ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 903/381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Кушніра І. В., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Перевертуна В. Г. (за довіреністю від 29.08.2018 №18-0014/46766),

відповідача - Утіралової А. М. (адвокат),

третьої особи - Фурманчука О. І. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 (Тимошенко О.М. - головуючий, судді: Демидюк О.О., Савченко Г.І.)

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 2318000 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 01.06.2018 Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис", Товариство), третя особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Банком не сплачено заборгованість за кредитним договором №19 від 03.03.2009, що є підставою для звернення стягнення на майно, яке передано в іпотеку за іпотечним договором №21 від 07.09.2011, укладеним між НБУ (іпотекодержатель) та ТОВ "Приватофис".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 14.08.2018 (суддя Кравчук А.М.), яка занесена до протоколу судового засідання від 14.08.2018, відхилено клопотання Товариства про зупинення провадження у справі №903/381/18 до вирішення справи №910/7913/18 за позовом ТОВ "Приватофис" до НБУ про розірвання іпотечних договорів, у тому числі іпотечного договору №21 від 07.09.2011.

4. Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 закрито апеляційне провадження у справі №903/381/18 за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" від 20.08.2018 №20/08-9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.08.2018.

5. Зазначена ухвала мотивована положеннями статті 129 Конституції України і статей 3, 231, 254, 255, 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про помилкове відкриття апеляційного провадження у справі з огляду на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для здійснення апеляційного перегляду протокольної ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства про зупинення провадження у справі №903/381/18, оскільки остання ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Приватофис" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про зупинення провадження у справі №903/381/18 до вирішення справи №910/7913/18 за позовом ТОВ "Приватофис" до НБУ про розірвання іпотечних договорів, у тому числі іпотечного договору №21 від 07.09.2011.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 129 Конституції України та статей 3, 7, 254, 255 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та рішень Конституційного Суду України від 22.04.2014 №4-рп/2014, від 25.04.2012 №11-рп/2012, від 28.04.2010 №12-рп/2010, від 27.01.2010 №3-рп/2010 вбачається, що кожен має право на судовий розгляд справи, яка стосується його прав та обов'язків, а відмова у доступі до скарження означає відмову в доступі до правосуддя; 2) правової позиції щодо можливості апеляційного оскарження як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того питання дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 по справі №18/1544-10; 3) до переліку підстав, за наявності яких судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, не входить постанова апеляційної інстанції, якою залишено в силі ухвалу місцевого суду про відмову в зупиненні провадження у цій справі; 4) частина 1 статті 255 ГПК України не містить поділу ухвал на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містить заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Позивач і третя особа у поданих відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги ТОВ "Приватофис", відповідач просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.08.2018 про відмову в задоволенні клопотання Товариства про зупинення провадження у справі №903/381/18.

10. Проте у матеріалах справи №903/381/18 відсутній такий окремий процесуальний документ як ухвала Господарського суду Волинської області від 14.08.2018 про відмову в задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у цій справі. Вказану ухвалу також не зазначено у внутрішньому описі документів справи №903/381/18. Результат розгляду клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі №903/381/18 відображено тільки в протоколі судового засідання від 14.08.2018, у якому зокрема зазначено: "16:08:12 Суд ухвалив клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи відхилити. Клопотання про відкладення розгляду справи відхилити. Суд роз'яснив порядок оскарження відповідно до ст.256 ГПК України. Суддя по справі: Кравчук Антоніна Михайлівна" (а.с.228 том 2).

11. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 (Огороднік К. М. - головуючий, судді Миханюк М. В., Дужич С. П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.08.2018.

12. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 (Тимошенко О.М. - головуючий, судді: Демидюк О.О., Савченко Г.І.) прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.08.2018 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 22.11.2018.

13. 21.11.2018 позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, як помилково відкритого, в обґрунтування якого (клопотання) НБУ вказує, що Верховним Судом у справах №№915/514/18, 915/506/18, 912/1398/18 за аналогічних обставин висловлено правову позицію щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на положення статті 255 ГПК України, при цьому принцип доступу до правосуддя не порушується, оскільки згідно з частиною 3 цієї статті заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

17. Отже, передбачений частиною 1 статті 255 ГПК України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.

18. Предметом апеляційного оскарження, як установлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не включена до переліку, визначеного частиною 1 статті 255 ГПК України.

19. Наведеним повністю спростовується недоречне твердження скаржника про те, що до переліку підстав, за наявності яких судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, не входить постанова апеляційної інстанції, якою залишено в силі ухвалу місцевого суду про відмову в зупиненні провадження у справі №903/381/18, адже наразі у цій справі не ухвалювалася відповідна постанова, оформлена згідно з вимогами статті 282 ГПК України.

20. Закріплені у статтях 254, 255 ГПК України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 по справі №912/1398/18).

21. У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що внаслідок закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу від 14.08.2018 про відмову в зупиненні провадження у справі принцип доступу до правосуддя не порушується, оскільки згідно з частиною 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

22. Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 22.04.2014 №4-рп/2014, від 25.04.2012 №11-рп/2012, від 28.04.2010 №12-рп/2010, від 27.01.2010 №3-рп/2010 та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в обґрунтування своїх доводів щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи і рівності усіх учасників судового процесу з огляду на таке.

23. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

24. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

25. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

26. У рішенні ЄСПЛ по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

27. Крім того, Товариство у поданій касаційній скарзі не заперечує того, що вказаними вище рішеннями Конституційного Суду України надавалося тлумачення нормам Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України в редакціях, чинних до 15.12.2017, тоді як відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

29. Аналогічні положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

30. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

31. Колегія суддів зазначає, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 14.08.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

32. Посилання ТОВ "Приватофис" на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи №18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено "можливість апеляційного оскарження як позитивної ухвали так і негативної ухвали з одного й того питання", касаційна інстанція вважає безпідставними з тих мотивів, що зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано у зв'язку з конфліктом приписів статей 255 і 331 ГПК України. За результатами розгляду в постанові від 19.06.2018 викладено правовий висновок про те, що відсутність у переліку частини 1 статті 255 ГПК України ухвали про відмову в зміні способу виконання рішення не позбавляє особу права, визначеного частиною 7 статті 331 ГПК України, оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції. Водночас у справі, що розглядається, не вбачається відповідного конфлікту норм процесуального права.

33. Верховний Суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

34. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №910/4647/18).

35. Відтак, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про помилковість відкриття апеляційного провадження у справі з огляду на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для здійснення апеляційного перегляду протокольної ухвали суду першої інстанції в частині відхилення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі №903/381/18, оскільки остання ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

36. Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про помилковість висновку апеляційного суду щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, тоді як ухвала від 14.08.2018 про відхилення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі є протокольною, оскільки положення частин 4, 5 статті 233 та частини 1 статті 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

37. Разом з тим, з огляду на врахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду, викладених у судових рішеннях по справах №№915/514/18, 915/506/18, 912/1398/18 (за участю тих же сторін), і з метою забезпечення єдності судової практики, колегія суддів зазначає, що самі по собі зазначені помилкові посилання суду апеляційної інстанції не призвели до винесення неправильної по суті ухвали від 22.11.2018, а тому не можуть бути достатньою підставою для її скасування, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

38. Верховний Суд також погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами позивача і третьої особи, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству підтверджується вищенаведеними висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження та не спростовують висновку апеляційного суду щодо закриття апеляційного провадження у справі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Щодо судових витрат

41. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі №903/381/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Судді І. В. Кушнір

К. М. Пільков