТБ Банк" до кредитора ТОВ "КХП ЗІДА" на суму 543 584,45 грн.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності.

Господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі, зазначений у ч. 7 ст. 16 вказаного Закону, є вичерпним.

Так, порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА" місцевий господарський суд встановив, що заявлені грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" виникли на підставі Кредитного договору № 100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008 та підтверджені рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13, яким було задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "КХП ЗІДА".Поряд з цим, судом було встановлено, що виконання зобов'язання боржника перед Банком за Кредитним договором №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008 забезпечено:

- іпотечним договором (посвідчений 25.12.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В. за № 1202), предметом якого є: комплекс, загальною площею 8497,3 кв. м., розташований за адресою: Луганська обл., Сватівський р- н, м. Сватове, пл. 50 річчя Перемоги, 23, заставною вартістю 2 411 405,00 грн.;

- договором застави №100.2.3-01/339з-08 від 25.12.2008, предметом якого є обладнання борошномельного комплексу, передбаченого додатком №1 до Договору, заставною вартістю 2 063 313,00 грн.;

- договором застави №100.2.3-08/22з-08 від 01.03.2013, предметом якого є обладнання борошномельного комплексу, передбаченого додатком №1 до договору, заставною вартістю 1 105 814,12 грн.

За висновками суду першої інстанції, різниця між сумою безспірної заборгованості (не включаючи штрафні санкції) та вартістю предмету застави, що може бути отримана кредитором від продажу майна боржника, становить 543 584,45 грн.

Як встановлено ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Таким чином, за наявності судового рішення (від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13), що набрало законної сили, а також, документів, які підтверджують невиконання його протягом трьох місяців, місцевим господарським судом було порушено провадження у цій справі.

Ухвала господарського суду міста Києва від 02.02.2015 (про порушення провадження) у даній справі набрала законної сили, є чинною, не оскаржена та не скасована, у встановленому законодавством порядку.

На момент порушення провадження у справі № 910/28502/14 про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА", у суду першої інстанції не було підстав для відмови у прийнятті заяви ПАТ "ВТБ Банк" та порушенні провадження у справі.

Відповідно до ст. 115 ГПК (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 України) так і ст. 326 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Верховенство права в розумінні Конвенції базується на застосуванні судами принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитися під сумнів по завершенню розгляду спору.

Поряд з цим, висновок апеляційного господарського суду на те, що Голова ліквідаційної комісії ТОВ "КХП ЗІДА" Давиденко О.В. був позбавлений права на оскарження рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13 (без позначення дати призиву для проходження військової служби в зоні проведення Антитерористичної операції та неможливості вчинення дій з представництва), базується на довільному тлумаченні приписів ст.ст. 1, 42, 43, 22, 28, 33 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991), та спростовується документами власно поданими ТОВ "КХП ЗІДА" до апеляційної скарги, як то Довідка Сватівського районного військового комісаріату (вих. №3333 від 25.09.2017), згідно якої Давиденко О.В. був призваний на військову службу по мобілізації 01.02.2015, звільнений в запас 11.04.2016, призваний на військову службу по контракту 25.07.2016 де проходить службу по теперішній час.

Тобто, як на момент розгляду справи № 910/23509/13 (рішення від 18.02.2014) так і на момент звернення ПАТ "ВТБ Банк" з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "КХП ЗІДА" (19.12.2014), Давиденко О.В. не знаходився на військовій службі та мав належним чином виконувати свої обов'язки щодо керівництва ТОВ "КХП ЗІДА".

Наведеним обставинам суд апеляційної інстанції належної правової оцінки не надав.

Відповідно до матеріалів справи та документів доданих до апеляційної скарги ТОВ "КХП ЗІДА", місцезнаходження Товариства: 01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 11.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції Закону від 01.01.2014, станом на момент прийняття рішення у справі № 910/23637/13 (18.02.2014) та у справі № 910/23509/13 (від 18.02.2014)) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається з п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, посилання ТОВ "КХП ЗІДА" на фактичне місце ведення діяльності та розташування офісу за іншою адресою є необґрунтованими. При цьому, ліквідаційна комісія, як і Голова ліквідації комісії, діють не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган.

Закриваючи провадження у цій справі, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), апеляційній суд послався на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі №910/23637/13 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014), яким у задоволенні позову ПАТ "ВТБ Банк" відмовлено, у зв'язку з пропуском, встановленого приписами ст. 112 ЦК України, місячного строку для звернення з таким позовом для захисту своїх прав.

При цьому, апеляційний суд встановив, що у постанові від 13.08.2014 у справі №910/23637/13 Вищий господарський суд України зазначив, що вимоги ПАТ "ВТБ Банк" є погашеними в силу закону.

З цього приводу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як про це вже було позначено вище, грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" ґрунтуються на Кредитному договорі № 100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008, зобов'язання за яким боржником не виконані.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту наведених норм випливає висновок, що зобов'язання з кредитного договору передбачає єдиний обов'язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

Аналіз змісту Глави 13 ЦК України, яка визначає зміст і поняття речей та майна, дає підстави дійти висновку, що гроші (грошові кошти) є майном, як особливим об'єктом цивільних прав.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві. Право власності є непорушним.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 N1906-IV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому, розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основних свобод та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02. 2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення «Щокін проти України» пункти 50, 51; «Сєрков проти України» пункти 33, 34).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо).

За змістом положень ст. 16, 386, 391 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що відповідає змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Правила припинення зобов'язання сформульовані у Главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Місячний строк, встановлений приписами п. 3 ст. 112 ЦК України, за аналогією ст. 256 ЦК України, звернення кредитора до суду є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правовою позицією Верховного Суду України, наведеної у постанові від 05.07.2017, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

На переконання судової колегії, строк визначений у п. п. 3, 5 ст. 112 ГПК України, встановлений саме щодо процедури досудової ліквідації платоспроможної особи та не виключає можливість захисту порушених прав та інтересів особи у інший, встановлений законодавством, спосіб.

При цьому, слід зауважити на тому, що процедура банкрутства за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає власний (спеціальний) порядок (підстави, строки) звернення кредиторів за для захисту порушених прав та інтересів та визнання боржника неплатоспроможним.

Окрім наведеного вище, слід зазначити, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржник перебуває у спеціальному статусі, відтак, певні процедурні та процесуальні дії мають відбуватись відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Предмет спору - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту права, встановленими законом.

Відсутність предмету спору - це припинення існування предмета спору (наприклад, скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань; або у разі врегулювання спору самими сторонами після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Поряд з цим, предмет спору (заборгованості ТОВ "КХП ЗІДА" перед ПАТ "ВТБ Банк" за Кредитним договором) існує, що підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13, яке є чинним і на момент здійснення касаційного провадження.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

Згідно із ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Тобто, постанова Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі № 910/23637/13 містить цитати ч.ч.3, 5 ст. 112 ЦК України (арк. постанови 3-4) та не містять висновків Суду про те, що, у зв'язку пропуском місячного строку, встановленого ст. 112 ЦК України, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" є погашеними в силу закону, що вказує на безпідставність таких посилань суду апеляційної інстанції.

Водночас, норми частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України не виключають можливість розгляду судом вимог, від розгляду яких ухилилась ліквідаційна комісія у разі звернення кредитора до суду, поза межами місячного строку, встановленого цією частиною.

Вимоги ПАТ "ВТБ Банк" (питання правомірності визначення позивачем розміру кредиторських вимог, відповідність цих вимог нормам чинного законодавства та умовам укладених між сторонами кредитних договорів) по суті судами у справі № 910/23637/13 не розглядались, а відмова у позові спричинена порушенням місячного строку, встановленого п. 5 ст. 112 ЦК України, звернення Банку з відповідними вимогами до суду.

При цьому, слід зауважити, що предметом розгляду справи №910/23637/13 визначено зобов'язання ТОВ "КХП ЗІДА" розглянути по суті грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк", що викладені в заяві з грошовими вимогами №4939/100-2 від 21.12.2012, зобов'язати Відповідача визнати грошові вимоги Банку до товариства у розмірі 5 168 998,36 грн. та включити грошові вимоги Банку в сумі 5 168 998,36 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Досудовий порядок ліквідації суб'єкта господарювання регулюється приписами ст.60 ГК України (яка була чинною на момент прийняття рішення про ліквідацію ТОВ "КХП "ЗІДА") та нормами Цивільного кодексу України (ст. ст. 110-112).

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ "ВТБ Банк" є явним та відомим кредитором ТОВ "КХП "ЗІДА", проте, в порушення приписів ч. 3 ст. 60 ГК України (в редакції Закону чинній станом на 24.10.2012 - Рішення загальних зборів ТОВ "КХП "ЗІДА"), Голова ліквідаційної комісії боржника не повідомив персонально у письмовій формі, у визначений законодавством строк, Банк про ліквідацію, порядок та строки заяви кредиторами претензій.

Поряд з цим, як це було встановлено судами, ПАТ "ВТБ Банк", у строки та порядку визначеному приписами законодавства та вказаних в оголошенні, опублікованому у газеті "Голос України" (про ліквідацію ТОВ "КХП "ЗІДА"), вчинив відповідні дії (звернення до боржника з претензією) за для захисту свої прав та законних інтересів. Водночас, ухилення ліквідаційної комісії ТОВ "КХП "ЗІДА" від виконання своїх обов'язків щодо розгляду заявлених претензій та вимог не спростовується ні рішеннями судів у справі №910/23637/13 ні матеріалами цієї справи.

Таким чином, ПАТ "ВТБ Банк", вичерпавши всі передбачені законодавством можливості захисту порушеного права та законного інтересу в процедурі досудової ліквідації боржника, вчинив дії щодо судового захисту таких прав, звернувшись до Суду з відповідною позовною заявою (про стягнення з боржника грошових коштів за Кредитним договором).

Таким чином, існують два судових рішення від 18.02.2014 у справі № 910/23637 (набрало законної сили після апеляційного оскарження - постанова від 24.06.2016) та від 18.02.2014 у справі № 910/23509/13 (про стягнення заборгованості за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3.-01/338к-08 від 25.12.2008, яке набрало законної сили по закінченню строку на апеляційне оскарження).

Тобто, апеляційний господарський суд у цій справі, посилаючись на приписи ст.112 ЦК України (якою передбачений один із заходів до судової ліквідації боржника) та "висновок" Вищого господарського суду України у справі № 910/23637/13, за наявності двох судових рішень, які набрали законної сили та по різному впливають на права та законні інтереси ПАТ "ВТБ Банк", зробив власний висновок про те, що грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" на момент звернення ініціюючого кредитора з даним позовом є погашеними, чим спричинив не виправдане та не пропорційне втручання у мирне володіння майном (грошовими коштами) Банку.

Суд вважає, що допущені апеляційним судом порушення, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, та, як наслідок, не забезпечення справедливого розгляду справи на даному етапі.

За даних обставин захист права боржника (шляхом встановлення припинення зобов'язання та закриття провадження у справі) за рахунок позбавлення права ПАТ "ВТБ Банк" на мирне володіння своїм майном (грошовими коштами), а також на судовий захист порушеного права власності, є порушенням статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість рішення апеляційного господарського суду у цій справі про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо висновку апеляційного господарського суду про скасування постанови про визнання боржника банкрутом, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Частинами 1 та 3 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; про припинення провадження у справі про банкрутство; про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком Київського апеляційного господарського суду про скасування постанови суду першої інстанції від 20.05.2015, з підстав недотримання місцевим господарським судом порядку введення ліквідаційної процедури, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що в силу вимог ст. 43 ГПК України (в редакції Кодексу чинної на момент прийняття постанови від 20.05.2015), господарський суд, при введенні процедури ліквідації повинен надати оцінку Звіту розпорядника майна про фінансово-майновий та господарський стан боржника з додатками, відомостям балансу, а також, з'ясувати обсяг визнаних грошових вимог кредиторів до боржника за результатами попереднього засідання суду.

Проте, суд першої інстанції наведеного вище не врахував, спираючись на рішення Комітету кредиторів, не дослідив та не надав належної правової оцінки Звіту розпорядника майна про фінансовий стан боржника, не дослідив факт обізнаності з цим Звітом безпосередньо кредиторів, не встановив (на підставі поданих документів) факту неоплатності боржника, тобто перевищення його пасиву над активом, прийняв рішення про введення ліквідаційної процедури без заслуховування та врахування думки кредиторів (сторін, учасників судового процесу), включених до Реєстру вимог кредиторів боржника.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом першої інстанції порядку введення ліквідаційної процедури та передчасність висновків про визнання боржника ТОВ "КХП ЗІДА" банкрутом, відтак, рішення апеляційного господарського суду про скасування постанови господарського суду міста Києва від 20.05.2015 (про визнання боржника банкрутом) по суті є вірним.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк", необхідність скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/28502/14 в частині закриття провадження у справі про банкрутство та можливість залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції про скасування постанови господарського суду міста Києва від 20.05.2015, з підстав наведених у розділі А.2. "Щодо суті касаційної скарги" цієї постанови.

В. Судові витрати

Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої обчислюється судовий збір, за подання апеляційних та касаційних скарг на постанови господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України № 484-VIII від 22.05.2015)" № 01-06/2093/15 від 12.11.2015).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/28502/14 скасувати в частині закриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА".

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 910/28502/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков