Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №459/363/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №459/363/17

адміністративне провадження №К/9901/47423/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (яке є правонаступником Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (головуючий суддя - Гулид Р.М., судді: Кузьмич С.М., Сапіга В.П.),

у адміністративній справі № 459/363/17 за позовом ОСОБА_1 до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Управління ПФУ) про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним рішення Управління ПФУ від 25 січня 2017 року про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати провести перерахунок та виплату призначеної пенсії з 18 січня 2017 року згідно довідок від 17 січня 2017 року №27, 28, виданих міським фінансовим управлінням Червоноградської міської ради, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця інші виплати, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на соціально-побутові потреби, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, індексацію грошових доходів, на які нараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Управлінням ПФУ подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 20 лютого 2018 року Управління ПФУ подало клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року клопотання Управління ПФУ залишено без задоволення та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

12 березня 2018 року Управління ПФУ подало клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Наступною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року Управлінню ПФУ відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернуто, з підстав неусунення наявних в ній недоліків.

Не погоджуючись з останньою ухвалою апеляційного суду, Управління ПФУ звернулося з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За перевіркою матеріалів справи, Управління ПФУ подало апеляційну скаргу на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2017 року, до якої не додано документ про сплату судового збору.

Частиною п'ятою статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали про залишення без руху; далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 296 КАС України, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали Управління ПФУ направило клопотання про звільнення від сплати судового збору посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору.

Апеляційний суд залишаючи без задоволення клопотання про звільнення від слати судового збору та встановлюючи п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги виходив з того, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено умови за яких особу може бути звільнено від сплату судового збору, де зазначено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору. Однак, Управлінням ПФУ не надано жодних доказів, які підтверджують його майновий стан.

На виконання вимог вказаної ухвали Управління ПФУ направило клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення вказуючи, що згідно з частиною другої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення виходив з того, що Управлінням ПФУ не надано належних доказів, які б свідчили про неможливість сплати судовий збір. При цьому зазначив, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З приписів зазначеної норми вбачається, що сторона, в якої відсутні кошти, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні документи, які свідчили б про неможливість сплати судового збору.

Оскільки Управлінням ПФУ не надано належних доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, то апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Отже, враховуючи те, що Управління ПФУ не виконало вимоги ухвали щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду