ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №821/1678/16

адміністративне провадження №К/9901/21672/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №821/1678/16

за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Національного банку України

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого - Войтовича І.І., суддів: Хом`якової В.В., Василяки Д.К.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі : головуючого - Скрипченко В.О., суддів: Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку Україна (надалі - відповідач, НБУ), де просила суд стягнути з відповідача 66 725 грн. 64 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов обґрунтовано тим, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі № 821/3466/15-а, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово-кредитних відносин Управління Національного банку України в Херсонській області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу по 24 грудня 2015 року. Постанову допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді з 25 грудня 2015 року.

2.1. Позивач, посилаючись на норму частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України вважає, що відповідач повинен сплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період апеляційного оскарження, тобто починаючи з дня наступного за винесенням постанови судом першої інстанції 26 грудня 2015 року і по 24 вересня 2016 року.

2.2. Розрахунок суми вимушеного прогулу у розмірі 66 725 грн. 64 коп. зроблений виходячи із середнього заробітку у 358,74 грн. за період з 26.12.2015 до 24.09.2016 включно, що складає 186 робочих днів.

3. Національний банк України позов не визнав. У письмових запереченнях на адміністративний позов пояснив, що виконавчий лист на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 щодо негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі не отримував. Вказував, що на виконання означеного судового рішення НБУ було видано наказ від 01.02.2016 № 577-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». Означеним судовим рішенням одночасно із вирішенням питання про поновлення на роботі на підставі норми частини 2 статті 235 КЗпП України стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 22959,36 грн. Наведене виключає можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за заявлений позивачем період, бо не існує такої законодавчої норми, яка б визначала підставу для стягнення середнього заробітку за період апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, позов задоволено повністю.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період апеляційного оскарження відповідачем постанови суду першої інстанції на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України.

7. Одночасно судами застосовано норми статті 236 КЗпП України, якою встановлено наслідки затримки виконання рішення органу, який розглядав спір про поновлення незаконно звільненого працівника. Судами вказано, що норми даної статті не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Установлені судами фактичні обставини справи

6. Наказом начальника управління Національного банку України в Херсонській області від 24.09.2015 р. №188-к позивача звільнено із займаної посади з 24.09.2015 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

7. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі №821/3466/15-а даний наказ скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово - кредитних відносин Управління Національного банку України в Херсонській області, стягнуто з Національного банку України середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22959,36 грн. Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання.

8. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 залишено без змін.

9. На виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 наказом голови Національного банку України від 01.02.2016 № 577-к ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово - кредитних відносин Управління Національного банку України в Херсонській області з 25.09.2015.

10. Відповідач не нарахував та не виплатив позивачу заробітну плату за період з 25.09.2015 (з дня винесення судового рішення) по 24.09.2016 включно (по день розгляду справи апеляційною інстанцією).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

11. 23 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду надійшла касаційна скарга Національного банку України про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року через допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права.

12. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм статті 236 КЗпП України. На думку НБУ, судами неправомірно стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період апеляційного оскарження судового рішення про поновлення позивача на посаді замість встановлення чи мала місце затримка виконання рішення суду. Просить врахувати, що судами проігноровано факт видання НБУ наказу від 01.02.2016 № 577-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », що відповідно до роз`яснень пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі.

13. Наведене, на думку скаржника призвело до ухвалення незаконного рішення та порушення норм статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Національного банку України про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року

15. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. 25 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за касаційною скаргою Національного банку України про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року.

Позиція інших учасників справи

19. 30 серпня 2017 року від ОСОБА_1 - надійшли заперечення на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Розгляд справи просила проводити без її участі.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

21. Постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини 1 статті 256 КАС України в редакції станом до 15.12.2017).

22. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

23. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

24. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п`ята статті 235 КЗпП України).

25. Нормами частини 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

26. Статтею 236 КЗпП України визначені підставі для оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Так, даною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

28. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

29. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

30. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

32. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

33. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

34. Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

35. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

36. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

37. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги НБУ щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій у даній справі норм статті 236 КЗпП України з огляду на таке.

38. Нормами КЗпП України чітко розмежовано підстави стягнення «середнього заробітку за час вимушеного прогулу», який згідно норм частини 2 статті 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення «середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі», який за нормами ст. 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі.

39. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

40. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц (номер в ЄДРСР 73001104).

41. В ході розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не досліджено наказ Національного банку України від 01.02.2016 р. № 577-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » на предмет визначення затримки виконання рішення суду про поновлення особи на роботі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

42. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

43. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, не розмежував сфери дії статей 235 та 236 КЗпП України, у зв`язку з чим не з`ясував дійсний зміст спірних правовідносин, що мало наслідком неправильне застосування норм статті 236 цього Кодексу та у підсумку призвело до ухвалення незаконних рішень.

44. Обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення даної справи судами в оскаржуваних рішеннях не встановлені: 1) чи мало місце належне виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі; 2) чи достатньо видачі наказу роботодацем про поновлення особи на роботі для висновку про належне виконання такого рішення суду; 3) чи мала місце затримка виконання цього рішення; 3) у разі наявності затримки виконання рішення не визначено період такої затримки, 4) не проведено розрахунку належних до стягнення сум за період затримки.

45. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

48. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду