ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 909/716/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Хімекс"
на рішення Господарського суду Івано - Франківської області
(суддя - Деделюк Б.В.)
від 05.09.2017,
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
(головуючий - Юрченко Я.О., судді - Дубник О.П., Зварич О.В.)
від 14.11.2017,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп - Україна",
до приватного підприємства "Фірма "Хімекс",
про стягнення збитків у розмірі 36 195,88 грн,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ТОВ "Голд Дроп - Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення 36 195,88 грн збитків із ПП "Фірма "Хімекс".
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПП "Фірма "Хімекс" своїх зобов'язань з перевезення вантажу, що призвели до витоку сировини Rokamid в кількості 693 кг.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 позов задоволено. Стягнено з відповідача на користь позивача 36 195, 88 грн завданих збитків та 1 600, 00 грн судового збору.
Рішення місцевого суду обґрунтовано доведеністю факту завдання збитків товариству з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп-Україна". Суд вказав, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 залишено без змін.
ПП "Фірма "Хімекс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Зазначає, що суди не надали оцінки міжнародній накладній та акту здачі-прийняття робіт, підписаних сторонами без зауважень, які підтверджують належне виконання перевезення.
Вказує, що дізнався про існування актів витоку та списання сировини після направлення позову. Стверджує, що такий акт про витік сировини не може бути доказом у справі, оскільки підписаний лише заінтересованими особами позивача. Зазначає, що в присутності водія ніякого витоку сировини не було, вантаж було доставлено в повному обсязі, а також звертає увагу на незастосування місцевим господарським судом приписів Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, ПП "Фірма "Хімекс" виконало міжнародне перевезення вантажу ТОВ "Голд Дроп-Україна".
Перевезення вантажу виконане автоцистерною ILBH 771/M 715 RZ з м. Бжег Дольний (Польща) до м. Рогатин (Україна), про що свідчить міжнародна товаротранспортна накладна від 23.02.2017.
При розвантаженні автоцистерни стався витік сировини Rokamid в кількості 693 кг, про що складено акт про витік сировини, який підписано директором, завідувачем складу головним інженером, електромеханіком ТОВ "Голд Дроп - Україна". Позивачем складено акт про списання товарно-матеріальних цінностей від 28.02.2017 на суму 36 195, 88 грн.
На підставі зазначених обставин та доказів господарські суди дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих збитків в сумі 36195,88 грн є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Проте, погодитися з такими висновками господарських судів не можна, виходячи з такого.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
За змістом статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 4 статті 909 ЦК України).
Згідно вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Збитками в силу вимог статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 924 ЦК України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Обставини перевезення вантажу, здійсненого автоцистерною ILBH 771/M 715 RZ з м. Бжег Дольний (Польща) до м. Рогатин (Україна) були предметом дослідження господарськими судами у справі № 909/485/17 за позовом ПП "Фірма "Хімекс" до ТОВ "Голд Дроп-Україна" про стягнення 44 450,00 грн (рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017). У вказаній справі господарськими судами встановлено, що спірне перевезення вантажу за міжнародною товаротранспортною накладною від 23.02.2017 здійснене ПП "Фірма "Хімекс" на підставі договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017.
Проте, як свідчать матеріали справи, що переглядається Верховним Судом, договір-заявка на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017 до судів попередніх інстанцій наданий не був, і, відповідно, господарські суди не дослідили його умови щодо прав та обов'язків сторін у спірному перевезенні.
Господарськими судами було стягнуто збитки, розмір яких встановлено на підставі акту ТОВ "Голд Дроп-Україна" № ГУр-000067 про списання товарно-матеріальних цінностей від 28.02.2017, за яким списано сировину урафон (рокамід) в кількості 693 кг, ціною 52,23 грн/кг, вартістю 36 195,88 грн.
Проте, такий акт ТОВ "Голд Дроп-Україна" про списання товарно-матеріальних цінностей складений працівниками ТОВ "Голд Дроп-Україна" в односторонньому порядку і не може беззаперечно свідчити про розмір завданих збитків. Позивач мав можливість надати до суду додаткові докази в обґрунтування розміру збитків, понесених витоком сировини урафон (рокамід). Такими доказами може бути, зокрема, договір купівлі-продажу сировини, що була предметом спірного перевезення, платіжні (банківські) документи на її придбання, тощо.
Відповідно до статтей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року. За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
З огляду на те, що обставини даного спору виникли з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. ПП "Фірма "Хімекс" аргументувала свої заперечення на позов та апеляційну скаргу посиланнями на ст. 30 Конвенції, але господарські суди не надали жодної оцінки такому аргументу, а оспорювані рішення були прийняті без врахування умов вказаної Конвенції щодо відповідальності учасників міжнародного перевезення за втрату вантажу та порядку пред'явлення претензій.
Окрім того, Україна приєдналася до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року на підставі Закону України "Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)". Перевезення небезпечних вантажів в Україні здійснюється відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822.
Задовольняючи позов господарські суди не дослідили чи відноситься сировина урафон (рокамід) до небезпечних вантажів та, відповідно, чи підпадають спірні правовідносини під врегулювання Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822. Необхідність дослідження такої обставини зумовлена, зокрема, п. 11.3 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, яким визначено, що контроль за розвантаженням такого вантажу має здійснюватись вантажоодержувачем.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
За таких обставин висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними, зроблені без з'ясування всіх істотних обставин справи, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляду суду слід врахувати наведене, належним чином з'ясувати характер і суть спірних правовідносин; надати юридичну оцінку договору-заявці на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017, з огляду на предмет спору у цій справі; дослідити чи відноситься сировина урафон (рокамід) до небезпечних вантажів та, відповідно, чи підпадають спірні правовідносини під врегулювання Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822; прийняти заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, зокрема щодо розміру збитків, та вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Хімекс" задовольнити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі за № 909/716/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді В. Студенець
І. Ткач