Ухвала КГС ВП від 02.08.2018 року у справі №910/4518/16

Друк

Пошук

491

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4518/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Білоуса В.В.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ",

боржник, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь",

позивач - ОСОБА_1 ,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Паніотов Олег Костянтинович

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 01.10.2019

у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Доманська М.Л., Остапенко О.М.

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"

про стягнення заборгованості по заробітній платі

в межах справи № 910/4518/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ"

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 30.10.2019 через Північний апеляційний господарський суд Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 29.10.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі №910/4518/16 у порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4518/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.11.2019.

2.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 поновлено Приватному акціонерному товариству "Азовелектросталь" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №910/4518/16 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та призначено її розгляд на 06.02.2020. Розгляд справи 06.02.2020 відкладено ухвалою Суду на 20.02.2020.

2.2. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2020 справу №910/4518/16 разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 і доданими до неї документами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2.3. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 справу №910/4518/16 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду 01.10.2019 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" за участю арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про стягнення заборгованості по заробітній платі повернено відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду в порядку частини шостої статті 303 ГПК України.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4518/16 визначено колегію суддів Верховного Суду: Катеринчук Л.Й. - головуюча, Білоус В.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 12.05.2020; ухвалою Суду 14.05.2020 у зазначеному складі суддів прийнято справу №910/4518/16 разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову апеляційного суду 01.10.2019 і доданими до неї документами до провадження, призначено її розгляд на 04.06.2020.

3.1. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/4518/16 визначено колегію суддів: Катеринчук Л.Й. - головуюча, Банасько О.О., Білоус В.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020; ухвалою Суду від 02.06.2020 у зазначеному складі суддів прийнято справу №910/4518/16 разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову апеляційного суду від 01.10.2019 і доданими до неї документами до провадження з призначеним ухвалою Суду 14.05.2020 розглядом на 04.06.2020 о 09:45.

4. Розпорядник майна Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" арбітражний керуючий Паніотов О.К. подав відзив на касаційну скаргу.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Провадження у справі №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (далі - ПрАТ "Азовелектросталь", боржник, відповідач), порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 (за наслідком нового розгляду справи у підготовчому засіданні) за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії розпорядження майном, введеній цією ж ухвалою місцевого суду з призначенням розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.

6. 16.11.2016 поштовим відправленням ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до місцевого суду з позовною заявою до ПрАТ "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просила стягнути з відповідача-боржника на її користь 13 542, 82 грн. основного боргу, 10 000 грн. моральної шкоди, а також компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі, встановленому під час судового розгляду, на підставі статті 43 Конституції України, статей 115, 116, 117, 233, 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (том 24, а.с. 176-196).

7. 27.03.2018 поштовим відправленням до місцевого суду ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, заявлених 16.11.2016, до суми 37 167, 91 грн., з яких 13 542, 82 грн. - заборгованість по зарплаті, 20 685, 82 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 02.03.2018 та 2 939, 27 грн. - компенсація у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати (том 84, а.с. 2-19).

8. 02.05.2018 до місцевого суду надійшов відзив ПрАТ "Азовелектросталь" на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому боржник-роботодавець зазначив про те, що визнає позовні вимоги на суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 13 542, 82 грн., на суму компенсації за затримку у виплаті заробітної плати (після утримуваних обов`язкових податків) у розмірі 2 775, 07 грн. та на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11 838, 83 грн. (том 85, а.с. 16-21).

9. 03.04.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10. 03.06.2019 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково, стягнув з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на суму 13 542, 82 грн. та компенсацію за втрату частини заробітної плати на суму 2 775, 07 грн.; стягнув з ПрАТ "Азовелектросталь" в дохід Державного бюджету України 1 378 грн. судового збору; у решті позовних вимог відмовив (том 91, а.с. 146-148).

11. Розглядаючи майнові вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовелектросталь", суд першої інстанції встановив, що за даними довідки про заборгованість перед працівником вбачається, що ПрАТ "Азовелектросталь" не виплатило ОСОБА_1 на дату звільнення заробітну плату на суму 13 542, 82 грн., що стало підставою для звернення звільненого працівника 16.11.2016 до місцевого господарського суду у справу №910/4518/16 про банкрутство ПрАТ "Азовелектросталь" з позовом про стягнення суми основного боргу по заробітній платі в розмірі 13 452, 82 грн., моральної шкоди на суму 10 000 грн. та компенсації у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати (том 85, а.с. 17).

Місцевим судом встановлено, що 02.04.2018 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 27.03.2018 про збільшення позовних вимог, яку судом не прийнято до уваги з огляду на те, що до зазначеної заяви не додано доказів сплати судового збору (том 84, а.с. 2-19).

За таких обставин, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 відповідно до поданої 16.11.2016 позовної заяви з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 13 542, 82 грн., моральної шкоди на суму 10 000 грн. та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати (том 24, а.с. 176-196).

12. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що у порушення вимог статей 94, 116 КЗпП України на дату звільнення ОСОБА_1 із займаної посади боржником-роботодавцем не було виплачено позивачці заробітну плату на суму 13 542, 82 грн., що підтверджується довідкою боржника про заборгованість перед працівником, а, відтак, заявлена позивачкою до стягнення з відповідача сума заборгованості по заробітній платі визнана боржником та не потребує доказування в силу частини першої статті 75 ГПК України (том 85, а.с. 16, 17).

Суд надав оцінку розрахунку відповідача щодо компенсації позивачці частини доходів у вигляді заробітної плати на суму 2 775, 07 грн. у зв`язку із порушенням строків її виплати та дійшов висновку про його обґрунтованість (том 85, а.с. 17). Зазначена сума компенсаційних виплат внаслідок затримки у розрахунку з оплати праці є складовою частиною заробітної плати ОСОБА_1 та гарантією її конституційного права на оплату праці.

Відмовляючи в позові щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції зіслався на приписи статті 237-1 КЗпП України щодо обов`язку роботодавця відшкодувати працівнику моральну шкоду у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, і за встановлених обставин недоведення позивачкою-працівником належними та достатніми доказами в розумінні статей 74, 76, 79 ГПК України факту завдання їй відповідачем-роботодавцем моральних страждань, дійшов висновку про відмову в позові у цій частині.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

13. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019, в якій просила скасувати оскаржуване рішення у частині відмови в позові та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням збільшених позовних вимог, обґрунтовуючи неповнотою дослідження місцевим судом обставин справи, порушенням норм процесуального закону (статей 3, 11, 46, 162, 164, 176, 236 ГПК України) та статті 5 Закону України "Про судовий збір" при розгляді майнових вимог ОСОБА_1 до боржника щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при її звільненні (том 95, а.с. 38-44).

13.1. Позивачка доводила, що судом першої інстанції розглянуто даний майновий спір, виходячи із позовних вимог, заявлених 16.11.2016, однак, безпідставно, в порушення приписів пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України, не прийнято до уваги її заяву про збільшення позовних вимог від 27.03.2018, оскільки ОСОБА_1 , як кредитор по заробітній платі, звільнена від сплати судового збору за звернення до господарського суду із збільшеними позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при її звільненні.

13.2. Позивачка зауважила, що положення частини одинадцятої статті 176 ГПК України застосовуються і до заяв з майновими вимогами до боржника (заяв про збільшення майнових вимог), які подано без доказів сплати судового збору, та передбачають залишення таких заяв без руху з наданням заявнику строку на усунення їх недоліків; однак, за умов несплати ОСОБА_1 судового збору при поданні заяви із збільшеними позовними вимогами, що є майновими вимогами до боржника по заробітній платі на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, місцевим судом не прийнято до уваги таку заяву позивачки та розглянуто майновий спір, виходячи із вимог, заявлених ОСОБА_1 при поданні позовної заяви.

14. 01.10.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовелектросталь" за участю розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К. про стягнення заборгованості по заробітній платі у справі №910/4518/16 про банкрутство ПрАТ "Азовелектросталь" скасовано в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовелектросталь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено, стягнено з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на суму 95 466, 31 грн.; стягнено з ПрАТ "Азовелектросталь" в дохід Державного бюджету України 2 067 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді (том 95, а.с. 57-64).

14.1. Апеляційним судом встановлено, що між сторонами спору існували трудові правовідносини, які припинилися у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з роботи на ПрАТ "Азовелектросталь" відповідно до наказу №241-к від 31.08.2016; заборгованість відповідача перед позивачкою з виплати заробітної плати на дату звільнення становила 13 542, 82 грн., що підтверджується розрахунковим листком відповідача-роботодавця за вересень 2016 року; зазначену суму основного боргу по заробітній платі перед позивачкою відповідач визнав у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивачки 13 542, 82 грн. основного боргу по заробітній платі як безспірного.

14.2. Апеляційний суд встановив, що відповідачем у відзиві на позов розраховано суму компенсації позивачки за час затримки у виплаті їй заробітної плати (після утримання податків) у розмірі 2 775, 07 грн., яку місцевий суд визнав безспірною, та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсаційної виплати на суму 2 775, 07 грн.; апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та залишив у силі оскаржуване рішення в цій частині.

14.3. Скасовуючи рішення місцевого суду від 03.06.2019 у частині "відмови у задоволенні решти позовних вимог" з прийняттям нового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відхилення заяви позивачки про збільшення позовних вимог у зв`язку з неподанням нею доказів сплати судового збору та залишив поза увагою позовну вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за період прострочення у виплаті заробітної плати з 01.09.2016 по 02.03.2018.

Апеляційний суд зауважив, що в силу пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. Таке процесуальне право реалізовано позивачкою 27.03.2018 поданням заяви про збільшення позовних вимог вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 02.03.2018 на суму 20 685, 82 грн.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено пільгу щодо сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях для позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, дійшов висновку, що позивачка, як кредитор по заробітній платі, звільняється від сплати судового збору, оскільки позовні вимоги заявлені про стягнення заробітної плати та компенсаційних виплат, у зв`язку із затримкою у розрахунку з позивачкою на дату звільнення з підприємства-відповідача.

Апеляційний суд встановив, що ухвалою від 03.04.2019 місцевий господарський суд вирішив розглядати позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Разом з тим, місцевий суд всупереч висновкам, викладеним в ухвалі 03.04.2019, не виконавши вимог частини першої статті 174 ГПК України щодо залишення позовної заяви без руху, поданої з недоліками її форми (за відсутності доказів сплати судового збору), та порушивши передбачене пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України процесуальне право позивачки на збільшення позовних вимог до початку першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, дійшов помилкового висновку про відхилення вимог, викладених позивачкою у заяві від 27.03.2018 про збільшення позовних вимог. Апеляційний суд зауважив, що місцевий суд безпідставно зіслався на відсутність доказів сплати судового збору за пред`явлення спірних вимог, оскільки позивачка, як працівник, звільнена від його сплати.

14.4. Розглядаючи по суті позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки відповідача у розрахунку при звільненні позивачки, апеляційний суд встановив, що між сторонами відсутній спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 на суму 13 542, 82 грн., з огляду на що відповідач-роботодавець зобов`язаний виплатити позивачці-працівнику її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 заявлено про стягнення з відповідача-роботодавця її середнього заробітку за період з 01.09.2016 по 02.03.2018, тобто за 379 робочих днів. За даними довідки відповідача про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 251, 89 грн. (том 85, а.с. 18).

Апеляційний суд, керуючись приписами пунктів 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, здійснивши власний розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за заявлений нею період з 01.09.2016 по 02.03.2018, дійшов висновку, що стягненню з ПрАТ "Азовелектросталь" підлягає 95 466, 31 грн. (251,89 грн.*379 днів) середнього заробітку ОСОБА_1 відповідно до статті 117 КЗпП України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПрАТ "Азовелектросталь", відповідач у справі)

15. Скаржник доводив, що постанова апеляційного суду від 01.10.2019 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 03.06.2019 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як кредитора по заробітній платі.

16. Скаржник аргументував, що при прийнятті оскаржуваного рішення у частині стягнення з боржника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки, апеляційний суд не врахував, що в силу частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язковою підставою та складовою відповідальності роботодавця за затримку здійснення розрахунку з працівником є наявність вини роботодавця, про що зроблено висновок Верховним Судом України у постанові від 13.03.2017 у справі №6-259цс17.

17. Скаржник зауважив, що відповідач з об`єктивних причин не міг виплатити грошові кошти позивачці, з огляду на те, що у період з 05.11.2015 по 16.06.2016 у виконавчих провадженнях було накладено численні арешти на рахунки та інше майно боржника, зокрема, на рахунок ПрАТ "Азовелектросталь" у ПАТ "Універсал Банк", який використовувався боржником для сплати заробітної плати трудовому колективу підприємства; арешти з рахунків знято лише 02.11.2017 ухвалою місцевого суду. Скаржник звернув увагу на те, що при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки ПрАТ "Азовелектросталь" у розрахунку з ОСОБА_1 за період з 01.09.2016 по 02.11.2017 суд апеляційної інстанції не врахував відсутності вини боржника у затримці виплати заробітної плати у спірний період як необхідної передумови застосування до відповідача-роботодавця відповідальності у порядку статті 117 КЗпП України та дійшов передчасного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 95 466, 31 грн. середнього заробітку за період з 01.09.2016 по 02.03.2018.

Доводи інших учасників справи

18. Розпорядник майна ПрАТ "Азовелектросталь" Паніотов О . К . у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Азовелектросталь" погодився з доводами боржника, вважав їх законними й обґрунтованими, у зв`язку з чим просив касаційний суд скасувати постанову апеляційного суду 01.10.2019, а рішення суду першої інстанції 03.06.2019 залишити в силі.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Кодекс законів про працю України

Частина перша статті 47 - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина перша статті 94 - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частина перша статті 116 - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частина перша статті 117 - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

20. Закон України "Про оплату праці"

Частина перша статті 1 - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 28 - у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній на момент введення процедури розпорядження майном ПрАТ "Азовелектросталь" ухвалою суду від 14.03.2017

Частина четверта статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

22. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995

Пункт 1 - цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" цього пункту).

Пункт 2 - у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пункт 4 - при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема: е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Пункт 8 - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

23. Закон України "Про судовий збір"

Пункт 1 частини першої статті 5 - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

24. Господарський процесуальний кодекс України

Частина перша статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина четверта статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень у касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів відповідача-боржника про порушення апеляційним судом приписів статті 117 КЗпП України при прийнятті оскаржуваної постанови.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

26. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

27. Положеннями частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на момент відкриття Господарським судом міста Києва ухвалою від 03.04.2019 провадження з розгляду вимог ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовелектросталь" про стягнення заробітної плати у межах справи про банкрутство №910/4518/16, передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, водночас, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною дев`ятою статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який розглядає справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права та отримати задоволення вимог, а також дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, що перебуває у процедурі банкрутства, у тому числі за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, чинного з 21.10.2019, що застосовується у процедурі банкрутства ПрАТ "Азовелектросталь" з 21.10.2019, та визначений позивачем у статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Результат розгляду вимог майнового характеру до відповідача-боржника, зокрема, про стягнення з боржника заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати та про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, може мати наслідком зменшення активів боржника, збільшення кредиторської заборгованості та зачіпати права й інтереси кредиторів боржника, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру.

Така правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц.

28. Судами встановлено, що у межах справи №910/4518/16 про банкрутство ПрАТ "Азовелектросталь" 16.11.2016 ОСОБА_1 заявлено майнові вимоги до боржника-роботодавця про стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 13 542, 82 грн., моральної шкоди на суму 10 000 грн. та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі, встановленому під час судового розгляду (том 24, а.с. 176-196); у подальшому, 27.03.2018 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог до суми в розмірі 37 167, 91 грн., з яких 13 542, 82 грн. заробітної плати, 2 939, 27 грн. компенсації у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та 20 685, 82 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 02.03.2018 включно, розрахованого на підставі статей 116, 117 КЗпП України, з посиланням на порушення відповідачем права позивачки на своєчасний розрахунок при її звільненні з підприємства-відповідача відповідно до наказу №241-к від 31.08.2016 у зв`язку із закінченням строку трудового договору (том 84, а.с. 2-19).

29. За доводами касаційної скарги ПрАТ "Азовелектросталь" вбачається, що боржник заперечував правильність застосування апеляційним судом при розгляді збільшених позовних вимог ОСОБА_1 приписів статті 117 КЗпП України щодо відповідальності відповідача-боржника за затримку у здійсненні розрахунку з позивачкою-звільненим працівником з посиланням на відсутність його вини у затримці виплати їй заробітної плати у спірний період і доводив відсутність підстав для стягнення середнього заробітку.

30. Аналіз приписів статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. У разі невиконання такого обов`язку з вини роботодавця, у працівника виникає право вимагати виплати йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці.

Отже, законодавцем покладено на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання зазначеного обов`язку до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, водночас працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункти 69-72 постанови).

31. За змістом частини першої статті 9 ЦК України вбачається, що положення ЦК України застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства, тобто субсидіарно. Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України як засади цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц зроблено правовий висновок про те, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена у часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків (пункт 78 постанови 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Виходячи з частини першої статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно із стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає у тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відтак, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця перед звільненим працівником за несвоєчасний розрахунок, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір заявленого працівником до стягнення з роботодавця відшкодування у порядку, передбаченому статтею 117 КЗпП України, незалежно від того, чи суд задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункти 81, 82, 84, 86, 87, 92 постанови).

32. Велика Палата Верховного Суду при перегляді судових рішень у справі №761/9584/15-ц щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки у розрахунку зі звільненим працівником визначила критерії, які необхідно враховувати судам, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні працівника відповідно до статті 117 КЗпП України. Так, суди повинні враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Отже, при розгляді спору щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за прострочення у розрахунку із працівником на дату його звільнення суд повинен врахувати розмір заборгованості роботодавця перед працівником по заробітній платі та інших належних йому виплатах на дату звільнення, тривалість невиплати працівнику основного боргу, дії сторін щодо врегулювання спору, а також забезпечити дотримання розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника.

33. Колегія суддів зауважує, що в силу частини першої статті 300 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції не належить встановлення фактичних обставин справи, оскільки касаційний суд перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі обставин, вже встановлених місцевим та апеляційним судами.

З огляду на повноваження касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє, як необґрунтовані, доводи боржника-роботодавця за змістом касаційної скарги щодо помилкового стягнення апеляційним судом з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посиланням на відсутність його вини у затримці виплати працівнику заробітної плати у спірний період, оскільки такі доводи спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, яким була надана правова оцінка апеляційним судом.

Разом з тим, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц щодо права суду зменшити розмір заявленого працівником до стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні, а також з огляду на обставини здійснення щодо відповідача-роботодавця процедури банкрутства у справі №910/4518/16 на стадії розпорядження майном, що вимагає пропорційного та справедливого розподілу активів боржника між усіма його кредиторами, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість зменшення заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми середнього заробітку за спірний період затримки у розрахунку.

34. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми, про що зроблено висновок Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи №711/4010/13-ц у постанові від 18.03.2020 (пункт 40 постанови).

Застосовуючи до спірних правовідносин у справі №910/4518/16 критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку працівника за час затримки роботодавцем розрахунку при його звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, Верховний Суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2016 ОСОБА_1 заявлено до стягнення з ПрАТ "Азовелектросталь" невиплачену їй на дату звільнення 31.08.2016 заробітну плату на суму 13 542, 82 грн., а під час розгляду її позовних вимог у суді першої інстанції доповнено їх вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 02.03.2018 на суму 20 685, 82 грн.

ОСОБА_1 звернулася із заявою про збільшення позовних вимог та стягнення з ПрАТ "Азовелектросталь" середнього заробітку 27.03.2018, тобто зі спливом більш як 1,5 року після її звільнення 31.08.2016 із займаної посади у ПрАТ "Азовелектросталь".

За результатами розгляду спору апеляційним судом здійснено власний арифметичний розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за заявлений нею період з 01.09.2016 по 02.03.2018 та стягнено з ПрАТ "Азовелектросталь" за 379 робочих днів прострочення у проведенні розрахунку з ОСОБА_1 на дату її звільнення 95 466, 31 грн. середнього заробітку у порядку статті 117 КЗпП України.

Сума заборгованості боржника перед ОСОБА_1 по заробітній платі 13 542, 82 грн. у сім разів менша від суми середнього заробітку за затримку у розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 95 466, 31 грн., яку було стягнено на її користь з роботодавця ПрАТ "Азовелектросталь" оскаржуваною постановою апеляційного суду 01.10.2019.

Щодо роботодавця ПрАТ "Азовелектросталь" здійснюється процедура банкрутства у справі №910/4518/16, у ході якої ухвалою місцевого суду 02.11.2017 скасовано арешти грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку ПрАТ "Азовелектросталь" у ПАТ "Універсал Банк", у частині, необхідній для виплати заробітної плати та нарахувань на заробітну плату, у тому числі, але не виключно, накладені постановами державних виконавців у виконавчих провадженнях №49243103 від 05.11.2015, №49739715 від 25.01.2016, №51000000 від 16.05.2016 та №51267454 від 10.06.2016.

Отже, у період з листопада 2015 року по листопад 2017 року боржник був обмежений у можливості використання грошових коштів, наявних на його банківському рахунку, у тому числі спрямування спірних коштів на погашення заборгованості перед кредиторами по заробітній платі.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про неспівмірність суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, присудженої апеляційним судом до стягнення з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 , та порушення апеляційним судом внаслідок прийняття оскаржуваного рішення балансу інтересів роботодавця і працівника.

35. Верховний Суд зазначає, що одним із варіантів приблизної оцінки розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою виплати їй заробітної плати, які можна розумно передбачити, може бути розрахунок на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами у річному обчисленні у 2016-2018 роках розміру сум, які позивачка, недоотримавши належні їй кошти від роботодавця, могла би сплатити як відсотки за відповідний період, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя (пункт 94.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц). Такий критерій, з урахуванням фактичних обставин справи, було враховано Великою Палатою Верховного Суду у справі №711/4010/13-ц при зменшенні близько у 2,5 рази суми середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги в розмірі 72 000 грн. звільненому працівнику, яку місцевим та апеляційним судами присуджено до стягнення з роботодавця, із суми 324 837, 48 грн. до 130 000 грн. (пункти 42.7., 43 постанови Великої Палати Верховного Суду 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц).

Зважаючи на здійснення щодо відповідача-роботодавця процедури банкрутства, що зумовлює обов`язок суду забезпечити баланс інтересів між боржником та його кредиторами, у тому числі кредиторами по заробітній платі, з огляду на встановлені судами обставини заявлення позивачкою до стягнення з відповідача через 1,5 року після її звільнення 31.08.2016 середнього заробітку (20 685, 82 грн.) за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 01.09.2016 по 02.03.2018, що майже у двічі перевищує основний борг по заробітній платі (13 542, 82 грн.) на дату її звільнення, за умов працевлаштування ОСОБА_1 на іншому підприємстві з 18.05.2017 та одержання нею заробітної плати за новим місцем праці, що вбачається з даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-7 органу ПФУ щодо ОСОБА_1 за звітний період травень 2017 року - січень 2018 року, впродовж якого роботодавцем-страхувальником - ТОВ "Фарм-Консалтінг" сплачувався єдиний внесок до органу ПФУ та обліковувався страховий стаж ОСОБА_4 , а також обставини визнання відповідачем середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні ОСОБА_1 на суму 11 838, 83 грн., Верховний Суд, керуючись принципом розумності та справедливості балансу інтересів роботодавця і працівника, вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідає обставинам даної справи і зазначеним критеріям зменшення розміру заявленого працівником середнього заробітку, визначення розміру відповідальності ПрАТ "Азовелектросталь" за прострочення належних ОСОБА_1 виплат на дату її звільнення на суму 10 000 грн. (том 84, а.с. 11, 15-16, том 85, а.с. 16, 18).

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити.

За таких обставин, постанова апеляційного суду від 01.10.2019 у частині розгляду спору про стягнення середнього заробітку підлягає зміні з прийняттям рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та стягнення з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 10 000 грн. середнього заробітку згідно статті 117 КЗпП України.

36. Також, Верховний Суд вважає такими, що не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 щодо правової природи середнього заробітку, що нараховується у порядку статті 117 КЗпП України, та особливостей застосування визначеної пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільги щодо сплати судового збору позивачами у справах про стягнення заробітної плати, висновки суду апеляційної інстанції про те, що не підлягала оплаті судовим збором подана до місцевого господарського суду заява ОСОБА_1 від 27.03.2018 про збільшення позовних вимог та їх доповнення вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки відповідача у розрахунку при звільненні позивачки.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, так як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати (пункти 57, 58 постанови від 30.01.2019 у даній справі).

Верховний Суд зауважує, що незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини незастосування місцевим судом до спірних правовідносин частини першої статті 174 ГПК України, що визначає обов`язок суду надати позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, а, відтак, і заяви про збільшення позовних вимог майновими вимогами, апеляційний суд, керуючись повноваженнями згідно із статтею 269 ГПК України, не був позбавлений процесуального права розглянути збільшені позовні вимоги по суті та розподілити судовий збір, що підлягав сплаті позивачем при їх пред`явленні, за результатами апеляційного перегляду справи в порядку статей 129, 282 ГПК України.

Зважаючи на те, що за результатами касаційного перегляду постанови апеляційного суду від 01.10.2019 у справі №910/4518/16 Верховним Судом зменшено заявлену ОСОБА_1 до стягнення з ПрАТ "Азовелектросталь" суму середнього заробітку за час затримки у розрахунку при її звільненні з 20 685, 82 грн. до 10 000 грн. та задоволено її вимоги на суму 10 000 грн., Суд, керуючись частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, здійснює новий розподіл судових витрат за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Так, на відповідача необхідно покласти судові витрати за подання позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (48,34%) та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 332, 25 грн. судового збору.

Решту суми судового збору 1 423, 75 грн. за звернення ОСОБА_1 з майновими вимогами до ПрАТ "Азовелектросталь" про стягнення середнього заробітку у частині вимог, які не були задоволені судом за результатами розгляду спору, слід стягнути в дохід Державного бюджету України з ОСОБА_1 .

Також, з відповідача слід стягнути в дохід Державного бюджету України судові витрати позивачки за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1 998, 38 грн. судового збору; решта судового збору 2 135, 62 грн. за апеляційний перегляд справи підлягає стягненню з позивачки в дохід Державного бюджету України.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

37. Верховний Суд відхиляє доводи боржника, викладені у касаційній скарзі, як такі, що спрямовані на переоцінку судом касаційної інстанції обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно із статтею 300 ГПК України, та частково погоджується з резолютивною частиною постанови апеляційного суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з підстав, зазначених у пунктах 30-35 мотивувальної частини даної постанови касаційного суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на таке та висновки пунктів 30-36 мотивувальної частини цієї постанови, Верховний Суд вважає правильним касаційну скаргу відповідача задовольнити частково, постанову апеляційного суду від 01.10.2019 у справі №910/4518/16 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції даної постанови Верховного Суду та виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

"1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості по заробітній платі у справі №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Прийняти у цій частині нове рішення:

"1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок, 83, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок, 83, код ЄДРПОУ 25605170) в дохід Державного бюджету України 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 25 (двадцять п`ять) коп. судового збору за розгляд справи в місцевому суді.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 1 423 (одну тисячу чотириста двадцять три) грн. 75 (сімдесят п`ять) коп. судового збору за розгляд справи в місцевому суді.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок, 83, код ЄДРПОУ 25605170) в дохід Державного бюджету України 1 998 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 38 (тридцять вісім) коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 2 135 (дві тисячі сто тридцять п`ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази".

В. Судові витрати

39. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та зміною рішення суду апеляційної інстанції в частині розгляду вимог про стягнення середнього заробітку та зменшення задоволеної судом його суми до 10 000 грн., на позивача слід покласти судові витрати відповідача за подання касаційної скарги пропорційно до задоволених касаційним судом вимог відповідача, а саме судовий збір на суму 2 847, 50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі №910/4518/16 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції даної постанови Верховного Суду та виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

"1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Прийняти у цій частині нове рішення:

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази".

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок, 83, код ЄДРПОУ 25605170) 2 847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 50 (п`ятдесят) коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.В. Білоус

Популярні новини