ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №817/928/17
адміністративне провадження №К/9901/20268/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №817/928/17
за позовом Приватного підприємства «ЗІМ»
до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
третя особа Рівненська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Приватного підприємства «ЗІМ»
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року
(прийняту у складі: головуючого судді Бучик А.Ю., суддів Мацького Є.М., Шевчук С.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Приватне підприємство "ЗІМ" (надалі також - «ПП «ЗІМ») звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати незаконною бездіяльність Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо не зняття арешту з майна боржника - Приватного підприємства "ЗІМ" при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчих провадженнях №34472804 і №37212469;
- зобов`язати Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - Приватного підприємства "ЗІМ".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі №2-а-356/08/1770 задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Рівненському районі про стягнення з Приватного підприємства «ЗІМ» до Державного бюджету України заборгованості із ввізного мита в сумі: 335175,87 грн і податку на додану вартість у сумі: 67035,18 грн. На підставі виконавчого листа у вказаній справі, виданого Рівненськім окружним адміністративним судом 27 вересня 2012 року, Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №31607652. У подальшому зазначене виконавче провадження закінчене на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» і направлено вказаний виконавчий документ за належністю до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Рівненським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області були відкриті виконавчі провадження №34472804 і №37212469, за якими вчинялись виконавчі дії. Проте, за наслідками вчинення виконавчих дій була винесена постанова від 28 січня 2013 року №34472804 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а заходи, що вчинялись щодо розшуку такого майна, виявились безрезультатними. Також державний виконавець виніс постанову від 25 квітня 2013 року №37212469 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника юридичної особи, місце проживання, перебування боржника.
Відповідно до інформаційної довідки №88874064 від 6 червня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач з`ясував, що на все його майно накладено арешт і оголошено заборону на його відчуження на підставі постанови про арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №31607652 від 26 березня 2012 року.
Позивач вказує, що будь-які відкриті виконавчі провадження щодо ПП "ЗІМ" відсутні, як і відсутній податковий борг.
Отже позивач вважає, що оскільки виконавче провадження щодо нього завершено, борг за виконавчим провадженням сплачено, а арешт не знятий, відмова державного виконавця в знятті арешту з майна ПП «ЗІМ» суперечить законодавству і порушує його права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року адміністративний позов ПП «ЗІМ» задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо не зняття арешту з майна боржника - ПП "ЗІМ" при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчих провадженнях №34472804 і №37212469.
Зобов`язано Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ПП "ЗІМ".
Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ПП "ЗІМ" відсутня заборгованість перед бюджетами зі сплати податків і зборів, відповідач закінчив виконавчі провадження, у яких позивач був боржником. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для продовження арешту нерухомого майна позивача. За відсутності як самої заборгованості, так і виконавчих проваджень, в межах яких відбувається примусове стягнення, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби. Порушене внаслідок неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень право позивача суд захистив шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт зі всього нерухомого майна позивача.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПП «ЗІМ» відмовлено.
Це судове рішення мотивовано тим, що стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. Тому приписи вказаної норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що у спірних правовідносинах також не може бути застосовано положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем завершено виконавчі провадження №34472804 і №37212469 і виконавчі документи повернуто стягувачу на підставі пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», що не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Також відсутні відомості про стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією і проведенням виконавчих дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ПП «ЗІМ» просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишити в силі.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що під час закінчення виконавчих проваджень (повернення виконавчого документа стягувачу) державним виконавцем не було скасовано арешт, накладений на все майно позивача (боржника). Натомість необхідність у забезпеченні виконання рішення суду у справі №2-а-356/08/1770 шляхом накладення арешту відпала. Одночасно, повернення
виконавчого документа стягувачу є аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються, а саме виконавче провадження закінчується.
Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що згідно зі статтями 47, 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, який діяв на момент прийняття державним виконавцем процесуальних рішень, звільнення майна боржника з-під арешту у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачалось. Вказує, що звільнення майна боржника з-під арешту можливе після повного фактичного погашення основної заборгованості, виконавчого збору, витрат на організацію і проведення виконавчих дій.
Інші учасники справи заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надали.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у справі №2-а-356/08/1770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року, задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Рівненському районі про стягнення з ПП «ЗІМ» до Державного бюджету України заборгованості із ввізного мита в сумі: 335175,87 грн і податку на додану вартість в сумі: 37035,18 грн. Рівненський окружний адміністративний суд 6 лютого 2012 року видав виконавчий лист у вказаній справі.
Примусове виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-356 від 6 лютого 2012 року про стягнення з ПП "ЗІМ" на користь Державної податкової інспекції у Рівненському районі боргу в загальній сумі: 402211,05 грн розпочате Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у виконавчому провадженні ВП №31607652, яке, в свою чергу, закінчене на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з направленням згаданого виконавчого документа за належністю до Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - «Рівненський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області»).
Рівненським РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області були відкриті виконавчі провадження №34472804 і №37212469, за якими вчинялись виконавчі дії.
Відповідно до витягів із спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - «АСВП») стан вказаних виконавчих проваджень наступний:
- №34472804 28 січня 2013 року завершене і виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна;
- №37212469 25 квітня 2013 року завершене і виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неможливістю встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника.
Згідно Інформаційної довідки № 88874064 від 6 червня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за параметрами запиту: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження ПП "ЗІМ" (далі - «Інформаційна довідка»), встановлено обтяження всього нерухомого майна шляхом його арешту на підставі постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження №31607652 від 26 березня 2012 року. Заявником значиться Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.
Позивач, дізнавшись з Інформаційної довідки про наявний арешт всього його майна, звернувся із заявою до Рівненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, в якій просив державного виконавця зняти вказаний арешт. Оскільки відповідно до листа Рівненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 31 травня 2017 року №8709 у відділі на примусовому виконанні відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, згідно з якими ПП «ЗІМ» являється боржником. Крім того, борг за виконавчими провадженнями, які були відкриті у зв`язку з виконанням виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-356 від 6 лютого 2012 року, у позивача відсутній.
На заяву ПП "ЗІМ" про зняття арешту від 6 червня 2017 року Рівненський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області надіслав лист-відповідь від 8 червня 2017 року №9081 у якій вказав, що звільнення майна боржника з-під арешту у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачалось. Таке звільнення можливе лише після повного фактичного погашення основної заборгованості в сумі: 402211,05 грн, виконавчого збору в сумі: 40221,10 грн і витрат на організацію і проведення виконавчих дій в сумі: 50,00 грн.
На виконання ухвали суду першої інстанції від 22 червня 2017 року Рівненський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області повідомив про неможливість надати витребувані матеріали виконавчих проваджень №34472804 і №37212469 з причин їх знищення у зв`язку з закінченням терміну зберігання в спосіб і порядок, визначений Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до довідки Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 9 червня 2017 року згідно з інтегрованими картками платника податків ПП «ЗІМ» відсутня заборгованість зі сплати податків і зборів.
Відповідно до листа Рівненської митниці Державної фіскальної служби України від 21 липня 2017 року №4059/10/17-70-10 функції з обліку, погашення і стягнення податкових боргів, закріплені за Головними управліннями Державної фіскальної служби і Державними податковими інспекціями Головних управлінь Державної фіскальної служби. Тому у Рівненської митниці Державної фіскальної служби України відсутні відомості щодо фактичного погашення податкового боргу ПП «ЗІМ».
За змістом інформації, наданої Рівненською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області від 6 липня 2017 року і Головним управлінням ДФС у Рівненській області від 13 липня 2017 року судами попередніх інстанцій встановлено, що в податкових органах відсутні відомості щодо заборгованості із ввізного мита і податку на додану вартість ПП «ЗІМ» або ж списання такої заборгованості.
Витягом з інтегрованої картки платника податків ПП «ЗІМ» також підтверджується відсутність у позивача податкової заборгованості.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга Приватного підприємства «ЗІМ» у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Приписами частини першої статті 341 КАС України (тут і надалі в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Аналіз наведених правових норм в попередньому розділі свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження №31607652 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-356 від 6 лютого 2012 року закінчене на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» і направлено вказаний виконавчий документ за належністю до Рівненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області.
Всі матеріали виконавчих проваджень №34472804 і №37212469, які булі відкриті Рівненським РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області після надходження виконавчого листа №2-а-356 від 6 лютого 2012 року з Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції , знищені. Відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з квітня 2013 року до дня розгляду справи у суді першої інстанції органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2-а-356/08/1770 від 6 лютого 2012 року.
Окрім цього, відповідач не надав суду доказів наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з ПП «ЗІМ» виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, а листом №8709 від 31 травня 2017 року повідомив про відсутність будь-яких відкритих виконавчих проваджень, за якими ПП «ЗІМ» являється боржником.
Також судом першої інстанції встановлено відсутність заборгованості ПП «ЗІМ» перед Державною податковою інспекцією у Рівненському районі зі сплати ввізного мита у сумі: 335175,87 грн і податку на додану вартість у сумі: 67035,18 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - «Інструкція №512/5») в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.
Отже, відповідно до зазначеної статті й Інструкції №512/5 Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, завершуючи виконавче провадження №31607652 (в рамках якого було накладено арешт на все майно позивача) і направляючи виконавчий лист за належністю до відповідача, не міг зняти накладений арешт на все майно позивача. Разом з тим, арешт з майна позивача (боржника) підлягав зняттю Рівненським РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте відповідачем у виконавчих провадженнях №34472804 і №37212469 цього зроблено не було .
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Отже, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються Верховним Судом як обґрунтовані.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року належить скасувати.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЗІМ» задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року скасувати, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду