Історія справи
Постанова КАС ВП від 03.02.2019 року у справі №813/1165/16Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №813/1165/16

ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №813/1165/16
адміністративне провадження №К/9901/26639/18, №К/9901/26642/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скаргиСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року (суддя Клименко О.М.)та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Дяковича В.П., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.)у справі № 813/1165/16за позовомЛьвівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - КП «Львівтеплоенерго») до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - Управління ДКС)третя особаСпеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ ОВП у м. Львові)простягнення пені,
ВСТАНОВИВ:
06.04.2016 КП «Львівтеплоенерго» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом (з уточненнями) до Управління ДКС, у якому просить стягнути з Державного бюджету пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 140710,84 грн.
Позов обґрунтований тим, що КП «Львівтеплоенерго» здійснило усі необхідні дії для отримання бюджетного відшкодування ПДВ, проте таке відшкодування здійснено з порушенням встановленого законом строку, що є підставою для нарахування пені за час прострочення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування ПДВ 140710 грн. за період з 29.01.2016 по 28.03.2016.
Рішення судів обґрунтовані тим, що позивачем та СДПІ ОВП у м. Львові вчасно вчинені усі необхідні дії для виплати бюджетного відшкодування, а затримка сталася безпідставно з вини Управління ДКС.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ДКС та СДПІ ОВП у м. Львові подали касаційні скарги, де просять скасувати рішення судів, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга СДПІ ОВП у м. Львові обґрунтована тим, що нарахування пені можливе лише за умови вчинення порушень податковим органом. Оскільки у спірному випадку СДПІ ОВП у м. Львові таких порушень не допустила, а затримка відшкодування ПДВ сталася з вини Управління ДКС, то підстав нарахування пені немає.
Управління ДКС у касаційній скарзі вказує на те, що вина у затримці відшкодування ПДВ лежить на податковому органі, оскільки попри направлення висновку про суму відшкодування, СДПІ ОВП у м. Львові не направило до Управління ДКС узагальненого розрахунку сум відшкодування.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року та від 07 грудня 2016 року відкриті касаційне провадження за відповідними касаційними скаргами, а ухвалою від 08 грудня 2016 року - скарги об'єднані в одне провадження.
21 лютого 2018 року касаційні скарги передані на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.
Судами встановлено, що КП «Львівтеплоенерго» подало до СДПІ ОВП у м. Львові податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування, визначених у вказаних податкових деклараціях, зокрема, за вересень 2015 року 2500000,00 грн, за жовтень 2015 року 867390,00 грн.
СДПІ ОВП у м. Львові проведено камеральну перевірку для визначення достовірності розрахунку задекларованого бюджетного відшкодування з ПДВ, за результатами якої складено довідку у формі висновку № 40/28-06-42/05506460 від 18 листопада 2015 року та довідку «А2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами камеральної перевірки від 19 листопада 2015 року № 32/0/0/28-06-42/05506460.
20 листопад 2015 року СДПІ ОВП у м. Львові сформовано та подано до Управління ДКС висновок на відшкодування ПДВ за № 1972-20 на суму 2500000 грн.
Крім того, СДПІ ОВП у м. Львові проведено камеральну перевірку для визначення достовірності розрахунку задекларованого бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2015 року, за результатами якої складено довідку у формі висновку та Довідку «А2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами камеральної перевірки.
23 грудня 2015 року СДПІ з ОВП сформовано та подано до Управління ДКС висновок на відшкодування ПДВ за № 2152-20 на суму 867390 грн.
29 січня 2016 року Управління ДКС листом повідомило позивача, що станом на 29 січня 2016 року в Управлінні ДКС на виконанні знаходяться висновки про суми відшкодування ПДВ по платнику КП «Львівтеплоенерго» № 1972-20 від 20 листопада 2015 року на суму 2500000 грн та № 2152-20 від 21 грудня 2015 року на суму 867390 грн. Разом з тим, зазначено, що відсутня узагальнена інформація податкових органів про обсяги бюджетного відшкодування ПДВ, визначеного у вказаних висновках. Відтак, лише при надходженні узагальненої інформації податкових органів про обсяги бюджетного відшкодування ПДВ, визначеного у вказаних висновках, буде здійснено бюджетне відшкодування ПДВ.
Після звернення до суду з даним позовом, Управління ДКС здійснило бюджетне відшкодування ПДВ позивачу відповідно до платіжних доручень № 1972 та № 2152 від 27 травня 2016 року на загальну суму 3367390 грн, у тому числі за вересень 2015 року - 2500000 грн, за жовтень 2015 року - 867390 грн.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.
Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.
В силу пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Системний аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що контролюючий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку та протягом п'яти робочих днів після закінчення такої перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок платника податків. Невідшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків суми податку на додану вартість вважаються заборгованістю бюджету, а тому на таку суму нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що свідчать про недотримання визначених статтею 200 ПК України строків відшкодування сум податку на додану вартість, правильним є висновок про нарахування на таку суму заборгованості пені.
Доводи касаційних скарг зводяться до тверджень про особу, відповідальну за затримку у виплаті сум відшкодування ПДВ. Зокрема, Управління ДКС вважає такою особою СДПІ ОВП у м. Львові, і навпаки СДПІ ОВП у м. Львові вказує на протиправні дії казначейської служби.
Враховуючи, що СДПІ ОВП у м. Львові вчасно вчинило усі передбачені статтею 200 ПК України дії для виплати позивачу сум бюджетного відшкодування, посилання Управління ДКС на неподання податковим органом узагальненого розрахунку вбачаються безпідставними.
З огляду на те, що у спірному випадку порушення прав позивача допущено Управлінням ДКС, посилання останнього на незалучення податкового органу в якості відповідача, а лише третьою особою, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду