Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №803/350/17 Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №803/35...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №803/350/17

адміністративне провадження №К/9901/42116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області)на постановуВолинського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 (Головуючий суддя - Т.М. Димарчук) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (колегія у складі суддів: О.Б. Заверуха, В.В. Ніколін, Д.М. Старунський)у справі №803/350/17за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доГУ ДФС у Волинській областіпровизнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки роздрібну торгівлю алкогольними напоями він здійснював на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк серії АЕ №692784, терміном дії «з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року». Посилаючись на ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, вважає, що строк дії зазначеної ліцензії становить з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року включно, тобто позивач правомірно здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями 10 серпня 2016 року - в останній день строку дії ліцензії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначили, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку, а саме 10 серпня 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити. Вказується на те, що при подачі заяви на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями позивачем вказано термін дії ліцензії з 10 серпня 2015 року по 09 серпня 2016 року, тому позивач знав, що останній день ліцензії закінчується 09 серпня 2016 року. Вказує, що з 10 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року в магазині не було ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Від позивача відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

14.08.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Волинській області відкрито.

20.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що на підставі наказу №1293 від 27 жовтня 2016 року "Про проведення фактичної перевірки", направлень на перевірку від 27 жовтня 2016 року №0000589 та №0000590 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами вказаної перевірки складено акт №03/177/40-01/НОМЕР_1 від 08 листопада 2016 року, згідно якого під час перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії 10 серпня 2016 року, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі акта перевірки №03/177/40-01/НОМЕР_1 від 08 листопада 2016 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №00000224-40 від 19 грудня 2016 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції за роздрібну торгівлю алкогольним напоями без ліцензії у розмірі 17000,00 грн.

Згідно із ч. 13 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачу видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії НОМЕР_2 строком дії з 10 серпня 2015 року до 10 серпня 2016 року.

Касаційний суд погоджується із висновком суд попередніх інстанцій, що спеціальним законом з питань ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.

Згідно з частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, - 10.08.2016, шляхом зазначення в них прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 10.08.2016» та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій - 10.08.2016 - є правильними.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових стягнень за здійснення ним 10 серпня 2016 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями, та обґрунтовано визнали протиправним і скасували рішення про застосування фінансових санкцій від 19 грудня 2016 року №00000224-40.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати