ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 5017/461/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива"

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Головей В.М., Ярош А.І.)

за позовом Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой"

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участю:

позивача: Захватаєв Р.А. (довіреність від 01.10.2018), Лукачшевич Н.І. (довіреність від 24.09.2018),

ВСТАНОВИВ:

Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просила припинити право постійного користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" (далі - відповідач) земельною ділянкою площею 13,0 га в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, яка була надана на підставі Державного акта на право користування землею (серія Б №031751).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не переоформив право користування (власності) землею, що, на думку позивача, є підставою для припинення права постійного користування.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2012 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 (головуючий суддя - Поліщук Л.В., судді: Бандура Л.І., Туренко В.Б.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що не переоформлення права користування землею не може бути підставою для припинення права постійного користування нею.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012 постанову апеляційного господарського суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі. Касаційна інстанція визнала висновки суду першої інстанції законними, обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2013 (головуючий суддя Першиков Є.В., судді: Бакуліна С.В., Могил С.К., Подоляк О.А., Селіваненко В.П.) відповідачеві відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України. Такі висновки мотивовано недоведеністю заявником наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі № 5017/461/ відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2012 з посиланням на частину 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива", вважаючи що названим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2012.

Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2012 у справі закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована відсутністю належних доказів, які підтверджують право власності або інше право користування на майно, в тому числі, на спірну земельну ділянку та об'єкти незавершеного будівництва на землях комунальної власності Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, а тому цей суд визнав, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2012 року у даній справі про припинення права постійного користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой», вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива".

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (далі - Товариство), посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати і направити справу в апеляційну інстанцію на новий розгляд за його участю. Ці вимоги мотивовано невідповідністю висновків апеляційного суду наявним в матеріалам справи документам, а тому Товариство наголошує, що судом безпідставно закрито апеляційне провадження.

Від позивача отримано відзив на касаційну скаргу у якому останній просить оскаржену ухвалу залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 295 названого Кодексу відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

За змістом частини 4 статті 295 цього Кодексу до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Отже учасник судового процесу зобов'язаний забезпечити надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а останнім забезпечується таким чином можливість реалізовувати свої права у суді касаційної інстанції.

Згідно частини 4 статті 13 наведеного Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на відсутність доказів направлення копії відзиву іншим учасникам справи, що підтверджується актом, складеним відповідальними працівниками суду касаційної інстанції від 01.10.2018 №234, та виходячи із того, що із закінченням встановленого строку право на вчинення процесуальних дій втрачається, а відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, враховуючи недотримання заявником наведених процесуальних положень, що впливає на права інших учасників судового процесу, відзив на касаційну залишено судом без розгляду.

Від представника позивача надійшли письмові пояснення із приєднанням додаткових письмових доказів.

З огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази, суд відмовляє у приєднанні до справи письмових доказів.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржувану ухвалу, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Отже після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку єпідставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17 і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від нього.

У даній справі апеляційний господарський суд після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства, встановивши, що: скаржник не є учасником справи; місцевим господарським судом не було вирішено питання про його права та обов'язки; дійшов обґрунтованого висновку, що судовим рішенням місцевого суду від 30.05.2012 у даній справі питання про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства не вирішувалося, тому правомірно закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, а в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлені апеляційним судом обставини не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за приписами названої норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так апеляційним судом з'ясовано, що звертаючись з апеляційною скаргою Товариство зазначало про порушення прийнятим у справі рішенням від 30.05.2012 його прав та законних інтересів, оскільки на земельній ділянці, право користування якою було припинено, розташовані законсервовані об'єкти недобудови, належні на праві власності скаржнику. Рішення суду, як зазначало Товариство, унеможливлює розконсервацію, добудову та введення в експлуатацію зазначених об'єктів недобудови.

Однак апеляційний суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області від 22.06.1989 № 296 затверджено акт вибору земельної ділянки під будівництво житлових будинків і об'єктів соцкультпобуту в с.Сухий Лиман. Із рішення Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області від 19.07.1990 № 318 вбачається, що вказана земельна ділянка була вилучена із землекористування радгоспу «Авангард» та передана у користування тресту «Уренгойгаздоррембуд» для будівництва житлових будинків.

У 1989 році виконкомом Овідіопольської районної міської Ради депутатів трудящих Уренгойському ремонтно-будівельному дорожньому тресту «Уренгойгаздорремстрой» видано державний акт на право користування землею серії Б №031751, відповідно до якого за вищеназваним землекористувачем закріплено в безстрокове і безоплатне користування 13 га землі для будівництва житлових будинків в с. Сухий Лиман Овідіопольського району. Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі запису державних актів на право користування землею за № Р-13-89-г.

Для будівництва житлових будинків трест «Уренгойгаздоррембуд» у травні 1993 року уклав договір підряду на капітальне будівництво з Одеським виробничим управлінням «Облавтодор».

07.05.1993 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива», засновниками якого стали ремонтно-будівельний дорожній трест «Уренгойгаздоррембуд» та кооператив «Автодорсервіс».

Після створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива», 23.12.1993, ремонтно-будівельний дорожній трест «Уренгойгаздоррембуд» був реорганізований у відособлений підрозділ без прав юридичної особи виробничого об'єднання «Уренгойгазпром» Російського акціонерного товариства «Газпром».

Рішенням Сухолиманської сільської ради від 21.08.1996 № 76 тресту «Уренгойгаздоррембуд» виділено та передано під індивідуальне будівництво земельну ділянку площею 3 га.

27.11.1998 між виробничим об'єднанням «Уренгойгазпром», до складу якого на той час уже входив трест «Уренгойгаздоррембуд», і Товариством з обмеженою відповідальністю «МКП-Одеса», за погодженням з Одеським виробничим управлінням «Облавтодор», було укладено договір підряду капітального будівництва щодо продовження будівництва 108 житлових котеджів у с. Сухий Лиман.

Об'єкти незавершеного будівництва селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району були внесені до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» від 08.11.2004 № 6 та зі змінами (новою редакцією) статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива», що були затверджені загальними зборами учасників товариства (протокол від 23.09.2005 № 9) і зареєстровані державним реєстратором Овідіопольської районної державної адміністрації.

Апеляційна інстанція виходила з того, що вказані вище обставини зазначені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 зі справи № 6-45177св14, в якій також зазначено про те, що до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації в установленому законом порядку та його державної реєстрації право власності на нього не виникає, тому суд касаційної інстанції з посиланням на статті 179 181 190 316 317 328 329 331 376 Цивільного кодексу України підтримав висновок апеляційного суду про відмову у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

При цьому, у рішенні Господарського суду Одеської області від 26.09.2011 у справі №4/17-3436-2011, яке не оскаржено та набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест з ремонту та утриманню промислових доріг «Уренгойгазавтодор» про визнання права власності та зобов'язання здійснити певні дії встановлено, що об'єкти незавершеного будівництва, розташовані в с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області було внесено до Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» особою, яка не була власником вказаного майна та вказана особа не могла вчиняти передачу до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» 108 об'єктів незавершеного будівництва, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой» і розташовані в с. Сухий Лиман, Овідіопольського району Одеської області.

Разом з цим, в якості доказу права власності на об'єкти незавершеного будівництва, які знаходяться на спірній земельній ділянці, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива» надавало до апеляційного суду нову редакцію статуту Товариства (протокол від 03.05.2017 року №16), де зазначено, що в якості статутного капіталу передано майно - незавершене будівництво, в тому числі будинки у кількості 108 штук на загальну суму 12 586 842 грн. 52 коп.

Апеляційний суд вірно визначився, що нова редакція статуту Товариства не може бути доказом належності права власності, оскільки нова редакція статуту затверджена у 2017 році, а рішення Господарського суду, що оскаржувалось Товариством, було ухвалено 30.05.2012, тобто нову редакцію статуту затверджено після ухвалення рішення суду.

Враховуючи викладене, нова редакція статуту Товариства, яка з'явилася після прийняття оскарженого рішення суду першої інстанції, не може бути належним доказом того, що таке судове рішення стосувалося прав, інтересів та (або) обов'язків Товариства, що не було залучено до участі у справі.

Поряд з цим, апеляційним судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості про належність 108 об'єктів нерухомості Товариству з обмеженою відповідальності «Перспектива» на праві власності або іншому праві користування, що підтверджується відповідними витягами з реєстрів.

Позивачем надано копію рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Василівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.05.2014 № 12849182, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Перспектива» у державній реєстрації права власності на майновий комплекс селища газобудівельників, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Морська, будинок 1а.

За таких обставин, апеляційний суд правильно визнав, що Товариством не доведено, що судом першої інстанції вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов'язки при прийнятті рішення у справі, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Отже посилання Товариства вмотивовано відхилені апеляційним судом, тому касаційний суд не вбачає розумних сумнівів щодо неналежної оцінки апеляційним судом документів наявних у справі в розрізі правової позиції Товариства щодо вирішення питання про його права та інтереси прийнятим у справі рішенням суду від 30.05.2012.

Щодо інших аргументів Товариства, викладених в касаційній скарзі, то посилання на те, що суд апеляційної інстанції виражав своє негативне відношення до пояснень та доказів Товариства, що на думку останнього свідчить про неналежну оцінку таких доказів, то такі доводи відхиляються, через те, що висновки суду та зміст оскаржуваного судового акта відповідають положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання Товариства на перекручування апеляційною інстанцією встановлених Господарським судом Одеської області у справі №4/17-3436-2011 обставин не знайшли свого підтвердження, позаяк рішенням від 26.09.2011 у справі №4/17-3436-2011 встановлено, що об'єкти незавершеного будівництва, розташовані в с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області було внесено до Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» особою, яка не була власником вказаного майна та не могла вчиняти передачу до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» 108 об'єктів незавершеного будівництва.

Стосовно акта приймання - передачі майна до статутного капіталу Товариства, про наявність якого зазначено у рішенні від 26.09.2011 у справі №4/17-3436-2011, то в розрізі вказаного вище, аргументи про наявність такого, а відтак і взаємовиключність висновків апеляційного суду у даній справі, відхиляються судом як безпідставні.

Тому також відхиляються доводи про те, що рішенням від 26.09.2011 у справі №4/17-3436-2011 підтверджено факт власності Товариства на спірні об'єкти незавершеного будівництва з моменту передачі на баланс відповідно до акта приймання - передачі від 08.11.2004.

Посилання на цитати з рішення суду першої інстанції також відхиляються колегією суддів в силу викладених вище правових позицій Верховного Суду у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17.

Щодо посилань на статтю 96 Цивільного кодексу України, то апеляційний суд зазначив про те, що зі статуту скаржника вбачається, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» на даний час є КОМПАНІЯ ІНТЕРНЕШНЛ ХЕНДЛІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД, яка зареєстрована на Британських Віргінських островах, а не юридична особа відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой". З наведеного слідує послідовність висновків суду про те, що прийняте рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" не свідчить про автоматичне вирішення питання про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства, у якому засновником не є відповідач.

Посилання на те, що чинне законодавство, зокрема, у статті 119 Земельного кодексу України унормовує "фактичне землекористування", то приписами наведено статті унормовано правові засади та порядок набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність), що не свідчить про невідповідність висновків апеляційного суду в цій частині наведеній нормі права.

Крім того додані до касаційної скарги докази реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва за Товариством в силу ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України касаційним судом не приймаються.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, а наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційних скаргах щодо незаконності оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 301 304 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі Господарського суду Одеської області №5017/461/2012, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов