Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №808/2256/16

адміністративне провадження №К/9901/12662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Баранник Н.П., Дурасової Ю.В., Щербака А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа - Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання дій протиправними та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - атестаційна комісія), в якому просив: визнати протиправними дії ГУ НП в Запорізькій області щодо проведення атестування позивача; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №1, оформлене протоколом ОП №15.00007771.0037330 від 8 липня 2016 року, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Запорізькій області від 8 липня 2016 року, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_1; у задоволенні решти вимог позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ГУ НП у Запорізькій області просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії, на підставі та у спосіб, що передбачені законом. Також, на обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді атестаційна комісія керувалася результатами тестування позивача, згідно з якими його рівень знань законодавчої бази та загальних здібностей і навичок є недостатнім. Зауважує, що рішення атестаційної комісії про службову відповідність чи невідповідність поліцейського є дискреційним правом комісії, а суди, надаючи оцінку такому рішенню, фактично втрутилися в реалізацію повноважень колегіального органу та прийняли нове рішення про відповідність позивача займаній посаді.

Також, від ГУ НП у Запорізькій області надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких повідомляється, що 8 грудня 2016 року ОСОБА_1 вдруге пройшов атестування, за яким прийнято рішення про його відповідність займаній посаді.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1996 по 6 листопада 2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУ НП в Запорізькій області від 7 листопада 2015 року №43 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено на посаду заступника начальника ГУ НП в Запорізькій області - начальника слідчого управління, присвоївши йому спеціальне звання «полковник поліції».

Наказом ГУ НП в Запорізькій області від 11 лютого 2016 року №210 з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, наказано провести атестування поліцейських ГУ НП в Запорізькій області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями.

10 червня 2016 року т.в.о начальника ГУ НП в Запорізькій області складено атестаційний лист на ОСОБА_1, згідно з яким позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді в органах поліції характеризується позитивно, висновок прямого керівника - займаній посаді відповідає.

За результатами тестування позивач набрав 29 з 60 балів (тестування загальних навичок) і 25 з 60 балів (професійне тестування). За висновками атестаційної комісії від 8 липня 2016 року позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Вважаючи таке рішення (висновок) атестаційної комісії №1 про невідповідність займаній посаді необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення (висновок) атестаційної комісії прийняте за відсутності на це правових підстав та без дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію».

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже, прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ, жодних застережень про тимчасовість його призначення на посаду в ГУ НП у Запорізькій області суди не встановили.

Суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийнятті на роботу.

Призначення атестації позивача після прийняття його на службу в поліції безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або в межах процедури притягнення до дисциплінарно відповідальності, є незаконним.

Так, згідно з рішенням (висновком) атестаційної комісії від 8 липня 2016 року, комісія визнала, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність.

При цьому, суди правильно звернули увагу на те, що безпосередній керівник в атестаційному листі охарактеризував позивача виключно позитивно, відзначив його відмінний послужний список, добрі професійні, ділові та особисті якості, сумлінне та відповідальне ставлення до виконання покладених на нього службових обов'язків, високий рівень професійної підготовки та гарні результати роботи.

Посилання скаржника на незадовільні результати тестування як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, Суд відхиляє, оскільки саме по собі проведення атестування щодо позивача призначене і проведене без законних на те підстав.

Доводи касаційної скарги щодо неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження атестаційної комісії колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тому суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення атестаційної комісії.

Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення (висновок), оформлене протоколом атестаційної комісії №1 ГУ НП у Запорізькій області від 8 липня 2016 року, є необґрунтованим та протиправним, а тому правомірно скасоване судами.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець