ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Марічка" - Біловуса Р.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" - Берковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючий), Барбашов С.В., Медуниця О.Є.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 (суддя Бринцев О.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марічка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2"

про усунення перешкод у користуванні майном і визнання іпотеки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марічка" (далі - ТОВ "Марічка") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс2" (далі - ТОВ "Аверс плюс2") про:

- усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме - нежитловими приміщеннями 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 (Павлівський майдан, 8), а також нежитловими приміщеннями 1-го поверху №13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13 ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. "А-7", загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 10 (Павлівський майдан, 10), які належать ТОВ "Марічка", шляхом надання безперешкодного доступу до нежитлових приміщень, комунікацій та майна, яке в них знаходиться та належить на праві власності ТОВ "Марічка", та заборони ТОВ "Аверс Плюс2" чи іншим особам чинити перешкоди у користуванні ТОВ "Марічка" нежитловими приміщеннями 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 (Павлівський майдан, 8), а також нежитловими приміщеннями 1-го поверху №13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13 ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. "А-7", загальною площею 249,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 10 (Павлівський майдан, 10);

- визнання іпотеки на нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 (Павлівський майдан, 8), на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. 23.05.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1081, припиненою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач перешкоджає позивачу як власнику у користуванні спірним нерухомим майном. Крім того, іпотека на нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 (Павлівський майдан, 8), є припиненою, у зв'язку із виключенням вказаних приміщень з предмету іпотеки на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 позовні вимоги задоволено частково:

- присуджено усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, а саме - нежитловими приміщеннями 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 (Павлівський майдан, 8), а також нежитловими приміщеннями 1-го поверху №13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13 ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. "А-7", загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 10 (Павлівський майдан, 10), які належать ТОВ "Марічка", шляхом надання безперешкодного доступу до нежитлових приміщень, комунікацій та заборони ТОВ "Аверс Плюс2" чинити перешкоди у користуванні ТОВ "Марічка" вказаними нежитловими приміщеннями;

- визнано іпотеку на нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 (Павлівський майдан, 8), на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. 23.05.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1081, припиненою.

В решті позову відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що: матеріалами справи підтверджено, що відповідач безпідставно перешкоджає позивачу як власнику у користуванні належним йому нерухомим майном; іпотека за договором № 16-03-37 від 30.01.2004 на приміщення 1-го поверху № 89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8, є припиненою, у зв'язку з їх виключенням з предмету іпотеки на підставі договору від 23.05.2014 про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-37 від 30.01.2004.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції, 12.02.2019 ТОВ "Аверс Плюс2" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач є власником спірних приміщень, оскільки такі висновки суперечать відомостям, зазначеним в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, а також про те, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні спірним нерухомим майном.

ТОВ "Марічка" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у 1999 році набув право власності на наступні нежитлові приміщення:

1) нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого ТОВ "Марічка" від 13.09.1999 №1550-В-С;

2) нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 10, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю "Марічка" від 13.09.1999 №1551-В-С.

30.01.2004 між ТОВ "Марічка" як іпотекодавцем та АКБ "Меркурій" як іпотекодержателем було укладено договір іпотеки №16-03-37, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. та зареєстрований в реєстрі за №1-508 на забезпечення вимог іпотекодержателя, що виникають із кредитного договору на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-14 та із кредитного договору на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-15.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки іпотекодавець в забезпечення своїх зобов'язань за кредитними договорами передав в іпотеку іпотекодержателю нежитлові приміщення першого поверху №89-96, загальною площею 68,7 кв.м, які розташовані в цегляному будинку (літ. "А-7), що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Р. Люксембург, буд. 8, та нежитлові приміщення першого поверху №13, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, 14, антресолі №13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, які розташовані у цегляному будинку (літ. "А-7"), що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Р. Люксембург, буд. 10.

18.02.2014 АКБ "Меркурій" та ПАТ "Банк "Золоті Ворота" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-14, на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-15 та договір відступлення права за договором іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чібісовою А.О. 18.02.2014 за реєстровим №131.

23.05.2014 між ТОВ "Марічка" та новим іпотекодержателем ПАТ "Банк "Золоті Ворота" укладено договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М.23.05.2014 за реєстровим №1081.

Згідно з умовами вказаного договору п. 1.1 договору іпотеки викладений в новій редакції, а саме: "У забезпечення виконання всіх вимог іпотекодержателя до іпотекодавця за договором №02-06К-15 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 30.01.2004 та всіма додатковими угодами до нього (додатковими угодами, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобов'язання - збільшення, зменшення відсотків, строку дії основного зобов'язання, зменшення, збільшення розміру кредиту у розмірі забезпечення договором та інше), в саме: повернення кредиту у розмірі 155 500,00 доларів США у строк не пізніше 15.05.2015, сплати відсотків за користування кредитом за ставкою 12,5% річних згідно з умовами кредитного договору, комісії у розмірі передбаченому кредитним договором, неустойки, та інших можливих витрат іпотекодержателя, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме нежитлові приміщення першого поверху №№13, 14, 13-а, 13-б, 13-в, 13-г, 13-д, 13-е, 13-ж, 13-з, 13-и, 13-к, 13-л, 13-м, антресолі №13-н, 13-о, 13-п, 13-р, 13-с, 13-т, 13-у загальною площею 249,2 кв.м, розташовані у цегляному будинку (літ. "А-7), що знаходяться за адресою: Павлівський майдан (колишня адреса: м. Харків, майдан Люксембург Рози), будинок 10".

Судами встановлено, що право вимоги за вищезазначеними кредитними договорами від 30.01.2004 та договором іпотеки від 30.01.2004 неодноразово відступалося. Зокрема, ПАТ "Банк "Золоті Ворота" 28.11.2014 відступило право вимоги ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", а ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" 27.07.2016 відступило право вимоги на користь ТОВ "Європа-Факторинг", яке в свою чергу 27.07.2016 відступило ці права вимоги ТОВ "Аверс Плюс2". В результаті, з цієї дати ТОВ "Аверс Плюс2" набуло права іпотекодержателя за договором іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37.

Зазначені обставини встановлені, зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/10123/17 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №922/2908/16.

29.10.2014 між ТОВ "Марічка" та ПП "Ірина", а 18.12.2014 між ПП "Ірина" та ТОВ "Добромед" укладені договори купівлі-продажу спірних приміщень. Водночас рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2017 у справі №922/1378/16 зазначені договори купівлі-продажу визнані недійсними.

Судами встановлено, що 18.08.2017 ТОВ "Аверс Плюс2" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ "Аверс Плюс2" набуло право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8 та на нежитлові приміщення в літ. "А-7" 1-го поверху №№13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі №№13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 10.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/10123/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2018, зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.08.2017 визнано недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч. 1, 4 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, судами встановлено, що станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі право власності на спірні нежитлові приміщення належить позивачу.

При цьому, суди правомірно відхили доводи відповідача на те, що він є власником відповідних нежитлових приміщень, з посиланням на те, що саме він зазначений в якості власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Таким чином, встановивши, що відомості щодо власника спірного майна, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що були внесені до нього на підставі недійсного правочину (договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.08.2017), не відповідають відомостям, що містяться в первинних документах - договорах купівлі-продажу, свідоцтвах про право власності, реєстраційних посвідченнях, а також рішенням судів про визнання недійсними договорів щодо відчуження ТОВ "Марічка" зазначеного майна та набуття прав на нього ТОВ "Аверс плюс2", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що саме позивач є власником спірних нежитлових приміщень.

За змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. З правового аналізу норми, закріпленої ст. 391 ЦК України вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його прав з користування та розпорядження майном.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач, не будучи власником спірних приміщень, перешкоджає позивачу як власнику у доступі до них.

Відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, встановивши, що відповідач чинить перешкоди у здійсненні позивачем права користування належними йому на праві власності приміщеннями, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном, шляхом надання до нього безперешкодного доступу та заборони відповідачу чинити перешкоди у користуванні позивачем вказаними нежитловими приміщеннями.

Щодо позовних вимог про визнання припиненою іпотеки на нежитлові приміщення 1-го поверху № 89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Зміна предмету іпотеки, що тягне за собою припинення іпотеки на один з об'єктів нерухомого майна узгоджується з положеннями абз. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", якою передбачена можливість припинення іпотеки з інших підстав, передбачених цим Законом. Такою підставою, у тому числі, є внесення змін до іпотечного договору, що прямо передбачено ст.19 Закону України "Про іпотеку".

Як вже було зазначено, суди встановили, що договором від 23.05.2014 про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-37 від 30.01.2004 (посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. 23.05.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1081) змінено предмет іпотеки шляхом виключення з переліку приміщень 1-го поверху № 89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пл. Рози Люксембург, 8.

При цьому, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним вказаного договору від 23.05.2014 про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004.

Судами встановлено, що про невизнання припиненою іпотеки на спірні приміщення свідчить намагання відповідача звернути на них стягнення за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.08.2017 (який визнано судом недійсним).

З урахуванням наведених обставин та положень законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для визнання припиненою іпотеки за договором № 16-03-37 від 30.01.2004 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м, розташовані за адресою: м.Харків, пл. Рози Люксембург, 8, на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-37 від 30.01.2004.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2018 у справі № 922/1645/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий