ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т.Б.

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.

за участю представників:

позивача 1, 2 - Сивенко В.М. (адвокат),

відповідача - Малікова В.І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом 1) Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"; 2) Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання права постійного користування на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "Іскра") та Державне підприємство "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "Надія") звернулися до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Архітектурно-планувальне підприємство" Роменської районної ради Сумської області та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просили:

- визнати за ДП "Іскра" право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3111,3749 га;

- визнати за ДП "Надія" право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області та Відділ в Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області відновити кадастрові номери на земельні ділянки ДП "Іскра" відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої Державним підприємством "Сумський інститут землеустрою" станом на 13.07.2012, а також на земельні ділянки ДП "Надія" відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої Державним підприємством "Сумський інститут землеустрою" станом на 20.09.2013;

- визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію земельних ділянок, а також про державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з наведеним у позові переліком.

1.2. В подальшому позивачі подали заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Відділу у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області відновити кадастрові номери на земельні ділянки позивачів відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також щодо визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію земельних ділянок та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.11.2018 закрито провадження в зазначеній частині позовних вимог.

1.4. До господарського суду позивачі подали заяву про уточнення своїх вимог, в якій просили:

- визнати за ДП "Іскра" право постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей, загальною площею 3111,3749 га, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- визнати за ДП "Надія" право постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей, загальною площею 3944,2297 га, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі створені наказом Української академії аграрних наук від 13.12.1991 №303 "Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції" і згідно з положеннями Статутів позивачів, земельні ділянки, які надані їм у постійне користування для розміщення об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та Статутом позивачів є державною власністю. Вилучення земельних ділянок підприємства може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) відповідно до норм діючого законодавства.

1.5. На думку позивачів їх право постійного користування на спірні земельні ділянки підтверджується даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель ф.№6 зем., довідками Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Управління Держкомзему у Роменському районі, витягами з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок, а також розробленою Державним підприємством "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" технічною документацією із землеустрою та інвентаризації земель та складанню документів, які посвідчують право постійного користування на земельні ділянки.

Позивачі стверджують про порушення їх права постійного користування спірними земельними ділянками відповідачем шляхом протиправного вилучення цих ділянок, що й зумовило звернення позивачів за захистом своїх прав до суду із даним позовом.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів передачі спірних земельних ділянок позивачам у порядку правонаступництва, оскільки у різних актах передачі земельних фондів зазначені різні площі земельних ділянок, що передавалися від одного підприємства до іншого, та недоведеність факту проведення реєстрації права постійного користування земельними ділянками юридичними особами, правонаступниками яких є позивачі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивачі у касаційній скарзі просять скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські суди не дослідили наявних у справі доказів, а саме: документів щодо реорганізацій радгоспів, правонаступниками яких стали державні підприємства та переходу до них, в процесі реорганізаційних процедур, прав постійного користування земельними ділянками, обмежившись лише висновком про те, що надані державними підприємствами документи не дають змоги встановити, що саме спірні земельні ділянки передавалися у порядку правонаступництва, у зв`язку із зазначенням різних площ.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували про те, що державні підприємства мають право постійного користування земельними ділянками, однак по незалежним від них причин не можуть оформити це право відповідними документами внаслідок незаконних дій Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області просить відмовити у її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

3.4. До Верховного суду 05.08.2019 надійшли додаткові пояснення позивачів, в яких зазначено, що господарські суди безпідставно застосували положення земельного законодавства щодо порядку первинного отримання земельних ділянок у постійне користування та не врахували набуття позивачами такого права в порядку правонаступництва без зміни правового титулу на ділянку (право постійного користування землею державної форми власності). На їх думку, спірні земельні ділянки перебували і на теперішній час перебувають на праві постійного користування у них в силу закону, так як вилучення цих земельних ділянок з постійного користування не здійснювалось, жодні особи не заявляли про порушення їх прав на постійне користування спірних земельних ділянок.

3.5. До початку судового засідання 05.08.2019 позивачі подали заяву про залучення Національної академії аграрних наук України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, за результатом розгляду якої у судовому засіданні відмовлено у її задоволенні.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, додаткових поясненнях та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

4.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство ДП "Іскра" створене наказом Української академії аграрних наук (далі - УААН) від 13.12.1991 №303.

Згідно з наказом Української академії аграрних наук від 05.10.2001 №87 "Про перетворення Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції у Сумський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" встановлено найменування підприємства - Державне підприємство «Дослідне господарство "Іскра" Сумського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук".

Згідно з наказом Української академії аграрних наук від 29.12.2003 №128 "Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук", визначена назва підприємства - Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Сумського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук".

Відповідно до наказу Української академії аграрних наук від 03.11.2006 №117 "Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук", підприємство перейменовано в Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Сумського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук".

Наказом від 07.09.2010 №69 "Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук", підприємство перейменовано в Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Сумського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України".

Згідно з наказом від 23.02.2011 №59 "Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук", підприємство перейменовано в Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України".

Діюче найменування підприємства визначене наказом Національної академії аграрних наук України від 23.12.2013 №204 "Про підпорядкування Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" НААН" на підставі постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 06.11.2013 (протокол №19) "Про результати державної атестації наукових установ Національної академії аграрних наук України в 2013 році".

Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 18.01.2018, дане підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (пункт 1.1 Статуту).

Відповідно до пункту 1.4 Статуту підприємство є правонаступником в частині майна, землі, майнових та немайнових прав і зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Національної академії аграрних наук України".

4.3. Відповідно до Статуту від 08.02.2018 - Державне підприємство "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 08.02.2018, підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.4. Статуту ДП "Надія" підприємство є правонаступником в частині землі, майна, майнових та немайнових прав і зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Національної академії аграрних наук України".

Підприємство створене наказом Української академії аграрних наук від 13.12.1991 року №303 "Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції в дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції".

Наказом №16 від 21.02.2001 дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції перейменоване в дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

В результаті перетворення Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції у Сумський інститут агропромислового виробництва наказом Української академії аграрних наук №87 від 05.10.2001 господарству затверджене найменування "Дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН".

Наказом Української академії аграрних наук №128 від 29.12.2003 "Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств та організацій, які входять до складу Української академії аграрних наук" господарство найменоване як державне підприємство дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва УААН.

Наказом Української академії аграрних наук № 117 від 03.11.2006 "Про найменування установ, підприємств та організацій Української академії аграрних наук" господарству визначене найменування державне підприємство "Дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук".

Наказом Національної академії аграрних наук України від 14.10.2010 №129 "Про перепідпорядкування державного підприємства "Дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук" господарству визначене найменування державне підприємство "Дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Національної академії аграрних наук України".

Постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 19.09.2012 протокол №13 та наказом №13 НААН від 29.02.2012 №64 "Про реорганізацію Державної установи "Сульське дослідне поле" Інституту гідротехніки і меліорації НААН" до Господарства приєднана Державна установа "Сульське дослідне поле" Інституту гідротехніки і меліорації НААН".

Діюче найменування підприємства визначене постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 06.11.2013 "Про результати державної атестації наукових установ Національної академії аграрних наук України в 2013 році" та відповідним наказом НААН від 18.12.2013 №196 "Про перепідпорядкування Державного підприємства "Дослідне господарства "Агрофірма "Надія".

4.4. Відповідно до пункту 1.5 Статутів позивачів підприємства безпосередньо підпорядковані Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України.

Підпунктами 3.1, 3.5, 3.10 Статутів позивачів визначено їх, як державні комерційні унітарні підприємства, що діють на основі державної форми власності, як самостійні суб`єкти господарювання. Економічною основою діяльності підприємств є державна власність України на основні фонди, інше державне майно, а також землі НААН України, які закріплені за нею постановою Президії Верховної Ради Української PCP "Про статус Української академії аграрних наук" від 29.07.1991 №1370-XII, що перебувають у розпорядженні установ Академії. У відповідності з чинним законодавством і в межах цих Статутів підприємства з урахуванням завдань наукової установи, якій вони підпорядковані, самостійно вирішують питання своєї господарської діяльності, в тому числі визначають структуру управління, розробляють штатний розпис, вступають в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов`язки, можуть бути позивачами та відповідачами в судах.

Згідно із підпунктами 4.4-4.6 Статутів позивачів земельні ділянки, які надані в постійне користування підприємствам для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю. Вилучення земельних ділянок підприємств може здійснюватися лише за згодою Президії НААН України відповідно до норм діючого законодавства. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками господарства, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що визначені Земельним кодексом України та в порядку, визначеному законодавством.

4.5. Під час здійснення розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області від 29.06.2011 №455 ДП "Іскра" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3109,6749 га для дослідних і навчальних цілей за межами населеного пункту на території Роменського району, в тому числі: Перехрестівська сільська рада - 2939,9749 га, Пустовійтівська сільська рада - 169,7 га.

4.6. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області №541 від 05.08.2011 ДП "Надія" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га для дослідних і навчальних цілей за межами населеного пункту на території Перехрестівської сільської ради Роменського району.

4.7. Крім того, ДП "Іскра" зверталось до відповідача з клопотанням від 26.01.2016 №4, в якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 2798,0749 га для дослідних і навчальних цілей, землі сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту на території Перехрестівської та Пустовойтівської сільських рад Роменського району Сумської області.

Відповідач у відповідь повідомив листом від 15.04.2016 №28-18-0.81-5113/2-16 ДП "Іскра" про неможливість надання відповідного дозволу, у зв`язку з необґрунтованістю розміру земельної ділянки, внаслідок чого неможливо встановити відповідність земельної діяльності вимогам законодавства України із землеустрою.

4.8. В подальшому ДП "Іскра" зверталось до відповідача з клопотанням від 30.01.2017 №11, в якому просило надати йому у постійне користування із земель державної власності п`ятнадцять земельних ділянок, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради, Пустовойтівської сільської ради та с. Кашпури Роменського району Сумської області.

Відповідач листом від 06.09.2017 №18-0.3-10863/2-17 роз`яснив ДП "Іскра" порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування, передбачений статтею 123 Земельного кодексу України та зазначив про необхідність подання клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на кожну земельну ділянку окремо, наголосивши на тому, що з поданих графічних матеріалів неможливо визначити місце розташування земельних ділянок, які бажає отримати у постійне користування ДП "Іскра", їх кількість та розміри.

4.9. Крім того, суди встановили, що у матеріалах справи наявне клопотання від 20.11.2017 №255, в якому ДП "Іскра" просило відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування та, серед іншого зазначав про те, що наказом НААН України від 15.02.2017 №43 "Про оформлення права постійного користування земельними ділянками, якими користуються установи, організації та підприємства НААН" доручено керівникам наукових установ та державних підприємств дослідних господарств НААН завершити оформлення права постійного користування земельними ділянками, зареєструвати в порядку, визначеному законодавством, відомості про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі, а також здійснити державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в термін до 05.05.2017.

4.10. Як встановлено судами спір у цій справі стосується наявності чи відсутності у позивачів права постійного користування спірними земельними ділянками.

4.11. За змістом частин 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача з клопотанням про передачу земельної ділянки у постійне користування) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 122 і 124 цього Кодексу передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у постійне користування або в оренду із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Згідно зі статтями 140, 143 і 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом положень чинного законодавства питання розпорядження землею, у тому числі передачі у користування, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

4.12. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

4.13. Проте під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено відсутність державних актів на право постійного користування земельними ділянками як у ДП "Іскра", ДП "Надія" так і у підприємств, правонаступниками яких вони є.

Крім того, судами встановлено, що рішення про надання спірних земельних ділянок в постійне користування ДП "Іскра" та ДП "Надія" в порядку встановленому Земельним кодексом України на час звернення з позовом до суду не приймались, вказане підтверджується встановленими обставинами щодо неодноразового звернення позивачів до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

4.14. При цьому дослідивши доводи позивачів про те, що згідно з частиною третьою статті 6 Земельного кодексу України у редакції 1990 року у постійне володіння земля надається колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям для ведення сільського та лісового господарства, суди ж дійшли обґрунтованого висновку про те, що документи надані позивачами та до матеріалів справи, які на їх переконання підтверджують порядок передачі земельних ділянок від попередніх землекористувачів до правонаступників, якими у кінцевому результаті є позивачі (а.с. 228-232, т.2; а.с. 45-51, 53, 56-57, т.4) не можуть вважатися належними і допустимими доказами, оскільки не дають змоги встановити, що саме спірні земельні ділянки передавались у порядку правонаступництва, у зв`язку із зазначенням різних площ земельних ділянок у різних актах передачі земельних фондів, що передавалися від одного підприємства до іншого, а подані документи не доводять факту правонаступництва УААН після елітно-насіннєвого радгоспу ім. Леніна чи елітно-насіннєвого радгоспу "Іскра". Крім того, до копії наказу від 15.04.1992 №103 не надано додаток, передбачений пунктом 2 цього наказу, з якого можна було б встановити, які саме землі перейшли у користування УААН.

4.15. Крім того, судова колегія вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що 01.01.2016 Наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення", яким затверджена форма №6зем., втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики №190 від 19.08.2015. Окрім того, вказана форма лише надавала статистичну інформацію про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, але при цьому довідка за формою №6зем. не містить інформації, на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситись земельна ділянка, а отже дана інформація може бути не підтверджена.

4.16. Посилання позивачів на той факт, що у 2012 році ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" була розроблена технічна документація із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки позивачів на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки у встановленому законом порядку вказана технічна документація затверджена не була.

Окрім того, види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно Законом України "Про землеустрій", зокрема статті 25 названого Закону не передбачено такого виду, як технічна документація із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки.

Слід також зазначити, що у розробленій технічній документації із землеустрою земельні ділянки були сформовані та внесені до Державного земельного кадастру по всіх категоріях земель та видах угідь (рілля, сіножаті, пасовища, під господарськими будівлями і дворами, господарськими шляхами і прогонами, полезахисні лісосмуги, лісовкриті площі, землі під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, низинні заболочені землі, під гідротехнічними спорудами води) в межах та за межами населених пунктів, і розпорядниками таких земель є різні державні органи (стаття 122 Земельного кодексу України).

Крім того, судами були також визнані непереконливими посилання позивачів на розроблення технічних документів із землеустрою з інвентаризації земель, оскільки відсутні відомості щодо затвердження їх у встановленому законом порядку.

4.17. Посилання у касаційній скарзі заявників на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №818/211/18 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №818/1383/18 є безпідставними, оскільки спір в зазначених справах стосувався оскарження наказів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо включення до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, площа яких відрізняється від розміру земельних ділянок у цій справі.

4.18. Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За змістом статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Отже, виходячи з положень як національного законодавства, так і змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

4.19. З урахуванням установлених судами обставин справи щодо недоведеності факту проведення реєстрації права постійного користування земельними ділянками юридичними особами, правонаступниками яких є позивачі, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, а викладені у касаційній скарзі аргументи скаржників не спростовують обґрунтованих висновків господарських судів.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

5.8. Поряд з тим Верховний Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі №920/691/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова