ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №826/6107/18

адміністративне провадження №К/9901/20337/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач- Калашнікова О. В.,

судді: Білак М. В., Губська О. А.,

розглянувши у розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/6107/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року (прийняту у складі судді Шрамко Ю. Т. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого - судді Літвіної Н. М., суддів Коротких А. Ю., Федотова І. В. )

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУ НП у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб ГУНП у м. Києві щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні абзацу другого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, посадових обов'язків, наказів керівництва та вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 31 січня 2018 року №66 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1";

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 08 лютого 2018 року №129 о/с щодо звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- зобов'язати ГУНП у м. Києві поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві;

- стягнути та зобов'язати виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, позов задоволено повністю:

визнано протиправними дії посадових осіб ГУ НП у м. Києві щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні абзацу другого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, посадових обов'язків, наказів керівництва та вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - ~law13~) у вигляді звільнення зі служби в поліції.

визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 31 січня 2018 року №66 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1".

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 08 лютого 2018 року №129 о/с щодо звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1.

зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

стягнуто з ГУ НП у м. Києві на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 98 084,28 грн.

допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції ГУ НП у м. Києві.

допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ГУ НП у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за один місяць в сумі 10008,60 грн.

3. Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані протиправністю звільнення позивача, яке відбулося за результатами службового розслідування та розпочатого кримінального провадження, яким позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме - вимагання та отримання неправомірної грошової винагороди, що призвело до відкриття кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.18 липня 2019 року відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

5. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Касаційна скарга вмотивована тим, що всі, без винятку, дії посадових осіб суб'єкта владних повноважень ГУ НП м. Києва, що пов'язані з підготовкою та виданнями наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції, були вчинені з неухильним дотриманням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ~law14~ та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність працівників поліції. При цьому суд першої інстанції погодився із належним чином проведеним службовим розслідуванням. В матеріалах службового розслідування та висновками від 31 січня 2018 року вина позивача в грубому порушенні службової дисципліни (а не у вчиненні злочину) - доведена повністю.

7. Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01 вересня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ та в подальшому в органах Національної поліції України.

9. Наказом ГУ НП у м. Києві від 05 травня 2016 року № 31 о/с позивача призначено на посаду інспектора Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві, з 05 травня 2016 року позивач проходив службу на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

10. У зв'язку із отриманням спецповідомлення про внесення до реєстру досудових розслідувань відомостей щодо можливих неправомірних дій поліцейських Голосіївського управління поліції за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, призначено службове розслідування.

11. Відповідно до копії Довідки за фактом отримання неправомірної вигоди поліцейськими Голосіївського УП, 09 січня 2018 року слідчим відділом Головного управління СБ України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо можливих неправомірних дій.

12. Відповідно до копії доповнення до спецповідомлення від 20 січня 2018 року за №432/125/05/26-2018, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000014 від 09 січня 2018 року, інспектору сектору ювенальної превенції відділу превенції Головного управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 повідомлено про підозру та обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у сумі 140 960,00 грн.

Як вбачається із копій матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 в межах повноважень здійснював допит неповнолітньої особи, що була фігурантом в матеріалах кримінального провадження щодо осіб, підозрюваних у вчиненні крадіжки, після чого вимагав у родича неповнолітньої особи грошові кошти.

Отримання неправомірної вигоди зафіксовано при здійсненні фізичного затримання позивача.

13. З огляду на встановлені службовим розслідуванням обставини, 31 січня 2018 року складено Висновок, яким вирішено закінчити службове розслідування за фактом реєстрації в ЄРДР відомостей про скоєння окремими працівниками Голосіївського управління поліції кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

14. Відповідно до змісту висновку, рекомендовано накласти на інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Головного управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні абзацу 2 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, посадових обов'язків, наказів керівництва та вимог ~law15~".

15. Наказом ГУ НП у м. Києві від 31 січня 2018 року за № 66 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні абзацу 2 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, посадових обов'язків, наказів керівництва та вимог ~law16~ на інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

16. Наказом ГУ НП у м. Києві № 129 о/с від 08 лютого 2018 року "Щодо особового складу" інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Головного управління поліції Головного Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції згідно ~law17~.

Вважаючи звільнення із служби неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до ~law18~ поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

15. Згідно з ~law19~ поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

16. Згідно з ~law20~, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

17. Відповідно до ~law21~ особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

18. Згідно з ~law22~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

19. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

20. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

21. Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

22. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

23. Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

24. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

25. Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказ МВС України від 12.03.2013р. №230 (далі - Інструкція №230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

26. Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції № 230 передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

27. Згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 2 статті 341 КАС України).

31. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

32. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

33. Окремо колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в даному випадку, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Так, позивачем вчинений проступок, який проявився у порушенні ~law23~, статті 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Присяги працівника поліції. Тим самим, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

34. Суд критично ставиться до висновків судів попередніх інстанцій, що під час службового розслідування відповідач фактично оцінював докази в рамках кримінального провадження, подані на підтвердження винуватості позивача у вчиненні кримінальних правопорушень. Разом з тим, рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.

Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.

35. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених ~law25~ у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

36. Висновки судів попередніх інстанцій, стосовно того, що підставою для звільнення з поліції був лише факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

37. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №42018000000000014, а саме: вимагання та отримання від громадянина ОСОБА_2, неправомірної вигоди.

38. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

39. Поряд з цим, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85).

40. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

41. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

42. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

43. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо задоволення позовних вимог.

44. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

45. Відповідно до частини 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

46. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

47. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про протиправність рішень скаржника.

Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 341, 345, п.3 ч.1. ст.349,ст. 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - задовольнити повністю.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року - скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, відмовити.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Судді Верховного Суду