Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 640/23965/21

адміністративне провадження № К/9901/48577/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року (суддя: Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації щодо використання та зберігання в персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України наступних відомостей про ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, якій 16 грудня 2008 року СВ ПМ Державної податкової адміністрації у Рівненській області пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України, кримінальна справа № 82-70/107-08 від 08 грудня 2008 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили»;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації вилучити з бази даних оперативно-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, в порядку передбаченому «Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 року, наступну інформацію про ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, якій 16 грудня 2008 року СВ ПМ Державної податкової адміністрації у Рівненській області пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України, кримінальна справа № 82-70/107-08 від 08 грудня 2008 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за даним позовом на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, суди посилаючись на висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17. Зазначили, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд невірно застосував правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17, оскільки правовідносини у справах не є тотожними.

Скаржник зазначає, що за обставинами справи № 807/1456/17 відповідач (правоохоронний орган) офіційно зафіксував прийняті у кримінальному провадженні процесуальні рішення в офіційному джерелі інформації щодо зареєстрованих злочинів, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та руху кримінальних справ (кримінальних проваджень) - ЄРДР.

Проте, за обставинами цієї справи відповідач не є правоохоронним органом, він не наділений повноваженнями офіційно фіксувати здійснені у кримінальному провадженні процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення, база персональних даних, яка перебуває в його володінні та розпорядженні не є офіційним джерелом інформації щодо зареєстрованих злочинів, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та руху кримінальних справ (кримінальних проваджень).

На переконання скаржника суб`єктний склад учасників, предмет і підстави позову, правове регулювання є різними. Тому спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, і ці порушені права підлягають захисту саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 19 КАС України.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (судді: Загороднюк А,Г., Білак М.В. Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року (суддя: Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України з метою отримання довідки про відомості відносно себе з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про відсутність (наявність) судимості, притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

Від відповідача позивач отримав повну довідку № 20186459100470541751, відповідно до якої позивач 17 січня 1973 року народження, уродженець міста Києва на території України станом на 18 серпня 2021 року не має не знятої чи не погашеної судимості та у розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 16 грудня 2008 року СВ ПМ Державною податковою адміністрацією у Рівненській області пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України, кримінальна справа № 82-70/107-08 від 08 грудня 2008 року. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.

Не погоджуючись з вказаними обставинами, позивач звернувся до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України з вимогою про виключення вищезазначених відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.

Листом від 24 липня 2020 року № 429 АЗ/16 Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що не наділений самостійно вносити відомості до персонально-довідкового обліку, так само як і вносити зміни в облікові документи або вилучати їх. Це може бути зроблено лише після отримання відповідного процесуального рішення слідчого органу досудового розслідування, у провадженні якого знаходиться справа, або рішення суду.

Також відповідачем зазначено, що надані позивачем копії листів Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у м. Києві не містять інформації щодо прийнятих процесуальних рішень у кримінальній справі № 82-70/107-08 від 08 грудня 2008 року за обвинуваченням позивача. Тому підстави для коригування відомостей персонально - довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС відсутні.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

На підставі аналізу норм Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII і Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016 року №139 (далі - Положення № 139) суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що офіційним джерелом інформації про зареєстровані злочини, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та рух кримінальних справ (кримінальних проваджень) є ЄРДР, а діяльність правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Відтак, внесена до ЄРДР інформація, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов`язків та існуючого стану правовідносин. Отже, за висновком судів, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Така правова оцінка спірних правовідносин зроблена судами попередніх інстанцій з урахуванням аналогічних висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 29 березня 2019 року у справі № 807/1456/17.

Разом із тим, застосовуючи зазначені норми матеріального права у контексті вирішення питання щодо можливості вилучення певних відомостей з ЄРДР, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірні правовідносини не пов`язані з наповненням ЄРДР, а стосуються внесення змін до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України.

Повноваження Департаменту інформатизації МВС України щодо формування персонально-довідкового обліку як інформаційного ресурсу єдиної інформаційної системи МВС України, забезпечення контролю процесів його наповнення та використання, а також надання інформаційних послуг юридичним і фізичним особам закріплені у Положенні про Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2018 року № 70.

Порядок формування, ведення, використання персонально-довідкового обліку та доступу до його відомостей визначено, зокрема, Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року № 823/188 (далі - Інструкція), Положенням про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024, та Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 29 листопада 2016 року № 1256 (далі - Порядок № 1256).

Вказаними нормативно-правовими актами регламентовано порядок наповнення відповідних баз даних Департаментом інформатизації МВС України, визначено підстави і умови внесення відомостей стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, встановлено перелік відомостей, що надаються за зверненнями державних органів, які здійснюють правоохоронні функції, судів усіх рівнів, органів державної влади і місцевого самоврядування, а також фізичних осіб.

Так, з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на запит фізичної особи надаються відомості з персонально-довідкового обліку у формі довідки, яка залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України (пункт 2 розділу V Порядку №1256).

Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку №1256 у разі незгоди з відомостями, що надані в довідці, заявник може надати до Департаменту інформатизації МВС України офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку.

Крім того, слід враховувати, що відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, є інформацією про фізичну особу (персональними даними) відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про інформацію», абзац десятий статті 2 Закону України «Про захист персональних даних».

Положеннями Закону України «Про захист персональних даних», який поширюється на діяльність з обробки персональних даних, обумовлено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки, склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки (стаття 6); суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду (стаття 8).

Виходячи з цього, інформація про позивача, яка міститься у персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС України, становить його персональні дані, обробка яких, зокрема шляхом внесення змін до персонально-довідкового обліку, здійснюється Департаментом інформатизації МВС України в порядку, визначеному Інструкцією і Порядком № 1256.

Таким чином, з огляду на предмет цього спору і його суб`єктний склад, позивач правильно звернулася до суду адміністративної юрисдикції, вважаючи, що оскаржуваними діями відповідача як суб`єкта владних повноважень і розпорядника персональних даних порушені його права та законні інтереси.

Адміністративний суд на підставі встановлених обставин справи мав перевірити правомірність відмови відповідача у внесенні відповідних змін до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України щодо позивача, розглянувши справу по суті позовних вимог.

Натомість суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, помилково відмовив у відкритті провадження у справі, врахувавши висновки Верховного Суду у справі №807/1456/17, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зважаючи на їхню неподібність із правовідносинами у цій справі (різні предмети позовів, склад учасників, нормативне регулювання спірних правовідносин).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 280/2863/19.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд цієї справи в порядку кримінального судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу. Скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді М.В. Білак

В.М. Соколов