ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8612/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Кролевець О. А., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.;

за участю представників:

позивача - Жигуна С. С.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Буд-Партнер",

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І. М., судді - Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.)

від 11.06.2020,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір - М",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Буд-Партнер",

про стягнення - 1 676 729,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2019 року ТОВ "Альтаір-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Торг-Буд-Партнер" про стягнення 1 676 729,15 грн заборгованості за договором поставки.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого позивачем за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, становить 1 676
729,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що позивачем не було доведено належними доказами факт здійснення поставки товару відповідачу за договором №54т/16-Гл від 26.04.2016.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Торг-Буд-Партнер" на користь ТОВ "Альтаір-М" 1 594 201,91 грн боргу, 65 733,53 грн пені, 5 634,30 грн 3% річних, 11 159,41 грн інфляційних втрат.

У липні 2019 року ТОВ "Торг-Буд-Партнер" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. Судом апеляційної інстанції помилково встановлено, що позивач фактично поставив відповідачу товар вказаний у рахунку №40 від 10.05.2019, за відсутності належних та допустимих доказів такої поставки. Позивачем не надано до матеріалів справи належним чином оформлених видаткових накладних.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що відповідач визнав факт отримання товару та наявність заборгованості у поданих суду відзиві на позов та у запереченнях, а також в судовому засіданні. Поставка товару підтверджується наданими суду заявками на поставку товару, видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортною накладною. Вказує, що товар за рахунком №40 від 10.05.2019 (мінеральна вата) був доставлений перевізником ФОП Райтер Р. В. на будівельний об'єкт ТОВ "Торг-Буд-Партнер" в місті Києві по вул. Гмирі, 19 і був прийнятий підрядником відповідача. Станом на момент розгляду справи поставлений товар не оплачений та не повернутий позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 26.04.2016 між ТОВ "Альтаір-М" (постачальник) та ТОВ "Торг-Буд-Партнер" (покупець) було укладено договір поставки № 54т/16-Гл, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця утеплювач, мінеральну вату, матеріали для зовнішнього та внутрішнього оздоблення (товар), згідно з його замовленнями, у відповідній кількості, визначеної якості та за узгодженою вартістю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші технічні вимоги до товару, його вартість визначається у наданих постачальником покупцю відповідних накладних на товар, які після підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору (* під терміном "накладна на товар" за цим договором розуміється видаткова накладна, товарна накладна або будь-який інший документ первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує передачу товару від постачальника покупцеві).

Вартість товару встановлюється відповідно до узгоджених покупцем прайс-листів (рахунків-фактур) та зазначається сторонами у специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість поставленого товару за цим договором складає суму вартості товару, вказану у накладних на товар, складених та підписаних сторонами протягом строку дії цього договору (п. п. 1.3,1.4 договору).

Аналогічне положення визначене у пункті 3.1 договору, відповідно до якого вартість одиниці товару погоджується у рахунках - фактурах і накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.

Відповідно п. 2.3 договору у випадку, якщо протягом трьох робочих днів з моменту подання покупцем заявки постачальник надішле покупцю рахунок-фактуру на зазначений в заявці товар, заявка на поставку товару вважається узгодженою постачальником. Покупець має право не оплачувати рахунок-фактуру і відмовитись від поставки товару, якщо ціна, зазначена в рахунку-фактурі його не влаштовує.

Пунктом 2.4 договору визначено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах DDP-Київ. Місце поставки - склад покупця, зазначений в заявці на поставку товару.

Згідно з п. 2.7 договору приймання - передача конкретної партії товару за кількістю здійснюється за місцем поставки. Факт приймання - передачі товару за кількістю підтверджується накладними на товар, які підписуються уповноваженими особами сторін.

З метою отримання оплати за поставлений товар постачальник, відповідно до приписів пункту 2.9 договору, в момент поставки зобов'язаний передати покупцю: оригінал рахунку-фактури; накладну на товар; документи на підтвердження якості товару.

Попередня оплата у розмірі 50% вартості партії товару сплачується покупцем не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дати отримання покупцем рахунку - фактури від постачальника, в разі згоди покупця в цінами, зазначеними в рахунку - фактурі (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 3.2.2 договору визначено, що остаточні розрахунки між сторонами у розмірі 50 % вартості партії товару здійснюються протягом 7 (семи) календарних днів з моменту здійснення поставки товару.

Відповідно до п. 3.4 договору остаточні розрахунки згідно з п. 3.2.2 договору за отриманий товар здійснюються покупцем за умови отримання від постачальника, належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку бухгалтерських документів, на кожну партію товару та документів, що підтверджують якість переданого товару. У випадку відсутності одного із вказаних документів, включаючи належне їх оформлення, оплата за поставлений товар покупцем не здійснюється до моменту усунення постачальником такого порушення. При цьому покупець не вважається таким, що прострочив оплату та не несе відповідальності згідно з цим договором.

За твердженням позивача ним було здійснено поставку товару, проте відповідачем не було вчасно та в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 594
201,91 грн. Зазначав, що до жовтня 2018 року відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором та розрахувався за поставлений товар. Починаючи з жовтня 2018 року, відповідач систематично, не в повній мірі розраховується за поставлений товар, ігнорує вимоги та претензії позивача.

Відповідач заперечував проти факту отримання товару та факту підписання видаткових накладних уповноваженою особою ТОВ "Торг-Буд-Партнер".

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором поставки, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Підставою заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо повної оплати поставленого йому товару.

На підтвердження відповідних обставин позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату, видаткових накладних за 2016-2019 роки, банківських виписок, акту звірки взаєморозрахунків підписаного сторонами, податкових накладних.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори.

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 , 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за договором, розміру оплати та, як результат, суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом позову у справі.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору, суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими врегульовувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за договором.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Касаційний господарський суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Як встановив суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів, а саме:

- з рахунку на оплату №291 від 17.10.2018 на суму 946 739,12 грн, видаткових накладних від 01.11.2018 №350 на суму 169 175,54 грн, №352 на суму 144 268,44
грн, №354 на суму 129 829,61 грн, № 356 на суму 169 175,54 грн, № 359 на суму 129829,61 грн, №364 на суму 171 300,71 грн, № 366 на суму 33 159,67 грн, банківських виписок про часткову оплату на суму 927 924 33 грн, заборгованість відповідача за поставку товару за рахунком на оплату №291 від 17.10.2018 складає 18 814,79 грн;

- з рахунку на оплату №235 від 28.11.2018, видаткової накладної № 402 від
18.12.2018 та відсутності доказів її оплати, заборгованість за поставку товару за рахунком на оплату № 235 від 28.11.2018 складає 10 008,00 грн;

- з рахунку на оплату №10 від 25.02.2019 на суму 501 307,92 грн, видаткових накладних від 18.03.2019 №19 на суму 233 176,32 грн, №20 на суму 268 131,60 грн, банківських виписок про часткову оплату на суму 300 000,00 грн, заборгованість відповідача за поставку товару за рахунком на оплату №10 від 25.02.2019 складає 201 307,92 грн;

- з рахунку на оплату №27 від 01.04.2019 на суму 308 784,04 грн, видаткових накладних №35 від 16.04.2019 на суму 105 818,78 грн, №40 від 03.06.2019 на суму 202 965,25 грн та відсутності доказів їх оплати, заборгованість за поставку товару за рахунком на оплату №27 від 01.04.2019 складає 308 784,04 грн;

- з рахунку на оплату №30 від 03.04.2019 на суму 488 495,32 грн, видаткових накладних №27 на суму 141 214,24 грн, №28 на суму 189 217,43 грн, № 30 від 158
063,65 грн, банківських виписок про часткову оплату на суму 300 000,00 грн, заборгованість за поставку товару за рахунком на оплату №30 від 03.04.2019 складає 188 495,32 грн;

- з рахунку на оплату №31 від 03.04.2019 на суму 390 277,80 грн, видаткових накладних №31 від 11.04.2019 на суму 95 709,80 грн, №32 від 11.04.2019 на суму 63 264,60 грн, № 33 від 12.04.2019 на суму 143 520,00 грн, № 34 від 06.05.2019 на суму 87 695,40 грн, банківських виписок про часткову оплату на суму 150
000,00 грн, заборгованість за поставку товару за рахунком на оплату №31 від
03.04.2019 складає 240 277,80 грн;

- з рахунку на оплату №38 від 18.04.2019 на суму 125 206,12 грн, видаткової накладеної №41 від 10.05.2019 та відсутності доказів її оплати, заборгованість за поставку товару за рахунком на оплату №38 від 18.04.2019 складає 125 206,12
грн;

- з рахунку на оплату №40 від 10.05.2019 на суму 501 307,92 грн, замовлення ТОВ "Торг-Буд-Партнер" від 19.03.2019 за підписом заступника директора Скідан А. Л. на поставку товару (мінеральна вата ROCKMIN PLUS 100/01000/0610 30PAC/PAL в кількості 2196 кв. м та мінеральна вата WENTIROCK MAX/VENTI MAX 040/01000/0600 25PAC/PAL в кількості 2160 кв. м з вказівкою місця доставки в місті Києві по вул.

Гмирі, 19), транспортних накладних про доставку такого товару на будівельний майданчик відповідача в місті Києві по вул. Гмирі, 19 та за відсутності доказів оплати цієї поставки, заборгованість за поставку товару за рахунком на оплату №40 від 10.05.2019 складає 501 307,92 грн.

Досліджуючи обставини правовідносин сторін у справі апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами склались такі відносини, за яких заявки по кожній поставці подавались за підписами заступників директора "Торг-Буд-Партнер" або за підписом посадових осіб підрядників ТОВ "Торг-Буд-Партнер", які безпосередньо перебували на об'єктах будівництва.

По кожній поставці виписувалось по дві видатковій накладній. Перша видаткова накладна підписувалась особою, яка приймала товар на об'єкті будівництва. Інша видаткова накладна на цю ж поставку підписувалась уповноваженою особою відповідача в офісі на підставі першої видаткової накладної з відміткою про прийнятий товар на об'єкті будівництва.

Підписантами таких накладних з боку відповідача були менеджер ОСОБА_1 та інженер ОСОБА_2. За підписаними вказаними працівниками видатковими накладними та продубльованими виконробами субпідрядників відповідача, що містяться в матеріалах справи, відповідач неодноразово, починаючи з моменту підписання договору поставки в 2016 році, здійснював розрахунки. Тобто, такі первинні бухгалтерські документи визнавались сторонами.

Звернень до позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів до матеріалів справи не надано, також відповідачем не надано доказів звернення з відповідними позовами про повернення помилково сплачених позивачу коштів, або коштів за непоставлений товар.

Відповідач не надав суду доказів того, що вказані особи є неуповноваженими на підписання видаткових накладних від імені відповідача, а також не було надано інформації щодо службового розслідування за фактом підписання певних видаткових накладних нібито неуповноваженими особами.

Тобто апеляційний суд перевірив повноваження представників ТОВ "Торг-Буд-Партнер" на отримання товару.

Щодо аргументів скаржника про те, що ТОВ "Торг-Буд-Партнер" не уповноважувало Скідан А. Л. на підписання та подачу заявки від 19.03.2019 на поставку товару мінеральна вата ROCKMIN PLUS 100/01000/0610 30PAC/PAL в кількості 2196 кв. м та мінеральна вата WENTIROCK MAX/VENTI MAX 040/01000/0600 25PAC/PAL в кількості 2160 кв. м (рахунок на оплату №40 від 10.05.2019 на суму 501 307,92 грн) та не отримувало такого товару, необхідно зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд при розгляді справи щодо рахунку на оплату №40 від 10.05.2019 перевірив повноваження заступника директора ТОВ "Торг-Буд-Партнер" Скідан А. Л. на замовлення відповідачу від позивача товару за договором №54т/16-Гл від 26.04.2016. Виявив, що станом на 19.03.2019 (дата відправлення заявки) Скідан А. Л. займала посаду заступника директора відповідача.

Заявки по кожній поставці подавались, зокрема, за підписами заступників директора ТОВ "Торг-Буд-Партнер", а поставлений за ними товар оплачувався відповідачем.

Судом встановлено, що товар за рахунком на оплату №40 від 10.05.2019 на суму 501
307,92 грн доставлено на будівельний майданчик відповідача в місті Києві по вул.

Гмирі, 19 та був прийнятий підрядником ТОВ "Торг-Буд-Партнер"- ТОВ "Будівельна компанія "ЗЗБК №1" про що свідчить лист ТОВ "Будівельна компанія "ЗЗБК №1" №303 від 03.09.2019.

Виконання поставки товару у такий спосіб узгоджується з попередніми поставками, виконаними у 2016-2019 роках та такі дії сторін не суперечать сталим правовідносинам сторін.

Станом на момент подання позову та розгляду справи поставлений товар по заявці заступника директора відповідача Скідан А. Л. за рахунком на оплату №40 від
10.05.2019 на суму 501 307,92 грн позивачу не повернуто.

За таких обставин, апеляційний суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, окрім обставин оформлення первинних документів, перевірив наявність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару) надавши власну оцінку наявним в матеріалах справи доказам згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, дійшов правильного висновку, що позивачем було поставлено товар за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016 на спірну суму 1 594 201,91 грн, а відповідач в порушення умов договору і вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, його не оплатив.

Встановивши, що відповідач не оплатив повну вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, суд апеляційної інстанції, правомірно і обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 1594201,91 грн боргу.

Щодо доводів скаржника, що строк оплати за спірними накладними не настав, оскільки позивачем не надано відповідачу документи на підтвердження якості відповідного товару необхідно зазначити таке.

За приписами п. 2.6 договору поставки приймання - передача конкретної партії товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції №11-6 Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції №П-7 про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від
25.04.1966, з особливостями, встановленими цим договором.

За приписами п. 14 Інструкції у разі відсутності при отримання товару супровідних документів складається відповідний акт.

До суду не було надано доказів складання відповідачем актів, передбачених п. 14 Інструкції, відсутні підтвердження наявності у відповідача будь-яких зауважень щодо якості, об'єму та ціни поставленого товару та щодо витребування у позивача відповідних документів на поставлений товар.

За таких обставин такі аргументи скаржника не можна визнати достатніми для звільнення відповідача від оплати поставленого товару.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016 за порушення термінів розрахунків, передбачених підпунктом 3.2.2. даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірністю застосування апеляційним судом норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з ТОВ "Торг-Буд-Партнер" пені, інфляційних втрат та 3% річних. При цьому судом були вчинені необхідні дії з перевірки суми позовних вимог в цій частині.

Враховуючи встановлене судом порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 634,30 грн 3 % річних, 11
159,41 грн інфляційних втрат та 65 733,53 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аргументи касаційної скарги зводяться до намагання скаржника спонукати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі щодо обставин поставки товару за договором №54т/16-Гл від 26.04.2016, зокрема заявок на поставку товару, рахунків на оплату, видаткових та податкових, товарно-транспортних накладних і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.

Ці доводи були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

Щодо посилань скаржника, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 необхідно зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку необхідно зазначити таке.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваній постанові не суперечить жодному з вказаних відповідачем висновків суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанцій і не довів неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи та змістом оскаржуваного рішення підтверджується належне дослідження судом доказів у справі, надання їм правильної оцінки, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Буд-Партнер" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі за № 910/8612/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кролевець

І. Ткач