ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/478/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді Александренко К.І.,

учасники справи:

позивач - Хмельницька міська рада,

представник позивача - Кучевська Г.В. (довіреність від 15.12.2017 № 02-14-1823),

відповідач - управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області,

представник відповідача - Гринишин І.П. (довіреність від 26.01.2018 № 5/2018); Ліщишин О.А. (довіреність від 23.04.2018 № 7/2018),

третя особа - Міністерство внутрішніх справ України,

представник третьої особи - Пташнік Н.М. (довіреність від 02.04.2018 № 17/2018); Гізатулін М.Б. (довіреність від 02.04.2018 № 19/2018),

розглянув касаційну скаргу Хмельницької міської ради

на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 (головуючий суддя Гладій С.В.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 (головуючий Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В. і Демидюк О.О.)

у справі № 924/478/16

за позовом Хмельницької міської ради (далі - Рада),

до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - Управління),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України (далі - Міністерство),

про стягнення 951 012,80 грн. основного боргу, 51 354,60 грн. інфляційних втрат, 11 021,33 грн. 3 % річних, 157 112,52 грн. пені.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рада звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління про стягнення з Управління на користь Ради за невиконання договору від 31.01.2008 № 1/27 (далі - Договір; з урахуванням додаткових угод від 29.10.2008, від 19.03.2012 та від 25.12.2014) 951 012,80 грн. суми основного боргу, виходячи з вартості загальної площі квартир, що підлягають поверненню, з розрахунку ціни 1 м2 житла на час повернення, 51 354,60 грн. інфляційних, 11 021,33 грн. 3% річних та 157 112,52 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Радою виконано умови Договору, який укладено Радою та Управлінням, в частині виділення у борг Управлінню однокімнатної квартири АДРЕСА_6 (загальною площею 30,9 м2, житловою площею 17 м2), яка перебувала у комунальній власності та була вільною, та двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 71,21 м2, житловою площею 36,2 м2), яку було передано Раді забудовником ВАТ "Домобудівний комбінат" як внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у натуральному вигляді згідно з укладеним між ними договором про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 27.03.2007 № 25. У свою чергу Управління не виконало свої обов'язки щодо повернення до 31.12.2015 Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2) та двокімнатної квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 55,74 кв.м, житловою площею 30,99 м2), як це передбачено підпунктом 2.1.1 Договору та не компенсовано вартість вказаних квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2, як це передбачено пунктом 4.1 Договору.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.06.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить у своєму складі як договір міни, так і договір купівлі-продажу, які відповідно до вимог чинного законодавства укладаються у письмовій формі і підлягаю нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому ані Договір, ані додаткові угоди до нього нотаріально не посвідчені та державну реєстрацію не здійснено;

- належним способом захисту прав Ради у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з Управління грошових коштів. Крім того, звернення Ради з позовом про стягнення заборгованості з Управління не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу Управління;

- голова комісії з припинення Управління листом повідомив Раду про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3, або компенсації вартості загальної площі вказаних квартир. З метою виконання взятих за Договором зобов'язань членами ліквідаційної комісії Управління вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління, а саме включення зазначених вимог Ради до ліквідаційного балансу, що свідчить про відсутність оспорювання чи невизнання Управлінням вимог Ради.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Рада звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суди дійшли помилкового висновку про те, що Договір містить елементи договору міни і є неукладеним, внаслідок укладання його у простій письмовій формі і не застосували статтю 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), про необхідність застосування якої вказав у своїй постанові Вищий господарський суд України від 10.04.2017;

- відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а відповідно до частини четвертої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, що судами зроблено не було;

- у даному випадку було укладено договір надання поворотної допомоги, яка полягала у наданні Управлінню квартир з умовою повернення замість них інших рівноцінних квартир або відшкодування їх вартості.

Міністерство та Управління подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у зв'язку з відпусткою судді Львова Б.Ю., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/478/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 24.12.2007 на спільному засіданні адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії Управління вирішено надати ОСОБА_11 - пенсіонеру Управління звільнену, окрему, однокімнатну квартиру АДРЕСА_6, про що свідчить витяг з протоколу № 4.

Листом від 30.01.2008 № 14/54 Управління просило Раду затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії Управління від 24.12.2007 № 4 про виділення квартири АДРЕСА_6 в житловому будинку по АДРЕСА_6, яка належить до комунальної власності, пенсіонеру УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 та видати ордер, взамін повернення однокімнатної квартири АДРЕСА_2 після завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку.

Листом від 12.02.2008 № 12-0678-02-09 завідуючий відділом обліку та розподілу житлової площі Ради повідомив начальнику Управління, що питання про виділення житла ОСОБА_11 буде винесено на розгляд виконавчого комітету після укладення договору Управлінням та Радою про виділення у борг вказаної однокімнатної квартири АДРЕСА_6 із зазначенням у договорі характеристики і термінів повернення квартири Управлінням.

31.03.2008 представниками Ради (сторона-1) та Управління (сторона-2) підписано Договір, предметом якого є визначення умов та термінів повернення квартири для сторони-2, якій виділяється у борг однокімнатна квартира.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору міська рада виділяє у борг Управлінню однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 30,9 м2, житловою площею 17,0 м2 у будинку АДРЕСА_6.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору сторона-2 зобов'язується повернути Раді до 31.12.2011 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 у будинку № 16 по вул. Лісогринівецькій.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що при неможливості повернути рівноцінну однокімнатну квартиру, сторона-2 зобов'язується компенсувати стороні-1 вартість вказаної у пункті 2.1.1 квартири з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 загальної площі до 31.12.2011.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі прострочення термінів, передбачених пунктами 2.1.1, 4.1 Договору - сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 1% вартості квартири за кожний день прострочення.

Рішенням Ради від 24.04.2008 № 461 "Про надання житлової площі громадянам міста" затверджено спільне рішення адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії про надання ОСОБА_11, пенсіонеру Управління житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_6 житловою площею 17,0 м2 в буд. АДРЕСА_6. Квартира виділена Управлінню Радою згідно з Договором.

Актом від 04.08.2008р. ВАТ "Домобудівний комбінат" передано Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Хмельницької міської ради за договором № 22 від 27.03.2007 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 71,21 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рада листом від 04.08.2008 № 12-3859-02-09 повідомила начальника Управління, що для поліпшення житлових умов ОСОБА_13 Управлінню у борг може бути виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 71,21 м2 по АДРЕСА_1, за умови укладення договору про повернення рівноцінної квартири.

29.10.2008 Рада (сторона1) та Управління (сторона-2) підписали додаткову угоду № 1 до Договору, якою пункти 2.1.1, 2.2.1 та 4.1 Договору виклали у такій редакції:

"2.1.1. Сторона-1 виділяє у борг стороні-2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 30,9 м2, житловою площею 17,0 м2 по АДРЕСА_6 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 71,21 м2, житловою площею 36,2 м2 по АДРЕСА_1.

2.2.1. Повернути стороні-1 до 31.12.2011 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по АДРЕСА_3.

4.1. При неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона-2 зобов'язується компенсувати стороні-1 вартість вказаних у пункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2011".

Згідно витягу з протоколу № 5 спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії Управління 06.11.2008 вирішено надати ОСОБА_13 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,2 м2, загальною площею 71,21 м2 по АДРЕСА_1., а 07.11.2008 Управління листом №14/380 просило Раду затвердити зазначене рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії Управління № 5 від 06.11.2008 щодо пенсіонера ОСОБА_13 та видати ордер.

Рішенням Ради від 13.11.2008 № 1285 "Про надання житлової площі громадянам міста" затверджено рішення адміністрацій та профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій міста, зокрема, про надання ОСОБА_13 - пенсіонеру Управління житлової площі - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 36,2 м2 по АДРЕСА_1.

19.03.2012 Рада (сторона-1) та Управління (сторона-2) підписали додаткову угоду № 2 до Договору, якою пункти 2.2.1 та 4.1 Договору виклали у такій редакції: "

2.2.1. Повернути стороні-1 до 31.12.2014 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по АДРЕСА_3.

4.1. При неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона-2 зобов'язується компенсувати стороні-1 вартість вказаних у пункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2014".

Листом від 11.07.2014 №02-15-913 Рада повідомила Управління, що воно не зверталось до Ради про повернення квартир чи про компенсацію їх вартості. Просила повідомити про намір повернути до 31.12.2014 передбачені за Договором квартири або інші рівноцінні квартири у м. Хмельницькому, а у випадку неможливості повернення квартир, просила повідомити, чи буде до 31.12.2014 компенсована Раді їх вартість, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2.

Листом від 22.10.2014 № 14/825 Управління повідомило Раду, що у зв'язку з складною економічною ситуацією цільові кошти Управлінню на будівництво двох житлових будинків для співробітників та пенсіонерів ОВС по вул. Лісогринівецька, 16 та АДРЕСА_3 не виділялись, що позбавляє Управління можливості виконати умови Договору та просило списати Управлінню заборгованість, яка виникла по Договору. У разі неможливості списання заборгованості просить внести зміни до пункту 4.1 Договору в частині продовження термінів повернення квартир до 31.12.2019.

25.12.2014 Рада (сторона-1) та Управління (сторона-2) уклали додаткову угоду № 3 до Договору, якою виклали пункти 2.2.1 та 4.1 Договору у такій редакції:

"2.2.1. Повернути стороні-1 до 31.12.2015 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16, та двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по АДРЕСА_3.

4.1 При неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона-2 зобов'язується компенсувати стороні-1 вартість вказаних у пункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2015".

Згідно з актом Управління "Про відбирання на знищення і знищення справ, журналів УМЗ УМВС України в Хмельницькій області" від 20.01.2015 № 14/53, відібрано для знищення: листування з держадміністрацією у період з 10.01.2004 по 30.12.2008, протоколи засідань житлово-побутової комісії Управління за період з січня 2007 року по грудень 2008 року, списки співробітників, яким потрібна житлова площа за період з січня 2007 року по грудень 2008 року.

Листом від 27.05.2015 № 1/217 Управління повідомило Раду про розгляд її листа від 30.04.2015 № 02-15-557, зазначивши, що виконання умов Договору зі змінами щодо передачі Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 буде здійснюватися після введення даного об'єкту в експлуатацію.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління з 03.11.2015 року перебуває в стані припинення.

01.12.2015 Рада звернулась до Управління з вимогою № 02-15-1720 передати однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по АДРЕСА_3 або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла.

Натомість Управління листом від 05.01.2016 № 10/121/11-2016 повідомило Раду, що для можливості погашення дебіторської заборгованості, яка виникла при завершенні будівництва 130-квартирного житлового будинку по вул. Лісогринівецька, 16 у місті Хмельницькому перед підрядною організацією, а також для можливості здачі в експлуатацію вказаного житлового будинку в запланований термін, замовником будівництва - відділом капітального будівництва Управління здійснено реалізацію квартири АДРЕСА_2 у житловому будинку за вказаною адресою. Також зазначило, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 у місті Хмельницькому, в якому знаходиться двокімнатна квартира АДРЕСА_3 загальною проектною площею 55,74 м2 - припинено замовником будівництва ПВП "Добробут СП", тому виконати умови Договору неможливо.

Таким чином, сума невиконаних зобов'язань перед Радою станом на грудень 2015 року складає 748 769,52 грн. (із розрахунку вартості 1 м2 загальної площі житла, опосередкована вартість якого по Хмельницькій області складає 7 338,00 грн.). Повідомлено також, що у зв'язку із ліквідацією Управління та відділу капітального будівництва Управління 07.12.2015 до Міністерства подано клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов'язань перед Радою.

Рада просила повідомити голову комісії з припинення Управління, - чи визнані її вимоги та чи включені вимоги до ліквідаційного балансу Управління за Договором (лист від 28.03.2016 №02-15-493), нагадавши, що у відповідь на вимогу від 01.12.2015 № 02-15-1720 про передачу Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по АДРЕСА_3 або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла на виконання умов Договору - голова комісії з припинення Управління повідомив (лист від 05.01.2016 № 10/121/11-2016) про подання до Міністерства клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов'язань перед Радою.

Відповідно до інформаційних довідок від 15.04.2016 № 57423274 та № 57423507 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відсутні відомості про речові права на нерухоме майно - квартири за адресами: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3.

Хмельницьке бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Хмельницької міської ради листом від 21.04.2016 № 3256/01-18 повідомило Хмельницького міського голову, що позбавлене можливості виготовити звіти про оцінку нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 через відсутність щодо них матеріалів технічної інвентаризації. Необхідність матеріалів технічної інвентаризації для виготовлення звіту про оцінку майна передбачена Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Голова комісії з припинення Управління листом від 17.05.2016 № 372/121/31-2016 повідомив Раду про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3 або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. З метою виконання взятих за Договором зобов'язань членами ліквідаційної комісії Відповідача вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління, а саме включення даних вимог Ради.

Згідно з листом БТІ від 18.05.2016 № 4245/01-14, станом на 01.05.2016 орієнтовна середня ринкова вартість 1 м2 житла у місті Хмельницькому становить: мікрорайон Озерна (у районі вул. Лісогринівецької) - 8 310,00 грн. (330 у. о.) новобудови, мікрорайон Озерна (у районі вул. Лісогринівецької) - 10 580,00 грн. (420 у. о.) житловий стан, Ближні Гречани (у районі вул. Курчатова) - 7 230,00 грн. (287 у. о.) новобудови, Ближні Гречани (у районі вул. Курчатова) - 11 160,00 грн. (443 у. о.) житловий стан.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.06.2016 № 61536118 - підставою виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна НОМЕР_1) загальною площею 71,2 м2, житловою площею 35,7 м2, яка розташована у АДРЕСА_1 для ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 - є свідоцтво про право власності від 05.12.2008 НОМЕР_2, видане Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради на підставі розпорядження № 8 від 03.12.2008 (дане розпорядження прийняте за наслідками розгляду заяви щодо приватизації квартири).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.06.2016 № 61534284 підставою виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер майна НОМЕР_4) загальною площею 31,7 м2, житловою площею 16,8 м2, яка розташована у буд. 14 по Львівському шосе у місті Хмельницькому для ОСОБА_11 та ОСОБА_20 - є свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 04.12.2008р., видане Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради на підставі розпорядження № 2685 від 03.12.2008р. (дане розпорядження прийняте за наслідками розгляду заяви щодо приватизації квартири).

З довідки житлово-експлуатаційної контори № 3 управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 19.07.2016 № 188 та списку вільних квартир станом на 01.01.2008 вбачається, що квартира АДРЕСА_6 станом на 01.01.2008р. перебувала в комунальній власності та була вільною. Крім того, вказано, що Управління не приймало від Ради за актами прийому-передачі у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_6 загальною площею 30,9 м2, житловою площею 17,0 м2 та двокімнатної квартири АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 загальною площею 71,21 м2, житловою площею 36,2 м2.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для 951 012,80 грн. основного боргу, 51 354,60 грн. інфляційних втрат, 11 021,33 грн. 3 % річних, 157 112,52 грн. пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в своєму складі як договір міни, оскільки згідно зі статтею 715 ЦК України за договором міни кожна з сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, так і договір купівлі-продажу, оскільки за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а згідно із статтею 657 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладання Договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною першою статті 182 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладання Договору) визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості (у редакції, чинній на дату укладання Договору).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають лише обов'язковому нотаріальному посвідченню. Приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

У зв'язку з цим суди дійшли висновку, що всупереч наведеному, Договір та додаткові угоди до нього вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього не було здійснено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди також виходили з того, що відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Згідно з частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління з 03.11.2015 перебуває у стані припинення.

Статтею 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судами встановлено, що 01.12.2015 Рада звернулась до Управління з вимогою № 02-15-1720 передати однокімнатної квартири №112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по АДРЕСА_3 або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла.

Голова комісії з припинення Управління листом від 05.01.2016 № 10/121/11-2016 повідомив про подання до Міністерства клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов'язань перед Хмельницькою міською радою, а 17.05.2016 голова комісії з припинення Управління листом № 372/121/31-2016 повідомив Раду про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. З метою виконання взятих за Договором зобов'язань членами ліквідаційної комісії Відповідача вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління, а саме включення даних вимог Міської ради.

Отже, виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Ліквідаційною комісією кредиторські вимоги Ради визнані та на даний час вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління.

За наведених обставин суди дійшли висновку, що Радою відповідно до вимог статті 112 ЦК України та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України, обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судами зазначено, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За таких обставин суди дійшли висновку, що належним способом захисту прав Ради у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з Управління грошових коштів. Крім того, звернення Ради з позовом про стягнення заборгованості з Управління не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу Управління.

За таких підстав суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: суди дійшли помилкового висновку про те, що Договір містить елементи договору міни і є неукладеним, внаслідок укладання його у простій письмовій формі і не застосували статтю 216 ЦК України, про необхідність застосування якої вказав у своїй постанові Вищий господарський суд України від 10.04.2017; відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а відповідно до частини четвертої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, що судами зроблено не було; у даному випадку було укладено договір надання поворотної допомоги, яка полягала у наданні Управлінню квартир з умовою повернення замість них інших рівноцінних квартир або відшкодування їх вартості, -приймаються Касаційним господарським судом, оскільки сторона, яка вважає, що волевиявлення згідно угоди не співпадає із її справжнім волевиявленням, може оспорити таку угоду, та повинна довести цю неузгодженість. Сторона у випадку, якщо вона не надавала згоди на таку угоду, та помилялась відносно справжніх намірів іншого контрагента, може також оспорити угоду і визнати її недійсною.

У даному випадку суди фактично змінили умови укладеного між сторонами Договору, вийшов за межі позовних вимог, оскільки відповідного позову сторонами та третьою особою у справі під час розгляду справи не заявлялось.

Крім того, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків. Враховуючи дії, які було вчинено до подання позову та винесення рішення у даній справі Радою щодо реальної передачі ним однокімнатної та двокімнатної квартири, які були надані колишнім працівникам Управління, судами попередніх інстанцій не вирішено питання, які настають у такому випадку, згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, наслідки у зв'язку із недійсністю угоди (повернення одержаного на виконання такого правочину в натурі або вартості того, що одержано).

При цьому Касаційний господарський суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, оскільки як встановлено судами, голова комісії з припинення Управління листом повідомив Раду про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та двокімнатної квартири АДРЕСА_3, або компенсації вартості загальної площі вказаних квартир. З метою виконання взятих за Договором зобов'язань членами ліквідаційної комісії Управління вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу Управління, а саме включення зазначених вимог Ради до ліквідаційного балансу, що свідчить про відсутність оспорювання чи невизнання Управлінням вимог Ради. Тобто звернення з даним позовом було передчасним, так як Управління визнало вимоги Ради та вчиняло дії щодо врегулювання правовідносин між сторони. Таким чином Радою не було доведено судам оспорювання чи не визнання Управлінням права Ради на отримання вказаних квартир чи компенсації.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі № 924/478/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненка

Суддя В. Суховий