Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2018 року у справі №826/14550/17
Постанова КАС ВП від 30.04.2024 року у справі №826/14550/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 826/14550/17

адміністративне провадження № К/9901/56730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 (суддя Шевченко Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - Управління, відповідач, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2017 №0003504001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність здійснення контролюючим органом фактичної перевірки. Вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено складу правопорушення, податковим органом не було встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольного напою (сидру) без відповідних дозвільних документів, відтак застосування до позивача штрафних санкцій не ґрунтується на положеннях Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, у задоволені позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідачем правильно встановлено факт реалізації алкогольного напою за відсутністю діючої ліцензії, чим порушено вимоги частини четвертої статті 15 Закону №481/95-ВР, а тому оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду, який ухвалою від 08.11.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судами обставин, на які посилався позивач у даній справі, недоведеність обставин справи, що мають значення для вирішення спору і які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, зокрема, щодо встановленого факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями (сидру) без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Також скаржник вважає, що судами безпідставно не прийнято до уваги протиправність проведення перевірки позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.04.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 30.09.2024.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 21.06.2017 № 1090 контролюючим органом проведено фактичну перевірку кіоску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 17.07.2017 №330/10-36-40/2755512432 (далі - акт перевірки), яким встановлено факт реалізації пляшки сидру «Сомерсбі», місткістю 0,5 л, міцністю 4,7%, виробництва ПАТ «Карлсберг Україна», за ціною 23,00 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 № 0003504001, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у сумі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

За наслідками адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Так, за правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (пункт 80.2 статті 80 ПК України).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної фактичної перевірки контролюючим органом складено акт, від підписання та отримання якого особа, що фактично здійснювала розрахункові операції, відмовилась, про що складені відповідні акти, копії яких наявні в матеріалах справи.

Ураховуючи зазначені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність здійснення контролюючим органом фактичної перевірки.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР, частиною першою статті 17 якого визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкція у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробів без наявності відповідної ліцензії - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених Законом № 481, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі Порядок № 790), пунктом 2 якого визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР.

Позивачу визначені штрафні санкції за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 5 частини 2 зазначеної статті, за що нараховані штрафні санкції оскаржуваним рішенням.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було реалізовано пляшку сидру «Сомерсбі» 0,5 л., 4,7% об., виробництва ПАТ «Карлсберг Україна», дата розливу 08.05.2017 по ціні 23,00 грн за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказані обставини підтверджуються актом перевірки, фіскальним чеком від 14.07.2017, матеріалами фотофіксації та не заперечувались позивачем під час розгляду справи.

В матеріалах справи наявна копія ліцензії серії «АА» №009424 від 26.07.2016, видана позивачу Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Київській області, на право роздрібної торгівлі виключно пивом, без права на оптову чи роздрібну торгівлю виноробною чи лікеро-горілчаною продукцією.

Враховуючи доведеність факту продажу позивачем пляшки сидру без наявності відповідної ліцензії, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для прийняття податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій до позивача.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи скаржника стосовно мораторію на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, правильно не прийняти до уваги судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено до 31.12.2017 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Водночас, статтею 6 вказаного вище Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальними органами, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оскаржуваного рішення.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк