ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/1278/18 820/1573/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 (колегія у складі суддів: Бездітка Д.В., Сагайдака В.В., Нуруллаєва І.С.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 (колегія у складі суддів: Григорова А.М., Старостіна В.В., Бегунца А.О.)

у справі № 820/1573/15

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ (далі - відповідач-1, МВС України),

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ МВС України в Харківській області),

треті особи: ОСОБА_2, прокуратура Харківської області, Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у лютому 2015 року до Харківського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015 № 48 о/с про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; поновити на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговуванні Чугуївського та Печенізького районів ГУМВС України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 апеляційну скаргу МВС України задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 змінено в частині мотивів прийняття судового рішення. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скаржник вважає, що в діях позивача є діяння як передбачене п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII ) так і п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення). Крім того, скаржник вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини врегульовано положеннями Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), оскільки позивача було звільнено не за порушення дисципліни, а за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідач-2 та треті особи заперечень на касаційну скаргу не надали.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рапортом від 30.12.2013 командира взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Гусєва О.Г., та рапортом від 30.12.2013 командира взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Рогача О.А., повідомлено начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області Деревянкіна С.О. що 29.12.2013 під час несення служби на 20 км а/д Київ-Овруч в с. Нові Петрівці близько 12:30 год. автомобіль «КІА», номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку, що подавались за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР України. В ході перевірки було встановлено, що автомобілем «КІА», номерний знак НОМЕР_1, керував його власник громадянин ОСОБА_2

Старшим інспектором ВДАІ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 09.01.2014 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та матеріали передано до Московського районного суду м. Харкова.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.01.2014 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП та піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 19.03.2014 рішення Московського районного суду м. Харкова скасовано та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

На підставі постанови про проведення перевірки нагляду за додержанням і застосуванням законів від 06.03.2014 проведено перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів в ВДАІ Московському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

За результатами перевірки прокурором прокуратури Московського району м.Харкова складена довідка перевірки від 28.03.2014, якою встановлене порушення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2

Прокуратурою району на ім'я начальника УДАІ ГУМВС України в Харківській області внесено подання від 31.03.2014 за № 04-25-4332 про усунення порушень вимог КУпАП, яким вимагалось розглянути подання, усунути виявлені порушення, причини та умови, що їм сприяли, не допускати таких порушень в подальшій роботі, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних у допущенні порушень законодавства працівників, а саме: старшого інспектора ВДАІ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1

На підставі висновку службового розслідування за фактами, виявленими під час перевірки прокуратурою Московського району м. Харкова додержання і застосування законів у діяльності ВДАІ Московського РВ ХМУ прийнято наказ від 29.04.2014 №121, яким за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ст. 254, 256, 257 КУпАП, капітану міліції ОСОБА_1, старшому інспектору ВДАІ Московського РВ, оголошено усне зауваження.

Згодом, через значний проміжок часу, службовою телеграмою начальника департаменту ДАІ МВС України, яка адресована начальникам УДАІ Головних управлінь, управлінь МВС України в областях та місті Києві, було витребувано інформацію щодо порушених кримінальних проваджень, надходження подання прокуратури щодо працівників Державтоінспекції ГУМВС, УМВС України в регіонах, які складали адміністративні матеріали відносно учасників Всеукраїнського громадського руху «Автомайдан» та інших учасників мирних акцій протесту у період з грудня 2013 року по лютий 2014 року.

Начальником УДАІ ГУМВС України в Харківській області листом від 13.01.2015 на № 4/10-156 від 12.01.2015 надана інформація щодо посадових осіб, які складали протоколи про адміністративну відповідальність та однією з таких осіб є ОСОБА_1

Наказом МВС України від 16.01.2015 № 48 о/с по управлінню МВС України в Харківській області відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII ) та згідно з пунктами 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення) ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що МВС України не дотримало вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не надало достатніх доказів на обґрунтування заперечень проти адміністративного позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції лише в частині задоволення позову, а не мотивів прийняття судового рішення, оскільки вважає, що суд першої інстанції не правильно надав оцінку доказам наявності в діях позивача діянь, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та не застосував норми Закону № 1682-VII під час проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема: працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону № 1682-VII без проведення перевірки, передбаченої цим законом.

Проте Закон № 1682-VII передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки по ч. 1 ст. 3 цього Закону, отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність звільнення позивача на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону № 1682-VII, оскільки не було дотримано процедуру звільнення з органів внутрішніх справ, а саме: не було проведено перевірки.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції помилково не застосував зазначені норми Закону № 1682-VII та помилково надав оцінку наявності (відсутності) підстав для застосування заборон, передбачених цим законом. Така оцінка може бути надана лише, якщо наявність заборон буде встановлена відповідним державним органом в порядку Закону № 1682-VII, а саме у випадку наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 3 цього Закону, за наслідками перевірки, передбаченої цим законом.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про звільнення крім посилання на п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону № 1682-VII, містить ще посилання на п. 66 Положення також як на підставу звільнення.

Відповідно до пп. «а» п. 62 Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться, зокрема: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Відповідно до п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що «Після отримання з УДАІ ГУМВС України в Харківській області інформації щодо ОСОБА_1, відповідно до вимог Закону № 1682-VII наказом МВС України від 16.01.2015 № 48 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ.

З урахуванням того, що ОСОБА_1, вступаючи на службу в органи внутрішніх справ України, прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ, поклявся залишатися завжди відданим народові України, суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, його дії щодо неправомірного складання адміністративного протоколу були розцінені як дискредитація (підрив авторитету не тільки ДАІ, а органів внутрішніх справ в цілому), тому при його звільненні поряд із застосуванням п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону № 1682-VII застосовано також п. 66 Положення».

В залежності від підстави звільнення, для особи настають різні юридичні наслідки, оскільки при застосуванні Закону № 1682-VII до особи застосовуються інші обмеження та відповідно наслідки, чим при звільненні за вчинення діяння, що дискредитує звання рядового і начальницького складу (п. 66 Положення). Законодавство не передбачає одночасне застосування до особи наслідків звільнення за різними підставами. В даному випадку право звільняти та, відповідно визначати підстави такого звільнення, належить відповідному державному органу (в даному випадку органу внутрішніх справ). Відповідно, суд не може виключити одну чи іншу підставу звільнення, з наказу, оскільки це буде втручанням в повноваження іншого державного органу.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, за діяння, за яке він був звільнений, оголошено усне зауваження згідно наказу від 29.04.2014 № 121.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом.

Діяння, за яке застосовано мінімальне дисциплінарне стягнення, як усне зауваження, не може бути визнано таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Міра дисциплінарної відповідальності у вигляді усного зауваження не відповідає проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. У разі якщо, старший начальник приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення накладено неправомірно, то він його скасовує на підставі ст. 13 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що наказ МВС України від 16.01.2015 № 48 о/с про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції узгоджуються з вимогами законодавства та відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 820/1573/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх Судді: О. В. Білоус Т. Г. Стрелець