ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 908/1581/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Селеса" (далі - ТОВ "Селеса"),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Люкс" (далі - ТОВ "Адоніс-Люкс"),
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу ТОВ "Адоніс-Люкс"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018
у складі колегії суддів: Попков Д.О. (головуючий), Чернота Л.Ф., Зубченко І.В.
у справі за позовом ТОВ "Селеса"
до ТОВ "Адоніс-Люкс"
про стягнення 32 093,96 грн,
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
1. 30.03.2017 між ТОВ "Селеса" (позивачем у справі, перевізником) та ТОВ "Адоніс-люкс" (відповідачем у справі, замовником) укладений договір транспортного перевезення № 8/2017 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору, перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим договором, а також, у випадку перевезень за межами України, відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.
2. На виконання умов договору, позивачем було надано послуги з перевезення вантажу по маршруту: Україна, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Новогородівка - Нідерланди, м. Барневельд, про що свідчить заявка № 1 від 31.03.2017 та міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 382298.
Відповідно до п. 3.2. договору, оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника по факту доставки вантажу та надання сканкопії СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (штамп+дата).
3. Вантаж було доставлено до місця призначення 11.04.2017, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 382298.
4. 11.04.2017 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000113 на оплату наданих послуг на загальну суму 48 432, 97 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000113.
5. 22.06.2017 позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 21.06.2017 із доданими рахунком-фактурою, актом та міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 382298.
6. 29.06.2017 відповідач частково сплатив надані послуги у розмірі 16 339,01 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи. У відповіді на вимогу про сплату боргу від 21.06.2017 відповідач повідомив позивача про проведення розрахунків в повному обсязі, враховуючи п. 2.1.10 договору, згідно з яким замовник має право в односторонньому порядку зменшити суму оплати за рахунком-фактурою, що надійшов для оплати від перевізника, на суму завданих замовнику збитків.
7. Відповідачем залишок суми боргу за надані позивачем послуги з перевезення не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Розгляд справи судом першої інстанції
8. 20.12.2017 рішенням Господарського суду Запорізької області у позові ТОВ "Селеса" до ТОВ "Адоніс-Люкс" було відмовлено.
9. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову зазначив, у силу статті 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам. При цьому примірник міжнародної товарно-транспортної накладної СМR отримано перевізником із зауваженнями, акт наданих послуг з боку замовника не підписаний, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх зобов'язань по перевезенню вантажу та відсутність підстав для повної оплати наданих послуг, в розумінні п. 3.2 та п. 2.2 10 договору.
10. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача, що їх він виклав у відзиві (т. 1 а.с. 34), згідно з якими, відповідно до статті 924 ЦК України, презюмується вина перевізника за збереження вантажу з моменту прийняття та до видачі одержувачу.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
11. 11.01.2018 ТОВ "Селеса" подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій посилалося на фотографії, які підтверджували, що на момент початку розвантаження упаковка перевезеного товару була неушкодженою, а саме пошкодження виникло внаслідок розвантаження "біг-бегів" (мішків) шляхом зачеплення за петлі мішків, які не витримали навантаження на розрив. Такі дії, на думку позивача, виключають його вину у завданих відповідачеві збитках.
12. 14.03.2018 постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2017 у справі № 908/1581/17 скасовано, прийнято нове рішення у справі № 908/1581/17, яким позовні вимоги ТОВ "Селеса" до ТОВ "Адоніс-Люкс" про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення від 30.03.2017 № 8/2017 в сумі 32 093,96 грн задоволено, стягнуто з ТОВ "Адоніс-Люкс" на користь ТОВ "Селеса" заборгованість за договором транспортного перевезення від 30.03.2017 № 8/2017 в сумі 32 093,96 грн, стягнуто з ТОВ "Адоніс-Люкс" на користь ТОВ "Селеса" судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600 грн та компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 3 100 грн, стягнуто з ТОВ "Адоніс-Люкс" на користь ТОВ "Селеса" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 400 грн, доручено Господарському суду Запорізької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
13. Суд апеляційної інстанції посилався на фотографії,що містяться у матеріалах справи, як на докази фіксація подій після прибуття вантажу (у тому числі, пошкодження біг-бегів та розсипання проса), а також письмові пояснення (а.с.а.с. 79, 80 т. 1) водія позивача від 18.04.2017 про те, що просипання вантажу відбулося саме під час розвантаження, а не перевезення. З огляду на досліджені докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що після прибуття ватажу, але до початку розвантаження товару вантажоодержувачем біг-беги були цілі, пошкоджень мішків не вбачалось. При цьому суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що відповідно до п. 2.1.7 договору, вантажно-розвантажувальні роботи віднесені до обов'язків замовника, що відповідає приписам ст. 17.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та покладає відповідальність у даному випадку саме на останнього (замовника).
14. Відносно природи збитків суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що обставини пов'язані зі втратою частини вантажу (проса) внаслідок пошкодження упаковки в процесі розвантаження покупцем, вартість самих розвантажувальних робіт та заміна упаковки, не тільки не мають відношення до сфери відповідальності перевізника (цілісності під час перевезення) та виникли в процесі розвантаження контрагентом відповідача, але й за своєю сутністю не підпадають під структуру збитків, відповідальність за які може бути віднесена на Перевізника за змістом п.4.5 укладеного договору. Згідно з зазначеним пунктом договору перевізник несе відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу з моменту прийняття його до виконання робіт і до моменту його передачі в пункті призначення: у випадку пошкодження вантажу - в розмірі, на який зменшилась вартість вантажу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)
15. 28.03.2018 ТОВ "Адоніс-Люкс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018, посилаючись на недопустимість досліджених доказів -фотографій, походження яких, на думку відповідача, є невідомим. Додатково скаржник посилається на той факт, що перевізник при видачі товару погодився з пошкодженням вантажу та виконанням необхідних робіт з перепакування для прийняття товару з метою зменшення збитків.
Б. Доводи позивача у справі
16. 27.04.2018 ТОВ "Селеса" подало відзив на подану касаційну скаргу, у якому наполягає на належності досліджених судом апеляційної інстанції фотографій, обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості встановити приналежність сертифікатів якості на упаковку саме тим "біг-бегам", у яких було затаровано вантаж.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів
17.1. Стаття 17
1. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
2. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
3. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
4. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:
a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;
b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;
c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;
d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;
e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;
f) з перевезенням худоби.
5. Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
18.1. Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства
1. Загальними засадами цивільного законодавства є:
…
6) справедливість, добросовісність та розумність.
18.2. Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
18.3. Стаття 917. Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення
1. Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.
Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
2. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.
3. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
18.4. Стаття 924. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти
1. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
19. Господарський кодекс України
Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу
1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
4. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
5. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
20. Верховний Суд наголошує, що у силу статті частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому у силу частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. У даному випадку суд апеляційної інстанції обґрунтував прийняту постанову двома доказами: письмовими поясненнями водія та фотографіями, які демонструють процес розвантаження перевезеного товару (проса).
22. Суд касаційної інстанції відзначає, що одним з доказів, на якому ґрунтується постанова суду апеляційної інстанції, є фотографії, на яких зафіксовано процес розвантаження. Приймаючи такий доказ за достовірний у силу статті 300 ГПК України, Верховний Суд зауважує, що нині, з урахуванням сучасного рівня техніки та суті відповідальності перевізника, останній мав би більш ретельно опікуватися належним фіксуванням процесу розвантаження, зокрема, за допомоги відеофіксування протягом всього розвантаження. Це не потребує значних зусиль, натомість, до певної міри спростило б процес доказування істини у даній справі під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
23. Одночасно суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неможливості покладення відповідальності у даному випадку на перевізника з огляду на наступне.
24. У силу статей 3,509 ЦК України зобов'язання обох сторін договору перевезення мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та розумності. Тож доцільно розглянути поведінку перевізника у розрізі добросовісності та розумності.
25. У силу статті 917 ЦК України перевізник надав транспортний засіб під завантаження у строк, встановлений договором, що сторонами спору не заперечується. При цьому частини 2 та 3 статті 917 ЦК України регулюють право обох сторін відмовитися від перевезення, якщо транспортний засіб не відповідає технічним умовам, що гарантуватиме збереження вантажу, або якщо упаковка не відповідає встановленим вимогам.
26. Судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено обставин, які б свідчили про будь-які спори сторін справи щодо перевезення на етапі завантаження. Це свідчить про те, що обидві сторони на цьому етапі виходили з того, що транспортний засіб та упаковка є належними для перевезення вантажу.
27. Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що пошкодження тари було виявлено при розвантаженні, при цьому суд першої інстанції не приділив уваги часу виникнення пошкодження тари, а суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що пошкодження тари виникло вже під час вивантажувальних робіт, що підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції свідченнями водія.
28. Одночасно ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанцій не встановили будь-яких екстраординарних подій (дорожньо-транспортна пригода тощо), які б дозволяли зробити висновок про те, що тара могла бути пошкоджена під час переміщення вантажу за маршрутом доставки. Таким чином судами першої або апеляційної інстанції не було встановлено недобросовісної або нерозумної поведінки перевізника під час переміщення вантажу або обставин непереборної сили у цей період часу, тобто, до початку розвантаження.
29. Верховний Суд у даному випадку вважає за можливе звернутися до принципу більшої вірогідності, до якого він вже звертався, зокрема, у Постанові Верховного Суду у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) від 12.04.2018 у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до ВАТ "Бучацький цукровий завод" про визнання права власності на нежитлову будівлю хлораторної.
30. У даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість зробити наступний висновок, ґрунтуючись на встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактах: якщо під час завантаження обидві сторони нинішнього спору не виявили будь-яких недоліків тари, при цьому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановили надзвичайних подій, що могли б негативно вплинути на стан виконання перевізником своїх договірних зобов'язань, то цілком вірогідним є настання негативних наслідків у даному випадку внаслідок прихованої неякісності тари або неправильних дій отримувача вантажу при його розвантаженні. При цьому з'ясування яка ж описаних подій мала місце насправді не входить у коло тих фактів, що їх належить встановити у межах заявленого позову.
31. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про правильність висновків суду апеляційної інстанції, що їх зроблено у оскаржуваній постанові на підставі встановлених у справі фактичних даних та правильність застосування до спірних відносин статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та норм національного матеріального права.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною 1 статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У даному випадку судом апеляційної інстанції було повно досліджено надані докази, встановлено істотні для вирішення справи факти та вірно застосовано норми матеріального, процесуального права України та норми міжнародного договору України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 300, 301, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Люкс" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 908/1581/17 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Я. Погребняк