ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №808/3616/16

адміністративне провадження №К/9901/16550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форт» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Форт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Дуляницької С.М. від 2 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С., Шлай А.В. від 31 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Форт» (далі - ТОВ «Форт», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - Департамент ДАБІ у Запорізькій області, відповідач), в якому просило скасувати постанову від 7 листопада 2016 року № 40/1008/22.2/3417 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позову ТОВ «Форт» зазначено, що відповідачем під час проведення перевірки допущені чисельні порушення, а саме: спірна постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем за результатами перевірки іншого суб`єкта, тобто щодо позивача перевірка відповідачем не проводилася; порушення, зазначені в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не збігаються з тими, про які відповідач зазначив в акті перевірки. Також позивач заперечував наявність в його діях складу правопорушення, посилаючись на те, що замовником проектної документації у позивача було замовлено лише певні розділи проектної документації, а тому відповідно до укладеного договору позивачем було розроблено лише розділи (з генеральним планом) проектної документації, що були замовлені. Крім того, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем було порушено процедуру її прийняття, зокрема, запрошення для складання протоколу позивач отримав лише 27 жовтня 2016 року, у той час як протокол був складений 26 жовтня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході проведеної перевірки відповідачем було правомірно встановлено вчинення ТОВ «Форт» правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що в свою чергу свідчить про правомірність накладення на позивача штрафу у розмірі 130500,00 грн за передачу ним замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ «Форт» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що ТОВ «Форт» було розроблено проектну документацію в межах завдання на проектування, відступити від вимог якого без згоди замовника позивач не мав права у силу вимог частин першої та другої статті 888 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим висновки відповідача про невідповідність розробленої проектної документації вимогам законодавства є хибними.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано порушення відповідачем законодавства під час складання оскаржуваної постанови, оскільки відносно позивача перевірка не проводилась, а тому застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Від Департаменту ДАБІ у Запорізькій області заперечення або відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Форт» не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу до суду подано 26 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/3616/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 808/3616/16 за касаційною скаргою ТОВ «Форт» суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва: реконструкція частки існуючої будівлі (3, 4, 5 пов. ) по АДРЕСА_2 під діловий центр з міні готелем. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21 жовтня 2016 року.

В акті перевірки зазначено, що замовником будівництва ОСОБА_1 надано на перевірку копії договорів на розроблення проектної документації та здійснення авторського нагляду, відповідні накази про призначення відповідальних осіб проектувальника, авторського та технічного нагляду, проектну документацію (розробник ТОВ «Форт»). Зазначена проектна документація стадія РП (яка розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об`єкта будівництва, його кошторисної вартості) містить в собі архітектурно-будівельні рішення та технологічний розділ (графічні матеріали); не містить в собі: пояснювальної записки (в якій зазначено вихідні дані для проектування, коротку характеристику об`єкта будівництва, дані про проектну потужність об`єкта будівництва (місткість, пропускна спроможність), дані інженерних вишукувань, відомості про потреби в паливі, воді, електричній та тепловій енергії, відомості про черговість будівництва та пускові комплекси, матеріали ОВНС, включаючи дані щодо всіх очікуваних впливів на довкілля (земельні, водні та інші ресурси), їх мінімізацію та компенсацію, рішення з інженерної підготовки території і захисту будинків, будівель і споруд від небезпечних природних та техногенних факторів, доступність об`єкта будівництва для мало мобільних груп населення, розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони), розділ із забезпечення надійності та безпеки, розділ із забезпечення енергоефективності, основні техніко-економічні показники, відомості з обсягами робіт, розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-16, рішень з інженерного обладнання (принципові рішення із внутрішнього та зовнішнього інженерного обладнання: опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, газопостачання, водопостачання і каналізації, електрообладнання, електроосвітлення, захисту від блискавок, зв`язку, пожежної та охоронної сигналізації, сигналізації, радіофіксації, телебачення, автоматизації санітарно-технічних пристроїв, диспетчеризації, вимоги щодо енергозбереження, інженерні рішення щодо протипожежних заходів), рішень з організації будівництва (склад, обсяг та зміст проектної документації встановлюються відповідно до вимог та рекомендацій ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва»), кошторисної документації в порушення пунктів 4.1, 4.8, 8.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення».

Вказаний акт перевірки направлений позивачу 24 жовтня 2016 року листом № 1008/22/1/3269. У вказаному листі позивачу запропоновано з`явитися для складання протоколу про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності на 26 жовтня 2016 року.

Позивач листом від 28 жовтня 2016 року № 6 повідомив відповідача про те, що лист від 24 жовтня 2016 року отримав лише 27 жовтня 2016 року.

26 жовтня 2016 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. У вказаному протоколі зазначено, що за результатами планової перевірки, проведеної на об`єкті: Реконструкція частки існуючої будівлі (3, 4, 5 пов.) по АДРЕСА_2 під діловий центр з мініготелем встановлено порушення: передача ТОВ «Форт» замовнику ОСОБА_1 проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог будівельних норм, у тому числі без створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, в порушення пунктів 4.1, 4.8, 8.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення».

В протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться 7 листопада 2016 року об 11 год.00 хв.

Вказаний протокол позивачу направлено 27 жовтня 2016 року.

7 листопада 2016 року позивачем подано заперечення, в яких позивач просить закрити провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності згідно протоколу від 26 жовтня 2016 року.

7 листопада 2016 року відповідачем прийнято постанову № 40/1008-22.2/3417 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за передачу позивачем замовнику ОСОБА_1 проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог будівельних норм, у тому числі без створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, позивача визнано винним у вчиненні порушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 130500,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Департаменту ДАБІ у Запорізькій області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про архітектурну діяльність», «;Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 2 частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати, зокрема, протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол, на підставі яких розглядається справа про порушення містобудівного законодавства та виноситься постанова про накладення стягнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що посадовими особами Департаменту ДАБІ у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: Реконструкція частки існуючої будівлі (3, 4, 5 пов.) по пр. 50-річчя Перемоги, 28 м. Мелітополь, Запорізької області під діловий центр з мініготелем, за результатами якої складено акт від 21 жовтня 2016 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2016 року, на підставі яких у подальшому винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 40/1008-22.2/3417 від 7 листопада 2016 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, перевіркою на вказаному об`єктів встановлено, що проектна документація для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва розроблена ТОВ «Форт» з порушенням вимог будівельних норм, у тому числі без створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що недоліки проектної документації щодо відсутності всіх складових зумовлені тим, що ТОВ «Форт» дотримувалось завдань, затверджених замовником.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачає, що архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об`єктів архітектури, зобов`язані додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування.

Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів, що здійснюється у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Пунктом 4.1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16 травня 2011 року (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 45), встановлено, що завдання на проектування об`єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

У пункті 9 Порядку № 45 передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).

Пункт 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначає, що проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил. Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань, що повинні бути виконані відповідно до ДБН А.2.1-1 на нових земельних ділянках, а при реконструкції та капітальному ремонті об`єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментального обстеження об`єктів.

За приписами пункту 4.8 ДБН «А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» проектна документація має бути розроблена з урахуванням усіх документів будівельних норм та стандартів, чинних на час її передачі у виробництво. Проектна документація, затверджена відповідно до чинного законодавства, не підлягає коригуванню у зв`язку з введенням нових будівельних норм, за винятком випадків, коли це коригування обумовлене підвищенням у нових будівельних нормах вимог безпеки, у тому числі щодо забезпечення механічного опору та стійкості (міцності), електро-, вибухо- та пожежобезпечності об`єкта та доступності для мало мобільних груп населення, для забезпечення яких повинні бути виконані необхідні будівельні роботи.

Пункти 8.2, 8.4 ДБН А.2.2-3-2014 визначають, що робочий проект є інтегруючою стадією проектування і складається з двох частин - затверджувальної та робочої документації. Склад і зміст затверджувальної частини наведені у додатках Д та Е . Для виконання будівельних робіт видається робоча документація у повному обсязі. Склад та зміст розділів РП з капітального ремонту об`єктів, наведених у додатках Д та Е, може зменшуватися залежно від технічної та технологічної складності робіт.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що до замовника та проектувальника висуваються вимоги щодо добросовісного виконання ними проектних робіт щодо об`єкта будівництва, які, зокрема, полягають і в обов`язковому врахуванні будівельних норм, державних стандартів і правил, вимог вихідних даних на проектування. В протилежному випадку, у разі виявлення контролюючим органом відповідних порушень як проектувальник, так і замовник можуть нести відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 809/772/16, від 2 квітня 2020 року у справі № 809/998/16.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що під час проведеної перевірки Департаментом ДАБІ у Запорізькій області було виявлено, що проектна документація, яка розроблена ТОВ «Форт» та передана замовнику будівництва, розроблена з порушенням ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», зокрема, не містить: пояснювальної записки, даних інженерних вишукувань, відомостей про потреби в паливі, воді, електричній та тепловій енергії, відомостей про черговість будівництва та пускові комплекси, матеріалів ОВНС, включаючи дані щодо всіх очікуваних впливів на довкілля, рішень з інженерної підготовки території і захисту будинків, будівель і споруд від небезпечних природних та техногенних факторів, доступність об`єкта будівництва для маломобільних груп населення, розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, а також розділи із забезпечення надійності та безпеки, із забезпечення енергоефективності, основні техніко-економічні показники, відомості з обсягами робіт, розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорії складності.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за не створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об`єкта будівництва, а саме проектна організація - у розмірі дев`яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що виявлені Департаментом ДАБІ у Запорізькій області порушення, допущення ТОВ «Форт» у розробленій та переданій замовнику проектній документації, є підставою для притягнення проектувальника до відповідальності відповідно до абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що завданням на проектування не було передбачено розроблення всіх складових робочого проекту, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Пунктом 4.1 Порядку № 46 завдання на проектування об`єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 46 завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

У завданні на проектування можуть встановлюватися вимоги щодо обґрунтування використання імпортних матеріалів, виробів, конструкцій та устаткування (з порівнянням технічних та цінових характеристик відповідних вітчизняних матеріально-технічних ресурсів).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що завдання на проектування затверджується замовником за погодженням з проектувальником або генпідрядником. При цьому, складаючи відповідне завдання, мають бути враховані вимоги державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». Таким чином, наведені положення законодавства не передбачають можливості відступлення у завданні до проектування від вимог будівельних норм та державних стандартів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ТОВ «Форт» є єдиною проектною організацією, з якою ОСОБА_1 укладено договір підряду на виконання проектувальних робіт на об`єкті: Реконструкція частки існуючої будівлі (3, 4, 5 пов.) по АДРЕСА_2 під діловий центр з мініготелем. За умовами цього договору проектувальник зобов`язався виконати проектну документацію, яка має відповідати вимогам містобудівного законодавства, будівельним нормам, державним стандартам.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, наказом ТОВ «Форт» від 17 червня 2016 року призначено головним інженером проекту ОСОБА_3 , авторське право за підконтрольним об`єктом будівництва та інформаційно-технічний супровід робочої документації залишено за ТОВ «Форт», виконання функцій авторського нагляду за підконтрольним об`єктом архітектури залишено за ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вище встановлені обставини справи підтверджують, що саме позивач мав повноваження здійснювати інформаційно-технічний супровід робочої документації, у тому числі перевіряти відповідність завдання на розроблення проектної документації вимогам законодавства, будівельних норм та державних стандартів та відмовити замовнику у погодженні завдання, якщо останнє не відповідає таким вимогам.

Стосовно доводів скаржника про те, що перевірку проведено щодо замовника, а не проектувальника, а тому накладення штрафу на ТОВ «Форт» як проектувальника є неправомірним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553).

Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 5 Порядку № 533 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пунктів 7 та 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У пункті 17 Порядку № 533 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що за результатами перевірки у присутності посадової особи суб`єкта містобудівної діяльності складається акт перевірки, а при виявлені порушень у сфері містобудівної діяльності додатково складається протокол, які підписуються посадовою особою ДАБІ та представником (керівником) суб`єкта містобудівної діяльності. При цьому присутності проектної організації законодавство не вимагає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 809/772/16.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позапланову перевірку проведено у присутності уповноваженого замовника будівництва Школяренко І.В., про що зазначено в акті перевірки від 21 жовтня 2016 року. В останньому також зафіксовано виявлені порушення, зокрема, зазначено, що проектна документація, розроблена ТОВ «Форт» та передана замовнику для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, виконана з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, зокрема, відсутні всі складові проектної документації, які має включати проект відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення».

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджено постанова Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 244).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 244 штрафи накладаються на суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб`єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У разі коли суб`єкт містобудування перешкоджає притягненню його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності правоохоронні органи разом з органами державного архітектурно-будівельного контролю вживають всіх необхідних заходів для притягнення такого суб`єкта до відповідальності.

У разі відмови суб`єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб`єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням або через електронний кабінет.

Належним підтвердженням факту надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

Пунктом 10 Порядку № 244 передбачено, що уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб`єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб`єкта містобудування.

Згідно з пунктом 13 цього ж Порядку протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).

У разі відмови суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.

Відповідно до пунктів 16 та 17 Порядку № 244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що обов`язковою умовою розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є повідомлення особи, щодо якої розглядається справа, про час та місце розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Крім того, у разі неотримання протоколу про правопорушення та інших документів, на підставі яких особа притягується до відповідальності, такі документи мають бути надіслані рекомендованим листом з повідомленням. При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 161/15661/16-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2016 року, складений відносно ТОВ «Форт», направлено 27 жовтня 2016 року. У протоколі зазначалось про час та місце розгляду справи, який відбудеться 7 листопада 2016 року. ТОВ «Форт» 7 листопада 2011 року подано заперечення, в яких позивач просив закрити провадження по справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначене свідчить про дотримання права позивача бути присутнім під час розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності, подавати свої пояснення та заперечення, якими ТОВ «Форт» скористалося на власний розсуд.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що постанова від 7 листопада 2016 року № 40/1008/22.2/3417 про накладення штрафу на ТОВ «Форт» за порушення у сфері містобудівної діяльності винесена Департаментом ДАБІ у Запорізькій області у межах повноважень, у порядку та з підстав, визначених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю «Форт» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко