ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/4054/17 810/1148/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бившевої Л.І.

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ДФС) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл» (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2017 Товариство звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0008901405 від 23.12.2016 (форма «С») про застосування штрафних санкцій у розмірі 40621,78 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) автомобільна заправна станція, яка належить Товариству та є його відокремленим підрозділом, здійснювала облік товарних запасів (далі - АЗС), що знаходяться на реалізації, з дотриманням порядку, передбаченого чинним законодавством. Облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється шляхом оприбуткування в програму обліку товару « 1С: Підприємство 7.7» на підставі первинних бухгалтерських документів, які потім передаються до бухгалтерії Товариства, яка знаходиться по місцю реєстрації Товариства. Також Товариство відзначило, що у період з 28.11.2016 по 02.12.2016 на АЗС здійснювався обшук, що фактично позбавило керівника та інших працівників АЗС у фізичному доступі до документів та супроводженні перевірки вцілому. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Суди встановили, що 28.11.2016 Головне управління ДФС в Одеській області провело фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, а саме - АЗК, яка розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с/р Таїровська, масив 11, № 33/1, що належить Товариству, за результатами якої складений акт (реєстраційний № 0166/28/10/РРО/39436796 від 12.12.2016).

За висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у тому, що за місцем реалізації товарів не було накладних на товар згідно додатку № 2 до акта перевірки на загальну суму 7122,15 грн., а також встановлено надлишок паливно-мастильних матеріалів згідно додатку № 1 до акта перевірки на загальну суму 13188,74 грн.

За наслідками перевірки Офіс ДФС прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0008901405 від 23.12.2016 (форма «С»), яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосував до Товариства штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 40621,78 грн.

Суди встановили, що АЗС, у якій проводилась перевірка, є відокремленим підрозділом Товариства, яке здійснює облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації відповідно до наказів Товариства № 1-А від 01.01.2016 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» та № 2-А від 04.01.2016 «Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі підприємства» шляхом оприбуткування товару на підставі первинних бухгалтерських документів в програму обліку товару « 1С: Підприємство 7.7» та протягом двох календарних днів з дати надходження передає ці документи до бухгалтерії підприємства, у якій здійснюється опрацювання таких документів та їх зберігання. Також суди встановили, що фактична перевірка АЗС проводилась одночасно із обшуком на АЗС, заміри паливно-мастильних матеріалів та встановлення їх надлишку згідно додатку № 1 до акту перевірки здійснювалось за відсутності представника АЗС, в акті перевірки та в протоколі обшуку не міститься інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерство палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 22.06.2017 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу ДФС № 0008901405 від 23.12.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.09.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Офіс ДФС оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.10.2017 касаційну скаргу Офісу ДФС залишив без руху та встановив скаржнику тридцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту одержання цієї ухвали. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права, а саме: пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статтям 69, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ДФС та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 9 зазначеного якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.

У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею цього 21 Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство мало всі первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства. Також суди встановили, що в акті перевірки та в протоколі обшуку не міститься інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерство палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в додатку № 1 до акту перевірки, є недостовірною.

Таким чином, доводи Офісу ДФС, викладені в касаційній скарзі, щодо невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи та без зазначення того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Офісу ДФС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна