ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1223/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Потапенко В.В.)

від 23.11.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.)

від 05.03.2018

у справі № 925/1223/17

за позовом Заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3"

про повернення нежитлового приміщення, стягнення неустойки та заборгованості з орендної плати,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Попенко О.С.,

позивача - Коломієць Н.В.,

відповідача - особисто,

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича (далі - ФОП Джумагазієв А.К.) та просив стягнути заборгованість з плати за оренду приміщень в сумі 8 413,32 грн та неустойку, нараховану за прострочення термінів повернення об'єкта оренди за період з 01.09.2014 по 31.08.2017 в сумі 261 372,60 грн; зобов'язати ФОП Джумагазієва Анатолія Карімовича повернути по акту прийому-передачі орендоване майно комунальної власності територіальної громади міста Умань - нежитлове приміщення магазину, загальною площею 186,3 м2, що знаходиться за адресою: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Комарова, 3, балансоутримувачу комунальному підприємству "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди ФОП Джумагазієв А.К. не виконав зобов'язання щодо повернення орендованого майна, у зв'язку з чим керівником прокуратури заявлено до стягнення орендну плату за червень та вересень 2017 року в розмірі 8 413,08 грн, неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 01.09.2014 по 01.09.2017, сплата якої передбачена приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, в розмірі 261 372,60 грн, а також вимога про зобов'язання відповідача повернути по акту прийому-передачі орендоване майно.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1223/17 позовні вимоги задоволені частково. Суд стягнув з ФОП Джумагазієва Анатолія Карімовича на користь Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3" 257 904,92 грн неустойки та зобов'язав ФОП Джумагазієва Анатолія Карімовича повернути по акту прийому-передачі орендоване майно комунальної власності територіальної громади міста Умань, а саме: нежитлове приміщення магазину загальною площею 186,3 м2. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8 413,32 грн припинив. У решті позову відмовив.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1223/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- за актом приймання-передачі приміщення в оренду балансоутримувачем Комунальним підприємством "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" 22.03.2006 було передано ФОП Джумагазієву Анатолію Карімовичу приміщення в будинку по вул. Комарова, 3, загальною площею 186,3 м2, на підставі попереднього договору оренди нежитлового приміщення № 68 від 22.03.2006;

- між відділом комунального майна Уманської міської ради (правонаступником якого є відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради) та ФОП Джумагазієвим Анатолієм Карімовичем 08.02.2010 було укладено договір оренди № 3/2010 нежитлового приміщення (далі - договір) - магазину, загальною площею 186,3 м2, розміщеного в будинку за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Комарова, 3, який знаходиться на балансі комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1";

- вартість об'єкта визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 29.05.2009 і становить за незалежною оцінкою 167 300,00 грн без ПДВ;

- пунктом 1.2. договору встановлено, що майно передається в оренду для розміщення виставки столярних виробів;

- відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання;

- в пункті 3.1. договору зазначено, що орендна плата встановлена за результатами конкурсу на право оренди майна міської комунальної власності (протокол засідання конкурсної комісії від 02.02.2010) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2010 - 1 535 грн;

- згідно з п. 3.2. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, з моменту фактичного вступу в користування, на підставі акту приймання-передання, згідно з рахунком одержувача коштів - відділу житлового господарства Уманської міської ради, авансовими платежами, до 15 числа поточного місяця;

- пунктом 3.3. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей же місяць;

- відповідно до п. 3.7. договору у разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату включно по день (дату) передачі балансоутримувачу об'єкта оренди за актом приймання-передавання, один примірник акта надає орендодавцю. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, з урахуванням штрафних санкцій;

- пунктом 5.1. договору встановлено, що орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору у 15-денний термін звільнити об'єкт і повернути його в належному стані балансоутримувачу по акту та відшкодувати збитки або втрати (повної або часткової) останнього, в разі погіршення стану орендованого майна з вини орендаря;

- згідно з п. 8.1 договору даний договір укладено до трьох років і діє з 08 лютого 2010 до 05 лютого 2013 включно;

- відповідно до пункту 8.4 чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено;

- відділом комунального майна Уманської міської ради 01.03.2013 направлено підприємцю лист за № 59 "Про неналежне виконання договірних зобов'язань" з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі та про звільнення об'єкта оренди і передачу його по акту балансоутримувачу;

- позивачем 18.09.2013 повторно було направлено підприємцю лист, в якому зазначено про припинення договору у зв'язку із закінченням строку, викладено вимогу про звільнення спірного об'єкта і передачу його балансоутримувачу по акту приймання-передачі та повідомлено про можливість нарахування неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення повернення об'єкта оренди. Цей лист відповідачем був отриманий 23.09.2013;

- відділом 29.10.2013 було направлено підприємцю у відповідь на його звернення про укладення договору оренди лист за № 255, в якому повідомлено, що договір оренди не може бути продовжений у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору;

- також 20.10.2016 відділом з управління комунальним майном направлено підприємцю лист за №204 «Про звільнення майна з користування», в якому вимагав негайно звільнити спірне орендоване нежитлове приміщення і повідомив про нарахування відповідачу неустойки на підставі статті 785 ЦК України за час прострочення повернення об'єкту оренди;

- аналогічні листи за №165 та №226 були направлені відповідачу відповідно 24.04.2017 та 09.06.2017;

- вважаючи, що ФОП Джумагазієвим Анатолієм Карімовичем не виконано зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення за актом, заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради звернувся із відповідним позовом до суду.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги в частині часткового стягнення з урахуванням строків позовної давності неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та зобов'язуючи підприємця повернути орендоване приміщення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки строк дії договору оренди припинився 06.02.2013, обов'язку щодо повернення майна підприємцем не виконано, наявні всі підстави для задоволення вимог в цій частині.

Припиняючи провадження в частині стягнення заборгованості з орендної плати за червень та вересень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заборгованість погашена орендарем в ході розгляду справи судом.

2.5. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду повністю, погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що місцевим судом повно та всебічно досліджено обставини справи, надано належну правову оцінку, у зв'язку з чим висновки суду, викладені в рішенні, є обґрунтованими та відповідають закону.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 925/1223/17, Фізична особа-підприємець Джумагазієв Анатолій Карімович подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича:

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України;

- судами не взято до уваги, що нарахування одночасно орендної плати за фактичне користування приміщенням та стягнення неустойки як подвійної плати за користування річчю за один і той же період є притягненням до подвійної відповідальності, що є недопустимим;

- судами першої та апеляційної інстанції не враховано здійснення орендарем плати за користування орендованим приміщенням за весь період його користування.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області просило відмовити в її задоволенні, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

4.2. Згідно із частинами 1 - 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

4.3. Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.4. Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

4.5. Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

4.6. Статтею 783 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

4.7. Частина 3 статті 283 Господарського кодексу України встановлює, що предметом оренди можуть бути також підприємства комунальної власності і такі відносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна"

4.8. Судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, встановлено, що орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4.9. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

4.10. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

4.11. За змістом ч. 1 ст. 763, ч. 1 ст. 764, ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

4.12. Згідно із ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

4.13. Відповідно до наведеної норми договір може бути пролонгованим, тобто продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором та укладеним на новий строк, користуючись переважним правом перед іншими особами на укладення цього договору.

4.14. Договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, на тих самих умовах, що були передбачені договором, при цьому для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

4.15. Відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України , статті 285 Господарського кодексу України, які регулюють переважне право наймача на укладення договору на новий строк, передбачено, що орендар (наймач), який належно виконує свої обов'язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк.

4.16. Сутністю ж переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.

У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.

4.17. На виконання викладених вимог суд встановлює, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених частиню 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4.18. Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.19. Зокрема, у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

4.20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відділом комунального майна Уманської міської ради 01.03.2013 направлено фізичній особі-підприємцю Джумагазієву Анатолію Карімовичу лист за № 59 "Про неналежне виконання договірних зобов'язань", в якому орендодавець зазначає про втрату переважного права на укладення договору оренди, а також вимагає сплатити заборгованість по орендній платі та про звільнення об'єкта оренди і передачу його по акту балансоутримувачу.

4.21. Проте, ні місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки змісту листа від 01.03.2013, в якому мова йдеться, зокрема, про втрату переважного права на укладення договору.

4.22. Також, судами попередніх інстанцій не було встановлено та надано належної правової оцінки взаємовідносинам сторін щодо з'ясування питання продовження користування наймачем майном після 05.02.2013, а саме: чи повідомляв наймач наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму; мету використання орендодавцем нерухомого майна після закінчення строку дії договору; чи належним чином виконував орендар свої обов'язки за договором, зокрема, щодо сплати орендних платежів та їх прийняття орендодавцем після 05.02.2013; чи мало місце продовження наймачем фактичного користування орендованим приміщенням, чи мало місце відмова орендодавця від пролонгації договору в установленому порядку і чи вчинені з боку останнього належні дії, спрямовані на припинення зобов'язань за договором.

4.23. Матеріально-правовою вимогою за позовною заявою є вимога орендодавця щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору та вимога про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення.

4.24. Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

4.25. Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов'язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

4.26. Проте, враховуючи, що судами попередніх обставин не з'ясовувалися правові підстави користування наймачем майном після 05.02.2013, застосування до спірних відносин положень статті 785 Цивільного кодексу України є передчасним.

4.27. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від17.05.2017 у справі № 914/433/16, від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16, Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 916/310/17, від 07.06.2018 у справі № 910/9482/16.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Джумагазієва Анатолія Карімовича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 925/1223/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

І.Ткач