Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2018 року у справі №158/710/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №158/710/17

адміністративне провадження №К/9901/15726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя - Богаченко С.І.),

у адміністративній справі № 158/710/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління ПСЗН) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати дії Управління ПСЗН неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених коштів.

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, представник позивача оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та запропоновано протягом тридцяти днів з моменту її отримання направити до суду заяву про поновлення строку із наведенням поважних підстав його пропуску.

Наступною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року визнано причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з підстав неусунення наявних в ній недоліків.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 22 червня 2017 року, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

В обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що позивач копію рішення суду першої інстанції отримав 8 квітня 2017 року та своїм правом на його апеляційне оскарження не скористався, в той час як він отримав її 18 квітня 2017 року та скористався своїм правом на апеляційне оскарження, 21 квітня 2017 року, направивши апеляційну скаргу поштою, у зв'язку з чим вважає, що строк подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За перевіркою матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є постанова Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 квітня 2017 року. Вказана постанова отримана позивачем 8 квітня 2015 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.26). Апеляційна ж скарга на цю постанову, за підписом представника позивача, направлена до суду 21 квітня 2017 року (згідно з датою штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті), тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.

Частиною четвертою статті 189 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Одержавши апеляційну скаргу суд встановив, що таку подано з пропуском строку апеляційного оскарження, при цьому особа, яка її подала, питання про поновлення строку апеляційного оскарження не порушує, а тому суд дійшов висновку про залишення вказаної апеляційної скарги без руху та надав строк для усунення вказаного недоліку шляхом надіслання на адресу суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

23 травня 2017 року на виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк представник позивача направив до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, вказавши, що постанову суду першої інстанції від 4 квітня 2017 року прийнято без участі осіб, які беруть участь у справі. Копію вказаного рішення позивач отримав 8 квітня 2017 року, а він як його представник 18 квітня 2017 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався, тоді як він будучи представником позивача скористався таким правом. Однак, оскільки копію станови суду першої інстанції він отримав 18 квітня 2017 року, апеляційну скаргу направив до суду лише 21 квітня 2017 року, а тому вважає, що строк подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

До осіб, які беруть участь у справі відноситься позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги та які не заявляють їх і виступають на боці сторони. Представники сторін та третіх осіб в адміністративному процесі відстоюють їх інтереси.

Відповідно до статті 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з частиною першою статті 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

Таким чином, процесуальне представництво передбачає виконання процесуальних дій однією особою від імені та в інтересах іншої особи. Представництво є процесуальним засобом реалізації громадянами права на судовий захист, гарантований Конституцією України та законами України.

З огляду на наведене, представник сторони або третьої особи не є абсолютно самостійною особою, яка бере участь у справі, оскільки приймає участь у справі виключно в інтересах позивача та з метою захисту його прав.

Отже, право на апеляційне оскарження судового рішення виникає безпосередньо у сторони або третьої особи, оскільки саме вони є учасниками спору, а представники можуть подати скаргу від їх імені та в їх інтересах, тому окремо обчислення строку на подання скарги для них не можливе.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені представником позивача причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки представник має право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Тому подання апеляційної скарги представником позивача про апеляційне оскарження згаданого вище судового рішення від імені позивача мало бути здійснено у встановлений строк від дати отримання судового рішення позивачем, якщо він його отримав раніше ніж представник, у зв'язку з чим факт отримання копії такого 18 квітня 2017 року не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду