Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №820/4568/16

адміністративне провадження №К/9901/16273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (суддя Нуруллаєв І.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Макаренко Я.М., суддів - Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним і скасування висновку і наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області), Атестаційної комісії № 15 ГУ НП в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №15 про невідповідність позивача займаній посаді; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Харківській області від 1 вересня 2016 року №305 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновити позивача на посаді інспектора Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області та стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено: скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії №15 ГУ НП в Харківській області від 19 серпня 2016 року стосовно ОСОБА_1; скасовано наказ ГУ НП в Харківській області від 1 вересня 2016 року № 305 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлено позивача на посаді інспектора Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (м. Харків) з 3 вересня 2016 року; стягнуто на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ГУ НП в Харківській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову: зобов'язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та сплатити на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 3 вересня 2016 року по день поновлення на роботі; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ГУ НП в Харківській області просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений законом, а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними. Також, на обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді атестаційна комісія керувалася результатами тестування позивача, згідно з якими його рівень знань є посереднім. Зауважує, що рішення атестаційної комісії про службову відповідність чи невідповідність поліцейського є дискреційним правом комісії, а суди, надаючи оцінку такому рішенню, фактично втрутилися в реалізацію повноважень колегіального органу та прийняли нове рішення про відповідність позивача займаній посаді.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 19 травня 2010 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 7 листопада 2015 року №43 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено в порядку переатестування на посаду інспектора Салтівського відділення поліції Московського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу ГУ НП в Харківській області від 11 лютого 2016 року №52 о/с у зв'язку з реорганізацією позивача призначено інспектором Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.

У серпні 2016 року позивач пройшов атестаційне тестування та співбесіду у Атестаційній комісії № 15 ГУ НП в Харківській області.

Згідно з атестаційним листом, складеним на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, який займав посаду інспектора Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, за висновком прямого керівника позивач займаній посаді відповідає, проте за висновком атестаційної комісії від 19 серпня 2016 року - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності звільнення позивача, оскільки таке відбулося за відсутності правових підстав та без дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію».

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ, жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду в ГУ НП в Харківській області суди не встановили. Тобто, питання відповідності позивача вимогам до поліцейських було вирішено на момент видання наказу про прийняття на службу.

Відповідачем у свою чергу не надано доказів того, що на час проведення атестації стосовно позивача вирішувалося питання щодо його призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду чи були наявні підстави для звільнення позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на службу в поліцію безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийнятті на роботу. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (стаття 58 Закону № 580-VІІІ).

Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII, повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

Зазначене вище обмеження введене законодавцем насамперед з метою захисту особи від незаконного звільнення, гарантованого статтею 43 Конституції України. У разі відмови у прийнятті на роботу особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення недоліків та/або перешкод з метою працевлаштування на бажаній посаді. В той же час звільнення особи з посади через службову невідповідність істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

Посилання скаржника на незадовільні результати тестування як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, Суд відхиляє, оскільки саме по собі проведення атестування щодо позивача відбулося без законних на те підстав.

Слід зауважити, що згідно з атестаційним листом позивача та наданою його керівником характеристикою, позивач під час служби зарекомендував себе позитивно, функціональні обов'язки засвоїв та виконує, принциповий у вирішенні службових питань, здатний примати правильні рішення у складних оперативних умовах; прагне до вдосконалення службової діяльності, працює над підвищенням свого освітнього та культурного рівнів. За висновком безпосереднього керівника позивач займаній посаді відповідає. Згідно з послужним списком позивач чинних дисциплінарних стягнень не має, при цьому має заохочення, пов'язані із проходженням служби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, необхідність поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги щодо неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження атестаційної комісії колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тому суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення атестаційної комісії.

Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець